Фондовий ринок в Україні неефективний. Ключові компоненти для ринку — інвестори й інструменти. У нашій країні не склалося ні з першим, ні з другим. Більшість акціонерних компаній на 95% і вище — у власності однієї групи. На західних ринках комфортна частка для мажоритарників — 30-50%. Чому в Україні по-іншому?
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
Після ваучерної приватизації мільйони українців стали акціонерами підприємств, не усвідомлюючи, що це таке. Відбувся доволі швидкий перерозподіл власності. «Червоні» директори стали мажоритарними акціонерами, проте клас міноритарних інвесторів так і не зародився.
Мажоритарні акціонери не захотіли задовольнятися часткою в 50 або навіть 75%, акумулюючи максимальні пакети. Додатково 2017 року власники з часткою 95% і вище отримали право примусово викуповувати акції й охоче з цього скористалися, витіснивши міноритаріїв з компаній практично за безцінь.
Результат усіх цих подій — мізерна частка акцій у вільному обігу на локальному ринку. З котируваних паперів майже 40 українських компаній реально торгуються приблизно десять. І навіть ці папери назвати гарним інструментом для інвестування можна через силу.
Обсяг торгів акціями на фондовому ринку України, млрд грн (дані НКЦБФР)
Убогий асортимент
Мотор Січ — це приклад того, як можуть зникнути з ринку справжні «блакитні фішки». Компанія була приватною, а серед її акціонерів була низка західних фондів. Ключовий власник ухвалив рішення продати свій пакет китайському інвесторові, у якого компанія навіть одержала кредит на $100 млн. Інвесторові тричі відмовили в Антимонопольному комітеті через те, що він нібито акумулював контрольний пакет до отримання дозволу. Пізніше всі акції підприємства арештували за позовом правоохоронців. Відтоді ці акції не торгуються, китайські інвестори пред'явили Україні позов на $3,5 млрд, а міноритарії, зокрема західні фонди, були змушені списувати величезні інвестиції.
На ринку торгується одна з останніх блакитних фішок енергетичної галузі України — Центренерго. Але вкладати в ці акції нині варто лише холоднокровним інвесторам, які після десяти років безуспішних спроб приватизувати компанію вірять в її прозорий продаж і повернення вартості акцій до 20 грн. Держава управляє компанією неефективно. «Смотрящі» змінюються, а компанія закуповує дороге вугілля і продає дешеву електроенергію. Нам як міноритарним акціонерам це не подобається, і ми на зборах акціонерів проголосували проти низки угод. Це дає право продати акції емітентові за ринковою ціною. Ми зафіксували свої наміри 2019 року за ціни приблизно 15 грн за акцію, але емітент так і не провів викупу. Деякі акціонери судяться з ним. Нині ціна акцій після падіння до 5 грн перебуває на рівні 8 грн.
Ще одна блакитна фішка практично з часів зародження фондового ринку — Укрнафта. Компанія стала заручником корпоративного конфлікту між державою як головним акціонером і приватним інвестором, який багато років контролював менеджмент. Ця компанія повинна отримати одного власника, який діятиме в її інтересах. Вартість акцій Укрнафти доходила до 900 грн, опускалася до 130 грн, тепер досягла 190 грн. Як і з Центренерго, сюди може зайти тільки терплячий інвестор з довгостроковим поглядом.
Компанія Турбоатом має прозорішу структуру власності, але обмежує права міноритарних акціонерів. Дивіденди державі компанія платить відразу, а іншим акціонерам — пізніше. Хоча в законі чітко прописано, що всі мають отримувати одночасно, а в разі нестачі грошей — пропорційно. Держава дістає все, фізособи — за максимумом, оскільки там співробітники підприємства. У кращому разі ще отримують українські компанії. Західним інвесторам кажуть: «немає грошей, чекайте». І ці інвестори домагаються виплати дивідендів у судах. Регулятор навіть не намагається захистити права міноритарних акціонерів, покликаючись на відсутність повноважень. Тому ми не бачимо черги з інвесторів, хоча оцінка підприємств дуже низька.
Єдиний локальний емітент, акції якого нині варто купувати, — це Райффайзен Банк Аваль. У структурі власників — Райффайзен Банк Інтернешнл, Європейський банк реконструкції і розвитку. Банк дотримується розумної корпоративної політики і платить дивіденди.
Як розбудити ринок
Перший крок для перезапуску ринку акцій — побудова інфраструктури. Найбільший обсяг торгів акціями — на ПФТС. Українська біржа до 2018 року була лідером у цьому сегменті та єдиною біржею, де працював інтернет-трейдинг. У 2018 році влада країни заборонила використовувати торгову платформу Quik, що її розробили в Росії, але купили і встановили на УБ.
За деякий час УБ розробила і впровадила новий софт, але він не передбачає доступу для приватних інвесторів. Там торгують тільки брокери від свого імені та від імені клієнтів. Запуск універсальної платформи вимагає великих грошей, яких у біржі немає. Були спроби посадити за стіл перемовин власників трьох провідних бірж, аби створити одну ефективну.
Другий крок — приватизація через прозорі, відкриті аукціони. Бажано, щоб акції не переходили безпосередньо від держави до стратегічного інвестора, а проходили через фондовий ринок. В Україні є яскраві приклади, як приватизація на прозорих аукціонах за зрозумілими правилами може створити ефективне підприємство, — Криворіжсталь і низка обленерго.
Третій крок — захист прав міноритарних акціонерів. Дивідендна політика повинна бути однаковою для всіх акціонерів, а суди мають не боятися ухвалювати рішення проти державних компаній, якщо ті порушують закон.
Зовнішні інвестори хочуть прозорих правил гри і захисту своїх інтересів. Внутрішні інвестори, яким ринок наразі не може запропонувати привабливих інструментів, — простого доступу до західних ринків.
Перші кроки вже зроблені: Національний банк дозволив виводити кошти за кордон на підставі е-ліцензії. Але безпосередньо, через українського торговця, фізособа купити акції на зарубіжних майданчиках не може. Комунікації через зарубіжних брокерів і виведення коштів назад в Україну занадто складні. Потрібно створити електронний майданчик для торгівлі акціями західних компаній, щоб в Україні зародився клас інформованих інвесторів.
Очікувати бліцкригу не варто. Польща будувала свій ринок 30 років. Якщо ми перейдемо від слів до справи, будемо рухатися швидше. Технології нам допоможуть.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
