Юрій Городніченко /Getty Images
Категорія
Гроші
Дата

Юрій Городніченко з університету Берклі став радником голови НБУ. Чому він проти фіксованого курсу та що робити Нацбанку. Інтерв'ю

Юрій Городніченко Фото Getty Images

Forbes поспілкувався з професором університету Каліфорнії-Берклі Юрієм Городніченком, який напередодні став радником голови НБУ Андрія Пишного. Радник, зокрема, виступає за відмову від фіксованого курсу. Як має діяти Нацбанк в умовах війни, на думку Городніченка? Інтерв'ю.

Forbes Україна випустив новий номер друкованого журналу. В ньому майже два десятки ексклюзивних матеріалів. Придбати журнал з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням.

Влітку 2020 року президент Володимир Зеленський розглядав професора університету Каліфорнії-Берклі Юрія Городніченко, 44, серед кандидатів на посаду голови НБУ. Два з половиною роки по тому Городніченко став радником нещодавно призначеного очільника Нацбанку Андрія Пишного. З регулятором економіст співпрацюватиме на громадських засадах.

Городніченко входить до когорти провідних світових науковців у сфері монетарної політики центральних банків і дослідження інфляційних процесів. Також він є учасником міжнародної групи з восьми економістів, які опублікували кілька праць із рекомендаціями щодо того, як організувати відбудову України та яку економічну політику має проводити український уряд під час війни. 

Одна з останніх публічних рекомендацій Городніченка Україні – відмовитися від фіксованого валютного курсу. НБУ тримає його з 24 лютого. Остання зміна – перегляд рівня фіксованого курсу з 29,25 до 36,6 грн/$.

Як потрібно діяти Нацбанку в умовах війни, щоб контролювати ситуацію в економіці та запобігти кризам у майбутньому?

Це скорочена та відредагована для ясності версія інтервʼю Юрія Городніченка.

«Україна тричі переживала катаклізми після періодів фіксованого курсу»

Ви, ймовірно, вже спілкувалися з Андрієм Пишним – консультації з яких основних питань йому будуть потрібні з вашого боку?

Важко виділити конкретні питання, адже ситуація змінюється чи не щодня. З очевидного – що робити з обмінним курсом: чи залишати його фіксованим, чи, можливо, поступово переходити до інших режимів. Моя задача – не виступати з позицій «останньої інстанції», а додати до дискусії свій input.

З одного боку топкерівники Нацбанку регулярно заявляють про плани повернення до довоєнної політики, з іншого – нерідко кажуть не стільки про дії, скільки про певні домовленості з Мінфіном чи банками. І як додав у інтервʼю Forbes Пишний, «ринкові відносини під час війни отримали свою специфіку». Ви впевнені у нинішній команді НБУ з точки зору їхньої відданості ринковим принципам?

Я погоджуюся, що в умовах війни ринкові принципи не можуть працювати як звичайно. Але і жорстке держрегулювання – це теж непрацююча історія. Тому потрібно обʼєднуватися та шукати компромісні рішення на всіх рівнях. НБУ, Мінфін, банки дійсно мають домовлятися. Адже досвіду, як треба діяти під час такої масштабної війни, ні в кого немає.

У листопаді ви опублікували статтю під назвою «Не треба боятися відпускати гривню». Чи змінилося ваше розуміння ситуації з того часу?

Проблема нинішньої ситуації у тому, що будь-яке рішення має свої trade-offs. Ідеального рецепту не існує. Фіксований курс десь допомагає, а десь – шкодить. Я написав цю статтю, намагаючись донести думку, що не варто зациклюватись тільки на варіанті з фіксацією курсу – треба думати про альтернативні опції. 

Фіксований курс – річ, до якої швидко звикаєш, адже вона створює відчуття стабільності. Це небезпечний стан, адже часто ця «стабільність» закінчується серйозним економічним катаклізмом. Україна тричі переживала це на власному досвіді. 

Відповідаючи на питання про відмову від фіксованого курсу, посадовці НБУ, як правило, зазначають, що наразі бачать у цьому режимі більше плюсів, ніж мінусів. Чи бачите ви певні пробіли у цій логіці?

Це розмова про «відтінки сірого», у якій складно однозначно сказати, чи ти розділяєш певну позицію, чи ні. Є багато нюансів. Аргументи про те, що фіксований курс зараз дає позитивний ефект мають право на існування, так само як і те, що це може створити проблеми у майбутньому. Справа в тому, що приймаючи рішення потрібно враховувати і те, і інше.

Аргумент проти повернення до плаваючого курсу – через війну в Україні майже відсутній валютний ринок, домінуючу позицію на міжбанку займає НБУ. Чи погоджуєтеся ви, що це є суттєвою перепоною для відмови від фіксованого курсу? 

Я думаю, усі погоджуються, що фіксація курсу є тимчасовою річчю. Питання – коли саме відмовитися від цього.

Нагадаю, що після 2014 року у нас не було можливостей і далі утримувати фіксований курс, оскільки НБУ майже не мав резервів. Коливання гривні тоді були суттєвими.

Тепер уявімо ситуацію, що через ті чи інші причини наші партнери не зможуть надавати Україні фінансову допомогу. Ми одразу ж опинимося у дуже скрутних обставинах, коли можливості захищати гривню танутимуть дуже швидко. До цього потрібно бути готовими. Важливо тримати в голові найгірший сценарій. І готуватися до цього треба у час, коли маєш сильну позицію.

«Фіксований курс несумісний з друкуванням грошей»

Один із очевидних плюсів фіксованого курсу – це стримування інфляції. Чи існує в умовах України інший якір, який міг би стабілізувати інфляційні та девальваційні очікування?

Зазначу, що навіть згідно опитувань НБУ серед бізнесу та домогосподарств, очікування щодо курсу на кінець 2023 року складають близько 42 грн/$. Тобто навіть при фіксованому курсі 36,6 грн/$ економічні агенти вважають девальвацію неминучою. 

У своїй статті я запропонував модель з плаваючим курсом, але з обмеженням на коливання протягом дня. Це проміжний варіант, який дає змогу і контролювати інфляцію, і поступово переходити до «плавання». До того ж це не означає автоматичної девальвації: гривня може й укріплюватися або залишатися на плюс-мінус одному рівні.

Наскільки задачу НБУ з утримання фіксованого курсу минулого року ускладнила необхідність друкувати гроші для фінансування держбюджету?

Фіксований курс взагалі несумісний з друком грошей, бо у вас повинен бути ресурс, який вирішує дисбаланси, які неминуче зʼявляться. У нашому випадку зараз це допомога партнерів. Але вона колись припиниться.

Forbes робив опитування серед представників основних центрів прийняття економічних рішень в державі щодо відмови від фіксованого курсу. Часом складалося враження, що політикам, як і завжди, подобається такий стан речей. Як уникнути ризиків, що фіксований курс затримається в Україні довше, ніж пасує тимчасовому антикризовому заходу?

Треба завжди памʼятати наш нещодавній досвід. За часів Януковича фіксований курс захищали дуже довго. Це закінчилося катастрофою. Тому важливо не доводити до крайньої межі та виходити з фіксованого курсу дуже поступово. Зараз Україна, на відміну від 2014-го, має на це ресурси.

Чи сумісна політика фіксованого курсу з повноцінною програмою МВФ, щодо якої Україна домовлятиметься з Фондом уже в лютому та березні?

Я не думаю, що вони наполягатимуть на тому, щоб Україна одномоментно повернулася до повністю плаваючого курсу. Але ймовірно, радитимуть поступово починати цей процес.

Наскільки розумно було б для НБУ з точки зору комунікацій анонсувати перехід на плаваючий курс, вказавши конкретний момент часу?

Міжнародний досвід показує, що так ніхто не робить. Тому не думаю, що комунікація НБУ буде якось привʼязана до календаря.

Усередині Нацбанку почались дискусії стосовно можливого зниження облікової ставки вже цього року. Чи на часі така розмова, враховуючи умови?

Це добре, що така розмова ведеться. Ринок має періодично отримувати сигнали, що ситуація дійсно стабілізувалася та в економіці не все так погано. 

За яких умов НБУ матиме підстави для зниження ставки?

Головний індикатор, на який потрібно опиратися – це інфляція. Якщо вона залишиться контрольованою та демонструватиме стабільний тренд на зниження – чому б тоді не знизити ставку. Інша справа, що поки ми бачимо швидше сповільнення темпів росту цін. Але сама інфляція все ще залишається високою. 

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий випуск Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні