Неоднозначна спадщина Меркель. Чим завершилася 16-річна епоха правління канцлерки

У Німеччині завершилися парламентські вибори. ХДС/ХСС поступилася своїм партнерам по коаліції СДП першістю в кількості здобутих парламентських крісел, а вже невдовзі «залізна фрау» Ангела Меркель віддасть своєму наступнику крісло канцлера. Зрештою, незалежно від результатів виборів і задовго до їх проведення Меркель сказала, що йде з посади. Період її врядування не був безхмарним, проте вона зоставляє Європу хоча й турбулентною, але більш стійкою до криз та витривалою.

Майстриня політичної інтриги, обережна політикиня, ефективна кризова менеджерка, Меркель не раз зіштовхувалася з викликами, які інші на її місці навряд чи були би спроможні подолати. І в історію Німеччини та Європи вона увійде як еталон стабільності.

На початку свого урядування Меркель зіштовхнулася з глобальною фінансовою кризою 2008 року. В цілому німецька економіка була ефективною, що дало їй змогу подолати цю кризу без непоправних наслідків. Однак у 2009 році наклалася ще й економічна криза в Греції. Беручи до уваги, що ця країна входить до єврозони, її фінансові клопоти могли вдарити по ЄС у цілому. У таких умовах Меркель стала тою європейською лідеркою, яка фактично ухвалила рішення не полишати Грецію на самоті з їхніми проблемами, а допомогти. Щоправда, рецепти німецької канцлерки не у всьому були до вподоби грекам, адже вимагали дотримання суворої бюджетної дисципліни, скорочення витрат і запобігання марнотратству. За це в Греції її порівнювали з Гітлером. У результаті економічні підходи, запропоновані Меркель, виявилися дієвими, і єврозону загалом та Грецію зокрема було врятовано від фінансового колапсу. Для уникнення повторення таких кризових ситуацій німецька канцлерка стала ініціаторкою та натхненницею створення Європейського механізму фінансової стабільності – European financial stability facility.

Ще одним випробуванням для Меркель стала міграційна криза 2015 року. Гострі конфлікти на Близькому Сході, громадянські війни в Сирії та Лівії спричинили масові потоки біженців до ЄС. Почасти люди, що втікали від війни, гинули дорогою до Європи. Світ облітали новини про десятки чи й сотні загиблих мігрантів, а фото тіла хлопчика з родини біженців, викинутого на узбережжя Анталії 3 вересня 2015 року, стало шоком для світу. Попри те, що канцлерку попереджали, що відкрити Німеччину для біженців недалекоглядно, вона все ж пішла шляхом людяності й відкрила кордони для сотень тисяч мігрантів. Це обернулося обвалом рейтингів ХДС/ХСС і «випустило з пляшки джина» – стало тригером популярності крайніх правих із «Альтернативи для Німеччини». Разом із тим, Меркель каже, що якби рішення довелося ухвалювати знову, воно було б таким самим.

Зрештою, випробуванням для канцлерки стало й «українське питання». Попри непросту історію стосунків Ангели Меркель із Владіміром Путіним, вона завжди намагалась уникати ескалації конфлікту з Росією. Розплачуватися за таку позицію Німеччини ще в 2008 році довелось Грузії та Україні, яким на Бухарестському саміті НАТО відмовили в наданні ПДЧ.

Та відверта агресія Росії проти України 2014 року не залишилася непоміченою у Бундесканцелярії. Меркель разом із президентом Франції Олландом включилися в переговорний процес. Незважаючи те що в Україні її неодноразово підозрювали в співпраці з Путіним і навіть образливо називали «фрау Ріббентроп», саме вона стала «локомотивом» європейських санкцій щодо Росії, а також ініціаторкою Мінських домовленостей, які, попри їхню недосконалість, допомогли знизити градус ескалації. Понад те, Німеччина стала одним із ключових донорів для реформування України та підтримки її економіки й дотепер ним залишається.

Спадщина Меркель не є однозначною. Прояв людяності до мігрантів обернувся хвилею популізму та спричинив політичні розколи як у Німеччині, так і між державами Євросоюзу. Зусилля Берліну, спрямовані на підтримку України, суттєво знівельовані домовленостями між Німеччиною та Росією щодо запуску газогону «Північний потік – 2», який судячи з усього все ж буде запущено.

Надійного вартового своєї спадщини Меркель теж не змогла призначити. Через внутрішньопартійні чвари її фаворитка, міністр оборони Німеччини Аннегрет Крамп-Каренбауер не очолила список ХДС на нинішніх виборах до Бундестагу, а обрання Арміна Лашета стало результатом хитких внутрішньопартійних компромісів.

Разом із тим сама канцлерка свідома того, що вона, як і всі, не ідеальна. Коли її запитали, яким рядком у підручниках історії мали б її описати, Меркель відповіла: «Нехай напишуть: вона спробувала». Вона справді спробувала і подарувала Німеччині 16 років стабільності та передбачуваності, про які в підручниках історії колись напишуть «епоха Меркель».

ЇЇ наступникові, хто б ним не став – політичний спадкоємець із ХДС Армін Лашет, чи політичний конкурент, що був пліч-о-пліч із Меркель в останні роки її правління, віцеканцлер від СДП Олаф Шольц, доведеться докласти чимало зусиль, щоб примножити й посилити цю стабільність, еталоном якої стала Ангела Меркель.

Якою не стала б коаліція – «Світлофором», у складі якого СДП, «Зелені» та «Вільні демократи», чи «Ямайкою», що складається з ХДС/ХСС, «Зелених» та «Вільних демократів», – їй доведеться ще більше постаратися, аби повторити успіх «Великої коаліції», яку виплекала канцлерка, що нині йде, і яка була взірцем стабільності й виваженості еліт Німеччини.