Деякі аналітики називають угода між Україною та США про створення інвестиційного фонду реконструкції «фінансовою окупацією» України. Чи справді це так? Керівник аналітичного напряму мережі захисту національних інтересів «АНТС» Ілля Несходовський проаналізував «податкову» частину угоди. Ось його висновки
Подарунок для справжніх лідерок та лідерів
Сертифікат Forbes — 365 днів доступу до якісної аналітики, інсайтів та історій успіху, що змінюють мислення. Купуйте зараз
Коли мова заходить про міжнародні угоди в умовах війни, емоції часто беруть гору над раціональним і прагматичним аналізом.
Угода між Україною та США, яка передбачає створення Українсько-американського інвестиційного фонду реконструкції, викликала неоднозначне ставлення.
Одні експерти й лідери суспільної думки визначають її як порожній документ, в якому відсутнє головне – безпекові гарантії. Інші побачили в ній «втрату суверенітету», зовнішній «контроль над ресурсами» і навіть «фінансову окупацію». Треті оцінюють позитивно і вважають угоду рятівним колом для України.
Тому варто об’єктивно і прагматично розібратись: чи є ті ризики, про які зазначають учасники дискусій?
Перед початком викладення власної позиції зазначу кілька суттєвих моментів:
- Подобається нам чи ні, але з приходом адміністрації Дональда Трампа Україна не буде отримувати безплатно ні фінансову, ні військову допомогу – за все тепер треба платити, а допомога стає кредитом, який треба повертати. Це факт який Україна ніяк не змінить.
- Навіть припинення війни – це ще не остаточна перемога. Зруйнована економіка, знищені міста, міграція населення – для усунення цих негативних наслідків Україна потребує інвестицій, величезних інвестицій на сотні мільярдів доларів. Але навіть їх отримання не гарантує нам економічний розвиток.
Нам треба не лише гроші, а й досвід іноземних компаній, які можуть принести нові технології, системи управління, корпоративну культуру тощо. Мало хто захоче інвестувати в зруйновану економіку з великою ймовірністю повторного вторгнення, тому нам потрібні американські компанії, які зайдуть на наш ринок.
Бюджетні доходи: не втрата, а інвестиція в майбутнє
Одне з зауважень до угоди — «втрата частини бюджетних доходів» через відрахування частини ренти до Фонду.
Відповіжмо на кілька питань. По-перше, чи зараз, і після завершення війни, фінансувалися з державного бюджету видатки на відновлення та економічний розвиток? Відповідь: однозначно так. Що передбачає дана угода: кошти, що буде отримувати фонд протягом 10 років, будуть реінвестуватися в нові інвестиційні проєкти.
Але що таке бюджетні доходи, якщо вони не працюють на економіку? Раніше ми витрачали мільярди доларів на дотації вугільній галузі, які потім зникали в офшорах. Натомість новий механізм забезпечує прозорий перерозподіл цих коштів у вигляді інвестицій, які залишаються в українській економіці.
Це не втрата — це структурна зміна в підході до управління публічними фінансами.
Контроль над ресурсами: ми не можемо втратити те, чим ніколи ефективно не володіли
Уся новітня історія України — це історія неефективного, а часом і кримінального управління ресурсами. Збагачувалися не громади й не держава, а окремі «наближені».
Новий механізм не обмежує, а нарешті впорядковує доступ до ресурсів на прозорих і конкурентних умовах. Якщо держава делегує частину повноважень, але отримує гарантії інвестицій і доброчесності, — це партнерство, а не втрата суверенітету.
Фінансові умови й правові «обмеження»: щеплення від корупції
Критика з боку тих, хто говорить про «правову домінантність США», варта уважного аналізу.
Україна десятиліттями потерпала не через зовнішній вплив, а через внутрішню корупцію. Щоб допомагати й інвестувати в Україну, американська сторона повинна мати гарантії від зловживання та зміни правил. В економічній історії незалежної України вже неодноразово було таке, що спочатку держава створювала сприятливі умови для реалізації інвестиційних проєктів в Україні, проте через певний час ці умови кардинально змінювали, і як результат – іноземні інвестори втрачали багатомільйонні інвестиції без жодних компенсацій.
Ця угода забезпечує захист американських інвестицій навіть у випадку зміни законодавства, на що Україна, звичайно, має право, разом з тим повинна буде відшкодувати втрати Фонду, і це є елементом захисту від корупційних схем.
Це запобіжник від повернення до системи, де головним критерієм була не вартість інвестпроєкту, а близькість до чиновника.
Військова допомога: тільки нова зброя є внеском у фонд
Закиди, що Україна може «самостійно купити зброю, а США це зарахують як допомогу», — безпідставні. Угода чітко визначає: у Фонд зараховується лише та військова допомога, яка надається безплатно. А найкраща гарантія безпеки — це не підпис під дипломатичним меморандумом, а постачання систем ППО та далекобійної зброї. І саме це передбачає угода.
Строки дії угоди: пріоритет перемога і відновлення
Дехто критикує безстроковість угоди. Але в умовах війни ми потребуємо довгострокової рамки підтримки.
Угода може бути змінена, коли зміняться обставини. Головне — закладено механізм, який працює вже зараз, коли Україна найбільше потребує фінансової стабільності та відбудови.
Єдині справжні безпекові гарантії – це здатність відповісти агресору
Головна помилка критиків угоди — очікування на паперові гарантії безпеки, але Україна вже мала Будапештський меморандум, інші міжнародні договори, й це не унеможливило агресію. Єдине, що стримувало ворога, – це сильна сучасна українська армія. Саме тому десятки років Росія працювала над її роззброєнням, а зараз, під час перемовин, постійно висуває саме цю головну свою вимогу – демілітаризація і скорочення армії України.
Зараз Україна вже має найкращі гарантії зупинки ворога: оборонну промисловість, яка працює на нас; зброю, яка рятує життя; фінансові інструменти, які не дають впасти економіці, тому головна гарантія в цій угоді – це можливість отримувати зброю.
Отже, угода не ідеальна, але вона є фундаментом нової моделі взаємодії з основним партнером, де замість умовних кредитів ми отримуємо спільні інструменти для відбудови, прозорості та стійкого зростання.
У нас є шанс вирватися з циклу «дотації — розкрадання — дефіцит» і побудувати економіку довіри. І саме це лякає найбільше тих, хто звик жити за старими правилами.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
