Санкції проти Росії за її вторгнення в Україну змушують Китай нервувати – воно і не дивно, адже Китай і сам виявляє авторитарні тенденції. Щоб убезпечити себе від наслідків потенційних геополітичних конфліктів, Китай вирішив розробити план досягнення максимальної незалежності від світу. The Financial Times розібрав цей план – Forbes переклав головне.
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
Цього місяця Сі Цзіньпін виголосив промову, у якій наголосив на нагальній необхідності китайського прориву у розвитку технологій. Все для того, щоб перевершити Захід і підвищити національну безпеку.
За правління Сі, який, схоже, не сумнівається у своєму переобранні наступного місяця, Китай хоче стати самодостатньою технологічною суперсилою, якій не треба більше покладатися на Захід.
Аналітики кажуть, що негласна мета полягає у тому, щоб стати фортецею «Китай»: переробити другу економіку світу так, щоб вона могла функціонувати за допомогою власної енергетики, а якщо буде треба, змогла вистояти у військовому конфлікті.
В той час як в США хочуть розірвати звʼязок їхньої економіки із Китаєм, Пекін хоче бути менш залежним від Заходу, особливо в сфері технологій.
За словами аналітиків, в цій стратегії є кілька ключових пунктів, реалізація яких, за найкращого розвитку подій, займе кілька років.
- Технології. Активізувати інновації всередині країни і зробити технологічний ланцюг поставок, який спирається на місцевих постачальників.
- Енергія. Збільшити використання відновлюваної енергії і зменшити залежність від морської доставки газу та нафти.
- Продовольство. Більша самодостатність включає відродження місцевого виробництва насіння.
- Фінанси. Запобігти потенційному перетворенню американського долара на зброю.
Китай вже давно прагне такої незалежності, але зусилля в цьому напрямі посилилися після вторгнення Росії в Україну і подальших санкцій проти країни-агресора.
Проте це не означає, що Китай планує закритися від усього світу, каже викладач Лондонського університету Стів Цанг. Китай – це один із найбільших торгових партнерів у світі, а іноземні інвестори вклали в країну немало прямих інвестицій, тому повне відсторонення від світу було б економічним суїцидом.
«Головна мета Китаю – це стати потужним новатором із технологіями, які інші країни захочуть купувати у Піднебесної, а отже, залежати від неї», – пояснює Цанг.
Сі Цзіньпін, президент Китаю Фото Getty Images
Високі ставки на технології
На зборах Центральної комісії із усестороннього поглиблення реформ, одному з ключових органів в Китаї, Сі оголосив про чітке бачення щодо сфери технологій. Розвиток «ключових технологій» не можна залишити на розгляд вільного ринку – цей розвиток повинен визначати китайський уряд.
«Необхідно посилити централізацію і уніфіковане управління Центрального комітету, а також треба запровадити керівну систему ухвалення рішень», – сказав Сі Комітету.
Крім того, президент Сі збирається наповнити Комітет, який складається із 200 найстарших чиновників Китаю, технократами, а не бюрократами, як раніше. Ці технічно обізнані чиновники відповідатимуть, по суті, за гру з високими ставками.
Китай планує спрямувати безпрецедентну кількість ресурсів на встановлення технологічної незалежності, особливо в таких стратегічних індустріях, як напівпровідники (чипи, мікросхеми), в надії сприяти інноваціям й імпортозаміщенню.
Загалом уряд пообіцяв спрямувати понад $150 млрд на мікросхеми. Звіт минулого року від Semiconductor Industry Association показав, що китайський National Integrated Circuits Fund (Національний фонд інтегральних схем) вже інвестував $39 млрд переважно у нові промислові проєкти.
До того ж понад 15 місцевих урядів оголосили про створення фондів на загальну суму $25 млрд, які підуть на підтримку китайських виробників мікросхем. Ще $50 млрд відклали у формі «урядових грантів, інвестицій в акціонерний капітал і кредити під низькі відсотки», зазначили у звіті SIA.
Для порівняння: США планують спрямувати $50 млрд на підтримку власного виробництва чипів.
Напівпровідники зазвичай вважаються ахіллесовою пʼятою китайської промисловості. У 2020-му він імпортував напівпровідників на $378 млрд. Тим не менш прогрес є.
Цього літа SMIC, один із провідних виробників чипів у Китаї, успішно виробив мікросхему довжиною 7 нанометрів – тепер SMIC лише на одне-два покоління відстає від лідерів індустрії, таких як TSMC у Тайвані та Samsung у Південній Кореї.
Китай намагається скоротити відставання у виробництві напівпровідників. Джерело: Financial Times
Проте аналітики зазначають, що попри успіхи Китаю не варто себе обманювати: індустрія виробництва чипів настільки складна і взаємоповʼязана, що жодна країна не може забезпечувати її самостійно.
Крім того, на шляху до незалежності у цьому питанні Китаю може завадити власна політика: вибір державою потенційних лідерів індустрії і прагнення уряду втручатися у венчурні інвестиції.
Уряд обирає так званих «маленьких гігантів», які отримають податкові послаблення, щоб вони могли допомогти Китаю конкурувати із США та іншими країнами Заходу. Цього року таких компаній обрали аж 8997.
Китай також підтримує такі компанії і за допомогою контролю над індустрією венчурного капіталу. За останні кілька років Пекін сприяв створенню понад 1800 так званих фондів під керівництвом уряду, які зібрали понад $900 млрд для інвестування переважно у технологічний сектор.
Такими фондами негласно керують провінційні або місцеві уряди чи державні компанії, тому аналітики переймаються, що це відкриває двері для корупції і фаворитизму. Крім того, чиновники можуть не мати необхідних знань для обʼєктивної оцінки перспектив компанії, особливо якщо ті займаються високими технологіями.
Це не означає, що програма «маленьких гігантів» не спрацює, але ця система може містити якості, що сприяють марнуванню часу та неефективності.
Відновлювана енергетика – це головне
У Китаю є ще одне вразливе місце – постачання енергії. Країна наразі самостійно забезпечує 80% власних потреб у енергії, а 20% імпортує – переважно нафту і газ. Особливо Пекін хвилює доступність торгових шляхів, таких як Малаккська протока, де морські сили США переважають.
За словами експертів, Китай все більше зосереджується на відновлюваній енергії, як-от сонячна і вітрова.
Сонячні панелі на схилах провінції Шаньсі, Китай Фото Getty Images
«Китай дивиться на геополітичну ситуацію і оцінює вразливість ланцюгів поставок, – пояснює Майкл Мейдан, директор Оксфордського інституту енергетичних досліджень. – Посилення виробництва відновлюваної енергії і внутрішніх ланцюгів поставок видається логічним рішенням».
Аналітики кажуть, що Китай вже близький до виконання національного плану виробляти близько 33% енергії із відновлюваних ресурсів до 2025-го. Та знадобиться багато років, щоб покінчити із залежністю від нафти і газу, які доставляються морем.
Домашнє продовольство
Продовольча безпека Китаю похитнулася за останні 30 років через зростання населення і перепрофілювання земель, які використовували під зерно, під вирощення більш прибуткових культур. У 2021-му лише 33% попиту країни на три головні олії – соєву, арахісові та ріпакову – задовольняло внутрішнє виробництво – на початку 1990-х Китай більш ніж на 100% покривав власний попит на ці олії.
Ще з 2019-го урядова верхівка разом із Сі почали наголошувати на продовольчій безпеці, яка є одним із пунктів національної безпеки. Основні заходи спрямовані на те, щоб краще захищати орні землі, ефективніше використовувати водні ресурси, а також збільшувати посіви, а отже – врожаї. Китай хоче втримати свою майже повну незалежність у забезпеченні головних зернових культур – у 2019-му країна сама виростила понад 95% потрібного їй зерна.
Але найважливіший акцент Сі робить на відродженні насіннєвої індустрії. Одним із ключових кроків стане запровадження першого покоління генно-модифікованого насіння – наразі Китай використовує лише генно-модифіковану бавовну. Перехід на таку стратегію відбувся після покупки Китаєм агротехнологічної компанії Syngenta, яка займається насінням і розвитком внутрішніх виробників генно-модифікованого насіння.
Долар як зброя
З усіх санкцій проти Росії Китай найбільше непокоїть відключення деяких її банків від системи SWIFT. І не даремно: розрахунки за три чверті китайських торгових операцій відбуваються в доларах, а тому країна залежить від SWIFT.
Пекін може знайти рішення хіба що на довгострокову перспективу. Спроби інтернаціоналізувати юань мали поки обмежений успіх. Як і намагання популяризувати «цифровий юань», який би усунув потребу використовувати SWIFT.
«Наразі ж Пекін усіляко намагається не порушувати західні санкції проти Росії, але також він зосередився на відході від долара», – каже Діана Чойлева, головна економістка в Enodo Economics.
Китай вже давно натякає на власну економічну незалежність. Ще з 2015-го адміністрація Сі почала все більше наголошувати на незалежності власних промислових ланцюгів поставок. А американські санкції проти китайських компаній, геополітичний розбрат через підтримку Китаєм Росії у її вторгненні в Україну та напруга навколо Тайваню ще більше штовхають Пекін до створення фортеці «Китай».
Таке прагнення незалежності китайських технологій несе свої загрози для багатонаціональних компаній, які є постачальниками для китайського ринку. Проте деякі експерти стверджують, що така незалежність від світу матиме свої обмеження через орієнтацію Китаю на експорт.
Telegram-канал Forbes, ультимативний гід у світі українського бізнесу. Приєднатись
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
