У PinchukArtCentre 12 листопада презентували книгу «Ukraine: A War Crime». У ній – світлини 93 фотожурналістів із 29 країн, які розповідають історію російського вторгнення в Україну. Мистецтвознавиця, керівниця Дослідницької платформи PinchukArtCentre та співкураторка виставки Russian War Crimes Ксенія Малих обрала шість фотографій із книжки, аби розповісти про їх створення та відображені події.
У травні 2022 року, під час щорічної зустрічі Всесвітнього економічного форуму в Давосі, на місці колишнього Російського дому було відкрито Дім російських воєнних злочинів. Виставка допомогла привернути увагу до звірств, скоєних росіянами в Україні, та до зусиль у притягненні до відповідальності тих, хто їх вчинив.
Щоб утримати увагу на кількісному збільшенні воєнних злочинів росіян, виставку показали в Європейському парламенті в Брюсселі, Британському парламенті, під час Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку та в штаб-квартирі НАТО. З кожною ітерацією виставка змінюється – з’являються нові злочини.
Не лише українці допомагають їх фіксувати. Заснована у США Асоціація FotoEvidence ініціювала створення книги «Ukraine: A War Crime». Видання містить 540 сторінок і 366 фотографій, які можуть стати історичним документом і свідченням скоєних росіянами злочинів. Зображення доповнюють 38 особистих есе фотографів і фотографок із 29 країн.
Частина опублікованих фотографій є постійною частиною експозиції виставки Russian War Crimes, яку ми куруємо разом із художнім керівником PinchukArtCentre Бйорном Гельдхофом.
За кожною світлиною стоїть історія людини, і ці фотографії розповідають їх, аби жертви російської війни в Україні перестали бути для світу лише цифрами в статистичних звітах.
Харків, 7 липня 2022 року
Коли ми проводили виставку під час Мюнхенської конференції з питань безпеки, ця фотографія Євгена Малолєтки була на фасаді будівлі. На світлині – жителі житлового масиву в Харкові, зняті в липні 2022-го невдовзі після чергового обстрілу. Чоловік плаче біля тіла своєї дружини. Знімок став знаковим для міжнародної аудиторії проєкту, бо одяг чоловіка і його вбитої дружини – кольору українського прапора.
Маріуполь, 27 лютого 2022 року
Євген Малолєтка та Мстислав Чернов як кореспонденти Associated Press провели майже три тижні з початку повномасштабного вторгнення в Маріуполі. Їхні фотографії облетіли велику кількість міжнародної преси.
Ці дві фотографії Чернова ми завжди розміщуємо на виставках разом, бо на першій лікарі відчайдушно намагаються врятувати смертельно поранену дівчинку, а на другій, зробленій трохи згодом, дівчинка вже лежить одна в кімнаті. В маріупольську лікарню її привезли бабуся з дідусем, і під час створення цього знімку хтось із лікарської команди сповіщав їм погану звістку.
Маріуполь, 27 лютого 2022 року
Сергій плаче над бездиханним тілом сина Іллі, що лежить на ношах у палаті пологового будинку, перетвореного на військовий шпиталь у Маріуполі.
Маріуполь, 9 березня 2022 року
Фотографією року в конкурсі фотожурналістів World Press Photo став знімок Євгена Малолєтки з вагітною жінкою в Маріуполі. На світлині – поранена вагітна Ірина Калініна, яку на носилках несуть з пологового будинку в Маріуполі. Будівлю пошкодив російський авіаудар. Її мертвонародженого малюка назвали Мирон – від слова «мир». За пів години після пологів жінка померла від отриманих травм.
Маріуполь, 9 березня 2022 року
Найбільше фото- і відеоматеріалів про початок повномасштабного вторгнення в Маріуполі зробили саме Мстислав Чернов та Євген Малолєтка. Ці кадри можна побачити в їхньому документальному фільмі «20 днів у Маріуполі».
На відкритті першої виставки Russian War Crimes у Давосі маріупольська лікарка Оксана Кирсанова розказала про умови, в яких були вимушені працювати лікарі. Не було світла, води, газу, достатньої кількості медикаментів, тривали постійні обстріли. Російські військові прийшли до лікарні, аби обстрілювати з її будівлі прилеглі житлові будинки. Один із таких моментів зафіксував Євген Малолєтка прямо з вікна лікарні.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.