«Нам треба почати робити те, чого ми не робили досі». Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель виступив із промовою на Щорічній конференції послів ЄС.
Forbes переклав ключові тези з промови.
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
Ми живемо у світі радикальної непевності. Швидкість і масштаб змін безпрецедентні. Опиратися цьому марно, тому треба цей факт прийняти й адаптуватися.
Те, що ми вважали неможливим, відбувається зараз.
Ми, європейці, зіткнулися із ситуацією, в якій пожинаємо плоди процесів, які тривали роками. Ми розірвали звʼязок між джерелами нашого процвітання і джерелами нашої безпеки.
Наше процвітання засноване на дешевій енергії з Росії, яку ми вважали доступною, безпечною і стабільною, і на дешевих товарах та великому ринку Китаю, доступ до яких стає все складнішим.
Нашу безпеку ми передали в руки США, і зараз ніби все добре. Але хтозна, що станеться за два роки або навіть цього листопада? Що було б, якби хтось на зразок Трампа сидів у Білому домі зараз?
Спостерігається демократичний перехід до ультраправої політики всередині ЄС.
У нас на руках складний коктейль внутрішніх і зовнішніх факторів і їх треба якось подружити між собою, але старі методи вже не працюють. У нас зростають проблеми з безпекою, а наша внутрішня єдність під загрозою.
Що призвело до проблем
- Невіра, що Росія нападе на Україну. Ми не вірили попередженням Штатів і не могли передбачити те, що Україна зможе так несамовито протистояти вторгненню і досягти таких успіхів, яких вона досягла зараз. Звісно, це сталося завдяки нашій військовій підтримці, але й самі українці зробили суттєвий внесок.
- Наше невміння передбачити здатність Путіна до ескалації і його відкриті ядерні погрози.
- Глибока конкуренція між США і Китаєм.
- Світова продовольча й енергетична криза. Вона була передбачувана, але ми не могли і подумати, яких масштабів вона сягне. Ми, європейці, і уявити собі не можемо рівень гуманітарної кризи, яка охопила Сомалі та країни Сомалійського півострова.
Все це сприяло ідеальному шторму:
- Ціни ростуть.
- Центральні банки змушені реагувати на підвищення облікової ставки в США.
- Рецесія.
Безпекове питання
Безпекові проблеми не обмежуються Україною. Рівень залученості Росії в події на африканському континенті став сюрпризом для нас. Ми повинні були, але не змогли, передбачити те, що відбувається в Центральній Африканській республіці, Малі, Буркіна-Фасо.
Минулого року тільки й говорили про Афганістан. А сьогодні таке враження, ніби Афганістану не було. Є тенденція забувати про попередню кризу, коли зʼявляється нова. Але стара криза не закінчилася тільки тому, що почалася нова.
Ми не вірили попередженням Штатів і не могли передбачити те, що Україна зможе так несамовито протистояти вторгненню і досягти таких успіхів, яких вона досягла зараз. Фото Ambassador Stavros Lambrinidis/twitter.com/EUAmbUS
Тренди, що керують світом
Хаотична мультиполярність
Існує боротьба між демократичними системами й авторитарними. На жаль, авторитарні розвиваються значними темпами. І йдеться не лише про Китай і Росію.
Не можна сказати, що ми живемо в біполярному світі. Існує низка гравців і полюсів, кожен з яких переслідує власні інтереси й має власні цінності. Гляньте на Туреччину, Бразилію, ПАР, Мексику, Індонезію. Це країни середньої потужності, які не пристали до якогось одного табору (Захід чи Китай + Росія. – Ред.): вони можуть обрати той чи інший табір, залежно від власних інтересів, а не лише теоретичних цінностей. Але ці країни – це гравці й полюси. Це й створює хаотичну мультиполярність.
Вепонізація
Все і всіх перетворюють на зброю: енергію, інвестиції, інформацію, міграційні потоки, дані тощо. Існує боротьба за більш стратегічні володіння: кіберпростір, морський простір чи космічний.
Націоналізм і політика ідентичності
Путін не хоче відновити комунізм. Він знає, що це нікому не потрібно. Він використовує ресурс, який ніколи не зникне і є у вільному доступі. Це радикальний націоналізм й імперіалізм.
А між цими двома поняттями знаходиться Глобальний Південь. Ці люди не хочуть брати участь у геополітичній боротьбі. Вони бачать, що світова політична система їм не допомагає і їхні голоси не чують. Вони не відіграють ту роль, яку б мали, враховуючи кількість їхнього населення й економічну вагу. Саме тому під час теперішніх криз вони не йдуть за нами, адже звинувачують нас у кризах.
Як можна почати вирішувати поточні кризи?
Думаю, нам треба мислити політично.
Треба бути більш проактивними, більш реактивними. Потрібно шукати звʼязок між усіма цими проблемами.
Ми продовжуємо встановлювати стандарти, але решта світу все частіше відмовляється приймати нашу модель. З культурних, історичних та економічних причин такий підхід більше не працює.
Ми повинні дослухатися до решти світу, виявляти більше емпатії. Часто переоцінюємо раціональність і вважаємо, що знаємо краще, що потрібно іншим. Ми недооцінюємо роль емоцій і привабливість політики ідентичності. Це треба змінити.
Нам треба діяти швидше і ризикувати.
Ми повинні бути більш ініціативними, сміливішими, погоджуватися на те, що раніше вважалося табу. Нам треба почати робити те, чого не робили досі. Ми часто шкодуємо про наші вагання. Як це було, наприклад, із запуском Європейської військової навчальної місії в Україні: ми її не запровадили до повномасштабної війни, і тепер шкодуємо про це.
Ми повинні краще окреслювати свої цілі. Ми часто озвучуємо якісь цифри, наприклад, розмір фінансової допомоги, але не говоримо про те, протягом якого часу ця фінансова допомога надійде. Людей таке не влаштовує.
Треба дотримуватися балансу між тим, що ми проголошуємо і що робимо, адже неспроможність дотриматися обіцянок дискредитує нас. Слова мають бути підкріплені конкретними діями.
Нам треба кращий баланс між антикризовим менеджментом і плануванням на довготривале майбутнє.
Не міняти одну залежність на іншу
Нещодавно президент Франції Емманюель Макрон сказав дуже влучно: ми не можемо замінити одну залежність на іншу. Зараз ми купуємо скраплений газ у США, а також звичайний газ у Норвегії й Азербайджану. Та що буде, якщо завтра новий американський президент більше не захоче підтримувати дружні взаємини з європейцями? Знову криза.
А якщо рідкісноземельні метали з Демократичної республіки Конго, Південної Америки й Афганістану перестануть приходити до нас? Інша криза.
Ми не розуміємо, що змінюємо одну залежність на іншу в питаннях енергії, клімату й технологій, а це дуже важливо чітко усвідомлювати.
Виступ Шарля Мішеля, голови Європейської Ради. Фото Ambassador Stavros Lambrinidis/twitter.com/EUAmbUS
Спілкування з людьми
Спілкування з людьми – це наше поле бою. Ви повинні бути мережею, яка повторює, передає й надає інформацію.
На цьому полі бою ми не виграємо, бо недостатньо активно боремося. Ми не усвідомлюємо, що це боротьба.
Росіяни й китайці це дуже добре розуміють. Вони перетворили цю боротьбу на ще одну індустрію: у них є ферми тролів, які систематично знову й знову повторюють потрібну інформацію людям у різних куточках планети.
Мені треба, щоб ви включилися у боротьбу наративів заради того, щоб завоювати душі і розуми людей:
- репостіть наші повідомлення в соцмережах;
- робіть пости місцевими мовами й адаптуйте їх до місцевих реалій;
- ні в якому разі не вважайте, що всі у світі знають англійську – це далеко не так, і ми тільки програємо, якщо будемо так думати.
Нам треба краще пояснити людям звʼязок між політичною свободою і кращим життям. У нас, європейців, є ця неймовірна можливість. Ми живемо в частині світу, де політична свобода, економічне процвітання й соціальна згуртованість обʼєдналися найкращим чином. Але решті світу так не пощастило.
Наша боротьба полягає в тому, щоб пояснити, що демократія, свобода, політична свобода – це не те, що можна замінити економічним процвітанням чи соціальною згуртованістю. Всі це повинно взаємодіяти.
Якщо нам не вдасться переконати світ щодо переваг нашої моделі, вона ризикує канути в Лету й не вижити в цьому світі.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
