З початку вторгнення українські кінематографісти зняли кілька десятків документальних стрічок про нову реальність. Теми та історії зʼявляються щодня. Які фільми, що фіксують події російського вторгнення та спротив України, можна подивитись, які з’являться найближчим часом та чи заробляє таке кіно
«Це дуже важлива для світової історії війна», – говорив Forbes історик Тімоті Снайдер. Українські креатори фіксують її, щоб показати світові правду та зберегти памʼять. Найчастіше це відбувається мовою документального кіно.
«Важко робити ситкоми чи мильні опери, – каже продюсер Ігор Сторчак. – Тож ми робимо документальні проєкти». Сторчак – один із співзасновників Організації українських продюсерів (ОУП), утвореної в березні 2022 року. Її мета – створювати контент, що допомагає Україні перемогти.
Команди ОУП випустили документальні стрічки про Маріуполь, тварин під час війни та українських біженців у Берліні. На черзі – більше 10 стрічок. Зокрема, фільм «Всупереч» про провал російського бліцкригу.
Трейлер стрічки «Дев’ять життів» про тварин під час війни. Режисер – Ігор Гома
Засновник продакшну DocNoteFilms та учасник обʼєднання незалежних кінематографістів «Вавилон-13» Костянтин Кляцкін знімає війну з 2014 року. У її гарячій фазі все змінюється дуже швидко, і документалістам треба поспішати фільмувати події навколо, каже режисер. «З початку вторгнення ми зняли дуже багато історій і ридаємо, бо не вистачає часу та можливості це змонтувати», – додає він.
В історії української документалістики вже є видатні проєкти. «Зиму у вогні» Євгена Афінеєвького було номіновано на «Оскар» та «Еммі», в 2014 році права на показ стрічки викупив Netflix. Режисерка Ірина Цілик отримала нагороду за кращу режисуру на фестивалі Sundance за стрічку «Земля блакитна, ніби апельсин». Фільм «Цей дощ ніколи не скінчиться» фігурантки списку 30 до 30 Аліни Горлової переміг на конкурсі дебютів найбільшого фестивалю документального кіно IDFA у Нідерландах. «Були сильні документалісти, але і було куди зростати», – резюмує Ігор Сторчак.
Війна в Україні може дати документалістиці потужний імпульс. «Ігрове кіно про вторгнення знімати рано – ще не загоїлись рани», – вважає директорка фестивалю документального кіно Kharkiv MeetDocs Євгенія Крігсхайм. Її проєкт не зупинився через війну. На початку жовтня онлайн та офлайн пройшли покази 41 повнометражного фільму і 51 – короткого. Фестиваль з гаслом «Документальне кіно – наша зброя» став одним із інструментів інформаційної війни.
Кадр зі стрічки «Земля блакитна, ніби апельсин» Ірини Цілик. Фільм розповідає про родину з Донбасу, яка шість років живе під обстрілами
Бум документального кіно в Україні співпав із глобальною тенденцією. «Ми – в золотому віці документалістики», – казав у 2019 році співзасновник продакшну Impact Partners Ден Коган. За данимиресурсу The Numbers, 48 найпопулярніших документальних стрічок 2021 року зібрали у прокаті більше $16 млн. У 2020 ця цифра сягала $4 млн, у 2019 – майже $88 млн.
На стрімінгах документальні стрічки почуваються ще краще. «Алгоритми Netflix побудовані так, що вас виведе на документалку, навіть якщо ви не шукаєте її», – додає Коган. Стрімінг інвестує в жанр. У 2021 Netflix придбав серіал про кар’єру та життя Каньє Уеста Jeen-Yuhs за $30 млн, а у 2019 – «Американську фабрику» за $3 млн та «Зруйнувати будинок» за $10 млн. Останнє велике придбання Neflix – документальна стрічка Sr про Роберта Дауні-старшого.
Кадр із фільму «День українського добровольця» Володимира Тихого
Царину документальних фільмів досліджують також HBO, Apple, Amazon, Hulu та інші. Прем’єра стрічки українського режисера Володимира Тихого «День українського добровольця» відбулась 20 вересня на каналі BBC4. «Це наше головне досягнення, – каже Тихий. – Як правило, потужні закордонні канали купують сировину, а потім монтують самі».
Які стрічки знімають українські режисери під час вторгнення
Початок літа режисер Костянтин Кляцкін зустрів на Київщині – фільмував школи та ліцеї області, які стали свідками російського вторгнення. Його стрічка «Освітяни. Канікули в окупації», створена за підтримки швейцарсько-українського проєкту DECIDE UA, розповідає історії дев’ятьох освітян з чотирьох навчальних закладів Гостомеля, Бучі, Ірпеня і Ворзеля.
«Вони перенесли ритуальну наругу над усім українським», – описує Кляцкін. Окупанти знищували прапори та герби, зображення воїнів АТО й УПА, спалювали україномовні книжки. У березні застрелили сина директора Гостомельського ліцею Сергія Захлюпаного. «Ми взяли цю історію в монтаж, бо це теж частина історії освітнього закладу, – ділиться режисер. – Але завжди складно говорити про теми, що стосуються полону чи смерті близьких».
Трейлер фільму Костянтина Кляцкіна «Освітяни. Канікули в окупації»
Прем’єра стрічки відбулась на фестивалі документального кіно MeetDoc – першому, що пройшов у Києві наживо з 24 лютого. Проєкт із харківською пропискою, MeetDoc змінив локацію через постійні обстріли та став символом біженства.
У конкурсну програму увійшло багато стрічок, що були зняті після 24 лютого. «Це документалістика без додаткових режисерських рішень, яка фіксує, що відбувається зараз», – каже Євгенія Крігсхайм. Пізніше такі картини замінять більш персоналізовані історії, вважає директорка MeetDoc.
Зокрема, в межах фестивалю відбулась українська прем’єра «Дня українського добровольця» Володимира Тихого, яку зняли протягом однієї доби 14 березня. Фільм показує архетипи українців під час війни, розповідаючи історії окремих героїв: співачки Дарії Астафʼєвої, відеоінженера, історика, реставраторки, вченого-полярника та пенсіонерки. Наступна стрічка Тихого – «День Незалежності» – знята за аналогічним принципом. Вона розкаже світу, як українці вибороли та захищають свою суверенність.
Ще одна площина вторгнення – біженці. У Європі перебуває близько 7 млн українців, свідчать дані UNHCR. 90% – це жінки та діти. 14 вересня медіа СЛУХ представило стрічку «Далі», яка розповідає історії вимушених переселенок. На Youtube «Далі» подивились 742 000 разів.
Кадр зі стрічки «Далі»
Кадр зі стрічки «Далі»
Кадр зі стрічки «Далі»
«Фільм розділений на умовні дві частини: архівні сцени повномасштабного вторгнення та кадри, які ми знімали з героїнями в країнах Європи, де вони живуть», – розповідає засновник СЛУХу та учасник списку Forbes 30 до 30 Максим Сердюк. До вторгнення команда медіа вже працювала із документалістикою: у 2020 вийшов документальний серіал «Спалах», для якого провели 110 інтерв’ю.
Команда переглянула декілька сотень заявок та записали вісім історій. До фільму увійшло п’ять. Дві неопубліковані історії вже вийшли на Youtube окремими епізодами, зібравши по пів мільйона переглядів. Ще один проєкт СЛУХу – документальний серіал «Запал», ведучі якого – ONUKA, Євген Клопотенко та Леся Патока – подорожують Україною та вивчають культуру її регіонів. Медіа планує випустити ще п’ять документальних стрічок.
Окремий епізод до фільму «Далі» про Лідію та Лію Олійник з Миколаєва, які втекли від війни в Німеччину
Представники Організації українських продюсерів досліджують цілу палітру тем, пов’язаних з війною. Працюють над проєктами, пов’язаними з пропагандою, репараціями, спортом під час війни. У розробці – фільм про мистецтво на війні, яку ОУП створює із європейським копродакшн-партнером.
Також у планах ОУП – стрічка про сценарії майбутнього України та фільм про те, як група людей, випадково об’єднаних укриттям у підвалі Бучі, виживали разом.
Як знайти бюджет на документальне кіно та чи може воно заробити
У 2020 за підтримки Міністерства культури продакшн Костянтина Кляцкіна DocNoteFilms випустив перший сезон серіалу «Крутий заміс» про повернення ветеранів до цивільного життя. Другий сезон підтримав Український культурний фонд. Нині за допомоги програми USAID продакшн працює над стрічкою про художників в країні, що воює.
«Єдина форма існування документалістів зараз – грантова або цільова підтримка, – каже Кляцкін. – Ми пишемо гранти 2–3 місяці в рік, бо продати документальний фільм в Україні не виходить».
Ще один спосіб залучити кошти – співпраця з Держкіно. «Земля блакитна, ніби апельсин» Ірини Цілик отримав від інституції 48,3% вартості фільму. Загальна вартість виробництва – 5,650 млн грн. Документальна стрічка «Терикони» Тараса Томенка, прем’єра якої відбулась на Берлінале у січні 2022, отримала від Держкіно 98% вартості – 4,659 млн грн.
Для порівняння, бюджет ігрової стрічки «Снайпер. Білий ворон» – першого українського фільму, що вийшов на великі екрани під час вторгнення – майже 30 млн грн. Держкіно профінансувало 80% вартості.
Ігор Сторчак та Організація українських продюсерів здебільшого особисто фінансують власні стрічки: кожен засновник вклав у спільний фонд ОУП 1 млн грн. Продюсери працюють із різними форматами фільмів. Зокрема, із швидкими проєктами, які оперативно повертають інвестиції. «Маріуполь» та «Дев’ять життів» були невеликими за бюджетами та оперативністю реалізації – їх вартість мала бути до $30 000. «Такі проєкти легко монетизувати на міжнародному ринку, – каже Сторчак. – Потрібні один великий продаж та 15 невеликих». Так можна повернути гроші та вкласти їх в наступний контент. Місія ОУП – не отримати прибуток: продажі потрібні, щоб не зупиняти виробництво фільмів.
Історія маріупольчанки, яка втратила сина від обстрілів. Продакшн Організації українських продюсерів
ОУП передала «Маріуполь» та «Дев’ять життів» німецькому дистриб’ютору Beta Film. Вона має офери та веде переговори з десятком територій – країнами Балтії, Польщею, Румунією, є інтерес з боку Німеччини та країн Північної Америки. Стрічка «Берлін, або втрачений дім» «закрила» вже чотири території. «Попит досить великий, – каже Сторчак. – Основними клієнтами є великі телеканали Європи».
Інша історія – проєкти, що мають більші бюджети, як-от «Всупереч». Для продажу таких фільмів треба більше пітчити та розмовляти із потенційними партнерамиі. Виробництво стрічок за $200 000 – $300 000 не потрібно починати без партнера, вважає Сторчак.
Після прем’єри «Освітян…» Кляцкін планує вихід стрічки у кінотеатральний прокат. «Вже йдуть перемовини, – додає режисер. – В одній мережі дати підтверджені». Пізніше стрічку викладуть у відкритий доступ. Мета команди – щоб історію освітян Київщини побачило якомога більше людей. «Якщо у нас вийде переконати когось в Європі, хто зможе фінансувати українську освіту, це буде перемогою», – каже режисер.
Розголос та охоплення – завдання більшості документалістів, які фільмують війну. «Наша головна мета – робити комерційно привабливий продукт, з яким ми можемо достукатись до масового глядача», – каже Максим Сердюк зі СЛУХу.
У кінематографістів є дві причини працювати саме з документалістикою, вважає Ігор Сторчак. «Кожен робить це для себе, щоб переосмислити події, – каже продюсер. – І щоб показати світові, що відбувається насправді».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
