«Не знаю, який з мене enemy shooter, але trouble shooter вийшов непоганий». Як керівник консалтингової компанії Олексій Комліченко знайшов себе під час війни  /з особистого архіву
Категорія
Життя
Дата

«Не знаю, який з мене enemy shooter, але trouble shooter вийшов непоганий». Як керівник консалтингової компанії Олексій Комліченко знайшов себе під час війни 

3 хв читання

з особистого архіву

Forbes публікує свідчення українських підприємців про їхню участь у зусиллях із захисту країни. Керуючий партнер Odgers Berndtson Ukraine Олексій Комліченко, 36, до війни шукав керівників для українського і міжнародного бізнесу. Зараз він шукає ліки та дефіцитні товари

Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?

Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!

– Як консультант я маю доступ до великої кількості підприємців різного рівня в різних регіонах України та світу. Коли вже по всіх новинах розповідали про плани вторгнення і загрозу від Росії, я не втрачав нагоди ставити питання своїм візаві: що ви думаєте стосовно цього? Яка вірогідність і як ви готуєтесь? Бізнесмени – раціональні люди з аналітичним мисленням та здатністю зважувати ризики. Відповідь була майже у всіх однакова. Жоден не вірив у сценарій повномасштабного вторгення. Навпаки, бізнес на початку року відчував неабиякий підйом. Кількість нових запитів від локальних і міжнародних клієнтів у нас була більша в порівнянні з попереднім роком. Але…

24-го лютого, 5-та година ранку. Дзвінок. Далі – в режимі нон-стоп. Коли під вечір стало зрозуміло, як виїхати з Києва, у родині почалась дискусія. Я перервав її і сказав: «Зараз у вас є вибір, їхати чи не їхати, а завтра його може не бути». Виїхали двома машинами з друзями. На Севастопольській площі я вийшов та попрощався з дружиною і дитиною. Вони поїхали в напрямку Чернівців, а я на тролейбусі з рушницею додому.

Перша ніч була найважча. Незрозуміло, чи доїхали мої. Незрозуміло, що робити самому і куди бігти записуватися в оборону. Наступні два дні – черги у військкомат і дике бажання щось робити. Все змінилося після першого запиту про допомогу: попросили знайти ліки та привезти в частину. Долучився до групи волонтерів, зробив перший пост на фейсбуці, і понеслось. Закупки з інших міст та доставка потягом. Фандрейзинг через соціальні мережі та закупки за кордоном. Доставка медичного обладнання в пологовий будинок. Допомога поодиноким людям, які застрягли без ліків або їжі. Знайомство з великою кількістю військових та представників оборони.

Після першого кличу в Facebook про збір коштів за день мені надіслали приблизно півмільйона гривень. За ці кошти ми зробили дві відправки з Чернівців, дві зі Львова та одну з Ужгорода, закупили ліки та інструменти на місцях. Як наслідок, за декілька днів у регіонах почав пропадати необхідний товар – все поїхало до гарячих регіонів. Друзі з-за кордону направили фуру ліків на склад до фармацевтичної компанії для подальшого розподілення й доставки. Колеги з інших офісів Odgers направили кошти на реквізити ЗСУ та на європейські фонди допомоги Україні.

Зараз ми формуємо більш серйозні замовлення та кооперуємося з іншими волонтерами для організації великих партій. З іншого боку – контролюємо доставку до фінального споживача. Як невелика волонтерська група ми не зрівняємося з масштабами закупівель великих фондів, але ми можемо збирати актуальні потреби на місцях і бути last mile delivery для окремих підрозділів, медичних пунктів тощо.

Я зрозумів, що так від мене буде більша користь. Що завдяки професійним контактам та бажанню працювати зможу забезпечити велику кількість людей необхідним, допомогти їм боронити країну. Я розробив план, до якої групи доєднаюся в разі активних бойових дій у місті. Не знаю, який із мене буде enemy shooter, але trouble shooter наче вийшов непоганий. 

Після цього я відчув спокій. Це в котрий раз підтвердило, що людині потрібна мета. Коли робиш свою роботу, в тебе нема часу на хвилювання. Робота – найкраще заспокійливе.

Я повністю занурився у волонтерство завдяки моїй команді, їх залученості та підтримці. За тиждень до війни ми оголосили всім колегам, що в разі зупинки бізнесу беремо на себе зобов‘язання щонайменше пів року робити часткові виплати всім працівникам. Навіть тим, що прийняли нашу пропозицію і встигли звільнитися з попередньої роботи, але ще жодного дня не працювали в нас. Наша ціль – зробити так, щоб люди могли сконцентруватися на роботі та волонтерстві та приносити максимальну користь оточуючим. Від нашої згуртованості залежить наша перемога. І ми її обов‘язково виборемо.

Українці в екстремальних ситуаціях неймовірні. Швидко приймають рішення, довіряють, допомагають при першій можливості і посміхаються. У ворога немає шансів. Він невірно оцінив наші soft powers та програв.

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Попередній слайд
Наступний слайд