У гонитві за хайповою темою навіть розумні люди часом використовують неперевірені твердження, в які часто самі вірять неповністю. Яскравий приклад – колонка Анатолія Амеліна «У вас є заощадження? За п'ять років вони можуть перетворитися на порох», що вийшла в одному з топових українських видань
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Теорія змови і прогнози світового фінансового перевороту зачепили аудиторію – за кілька днів число переглядів перевищило 200 000. У чому секрет? Окрім тези про світові еліти, які нас контролюють, і обнулення капіталів, у колонці зібрано ще декілька міфів, що апелюють до людського страху, які варто розвінчати.
1. Одна з розхожих помилок повʼязана з масштабною емісією центробанками національних валют. Автор колонки пише: «Надруковано вже понад $9 трлн». Такі дані дійсно проскакують у медіа, хоча мало хто усвідомлює множинність економічних смислів цієї цифри. Уява обивателя малює справжні друкарські верстати і листи доларів, які потрапляють в економіку. Насправді ж ні про яку емісію валюти у чистому вигляді не йдеться. Центробанк США, як і будь-яка інша організація, має на балансі як активи, так і пасиви. Звична валюта у вільному обігу відноситься до пасивів і становить лише деякий відсоток.
Частина живої ліквідності може акумулюватися у депозитаріях. Хороше питання: яким чином і як скоро ця ліквідність реально потрапить в економіку і дасть очікуваний ефект? Якби друкарський верстат у чистому вигляді призводив до інфляційних ефектів, то ми б уже давно їх побачили, і не тільки у США. Монетарна політика кількісного помʼякшення – це просто альтернативний спосіб стимулювання економіки за умов, коли звичні способи перестають працювати.
Політика helicopter money і чеки, що роздаються населенню в якості стимулів, – це прямий і живий спосіб проникнення грошей від держави в економіку через руки споживачів, проте у загальній структурі програми стимулювання економіки він не основний.
Якщо ми хочемо оцінити динаміку грошової маси, дивитися потрібно на темп зростання грошового агрегату М2, а він після бурхливого пандемічного періоду практично нормалізувався до колишніх рівнів.
Люди не відрізняють емісію, яка тисне на споживання, від емісії, яка тисне на підтримку активу. Насправді з девʼяти трильйонів навіть трильйон не пішов на споживання.
2. «Дика інфляція долара на рівні 4,6% розповзається по всьому світу». Ця думка, мусована на різних рівнях, вкрай шкідлива. Існує велика кількість способів оцінки інфляції у США – за результатами опитувань, через оцінку вартості зайнятості, через ринок процентних інструментів (та інфляційних свопів), альтернативні оцінки через категорії продуктів споживання тощо. Залежно від способу, в середньому інфляційні очікування становлять від 2,3 до 3,7%, і цифра 4,6% – одна з найбільш песимістичних.
Одна з найбільш реактивних оцінок інфляції – через оцінку зміни цін на певні категорії товарів споживання. Наприклад, ціни на деякі продукти харчування, нові або б/в автомобілі, або ціни на авіаквитки або готелі. Стрибок цін на деякі категорії товарів після криз або глобальних стресів – звичайне явище. Однак найчастіше такі коливання носять транзитивний характер і мають термін життя у кілька кварталів. Наприклад, деревина, яка у США активно використовується для будівництва нових будинків, цього року подорожчала втричі, але зараз її ціна практично повернулася на допандемічні рівні.
Деякі товари подорожчали через глобальне регіональне зростання споживання, зростання цін на логістичні послуги і низку інших причин. Але ж і економіка, ринок праці повністю не відновилися. Не відбувається явного зростання заробітної плати, а отже, структура витрат не може пропорційно рости і повною мірою транслювати товарні інфляційні ефекти у загальну картину споживання.
3. Усім, включно з фінансовою системою, правлять світові еліти. За їхнім рішенням «ФРС США, ЦБ Європи і Японії в один день перезапускають свої валюти, припинивши обіг старих фіатних, замінивши їх цифровими валютами. Рахунки заблоковані, кошти заморожені…» На правах критика теорії змови та ідеї про існування світового уряду, перший пункт я навіть не буду коментувати. Щодо швидкості глобальних змін, то за один день такі речі не відбуваються, у всякому разі, історії подібні прецеденти невідомі. Жоден лідер жодної країни не підпишеться на політичне самогубство. Подібним змінам у фінансовій системі передуватимуть роки розʼяснювальної та підготовчої роботи. Судіть самі: навіть щоб підняти облікову ставку на 0,25–0,5%, ФРС збирає думку ринку, ділиться прогнозами, аби для людей це не було несподіванкою і вони встигли підготуватися.
Революційним рішенням для фінансової системи свого часу була відмова від золотого стандарту. До цього йшлося замалим не сорок років! Заміна навіть однієї валюти відбувається протягом чотирьох-пʼяти років. Старі долари у США донині приймають, оскільки їх неможливо за один день (як і за один рік) вивести з обігу.
4. Паперові долари (євро) – фантики. «(…) думаєте, що друкувати і накопичувати нічим не забезпечені гроші (фантики) можна нескінченно? Ні, звичайно, – все має початок і кінець», – пише Анатолій Амелін у своїй колонці.
Варто подискутувати про те, що є «фантиком», а що ні. Чи є фізично відчутний, але неліквідний або НЕ зростаючий у ціні актив більш привабливим, аніж фінансовий інструмент у руках того, хто знає, як ним керувати?
На зміну класичним картинам із заледве десятком покупців у всьому світі приходять ліквідні диджиталізовані NFT-токени, що ростуть у ціні на тисячі відсотків. На зміну старим ресурсно-залежним компаніям із купою боргів і вічною «недооцінкою ринком» приходять нові компанії, які більш зрозумілі учасникам фондового ринку. «Фантики», спрямовані у правильне русло, – інструмент примноження капіталу. Водночас, безглуздо використані «не фантики» – треш.
Гроші потрібно не накопичувати, а інвестувати. У що вкладати?
Будь-який актив у широкому сенсі складається з усього двох елементів – ціни і цінності. З одного боку, у всього є внутрішня вартість, а ринок створює абстрактну зовнішню оцінку. Звичні академічні hard assets є такими доти, поки у активу є ринок, який визначає його ліквідність.
Простий приклад – ринок золота як звична міра захисту від інфляції. Цього року всупереч усім видимим ознакам зростання реальної інфляції золото показало мінус 5%.
Предмети мистецтва – дуже низьколіквідний ринок. З одного боку, це умовна консервація капіталу, проте низьколіквідні активи зазвичай виявляють свої гірші якості саме в той момент, коли актив потрібно перевести у реальні гроші, тобто під час кризи. На жаль, під час кризи продати «витончений актив» за справедливою ціною практично нереально.
Дивідендні компанії вже давно перестали нести в собі той інвестиційний сенс, про який говорять у старих фінансових підручниках. У світі низьких або близьконульових процентних ставок середня дивідендна прибутковість акцій компаній, що входять в індекс S&P 500, дорівнює близько 1,3%.
Є безліч інших альтернативних способів для компанії зберігати інвестиційну привабливість – від простої кредитної емісії до випуску гібридного боргу, де інвестор може як отримувати купон, так і брати участь в потенційному зростанні акцій компанії, конвертуючи борговий папір у акції.
5. Старі гроші неможливо обміняти, це сміття. Автор колонки розповідає про те, що «днями знайшов у старих паперах кілька сотень британських фунтів, які залишилися після навчання, але не зміг закинути собі їх на рахунок – виявляється, центробанк Англії провів «чистку» і вивів старі фунти з обігу». Насправді, обміняти старі фунти не можна в Україні, але можна у країні, де вони є платіжним засобом.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
