З 1 липня ПДВ та акциз на пальне в Україні мають повернутися до довоєнного рівня. Директор компанії «Консалтингова група А-95» Сергій Куюн пропонує залишити ПДВ на пальне на «воєнному» рівні у 7% та надолужувати на акцизі.
Економіст ЦЕС Юрій Гайдай вважає, що ця ідея виглядає доцільно і політично, і з точки зору руху до гармонізації ставок акцизів із мінімальними європейськими. Але ставку ПДВ все одно доведеться підіймати.
Під тиском найвищих за 15 років цін на нафту, спровокованих російським нападом на Україну та ліквідацією довоєнних джерел постачання нафтопродуктів у березні 2022 року, Кабмін знизив ПДВ на пальне з 20% до 7% та скасував акциз на бензин, дизпальне та скраплений газ.
Це запобігло зростанню цін на АЗС на 10 грн/л.
Минув рік, ціни на нафту впали зі $140 до $80 за барель, побудовано нові шляхи постачання пального в Україну. Незмінним залишилось одне – гостра потреба держави у грошах.
З 1 липня 2023 року «паливні» податки мають повернути. Чим ближче ця дата, тим частіше ця тема спливає на поверхню. Не дивно: моделювання показує, що після повернення довоєнних ставок бензин здорожчає на 11 грн/л, дизпаливо – на 8 грн, скраплений газ – на 3 грн/л.
Є про що подумати й уряду. Повернення старої податкової моделі гарантовано не дасть бюджету очікуваного результату. Проблему назвали «20% ПДВ».
7% ПДВ, який уряд встановив у березні 2022-го на пальне та нафтопродукти на період дії воєнного стану, вбили увесь схематоз, який до війни був головною проблемою паливного (й не тільки) ринку та податкової. Торгівля на АЗС «повз касу», фіктивні промислові споживачі нафтопродуктів, необлікована готівка. Держава не мала рецепту боротьби з цим схематозом й до війни, а зараз і поготів.
Вихід очевидний: лишати низьким ПДВ та надолужувати на акцизі. Легше заплатити податок й спати спокійно, ніж наражати себе на небезпеку проблем із податковою зараз або в майбутньому.
Чому акцент варто зробити саме на акцизах
Акцизи збирати набагато легше, держава непогано з цим справляється. Податок сплачується на митниці та в місцях виробництва нафтопродуктів, отже, адмініструвати його легше.
Аналітики «Консалтингової групи А-95» розрахували можливі ставки акцизів, щоб вийти на параметри бюджетних надходжень, на які сподівається держава.
Результат такий:
- бензин й дизпальне – €190/1000 л (довоєнні ставки €213 та €139,5),
- автогаз – €150 (довоєнна ставка €52).
Як це позначиться на цінах?
За таких ставок, ціни на всі марки пального зростуть рівномірно. Є впевненість у тому, що середні ціни на бензин та ДП втримаються у межах 50 грн/л.
Важлива деталь: скраплений газ залишиться вдвічі дешевшим за бензин, тобто збереже свої конкурентні переваги.
Так Україна зробить суттєвий крок на шляху до виконання вимог МВФ та інших партнерів, які давно наполягають на поступовому збільшенні акцизів на пальне. Хоча до європейського мінімуму буде ще далеко – близько €360 в Угорщині – крок буде символічним й відчутним.
Зміна підходів до оподаткування пального стримає зростання цін та підвищить шанси держави отримати свої гроші майже до 100%.
Єдина проблема – міні-НПЗ, які варять безакцизне пальне. Але це в середньому 10 точок, які за бажанням можна швидко «легалізувати». Ця робота вже розпочалась.
Коментар Юрія Гайдая, старшого економіста Центру економічної стратегії
Відновлення «довоєнного» рівня податкового навантаження на торгівлю пальним саме шляхом збільшення акцизів справді виглядає доцільним і політично, і з точки зору руху до гармонізації ставок акцизів із мінімальними європейськими, передбаченими Євродирективою 2003/96/EC.
Зростання інфляції внаслідок такого кроку очікувати не слід – нещодавно Нацбанк понизив прогноз інфляції на 2023 рік із 18,7% до 14,8%, і ця оцінка вже враховує ефект від повернення довоєнного режиму оподаткування моторних палив, очікувано у межах 0,6-1,3 п.п. річного ІСЦ в найближчі чотири квартали.
Обсяги схемного податкового кредиту, який генерує торгівля пальним, справді суттєво знизились, і зменшення ставки ПДВ до 7% було одним із чинників боротьби з цим, але не ключовим.
Найбільше вплинув спад у галузях, які дозволяли списувати великі обсяги пального, проданого раніше за готівку, – сільське господарство та будівництво (в т. ч. «Велике будівництво»), а також неможливість «пересорту» через роботу СМКОР.
До того ж, як кажуть на ринку, було призупинено «обнал», який здійснювали дві великі національні мережі АЗС.
Оскільки з відновленням економіки обсяги ПДВ-схем можуть знову зрости, лідери ринку, які почали більш доброчесно підходити до сплати податків, зацікавлені в збереженні «семивідсоткового» ПДВ, щоб принаймні обмежити маржу недоброчесних конкурентів від «зустрічних потоків» на пальному.
Втім, моторне пальне у ЄС підлягає стандартній ставці ПДВ, мінімальний рівень якої 15% (фактичні ставки у країнах ЄС становлять від 17% до 27%).
Окрім євроінтеграції, умова приведення українських ставок ПДВ та акцизів до EU acquis в рамках Національної стратегії доходів – одна з важливих умов чинної програми МВФ.
Це означає, що рано чи пізно нам доведеться підіймати й ставку ПДВ – якщо не до 20%, то до 15%.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
