Через позицію Генштабу в Офісі президента призупинили роботу над опрацюванням моделі бронювання працівників українських компаній від мобілізації за рівнем сплачених податків, яку спрощено охрестили «економічним бронюванням». Коли про це стало відомо, українські підприємці намагалися пояснити владі, чому таке рішення, м’яко кажучи, не на користь Україні, ЗСУ та боротьбі проти Росії. Співзасновник інвестиційної компанії Concorde Capital Ігор Мазепа розповідає, чому це наразі найефективніший підхід зберегти країну
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Дивімося правді у вічі: економічне бронювання від мобілізації до війська – це найкращий варіант відносин бізнесу та Сил оборони в часи війни на виснаження. Усі альтернативи такому підходу є гіршими, якими б «популярними» вони не виглядали на перший погляд.
Війна на виснаження примушує нас усіх шукати баланс між економією та мобілізацією своїх сил для «довгого забігу», в кінці якого має бути не лише наша беззаперечна перемога над ворогом, але і жива економіка та функціональна держава. Бо іншої перемоги нам не треба.
Альтернативи економічному бронюванню
Альтернатив, по суті, три, і всі вони далекі від ідеалу.
Перша – це бронювати, як зараз, на розсуд різних міністерств, відомств та адміністрацій.
Такий підхід неефективний, адже органи державної влади не завжди здатні приймати оптимальні рішення. Ба більше, такий підхід час від часу спричиняє скандали щодо сумнівної доцільності бронювання тих чи інших професій і компаній.
Це на рівному місці вносить розкол у суспільстві, який активно підігрівається ворожою пропагандою. До того ж є підозра, що такі рішення приймаються непрозоро, а це вже загрожує роздмухуванням корупції, що виливає ще більше води на млин пропаганди та розколу, а отже, підриває довіру до влади.
Друга – відмовитися від бронювання для всіх галузей, крім тих, що прямо залучені в обороні держави (таких як військово-промисловий комплекс) і, можливо, «стратегічних інфраструктурних галузей».
Але і це ми вже проходили. Не так просто розробити й дотримуватися чітких критеріїв, що вважати ВПК, адже є багато підприємств, що випускають товари подвійного призначення. Тим паче, які підприємства вважати «стратегічними». І тут ми повертаємося до усіх недоліків першого варіанта, адже все буде зводитися до дискреції чиновника.
Третя альтернатива – повністю відмовитися від будь-якого бронювання. Цей «чесний і прозорий» варіант позбавлений усіх ризиків корупції чи скандалів. Але чи не найгірший.
За такого варіанта функціонування держави, критичної інфраструктури (що б це не означало), цілих галузей промисловості та сфер бізнесу може бути повністю паралізовано.
Та й загалом жоден із цих варіантів не дає відповіді на низку запитань. Як тоді буде функціонувати економіка? Чи не призведе мобілізація ключових працівників до зупинки підприємств, збільшення соціальної напруги, зменшення бюджетних доходів і збільшення видатків?
Зрештою, звідки ми братимемо ресурси для нашого спільного «довгого забігу»? Адже західні партнери України поки що не готові фінансувати своїми доларами та євро підтримку українського війська.
«Приватизація» бронювання
Економічне бронювання здатне відповісти на більшість із цих запитань.
Чиновникам не доведеться в ручному режимі вирішувати, хто достойний бути заброньованим. Ця функція перейде до керівників підприємств. Основною функцією уряду тоді стане визначення та корегування параметрів економічного бронювання залежно від потреб економіки, бюджету і війська.
Але саме приватний сектор завжди був і буде більш ефективним у перерозподілі пріоритетів і ресурсів. Не дарма усі українські уряди декларують необхідність приватизації державного майна задля більш ефективного його використання. Так само і «приватизація» бронювання тільки покращить ефективність нашої економіки.
Вже зараз спостерігаємо тривожні тенденції в бізнесі. Проблема пошуку кваліфікованих кадрів для компаній вже критичніша за проблеми безпеки, фінансування чи ланцюжків постачання, свідчать дані опитування роботодавців Мінекономіки. А очікування щодо зменшення кількості працівників у підприємств є найгіршим із лютого минулого року, показало травневе опитування Нацбанку.
Звісно, у час війни ці проблеми не можуть не виникати. Мобілізація має продовжуватися. Але вона не повинна завдавати непоправної шкоди економіці та бізнесу. І хто, як не бізнес, може краще вирішити, хто зі співробітників є критичним для його існування.
Якщо у бізнесу буде змога самому забронювати ключових співробітників, то загроз його зупинки буде менше. Це підсилить впевненість бізнесу в майбутньому, а отже, уможливить інвестиції в розвиток і створення нових робочих місць. І автоматично збільшить доходи бюджету.
Ба більше, ефект на доходи бюджету може бути дуже значним. Бронювання 1 млн ключових співробітників за принципом, запропонованим головою економічного комітету ВР Дмитром Наталухою (військовий збір у розмірі 20 000 грн на місяць на одного співробітника), забезпечить 240 млрд грн додаткових надходжень до державної казни на рік. Це у три рази більше, ніж Україна отримує «чистими» від МВФ протягом 2023–2024 років.
Найголовніше – ми збережемо економіку та примусимо її активніше працювати на перемогу.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
