Червень 2015 року був одним із найчорніших періодів у житті 45‑річного Хантера Байдена, сина віцепрезидента США Джо Байдена. 6 червня поховали його брата Бо: прокурор штату Делавер, улюбленець батька і брата помер від раку мозку. А згодом Хантер розлучився з дружиною, з якою прожив 22 роки і якій набридла його залежність від алкоголю
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Запрошення порибалити в Норвегії було дуже доречним. Воно надійшло від українського бізнесмена Миколи Злочевського. Від травня 2014 року Хантер працював одним із членів ради директорів газодобувної компанії Злочевського Burisma. На три дні зібралася строката компанія: Злочевський, гендиректор Burisma Тарас Бурдейний, Байден‑молодший з донькою та племінником, а також інший член ради директорів, експрезидент Польщі Александр Квасневський.
Через чотири роки прихильники Дональда Трампа пригадають цю риболовлю як доказ корумпованості демократів. Самому Трампу спроба довести, що Байден‑старший поставив американську зовнішню політику в залежність від сімейних інтересів, ледь не коштувала посади – від імпічменту його врятувала республіканська більшість у Конгресі.
Що ж являє собою найвідоміша у США українська компанія та її засновник?
•••
«Семикратне підвищення ціни лота, рекорд усіх аукціонів», – радіє директор Асоціації газовидобувних компаній України Артем Петренко. 31 серпня 2020 року Держгеонадра виставили на продаж ділянку з трьома родовищами у Полтавській області (підтверджені запаси нафти – 2,7 млн т, газу – 0,8 млрд куб. м, оціночні – ще 2 млн т нафти і 20,6 млрд куб. м газу). Під час торгів між «Нафтогазом», Smart Energy Вадима Новинського і нафтогазовою «дочкою» ДТЕК Ріната Ахметова початкова ціна підскочила з 79,4 млн грн до 650 млн грн. Перемогла компанія Ахметова. Звідки такий ажіотаж?
Перспективних родовищ в Україні залишилося небагато. Переважна більшість була розподілена на закритих конкурсах у 2003–2018 роках. Двічі за цей період вертикаль з видачі ліцензій замикалася на Злочевському. Особливо ударними видалися 2010–2012 роки, коли він керував природоохоронним міністерством (з грудня 2010 року – Міністерство екології). За цей період компанії, що входять у Burisma, отримали 10 ліцензій. Жодних тобі аукціонів, жодного підвищення цін.
Наприклад, у 2010 році структури Злочевського отримали ліцензію на Пролетарське родовище у Дніпропетровській області. За оцінкою Асоціації газовидобувних компаній України, Пролетарське із запасами 1,5 млрд куб. м входить до десятки найбільших родовищ газу, на яких працюють приватні оператори.
Керівник відомства, яке видає дозволи його власній компанії, схильний до прямого конфлікту інтересів. Після Революції гідності Генпрокуратура відкрила дві кримінальні справи у пошуках корупції в Мінекології при Злочевському. Сьогодні ними займається Національне антикорупційне бюро, без будь‑яких відчутних результатів. «Його [Злочевського] підписів немає на жодній ліцензії», – говорить керівник прес‑служби НАБУ Оксана Митницька. Розподілом родовищ управляв колегіальний орган – міжвідомча комісія, формально до Злочевського не причепитися. «Багато оригіналів документів було знищено… аналіз матеріалів ГПУ свідчить про їхню низьку якість», – повідомляли у НАБУ в травні цього року, аналізуючи справи, пов’язані зі Злочевським, які їм дісталися від ГПУ.
В одній застільній розмові Злочевський, 54, порівняв себе із носорогом. «У цього звіра слабкий зір, але шалене прагнення зламати все і досягти своєї мети», – пояснює його логіку колишній топменеджер Burisma. Сам Злочевський та його топменеджери відмовилися спілкуватися із Forbes.
Уродженець Києва, у 1988 році Злочевський закінчив Київське вище інженерне радіотехнічне училище ППО. Разом з однокашником Миколою Лісіним створив компанію «Інфокс» і зайнявся торгівлею. «Купували російську нафту, переробляли і продавали аграріям дизель або бензин», – розповідає засновник консалтингової компанії А‑95 Сергій Куюн. Одним із ключових активів партнерів став Херсонський нафтоналивний термінал, яким вони керували до листопада 2013 року, коли продали його Сергію Курченку.
Лісін та Злочевський постачали нафту на Херсонський НПЗ і намагалися закріпитися на Кременчуцькому НПЗ, але з обох заводів їх витіснили конкуренти. З Херсона – російський мільйонер Муса Бажаєв, з Кременчука – група «Приват».
- Категорія
- Рейтинги
- Дата
Щоб розвиватися далі, потрібні політичні зв’язки, вирішили Лісін і Злочевський. «Вони витратили багато грошей, щоб отримати прохідні місця у списках СДПУ(о)», – стверджує газовий трейдер Олександр Онищенко, який свого часу дружив зі Злочевським. Опинившись у фаворі лідера СДПУ(о), керівника президентської адміністрації Віктора Медведчука, у 2002‑му Лісін і Злочевський пройшли до Верховної Ради. А в грудні 2003‑го президент Кучма призначив Злочевського керувати щойно створеним Держкомітетом природних ресурсів, який опікувався виданням ліцензій на видобуток копалин, у тому числі нафти й газу. Бізнесмен протримався на цьому посту трохи більше року, але саме в цей період було закладено початок його газової компанії. У 2004 році компанії «Еско‑Північ» і «Парі», що увійшли пізніше в Burisma, отримали вісім ліцензій на геологорозвідку.
Після перемоги Помаранчевої революції Злочевський повернувся в бізнес, але зв’язку з переможеними «біло‑блакитними» не переривав. У 2006 і 2007 роках двічі пройшов до Верховної Ради за списком Партії регіонів. Ця карта зіграла після перемоги Януковича на президентських виборах. У березні 2010‑го Злочевського призначили головою Держкомрезерву. А в липні підвищили до міністра охорони навколишнього природного середовища. Його попередник Віктор Бойко, який отримав це місце за квотою Блоку Литвина, посварився з однопартійцями, плюс міністерство потрапило в центр корупційного скандалу.
«Добродушний, компанійський хлопець», – згадує про Злочевський бізнесмен Борис Колесніков, який працював із ним в уряді Миколи Азарова. «До Колі приходиш – він спочатку наливає, травить анекдоти, а тільки потім починає говорити у справі, – розповідає Олександр Онищенко. – У результаті відмовити неможливо».
Будучи міністром, Злочевський заперечував будь‑які зв’язки з газовим бізнесом. У травні 2010‑го вони з Лісіним оголосили про продаж 70% акцій холдингової компанії, якій належали їхні газовидобувні підприємства в Україні. За деякий час у ролі власника цих активів спливла кіпрська Burisma (повна назва – Burisma Holdings Limited), бенефіціаром якої виявився не хто інший, як Злочевський.
У квітні 2011 року Лісін загинув в автокатастрофі. Його Lamborghini Gallardo на високій швидкості вдарився об бордюр, кілька разів перекинувся і врізався в рекламний щит із написом «Ціни на пальне». Злочевський викупив його частку у спадкоємців.
Міністр не гаяв часу дарма. Поїздка фахівців Полтавської бурової компанії (входить у Burisma) до США перевернула їхні уявлення про швидкість та ефективність бурових робіт. Вони повернулися в Україну разом з американськими інженерами, які пробурили розвідувальну свердловину. «Зазвичай це тривало від трьох місяців до півроку, – згадує ексменеджер Burisma. – Американцям вистачило два тижні».
Хто був у команді Злочевського? Керуючим директором головного активу – компанії «Еско‑Північ» – з 2009 року працював Тарас Бурдейний, який починав у холдингу Злочевського простим економістом і поступово піднімався кар’єрними сходами. Згодом він став генеральним директором усього холдингу. «Сильний управлінець, усе пам’ятає, легко перемножує в голові тризначні числа», – відгукується про нього один з менеджерів, що працював у Burisma. Головним буровиком став Олександр Потернак, котрий до цього керував сервісною компанією «Зонд» і мав досвід бурових робіт і продажу газу. Злочевський поступово вводив у курс справи молодшу доньку Карину (нині очолює раду директорів групи) та її чоловіка Андрія Кучкова.
«За скільки днів закінчиш нову свердловину?» – запитав у 2010 році Злочевський Потернака. Відповідь «три дні» видалася власнику Burisma занадто самовпевненою. Він уклав із Потернаком парі. Приїхавши на родовище через день, Злочевський був змушений визнати свою поразку. «Вони закупили нове американське обладнання, яке дозволяло бурити значно швидше», – розповідає директор компанії ExPro Consulting Геннадій Кобаль. До цього більшість свердловин бурили вітчизняні підрядники, використовуючи обладнання ще часів СРСР, за допомогою якого у 1960‑ті розробляли найбільше в Європі Шебелинське родовище в Харківській області.
Злочевський не скупився. За словами колишнього топменеджера компанії, у 2010– 2018 роках Burisma витратила на нове обладнання понад $100 млн. Починаючи з 2010 року газовики Злочевського бурили по 20 нових свердловин на рік. Рекорд встановили у 2015 році: 27 свердловин, більшість з них глибиною понад 4000 м, розповідає ексменеджер Burisma. «Більшість приватних компаній бурили не більше п’яти свердловин на рік», – говорить Кобаль з ExPro.
Україна – не Саудівська Аравія, найперспективніші родовища були вироблені ще за радянської влади. Половина, а іноді й 70% нових свердловин виявлялися порожніми. Може, варто було менше бурити і ретельніше вивчати родовища іншими способами. Теоретично так, але якщо бурити менше, ніж хотів акціонер, то на наступних зборах від нього могла прилетіти попільничка в голову, міркує колишній топменеджер компанії.
Стратегія Злочевського приносила плоди. Якщо у 2011 році Burisma видобула 200 млн куб. м газу, то у 2014‑му – 672 млн. У 2013 році компанія знайшла покупця на весь свій газ – найбільший металургійний комбінат України «АрселорМіттал Кривий Ріг». «Їхнє керівництво провело аудит нашого бізнесу і підписало контракт на поставку щомісяця 50–70 млн куб. м газу в 2014–2015 роках», – розповідав Бурдейний у листопаді 2014 року виданню «Дело». Нині близько 80% газу Burisma купують трейдери, решту – промислові підприємства.
У 2016 році Burisma купила компанію «Куб‑газ» у спадкоємців польського мільярдера Яна Кульчика, після чого вперше в історії змогла відзвітувати про видобуток понад 1 млрд куб. м газу.
•••
У квітні 2012 року Злочевський поступився своєю посадою конкуренту. «Злочевському не варто було так демонстративно купувати нову модель Bentley, – пояснював тоді політолог Віктор Небоженко. – Два сини президента, також автолюбителі, не їздять на новій Bentley». Злочевський справді хизувався своїм багатством. Замок під Вишгородом, розкішні машини, відпустка на Ямайці… «Скрізь пишуть, що я найбагатший міністр. Напевно, так і є», – розповідав він у 2011 році телеведучій Каті Осадчій.
Наступником Злочевського став Едуард Ставицький, близький до старшого сина Януковича Олександра. Ексміністра призначили заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони. «Він військова людина», – пояснив Азаров, маючи на увазі, що Злочевський з 1983 по 1991 рік служив у Радянській армії.
Злочевський залишався на цій посаді до 26 лютого 2014 року. На відміну від Януковича і свого безпосереднього начальника по РНБО Андрія Клюєва, він не втік з України одразу після Революції гідності. Його перепусткою в нове життя мала стати Burisma.
Формувати респектабельну раду директорів Burisma Злочевський почав ще в 2013 році. У травні її очолив Алан Ептер – інвестиційний банкір, який працював до цього в Merrill Lynch, Morgan Stanley і Renaissance Capital. До формування ради директорів Вадим Пожарський, який відповідав у Burisma за GR (у 2010–2012 роках керував міжнародним управлінням Мінекології), залучив політконсультантів з вашингтонської фірми Blue Star Strategies. Американці запропонували кандидатуру експрезидента Польщі Олександра Квасневського. Тому сподобалася ідея, що місія Burisma – наблизити енергетичну незалежність України від Росії. Повідомляючи про своє призначення в раду директорів у травні 2014 року, Квасневський уточнив, що співпрацює з Burisma із січня. У травні ж стало відомо про те, що ще одним членом ради стане Байден‑молодший. Якщо у нього й були сумніви щодо нового українського роботодавця, їх мав розвіяти Квасневський. Експрезидент публічно захищав Злочевського від критиків, запевняючи, що той втратив пост міністра через свою «незалежну позицію». А після того як Хантер Байден отримав пропозицію увійти до ради директорів, Квасневський запевнив його, що Злочевський хоче будувати прозору, добре керовану компанію.
Квасневський і Байден‑молодший з’явилися в Burisma у критичний для Злочевського момент. У березні 2014‑го Генпрокуратура порушила проти нього справу про незаконне збагачення. Йшлося про держзакупівлі під час його перебування міністром екології. А у квітні й травні Центральний кримінальний суд Лондона за підозрою у відмиванні грошей заарештував на рахунках його компаній $23,5 млн.
Чи розуміли іноземці, що потрібні Злочевському для відбілювання репутації? «Минуле всіх компаній, усіх статків в Україні, дипломатично кажучи, дуже проблематичне», – сказав Квасневський в інтерв’ю Associated Press восени 2019 року. Він залишається в раді директорів і досі. Байден‑молодший, за словами Квасневського, не був марним нахлібником. «Він збирав інформацію, – розповідав експрезидент. – Він був корисним, бо знав те, чого не знали ми».
Злочевський не скупився. За даними Генпрокуратури, з грудня 2014‑го по серпень 2015‑го Burisma виплатила за консультаційні послуги Квасневському €1 млн, або по €125 000 на місяць. Американська Rosemont Seneca Bohai LLC, одним з партнерів якої був Хантер Байден, отримала з листопада 2014‑го по жовтень 2015‑го $3,4 млн.
•••
З 2014 року Злочевський, висловлюючись мовою шахів, веде гру одразу на трьох дошках. На одній він захищається від кримінального переслідування на батьківщині. На другій – намагається очистити репутацію на Заході. На третій – розвиває свій газовий бізнес в Україні. І на всіх трьох його позиція, дипломатично кажучи, виглядає дедалі проблемніше.
Злочевський залишив Україну в листопаді 2014 року, а в січні 2015‑го Генпрокуратура оголосила його в розшук у справі про незаконне збагачення. Гучні імена в раді директорів не надто допомогли Злочевському нейтралізувати противників в Україні. «Слідчі та прокурори спочатку запитували мене, чи не небезпечно розслідувати компанію, за якою стоять американці», – розповідає Андрій Теліженко, котрий у 2014 році працював радником генпрокурора Віталія Яреми. Пізніше, якщо вірити Олександру Онищенку, це питання порушував президент Порошенко (Порошенко завжди заперечував автентичність записів на так званих плівках Онищенка). На зустрічі, що нібито відбулася в січні 2016 року, голос, схожий на голос Порошенка, промовляє: «Коля – хороший хлопець. Я подумаю, що можна зробити. Просто щодо нього останнім часом гарячкують американці». На що Онищенко запевнив співрозмовника в тому, що неприємностей з боку Заходу бути не повинно: «Син Байдена у нього в борді компанії. І Квасневський теж».
Онищенко стверджує, що Порошенко та Злочевський у лютому 2016 року зустрілися в Мюнхені, куди український президент приїхав на конференцію з безпеки. За рік програма «Схеми» повідомила, що одна з компаній, які входять у Burisma, у 2016‑му поставила фірмам Порошенка, Ігоря Кононенка та Олега Гладковського газу на 100 млн грн.
До літа 2020 року взаємини Злочевського з українськими правоохоронними органами нагадували гру в піддавки. Онищенко стверджує, що весь цей час чиновники просто «обілечували» ексміністра, продаючи йому тимчасове розв’язання його проблем. Генпрокуратура то відкривала справи, то закривала «через відсутність складу злочину». Безкомпромісну позицію займало лише НАБУ, яке у червні 2020 року затримало директора Burisma з юридичних питань Андрія Кічу. Той передав $5 млн за закриття кримінальної справи проти Злочевського. За версією слідства, Злочевський істотно завищив вартість Херсонської нафтоперевалочної бази, яку наприкінці 2013 року Реал Банк виставив як забезпечення за стабілізаційним кредитом НБУ на 787 млн грн. Кіча вийшов на волю під заставу, а Злочевського НАБУ оголосило в розшук.
Спроба очистити репутацію призвела до результатів, на які Злочевський явно не розраховував. Спершу все йшло непогано. За порадою американських політтехнологів Burisma з 2015 року спонсорувала серію конференцій з енергетичної безпеки в Монако, у яких брала участь респектабельна західна та українська публіка. У 2017‑му компанія підписала угоду про партнерство із впливовим аналітичним центром Atlantic Council. Директором програми став експосол США в Україні Джон Гербст. Але з наближенням президентських виборів у США щит з іноземних директорів перетворився на мішень.
Співробітник американського посольства в Україні Джордж Кент ще в 2015 році попереджав офіс віцепрезидента Байдена, що робота його сина в Burisma створює «враження конфлікту інтересів». В адміністрації Обами Байден відповідав за весь український напрям.
Президент Дональд Трамп ухопився за можливість завдати удар по своєму головному конкуренту. Його адвокат Руді Джуліані, поспілкувавшись із колишнім генпрокурором Віктором Шокіним, «розкопав» сенсаційну історію: мовляв, навесні 2016 року Байден‑старший вимагав від Порошенка звільнити Шокіна, погрожуючи позбавити Україну американської фінансової допомоги. Мотив? Шокін нібито занадто завзято розслідував справи довкола Burisma.
У 2016 році ані Джуліані, ані Трамп, зрозуміло, не слідкували за українськими новинами. Вони були не в курсі, що відставки Шокіна за провал боротьби з корупцією вимагав не лише Байден, а й міжнародні фінансові організації й українські антикорупціонери. У липні 2019 року Трамп попросив Володимира Зеленського «зробити йому послугу» і з’ясувати причину звільнення Шокіна. Одночасно американська адміністрація заморозила виділення Україні військової допомоги на $400 млн.
Демократи сприйняли це як зведення рахунків з політичним опонентом й ініціювали процедуру імпічменту щодо Трампа. 18 грудня 2019 року Палата представників підтримала два пункти звинувачення («зловживання владою» і «перешкоджання розслідуванню Конгресу»), але 5 лютого Сенат, контрольований республіканцями, передбачувано виправдав президента. Під час слухань Burisma, за іронічним висловлюванням Квасневського, стала «найпопулярнішою у США» українською компанією.
Розшукуваний на батьківщині у розпал президентської кампанії в США Злочевський, вірогідно, буде популярним і за океаном. Шокін обіцяє опублікувати книгу, в якій представить свою версію взаємин Джо Байдена і Петра Порошенка. Репортер New Yorker Адам Ентос, автор гучних статей про Байдена‑молодшого і колишнього генпрокурора Юрія Луценка, готує до публікації книгу про сім’ю Байдена. А у жовтні комітет Сенату США з безпеки збирається оприлюднити результати розслідування про українську епопею Джо Байдена.
А що Burisma? Сьогодні в холдинг входить 12 компаній із 1450 співробітниками. Торік вони видобули 800 млн куб. м газу. За цим показником Burisma посідає друге місце серед приватних українських компаній після ПрАТ «Нафтогазвидобування». Полтавській буровій компанії, яка входить у холдинг, належать 20 сучасних бурових установок, що робить її найбільшою сервісною компанією в країні.
Злочевський надбав кіпрський паспорт і проводить багато часу на яхті. Компанію, яка добуває газ із 154 свердловин, він контролює за допомогою відеозв’язку, збираючи топменеджерів уранці для звіту.
Майбуття туманне. У 2019 році компанія Burisma скоротила виробництво на 17%, до 816 млн куб. м. Дається взнаки виснаження родовищ – спільна проблема для всіх виробників газу в Україні. Виручка впала ще більше – на 40%, до 8 млрд грн, переважно через падіння цін на газ. Пандемія, яка підкосила попит на енергію, тільки погіршила ситуацію.
Шерстисті носороги вимерли на території України понад 10 000 років тому.
Опубліковано в четвертому номері журналу Forbes (жовтень 2020)
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.