Категорія
Компанії
Дата

«Люди не сприймають ДТЕК як олігархічну структуру». Як війна змінила енергокомпанію Ріната Ахметова та чи очікувати відключень наступної зими. Велике інтервʼю з Максимом Тімченком

Максим Тімченко: «Мене запитують, як це, коли 18 років моя посада не змінюється» /Антон Забєльський для Forbes Ukraine

Максим Тімченко: «Мене запитують, як це, коли 18 років моя посада не змінюється» Фото Антон Забєльський для Forbes Ukraine

Енергохолдинг Ріната Ахметова ДТЕК робить ставку на зелену генерацію, експансію в ЄС та IPO. Як війна змінює компанію, її відносини з владою та чому наступна зима буде складнішою за попередню, розповів у великому інтервʼю Forbes генеральний директор ДТЕК Максим Тімченко, 47.

📲 45 секунд – на один пост, 20 хвилин на день, щоб дізнатися головні економічні та бізнесові новини. Підписуйтеся на Telegram-канал Forbes Ukraine, щоб економити час.

До війни ДТЕК трансформувався. Зсередини – від вертикально інтегрованої компанії до децентралізованої групи відособлених холдингів; зовні – від компанії, яка виробляє електроенергію з «брудного» вугілля, до «зеленої» зі ставкою на вітрові та сонячні електростанції. 

Війна поставила ці плани на паузу. З 24 лютого Росія завдала 10 000 ударів по активах ДТЕК та знищила 40% генерувальних потужностей компанії. До наступної зими компанія зможе лише частково компенсувати ці втрати. Ціна питання – 8,5 млрд грн, більшу частину яких ДТЕК сподівається отримати за державною кредитною програмою 5-7-9. 

Керівництво ДТЕК повернулося до трансформації групи наприкінці 2022-го. Головна ідея – відокремити старі бізнеси, сконцентровані навколо вугільної генерації, від нових – відновлювальної енергетики, видобутку нафти та газу. 

Стратегічно ДТЕК дивиться в бік ЄС, де планує найближчими роками збудувати 5000 МВт зеленої генерації за €6–6,5 млрд. «Це амбітні плани», – каже Тімченко. У разі успіху DTEK Renewables International, яка опікується експансією в ЄС, може стати першою компанію групи, акції якої торгуватимуться на біржі. 

Як війна змінює компанію, її відносини з владою та чому наступна зима буде складнішою за попередню, розповів у великому інтервʼю Forbes генеральний директор ДТЕК Максим Тімченко.

Інтерв’ю скорочено та відредаговано для ясності.

Про трансформацію ДТЕК

У 2012-му Forbes писав великий текст про ДТЕК. Нині компанія значно відрізняється від тієї, що була у 2012-му. Це ДТЕК-2 чи ДТЕК-3?

Не 2, не 3, а ДТЕК-18. Нашій компанії цього року 18, і стільки ж разів ми змінювались. У цьому наша сила – ми змінюємося. На початку думав: один-два роки на структуризацію бізнесу – і далі будемо працювати. Я вважав, що неможливо працювати в цій галузі, коли щось постійно змінюється.

Тепер я розумію, що, навпаки, це добре. Мене запитують: як це, коли 18 років моя посада не змінюється? Як це з точки зору розвитку, особистого зростання? Назва посади лишається, але компанія змінюється постійно. Ці зміни дозволяють зростати разом із компанією.

Історія ДТЕК розділена на трансформаційні етапи. 2005–2010 роки – це період інтеграції. Тоді ми збирали розрізнені активи в єдину групу, структурували, запроваджували корпоративне управління.

Наступний етап – створення холдингової компанії. У 2012-му запустили першу вітрову електростанцію, а у 2013-му увійшли у нафтогазовий бізнес, придбавши контрольний пакет «Нафтогазвидобування».

Тобто сьогодні ДТЕК – це ніби енергетичний СКМ?

Так, сьогодні ДТЕК – це не струнка єдина компанія, як, наприклад «Метінвест», а група виробничих холдингів. Ці холдинги зареєстровані в Нідерландах, де дуже якісне і зрозуміле для інвесторів корпоративне право. У кожній з цих компаній є наглядові ради, власні ради директорів. Кожна компанія має власний баланс і не субсидується іншою.

Ми плануємо поглиблювати цю децентралізацію. Зараз ми реалізуємо етап трансформації ДТЕК під назвою «Осередок». Головне завдання цього етапу та ідеологія – максимальна децентралізація групи.

Реалізацію цього етапу ми розпочали у 2021-му, але почалася повномасштабна війна. У перші місяці війни нам довелося, навпаки, повністю централізувати компанію і перейти до кризової моделі управління.

Наприкінці 2022-го ми вирішили, що маємо повернутися до трансформації групи. У підсумку ДТЕК у цих компаніях буде представлений на рівні наглядових рад. Генеральні директори цих компаній отримають достатні повноваження, щоб повністю відповідати за результати компаній. Тобто жодного втручання в ці бізнеси згори.

Це дозволяє кожному з цих бізнесів не залежати один від одного і мати власне майбутнє.

З яким часовим горизонтом будуєте стратегію?

Сьогодні навіть на рік складно прогнозувати. Проте ми намагаємося будувати бачення розвитку кожного з наших бізнесів щонайменше на пʼять років вперед. Зараз ми робимо ревізію стратегій розвитку кожної з компаній групи ДТЕК і в першому кварталі 2024-го плануємо обговорення з акціонерами.

Яка роль ДТЕК у цій моделі?

ДТЕК перетворюється на інвестора, який керує капіталом та інвестиціями в енергетичній сфері через систему корпоративного управління.

Яка кінцева мета трансформації?

Бізнес дуже великий, і модель управління цим бізнесом має змінюватися. Світовий тренд – великі енергокомпанії подрібнюються за спеціалізаціями. Неможливо поєднувати відновлювану енергетику та вугільну генерацію. Різний профіль інвесторів, різне майбутнє, різні технології. Децентралізація допоможе більш ефективно та прозоро управляти цими компаніями.

Децентралізація дозволяє бути більш гнучким у реалізації цих стратегій. Наприклад, ми можемо в один бізнес залучити партнерів у капітал чи вивести цей бізнес на біржу. А інший бізнес продати.

Коли умови постійно змінюються, повноваження треба віддавати генералам у полі – керівникам компаній. Вони мають бути ключовими людьми в управлінні компанією. Ця трансформація дозволить їм вирости в бізнес-лідерів України.

Антон Забєльський для Forbes Ukraine

«DTEK Renewables International може стати нашим першим досвідом IPO» Фото Антон Забєльський для Forbes Ukraine

Про вихід на IPO та експансію в ЄС

Тобто цілком можлива ситуація, коли ДТЕК ВДЕ котируватиметься на біржі, а «ДТЕК Енерго» – ні?

Саме так. У нас є відносно нова компанія – DTEK Renewables International. Вона відповідає за наші закордонні інвестиції у зелену енергетику. Саме ця компанія може стати нашим першим досвідом IPO.

Наскільки ДТЕК готовий залучати інвесторів в акціонерний капітал?

ДТЕК дедалі більше відкривається для партнерства. У різних формах – починаючи від залучення в акціонерний капітал і до технологічного чи фінансового партнерства в інших формах.

Це рішення повинне мати якусь логіку. До війни ми обговорювали з великими західними гравцями можливість залучення партнера до акціонерного капіталу «ДТЕК Мережі». Тому що бізнес зарегульований, низькомаржинальний, вимагає багато капіталовкладень, навичок, технологій. Партнер може все це привнести. Ми хоч сьогодні готові продати частку в цьому бізнесі західній компанії.

Але зараз це питання навіть не порушуємо – відповідь зрозуміла. Партнерство – це дуже важливо, і після війни ми повернемося до цього питання. Як мінімум партнерство зменшує ризики.

IPO – це спосіб захиститися від ворожих дій влади?

Я вважаю, що не можна IPO використовувати для захисту від держави. Це не спрацює, не захистить від регуляторних чи державних ризиків. Ані в нашій, ані в інших юрисдикціях.

IPO потрібне для доступу до дешевшого капіталу, щоб розширити базу інвесторів, посилити довіру інвесторів до компанії. Якщо компанія вийшла на IPO і живе за встановленими правилами – це знак якості. І це виводить на новий рівень діалог з інвесторами.

Які ваші конкурентні переваги перед місцевими компаніями в ЄС?

Яка логіка нашої роботи поза Україною? За кордоном працюють тільки наш трейдинг та зелена генерація. Офіси наших трейдерів у трьох локаціях: Цуг (Швейцарія), Загреб (Хорватія), Київ (Україна). Наші спеціалісти працюють за європейськими правилами на ринку електроенергії. Це інший бік євроінтеграції і неймовірний досвід для наших фахівців.

Мета – щоб після об’єднання українського та європейського ринків наші фахівці принесли сюди звичні для ЄС продукти – хеджування, форвардні контракти. Україна має шалений потенціал щодо експорту енергопродуктів.

Нині трейдери ДТЕК входять у нову нішу – купують електроенергію у невеликих виробників зеленої електрики у Європі на 20–30 МВт. Для них продати свою генерацію – проблема, ми її розвʼязуємо. Це аналог балансуючої групи в Україні: ми скуповуємо невеликі обсяги електрики і виходимо з ними на ринок.

Щодо зеленої генерації. Який у вас апетит до ризику?

Ми хочемо до 2030 року побудувати у Європі до 5000 МВт потужності. Це потребує інвестицій €6–6,5 млрд. Це амбітні плани.

Хто ваші конкуренти?

Конкуренції дуже багато, бо зелена генерація – один із драйверів економіки у Європі. Це підтверджує програма REPowerEU.

Бізнес децентралізовано. Великі енергетичні компанії, такі як Shell, можуть побудувати офшорну станцію на 1000 МВт із шаленими інвестиціями. Ми – оншорну вітро- чи сонячну електростанцію на 50–60 МВт. У кожного своя ніша, і поки що там усі уживаються.

Справжня складність у Європі – девелопмент. Ця проблема обговорюється на рівні Єврокомісії. Відвід землі, надання дозвільної документації – в Україні це все простіше.

У нас є упередження, що за кордоном все краще. За фактом – ні.

Нині найкращий час для української компанії, щоб вийти на європейський ринок. До великої війни українському бізнесу було складно відкривати двері у Європі. Зараз вони відкриті.

На якому етапі ваші проєкти в Румунії?

У нас два проєкти у Румунії – 60 МВт вітру і 50 МВт сонця. Ми добудуємо їх до першого кварталу 2024 року. Вітроелектростанція – це 10 турбін, які були раніше закуплені для Тилігульської ВЕС.

пресслужба ДТЕК

І черга Тилігульської вітроелектростанції в Миколаївській області – це 19 вітротурбін загальною потужністю 114 МВт, з яких більшість будувались саме під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну, що є безпрецедентним для світового досвіду. Фото пресслужба ДТЕК

Які подальші плани?

У 2024 році почнемо будувати вітроелектростанцію у Хорватії. В Італії проєкт на етапі девелопменту. Також хочемо будувати електростанції у Польщі.

В Італії поруч із заводами «Метінвесту»?

Поки що ні, але ми обговорювали можливість співпрацювати в майбутньому із Юрієм Олександровичем [Риженковим, керівником «Метінвесту»].

Яка маржинальність зелених проєктів у Європі порівняно з українськими?

Співставна. Ми ніде не зв’язуємося із державною підтримкою, хочемо працювати в ринку. Це стосується всіх нових проєктів і в Україні. Половина Тилігульської ВЕС працює поза зеленим тарифом, хоча може його отримати. Другу половину теж плануємо цьогоріч перевести в ринок.

Про відмову від зеленого тарифу

Чи плануєте переводити ваші СЕС в Україні на роботу без зеленого тарифу?

Подивимося, що буде з граничними цінами на електрику, але базовий сценарій – переведення всіх наших сонячних станцій на роботу без зеленого тарифу.

У Д.ТРЕЙДІНГ уже є портфель 200 МВт сонячних електростанцій, які відмовилися від зеленого тарифу і продають електрику на ринку. Торгівля зеленою генерацією – нова ніша, яку ми зараз розвиваємо.

Великий плюс – Верховна Рада ухвалила законопроєкт №9011-д, яким урегульовано сертифікати походження електроенергії: можна зафіксувати, що це саме зелений кВт. Це дуже важливо для проєктів, які орієнтовані на експорт електроенергії в ЄС.

Коли закон повноцінно запрацює ми зможемо будувати великі зелені станції в Україні на PPA (Power purchase agreement) із західними партнерами. Умовно: ми будуємо станцію, у нас є доступ до перетину для експорту, підписуємо довгий контракт на постачання цієї зеленої електроенергії. Під такі проєкти буде набагато простіше отримувати фінансування.

Якщо це запрацює, то ми інвестуватимемо мільярди у зелену генерацію в Україні. Що для цього треба? Регулятор і уряд мають підготувати підзаконні акти, які відповідатимуть європейському законодавству.

Антон Забєльський для Forbes Ukraine

«Базовий сценарій – переведення всіх наших сонячних станцій на роботу без зеленого тарифу» Фото Антон Забєльський для Forbes Ukraine

Про результати під час війни та борги

Чи вплинула фінансова криза компанії у 2020-му на необхідність цієї трансформації?

Реструктуризація 2020-го була одним із поштовхів для реструктуризації всередині компанії.

Я впевнений, що на ринку капіталу у ДТЕК дуже сильна репутація. ДТЕК ніколи не використовував зовнішні обставини, щоб дезінформувати інвесторів. Найстрашніше для інвестора – це списання частини боргу. Ми ніколи цього не робили. Ми ніколи не робили кроків, які б завдали інвесторам збитків, хай би як важко нам було. А нам було дуже важко.  

Не можна говорити про майбутнє компанії, якщо ти не поважаєш інвесторів. Проте ми чесно кажемо про пріоритети. Наприклад, торік, коли мене питали про ліквідність, я відповідав: мій пріоритет – відновлювати мережі та станції після обстрілів. Вторинно – обслуговувати борг. Але ми змогли фінансувати ремонти та виплачувати проценти за бондами. Єдиний умовний дефолт був у квітні. За угодою із кредиторами ми могли частково посунути виплату, але не встигли отримати погодження. Проте ми все виплатили й зараз за всіма випусками виконуємо наші зобов’язання.

Що стало причиною реструктуризації? Яка частина бізнесу тягнула вас донизу?

Це була реструктуризація «ДТЕК Енерго». Похідна від війни 2014–2015 років, коли ми втратили 30% наших потужностей. Десь півтора року ми вели перемовини з інвесторами, ще девʼять місяців тривала підготовка документації. Останній документ із цієї реструктуризації ми підписали напередодні російського вторгнення.

Крім електростанцій ми також втратили Крименерго. Наші юристи очікують, що найближчими тижнями ми отримаємо рішення арбітражу щодо кримських активів і почнемо стягнення коштів. За нашими оцінками, сума вимірюється сотнями мільйонів доларів.

Нині ситуація схожа. Ви втратили частину активів, а з 2024-го маєте почати погашати борг, який перевищує $1 млрд. Який у вас план?  

Напередодні війни ми мали зарезервовані кошти за кордоном, які могли використовувати лише на виплату відсотків за євробондами. Частину цих коштів ми витратили на викуп наших боргів. Із загального боргу «ДТЕК Енерго» у $1,68 млрд ми викупили $455 млн, ефективний борг скоротився до $1,22. Це був великий крок уперед. Також цей крок із великим позитивом було сприйнято інвесторами, які хотіли вийти з наших боргів хоч і з дисконтом.

Те ж саме ми зробили щодо ДТЕК ВДЕ. Загальний борг був €325 млн. Ми викупили €44 млн. Тобто теж знизили цей борг. Також у нас борг $425 млн із «ДТЕК Нафтогаз». Наприкінці цього року ми маємо виплатити $50 млн щодо «ДТЕК Нафтогаз». Наступного року маємо виплатити борг із ДТЕК ВДЕ. Тут ми будемо думати, як виплачувати, враховуючи, що вся наша вітрова генерація, крім Тилігульської станції, на окупованій території.

Із «ДТЕК Енерго» у нас амортизаційні виплати щокроку по $20 млн та погашення бонду у 2027-му. Я впевнений, що ми знайдемо рішення. Поки що не можу озвучувати наші плани. Дефолту не буде, якщо ситуація не розвиватиметься за найбільш драматичним сценарієм.

З якими результатами ви закінчили попередній рік? 

Ми працюємо в спеціальному режимі щодо розкриття інформації. Видаємо дозовано інформацію щодо виробництва та фінпоказників.

За останніми публічними даними, виторг групи за перше півріччя 2022-го зріс на 40%, до 100 млрд грн.

Це повʼязано із цінами на газ, які торік рекордно зросли. Хоча ми закінчили 2022 рік зі 600 млн кубометрів у сховищах. Ми не могли експортувати цей газ, а в Україні впало споживання.

Загальний видобуток становив 2 млрд куб. м. Тобто продаж 1,4 млрд кубометрів за такими цінами нам дуже допоміг. Решта бізнесів або вийшли в нуль, або отримали збиток. Головна причина – це величезні списання активів, які або окуповані, або зруйновані.

Яка динаміка в першому півріччі 2023-го?

У першому півріччі у нас проблеми з ліквідністю в нафтогазовому бізнесі, оскільки нам доводилося закачувати газ у сховища. Але зараз «Нафтогаз» усе ж почав викуповувати газ. У мене був скепсис щодо можливостей «Нафтогазу» викуповувати газ, проте НАК справді вийшов на ринок і активно скуповує газ.

Відповідно у нас зʼявилася ліквідність, що дозволяє виконувати нашу інвестпрограму. Цьогоріч ми плануємо інвестувати $120–130 млн у видобуток. 70% цих коштів – розробка нових родовищ. «Нафтогазвидобування» пройшло пік видобутку. Зараз у нас природне падіння 15–18% на свердловинах, що діють. Єдиний спосіб компенсувати спад – розробляти нові родовища.

Цього року ми починаємо бурити на ліцензіях, які нещодавно купували. Наприклад, у листопаді 2022-го ми придбали ліцензію на Майорівську площу за 1,1 млрд грн. Це велика ціна, але це важливо, бо гроші йдуть у бюджет країни під час війни. Плануємо почати бурити на Майорівській площі в четвертому кварталі 2023-го.

Про нафтогазовий бізнес

Чого ДТЕК навчив нафтогазовий бізнес?

Газ – завжди затребуваний продукт. Якщо є правильні люди, технології та інвестиції, бізнес буде успішним. Водночас це дуже капіталоємна галузь, і тільки значні інвестиції можуть дати результат.

Ми робили ставку на новітні технології, на співпрацю із західними технологічними компаніями. Це нам дозволило наростити видобуток з 400 млн кубометрів до 2 млрд кубометрів. Я завжди це наводжу як приклад. В України є шалені перспективи видобутку газу на глибині 6000–7000 м. Завдяки новітнім технологіям видобуток на таких глибинах зараз окупається.

Чому тоді провалилася програма 20/20?

Тому що ставка була зроблена на державні компанії.

Натякаєте на корупцію в держкомпаніях?

Ні, є інші причини. Приватні компанії набагато гнучкіші. Банальний приклад: щоб купити якесь обладнання, держкомпанія має провести масу тендерних процедур, які можуть затягнутися на місяці. Про яке виконання планів може йтися, коли на кожному кроці зриваються дедлайни? Це точно одна з вагомих причин. Мені складно сказати, які ще були причини.

Для держкомпаній виконувати амбітні плани набагато важче, ніж для приватної.  

Про перерозподіл активів на енергоринку

Зараз на українському ринку енергетики відбувається великий перерозподіл власності. Держава націоналізовує облгази Фірташа, видобувні компанії Коломойського та Новинського. Як це впливає на вашу компанію? Це можливості, ризики чи взагалі вас не зачіпає?

Що для нас важливо? Всі ці 18 років для нас було важливо, щоб у країні діяли конкурентні правила гри. Всі ці роки ми підтримували появу конкуренції, хоча нас звинувачували у протилежному. У нас немає монополії в жодному сегменті, крім як у електромережах, де регіональна монополія природна.

Чому для нас важлива конкуренція? Перше – це тримає менеджмент у формі та змушує рухатись уперед. Друге – у спілкуванні з чиновниками ти не єдиний представник бізнесу за столом.

Питання перерозподілу між державою та іншими гравцями – це питання до держави та інших гравців. Не до нас.

Ви ж можете бути наступною стравою в цьому меню.

Ми ж дивимося на Захід, а не на Схід. Забрати прозорий бізнес, який є одним із найбільших інвесторів та платником податків у державі, – це дуже токсична історія. Якщо у правоохоронців чи влади до нас є питання, ми готові відповісти на кожне.

Як ці новини про націоналізацію сприймають тримачі облігацій, потенційні інвестори?  

Мені ці питання на Заході не ставлять.

Друге чутливе питання для бізнес-клімату в Україні – посилення тиску правоохоронців, податківців. Чи стикається із цим ДТЕК?

Навесні ми робили соціологічні заміри. Рівень знання бренда ДТЕК зріс з 74% до 86%. Це каже про те, що компанію добре знають майже всі українці, відповідно й правоохоронні органи.

Всі 18 років ми прожили з питаннями до нас від правоохоронців. Для нас це не нова історія, ми не помічаємо, чи зростає тиск, чи знижується. Ми продовжуємо працювати та відповідаємо на питання. У нас є ціла система в компанії, щоб відповідати на запитання. Поки у тебе є відповіді на ці питання, проблем із державою не має бути.

З 24 лютого для мене набагато важливішим є питання щодо запасів газу та вугілля, щоб ми могли нормально пройти зиму.

Антон Забєльський для Forbes Ukraine

«Люди не сприймають ДТЕК як олігархічну структуру» Фото Антон Забєльський для Forbes Ukraine

Про підготовку до наступної зими

Напередодні минулої зими ви, як це було подано у ЗМІ, радили людям їхати з країни. Яка ваша порада на цю зиму?

Тоді мої слова були чи неправильно перекладені, чи неправильно їх зрозуміли. Поради все кинути і їхати не було. Я радив тим, хто може, виїхати з багатоповерхівки у приватний будинок і придбати генератор. 

Цієї зими легше не буде. Минулої зими нас рятувала наявність власних запасів обладнання. Якщо нам розбивали трансформатор на одній теплоелектростанції, то ми швидко із законсервованого блока іншої електростанції знімали трансформатор і перевозили на енергоблок, що працює.

Таких запасів наразі немає. Ми намагаємося їх сформувати. Замовляємо трансформатори у виробників та за можливості виготовляємо власне обладнання. Також ми виводимо з консервації енергоблоки та ремонтуємо те, що можливо відремонтувати.

Торік ми заходили в зиму з потужністю 6000 МВт. Вийшли з зими із потужність 3700 МВт. Маємо детальний план, що треба зробити, аби у наступну зиму зайти з потужністю 4800 МВт.

Яка вартість цієї програми?  

На цей рік нам потрібно 3,5 млрд грн на плановий ремонт і приблизно 5 млрд грн на відновлення після масованих обстрілів.

Власних коштів достатньо?

Частину ми покриємо з власних коштів, а частину, я сподіваюся, кредитами за державною програмою 5-7-9. Якщо говорити відверто, донорська допомога сфокусована на державних компаніях. За весь цей час ми отримали $13 млн, що небагато відносно наших потреб.  

У мене була зустріч ще в лютому з представниками уряду стосовно того, що нам потрібні кредитні кошти для відновлення. В лютому мені дали чітку згоду, що ми отримаємо ці кошти за кредитною програмою 5-7-9. На липень ми поки що не отримали жодної копійки.

Ідея з тим, щоб донори профінансували відновлення ваших станцій через державну «Укренерго» теж не спрацювала?

Так, була така ідея. Ми маємо обмеження: МФО не фінансують вугільні станції й тому не можуть напряму нам дати кошти на відновлення блоків чи трансформаторів на території ТЕС. Тому була ідея, що «Укренерго» надасть нам своє обладнання, а їй поставлять нове обладнання за кошти донорів. Проте через бюрократію це теж поки що не працює.

На яку суму ви претендуєте за програмою 5-7-9?

Ми заявились на 5 млрд грн, детально розписали, куди ці гроші підуть. Також надали Укргазбанку гарантію, що ці гроші видаватимуться під конкретні програми. Це все дуже затягується, проте всім нам потрібно готуватися до опалювального сезону, який буде не простішим за попередній.

Який «план Б»?

У нас немає такого. У нас усі плани спочатку оптимістичні, а потім базові. Якщо є план, ми його виконаємо.

Який «час Ч»? Коли останній термін отримання грошей, щоб устигнути замовити обладнання?

Ми зробимо все можливе, аби підготуватися до цієї зими. Це наш головний пріоритет. Якщо нам не дадуть кредит, отже, різатимемо витрати. Наприклад, скоротимо інвестиції у видобуток вугілля. Це не вплине на цю зиму, але підготовка до зими 2024–2025 буде ще складнішою.

Про сприйняття ДТЕК як олігархічної компанії

ДТЕК сприймається як олігархічна організація, зокрема міжнародними фінансовими організаціями (МФО). Чи ставите перед собою завдання почати залучати гроші МФО?

За результатами соцопитувань, люди не сприймають ДТЕК як олігархічну структуру. Сприймають як компанію, якій хочеться сказати «дякую» та носити одяг із її логотипом. Позитивно нас оцінюють 73% опитаних. До війни ця частка була меншою – 58%.  

Люди не дадуть вам $300 млн на ремонт обладнання.

Справедливо. Співпраця з МФО – один із моїх пріоритетів. Я багато часу приділяю відповідям на питання. Кажу: «Що нам зробити, аби розблокувати цю ситуацію? Ми готові».

Але є проблема взаємодії МФО з українським приватним бізнесом. Скільки грошей видав, наприклад, ЄБРР приватним українським компаніям, зокрема на розвиток енергетичної безпеки та боротьби з наслідками війни?

ЄБРР оголошує в Лондоні про видачу €600 млн бізнесу. Яким компаніям? «Укргідроенерго», «Укренерго», «Нафтогазу». Всі вони – державні. Це відбувається на конференції про ключову роль приватного бізнесу.

Потрібно змінювати цю ситуацію. Треба порушувати питання взаємодії МФО та приватного бізнесу.

Але ставлення до ДТЕК поступово змінюється. Приклад: у 2017–2018 роках консорціум німецьких банків профінансував будівництво всіх наших вітроелектростанцій. Державна організація Euler Hermes надавала їм страховку.

Чи може цей консорціум покрити частину потреб ДТЕК на ремонт та відновлення обладнання?

Ми працюємо над залученням коштів. Ми всім розповідаємо про необхідність добудови Тилігульської ВЕС. Які її переваги? Проєкт додасть 384 МВт потужності в систему. Строки реалізації – 18 місяців.

пресслужба ДТЕК

У кінці зими 2022 року для Тилігульської ВЕС вже було прокладено 100 км технологічних проїздів, 220 тис. кв. м. будмайданчиків, 630 км кабелю для збору потужності й змонтовано 6 вітротурбін. Реалізація проєкту йшла повним ходом. Фото пресслужба ДТЕК

Ми показали, що готові будувати під час великої війни, брати на себе ризики. Щоб запустити першу чергу станції, ми вклали власні кошти – €200 млн. У другу чергу ми готові інвестувати €100–120 млн, або 30% від вартості проєкту.

Нині ми ведемо перемовини в Англії щодо залучення решти коштів у проєкт. За умови використання 20% місцевого обладнання можна отримати страховку Великої Британії.

Поки що важко прогнозувати дату, коли зможемо залучити кошти. Vestas готовий почати поставки обладнання через два місяці після підписання угод щодо фінансування.

Ми також займаємося розвитком інших проєктів в Україні. До кінця 2024 року у нас будуть готові до будівництва 600–700 МВт вітрогенерації. Загалом до 2030-го плануємо побудувати в Україні ще щонайменше 2 ГВт зеленої потужності.

Про відносини із владою

Які питання ви б зараз адресували владі?

Для нас два основні продукти на продаж – це електрика і газ. Для нас фундаментальне питання майбутніх інвестицій та розвитку – це інтеграція з Євросоюзом, ринком електрики і газу.

Питання до регулятора: коли в Україні всі сегменти енергоринку працюватимуть синхронно із європейськими? Коли правила гри будуть такими ж, як у Європі? Market coupling має поставити крапку в інтеграції України до європейського ринку. Синхронізація була величезним кроком. Другим має стати вирішення регуляторних питань. Якщо держава пообіцяє, що Market coupling буде завершено – ми будуватимемо інвестиційні плани, спираючись на це.

Питання щодо газу: коли скасують заборону на експорт газу? Цю тему треба постійно експертно обговорювати з ринком, бо це істотно впливає на розвиток українського газовидобутку.

Які рішення влади у сфері енергетики вважаєте вдалими?

Ухвалення закону про REMIT, законопроєкту №9011-д для зеленої генерації, лібералізацію на ринку.

Чому саме зараз наважилися на лібералізацію?

Сектор енергетики зараз найбільш прогресивний за всі роки. Галузева влада максимально інтегрована у порядок денний Євросоюзу. Такого ніколи не було.

У березні-квітні 2022-го легко можна було знести ринок. Але Офіс президента, уряд, секретаріат Енергетичного співтовариства доклали зусиль, аби цього не відбулося.

При цьому «Енергоатом» не має коштів, на ринку дірка більш як у 30 млрд грн.

Питання фінансового балансу – це проблема. Її не можна розвʼязати без джерел покриття дефіциту. Це може бути промисловість, населення або бюджет.

Зараз ціна на електрику для населення удвічі нижча від ринкової. Яке правильне рішення? Розділити населення на тих, хто може платити ринкову ціну, а іншим допомагати субсидіями.

Промисловість має платити ринкові ціни: високі та низькі залежно від часу доби. Коли ми відпускаємо ринок, промисловість починає оптимізувати споживання електроенергії.

Тож промисловість – друге джерело покриття дефіциту фінбалансу енергосистеми.

Держбюджет – третє джерело, але точно не в нинішніх умовах.

Про тарифи та підключення до мереж

Який зараз рівень розрахунків «Гарпока» перед зеленою генерацією ДТЕК?

За результатами 2022 року рівень оплати – 66%, 2023-го – 50%. Борг перед нами – €52 млн. При тому, що майже вся наша вітрогенерація на окупованих територіях. Це відбувається на тлі заяв, що Україна має стати зеленим хабом Європи.

 Що змінить підвищення цін на електрику для населення і розширення прайс-кепів?

Ціноутворення для промисловості лібералізується. Залишається єдине питання – як балансувати «Енергоатом», який є донором для фінансування населення. За розрахунками ухвалені рішення мають допомогти. Але для цього потрібен час.

Тобто питання із дірою у 30 млрд грн вирішиться після останніх підвищень?

Наскільки мені відомо, коли готували підвищення цін для населення і лібералізацію РДН, баланс енергосистеми по року складався. Після цих рішень я набагато оптимістичніше дивлюся на фінансовий баланс енергосистеми.

Як ви оцінюєте намір керівника «Нафтогазу» Олексія Чернишова пройти зиму без імпорту газу?

Це можливо. Ми будемо його підтримувати і шляхом збільшення видобутку, і закачуванням газу у підземні сховища.

Підприємці жаліються на складність приєднання до енергомереж. Наскільки ви приймаєте цю проблему на власний рахунок?

В Україні вважалося, що обленерго належать бізнесменам, які думають лише про власні дивіденди. Тому держава тримала тарифи на передачу електроенергії заниженими. Через це обленерго хронічно недофінансовані. Це призвело до того, що під час підключення заводу треба або чекати, коли мережі буде добудовано, або самому цим займатися.

У нас уже кілька років є стандартне підключення до енергомереж, там жодних системних проблем немає. З точки зору вартості підключення ситуація нормальна.

Ми у Лондоні на URC2023 презентували концепцію запровадження європейських стандартів для київського регіону. Зробили цифрову модель мережі. Ми пропонуємо покроковий план дій, як вивести «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на рівень мережевих компаній Західної Європи. Це займе 10 років та коштуватиме €2,4 млрд.

Ми хочемо у 2024 році запустити пілотний проєкт в ірпінському районі за €145 млн. Це ціна сучасної мережі для району: СЕС на дахах, максимально просте і швидке підключення, мінімальні втрати у мережах, смарт-лічильники, вдесятеро зменшиться реакція на відключення.

Розмовляємо про це з партнерами. Після війни великі фонди принесуть в інфраструктуру інвестиції. Треба розуміти, куди їх скеровувати. Ми робимо підготовчі роботи у цьому напрямку.

Коли ми говоримо про те, скільки зеленої генерації може побудувати Україна, мережі вносять обмеження. Всі говорять про ВЕС і СЕС, але мовчать про мережі, бо їх не видно. Але у європейських інвестиціях в енергетику близько 40% – на мережі.

«Кіровоградобленерго» можуть націоналізувати за позовом Мінʼюсту щодо націоналізації VS Energy. ДТЕК намагається закрити угоду щодо купівлі цього обленерго з 2021-го. Чи бере ДТЕК участь у цій судовій тяганині та чи планує?

Ні. Наскільки я знаю, це не має стосунку до 24%, які ми придбали. Щодо решти акцій – документи застрягли два роки тому на погодженні в АМКУ. 

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні