Війна в Україні розкрила залежність Німеччини від Росії. Та, схоже, не лише від неї. Китай уже 10 років є одним із найбільших ринків для німецької хімічної, автомобільної та машинобудівної галузей.
Financial Times проаналізував особливості німецько-китайських відносин – Forbes обрав ключові факти.
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
Нещодавно Олаф Шольц зробив послугу Китаю: протягнув через німецький уряд угоду про купівлю 25-відсоткової частки в гамбурзькому морському терміналі китайською компанією Cosco. Та не всі в німецькому уряді раді такій угоді.
Держсекретар Сюзанне Бауманн написала гнівного листа про те, що така угода «надто посилює стратегічний вплив Китаю на німецьку та європейську транспортну інфраструктуру, а також збільшує залежність Німеччини від Китаю».
Справа із Cosco розчарувала тих, хто сподівався, що Шольц займе іншу позицію щодо Пекіну й рішуче покладе край меркантилізму часів Ангели Меркель. Особливо такий стан справ не влаштовує Партію зелених, яка входить до провладної коаліції разом із партією соціал-демократів Шольца й лібералами.
«Досвід Німеччини з Росією свідчить, що ми більше не можемо собі дозволити критичну залежність від будь-якої країни, яка не розділяє наші цінності, – сказала міністерка закордонних справ Анналена Бербок, яка належить до Партії зелених. – Повна економічна залежність залишає нас вразливими до політичного шантажу».
Попри застереження колег Олаф Шольц продовжує говорити про негативні наслідки «розлучення» з Китаєм. Фото Getty Images
Саме зелені стали ініціаторами перегляду відносин Німеччини з Китаєм, і наступного року повинна бути представлена «Китайська стратегія», яка стане початком нових взаємин із Піднебесною на основі більш реалістичних умов.
Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр сказав, що Німеччина повинна «засвоїти урок» із ситуації з Росією та її війною в Україні. «Цей урок полягає в тому, що з будь-якою залежністю треба покінчити. Це особливо стосується Китаю», – наголосив Штайнмаєр.
Угода з Cosco продемонструвала глибокі розбіжності в уряді, адже попри застереження колег Шольц продовжує говорити про негативні наслідки «розлучення» з Китаєм.
«Розрив звʼязків – це неправильна відповідь», – сказав канцлер на бізнес-конференції минулого місяця.
«Не складай усі яйця в один кошик»
Шольц, який раніше був міським головою Гамбургу, тривалий час був переконаний, що в Німеччини немає іншого виходу, окрім як вести торгівлю з такими країнами, як Китай. «Танцювати треба з тими, хто є в кімнаті, це стосується політики так само, як і сільської дискотеки», – сказав він у 2018-му.
У той же час основи управління ризиками говорять про те, що компаніям необхідна диверсифікація. «Це основний урок, який викладають на третьому семестрі в бізнес-школі: не складай усі яйця в один кошик, – сказав він у серпні. – Це стосується як імпорту й ланцюгів поставок, так і експорту».
З останнім його твердженням згодні й інші провідні діячі німецького уряду, а от деякі німецькі бізнесмени, схоже, почули лише думку канцлера про незворотність тісних звʼязків із Китаєм.
Наприклад, BASF у липні оголосила про остаточне схвалення плану будівництва величезного заводу на півдні Китаю, який обійдеться у €10 млрд. Крім того, BASF планує зменшити присутність у Європі, адже, кажуть в компанії, зростання цін на енергоресурси робить бізнес неконкурентоздатним.
Гендиректор BASF Мартін Брудермюллер захищає свій підхід та інвестиції в Китай: «Думаю, нам вкрай необхідно припинити гнобити Китай і більш критично подивитися на себе».
Відкриття китайського ринку сприяло карколомному підйому німецької економіки в останні 10 років. Фото джерело Financial Times
Експерти кажуть, що у BASF немає іншого виходу, окрім як зосередитися на Китаї. «У Китаю 60% хімічних компаній і талантів світу, а також 40% ресурсів, – сказав радник китайського уряду Ван Ївей. – Якщо не в Китай, то куди їм інвестувати?».
І BASF така не одна. Aldi, німецький дискаунтер, планує відкрити сотні нових магазинів у Китаї. Постачальник автозапчастин Hella вдвічі збільшує потужність свого заводу в Шанхаї, а Siemens минулого тижня повідомила про велике розширення підрозділу «цифрових індустрій» у Китаї.
Контрзаходи уряду
Дослідження «Рух на повній швидкості в хибному напрямку» від Німецького економічного інституту показало, що німецький бізнес лише в першій половині цього року інвестував у Китай рекордні €10 млрд.
Така статистика не сподобалася міністрам, і вони вирішили вжити заходів. Зазвичай уряд гарантує компаніям, які вкладають гроші в молоді економіки, захист інвестицій від політичних ризиків.
Але в травні міністерство економіки відмовилося продовжити гарантії інвестицій Volkswagen у Китай, пославшись на репресії уйгурів на заході Китаю. Наразі міністерство працює над обмеженням таких гарантій на інвестиції в Китай.
Але багато хто в Берліні вважає, що такі заходи навряд чи на щось вплинуть. Уже є докази того, що компанії готові й надалі інвестувати в Китай навіть без гарантій. Деякі урядовці визнають, що вони майже не впливають на прийняття рішень у корпораціях.
Ера Ангели Меркель
Роками Німеччина найбільше вигравала від відкриття Китаю. Апетити китайців до німецьких інструментів, холодильників та автомобілів, схоже, безмежні, а імпорт на китайські ринки сприяв карколомному підйому німецької економіки в останні 10 років.
У 2021-му Китай шостий рік поспіль став найбільшим торговим партнером Німеччини – того року саме йому продали 9,5% усіх експортованих товарів.
Ангела Меркель за 16 років свого правління 12 разів була в Китаї, часто в супроводі величезних бізнесових делегацій. Час від часу вона критикувала порушення прав людини Пекіном, але економічні звʼязки завжди були на першому місці.
Ангела Меркель і Сі Цзіньпін Фото Getty Images
Коли Китай дозволив іноземним автобрендам зайти на свій ринок за рахунок спільних проєктів із державними виробниками, такі компанії як VW швиденько скористалися цим. У результаті німецький слід на китайському ринку продовжив рости.
Наразі Volkswagen продає 20% своїх машин у Китаї, а 13% доходів Siemens і 15% доходів BASF припадають на Китай. Нещодавнє дослідження аналітичного центру Ifo показало, що 46% промислових компаній покладаються на безпосередні інвестиції від Китаю.
В середині 2010-х Китай оголосив про плани збільшити внутрішні інновації та зменшити залежність від іноземних технологій. Після цього німецька промислова асоціація VDMA почала повідомляти про проблеми, які така політика спричинила для їхніх компаній:
- китайські конкуренти почали отримувати пільги, що ставило іноземні компанії в невигідне становище;
- зростання випадків крадіжок інтелектуальної власності.
Ходять розмови про те, що дехто все ж міркує про те, щоб пошукати й інші ринки. Йорг Вуттке, президент торгової палати ЄС в Китаї, сказав, що в той час, як великі компанії залишаються на місці, «інші сегменти, переважно малі й середні фірми, ставлять китайські операції на автопілот і шукають альтернативи деінде у світі».
«Бізнес не може чекати, поки Китай розбереться зі своєю стратегією виходу з пандемії», – додав він.
Згідно з нещодавнім опитуванням Ifo, майже половина німецьких виробників, які великою мірою покладаються на імпорт із Китаю, планують це змінити. У відповідь на запитання «чому» 79% послалися на «диверсифікацію ланцюгів поставок і уникнення залежностей».
Німецькі компанії, які тісно повʼязані з Китаєм, уже мають проблеми з бізнесом. «Уже зʼявляються малі й середні німецькі компанії, які повідомляють про те, що їх не допускають до міжнародних тендерів, якщо вони говорять, що певні деталі чи запчастини постачаються лише з Китаю чи їхніх заводів у Китаї», – розповів Мартін Ванслебен, голова Асоціації німецьких торгової й промислової палат.
Наразі Volkswagen продає 20% своїх машин у Китаї Фото Getty Images
Крім того, американські компанії, що складають кредитні рейтинги компаній, починають враховувати й геополітичні ризики, тому без диверсифікації європейським компаніям, які дуже покладаються на Китай, може бути складно отримати рефінансування.
Гамбурзький термінал
Попередню угоду про купівлю частки в гамбурзькому терміналі китайською Cosco було укладено минулого року. Згідно з нею, Cosco Shipping Ports мала отримати 35% контейнерного терміналу за €65 млн від логістичної компанії HHLA. До підписання угоди її повинен схвалити уряд, але шість міністерств були проти угоди через небезпеку впливу Китаю на критичну інфраструктуру Німеччини.
Шольц наполіг на компромісі: китайська компанія купує лише 24,9% терміналу, і в неї не буде права вето в стратегічних рішеннях про бізнес і співробітників. Більшість міністерств наприкінці минулого місяця неохоче погодилися на компроміс, але не МЗС на чолі з Бербок, яке продовжило опиратися угоді з Cosco.
Експерт дослідницької фірми Rhodium Group Ной Баркін каже, що просуванням угоди з Cosco Шольц полегшує життя Китаю. «Китаю потрібна Німеччина, особливо зараз, коли американо-китайське суперництво набирає обертів, – каже він. – Тому в Шольца є важіль впливу. Але угода дає сигнал про те, що він цей важіль впливу віддає іншій стороні».
Втім, схоже, що Шольц не захотів, щоб зрив угоди затьмарив його візит до Пекіну цієї пʼятниці, адже він має величезне символічне значення для Китаю й Німеччини. Крім того, він стане першим із лідерів G7, хто особисто зустрінеться з президентом Сі від початку пандемії.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
