Київський авіаційний інститут (КАІ) живе за корпоративними правилами: наглядова рада, P&L і юніт-економіка. Чи можуть за цим підходом працювати інші державні університети під час війни і яку роль у цьому має відіграти бізнес? Думка президентки КАІ Ксенії Семенової
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Я президентка великого державного університету. Це майже те саме, що ректор, але не зовсім. Я радше CEO великої державної компанії. Пройшла конкурс, представила план розвитку наглядовій раді, мене призначили. Для українського університету це нетипово.
Українські університети шостий рік у режимі виживання. COVID, дистанційне навчання, війна – укриття, відключення, переїзди, втрата людей. Населення України скоротилося щонайменше на 8 млн людей з 2022-го, за оцінкою Фонду ООН у галузі народонаселення. Результати PISA останніх років свідчать, що ті, хто залишилися, все гірше рахують і читають. Зростає покоління, яке майже не вчилося офлайн і не звикло працювати в групі. За кілька років ці люди прийдуть до університетів, а потім – у бізнес виконувати KPI.
Додайте до цього фінансову модель, яка не дає планувати: річний бюджет, казначейські правила, неможливість накопичувати й інвестувати на кілька років уперед. Викладачі виїжджають, вигорають або йдуть у бізнес. Менеджерських компетенцій бракує. Стратегії – для звітності, а не інструменти для щоденних рішень. Університети не бачать себе через 5–10 років. Система винагороджує виживання, а не розвиток.
Чи нормально будувати технічний університет, коли всі ресурси йдуть на оборону?
Історія відповідає: так. 1862 рік, у розпал громадянської війни в США – Лінкольн передає штатам федеральні землі під технічні й аграрні коледжі. Ізраїль, щойно ставши державою, відкриває в Техніоні факультети електроніки, машинобудування та авіаційної інженерії. Південна Корея одразу після виснажливої війни за «проєктом Міннесота» відправляє сотні науковців навчатися до США.
Сьогодні це економіки, що заробляють на технологіях. Перемагають ті, хто під час війни бореться і за теперішнє, і за майбутнє.
Університет, яким управляють як компанією
У КАІ ми взяли на себе відповідальність створювати нові правила для державних університетів. Перше з них – корпоративне управління, за яким давно працює західний світ. Власник КАІ – держава, але в нас справжня наглядова рада і CEO замість ректора. Ми самостійно розпоряджаємося фінансами й кадровою політикою, рахуємо P&L, EBITDA та юніт-економіку. І виконуємо зобов’язання перед партнерами навіть тоді, коли казначейство не відпускає платежі.
Держава дала нам свободу разом із відповідальністю. Це незворотна інституційна зміна: вона не зникне після чергових виборів ректора.
Університет – це великий бізнес. У КАІ 10 000 студентів, понад 2000 співробітників, сотні тисяч квадратних метрів і річний бюджет понад 1 млрд грн.
Інвестгід від Forbes Ukraine: нова розсилка про приватні інвестиції
Хтось скаже: університет – храм науки, і бізнес-підходи йому лише шкодять. Наш досвід показує протилежне. Усіх деканів призначили через відкриті конкурси, Запрацювала політика академічної доброчесності. За рік КАІ залучив понад €3 млн європейських грантів на спільні з бізнесом проєкти і ще €10 млн на – інфраструктуру.
За два роки ми створили дев’ять лабораторій разом із бізнесом: електроніки з Ajax, телекомунікацій з Vodafone, авіабудування з Athlon Avia. Ще дев’ять уже законтрактовані. У кожної освітньої програми є партнер із бізнесу, який долучався до її формування. Студентів стає більше: цього року на перший курс вступило на 46% більше, ніж торік. Це 2000 хлопців і дівчат, більшість із яких мріє стати інженерами.
Що може зробити бізнес у будь-якому університеті
Переконана, із 116 державних університетів щонайменше 20 здатні відродитися, не чекаючи завершення війни. Там є люди та адміністративна спроможність. Бракує поштовху.
Дати його можуть випускники-підприємці – так, як колись нас надихнув наш випускник, член наглядової ради КАІ, співвласник МТІ Володимир Цой.
Ось п’ять ролей, у яких бізнес не просто допомагає, а робить зміни незворотними.
- Член наглядової ради. Це не просто фото на сайті, а реальна відповідальність оцінювати фінансовий план, обирати керівника, ухвалювати рішення про великі інвестиції. Це можливо тільки в університеті, який перейшов на корпоративну модель управління. Змусьте свій університет це зробити.
- Член управлінської команди. Відпустіть свого фінансового директора чи найкращого маркетолога на сабатікал в університет. Або допоможіть університету знайти кандидата у ректори на відкритому конкурсі. Така допомога важить більше, ніж гроші.
- Співавтор освітніх програм. Компанія, яка формує програму разом з університетом, отримує випускників, яких не треба переучувати.
- Партнер лабораторії. Спільна лабораторія – це кадровий резерв для компанії і дослідження під її завдання.
- Співінвестор розвитку. Іменні професорські посади, обладнання, нові факультети.
Щоб зміни прижилися, важливі дві умови. Перша – зобов’язання на кілька років, а не разовий внесок. Лабораторію чи програму неможливо збудувати за один семестр. Друга – вимірюваний результат. Потрібно бачити, скільки випускників найнято, скільки досліджень виконано, скільки коштів залучено.
Це не корпоративна соціальна відповідальність і не стажування «час від часу». Це стратегічне партнерство, яке закриває кадровий голод бізнесу і будує майбутнє країни.
Бути лідером сьогодні – це робити дві речі: донатити на Сили оборони, щоб зберегти теперішнє, і будувати стратегічні партнерства з університетами, щоб створити майбутнє. Я розумію, як дивно це звучить, коли не знаєш, чи буде завтра світло і вода в крані. Але іншого вибору, ніж рятувати теперішнє й одночасно будувати майбутнє, у нас немає.
