Правоохоронці вказують на два основні правопорушення компанії MacPaw: незаконне виведення земельних ділянок з лісового фонду та незаконне заволодіння земельними ділянками водного фонду. Партнер практики нерухомості та інфраструктури «Авеллум» Максим Максименко розбирає ці звинувачення
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Звинувачення висувають дочірній компанії MacPaw – ТОВ «Макпау Проперті Менеджмент», основною діяльністю якої є операції з нерухомістю. У своїх публічних заявах правоохоронці вказують на такі основні порушення.
Незаконне виведення земельних ділянок із лісового фонду
Питання незаконності вилучення в держави земельних ділянок, що наразі перебувають у власності MacPaw, як земель лісового фонду, наразі розглядається і в кримінальних, і в господарських провадженнях.
У перших прокуратура стверджує, що при зміні цільового призначення ділянки з земель лісового фонду на землі сільськогосподарського призначення було порушено законодавство, оскільки Кабмін не надавав на це свою згоду.
Можливе порушення процедури зміни цільового призначення землі пов’язане в першу чергу з невиконанням своїх обов’язків органами державної влади. Погодження Кабміну в такому випадку мав отримати той орган, який займався передачею земельної ділянки її першим приватним власникам.
Крім того, з відкритих джерел ми розуміємо, що після зміни цільового призначення земельні ділянки побували в декількох власників, перш ніж потрапили до MacPaw. Цей підхід за українським законодавством робить MacPaw добросовісним набувачем земельних ділянок.
Подібні ситуації не нові серед українських земельних спорів, тому суди напрацювали усталений підхід щодо того, якими мають бути очікування в добросовісних набувачів землі.
Українські суди у схожих справах активно використовують практику Європейського суду з прав людини, за якою особа може розраховувати на те, що органи влади діють відповідально, в рамках своїх повноважень і не виходять за їх межі.
У зв’язку з цим позбавити особу права власності, яке вона набула, покладаючись на добросовісність представників держави, можливо виключно у випадку, коли це є пропорційною мірою для захисту інтересів суспільства та держави.
Суд визначає наявність чи відсутність такої пропорційності в кожному конкретному випадку залежно від поведінки учасників спору під час придбання землі, можливих негативних наслідків для держави та суспільства, якщо земля залишиться у того, хто її придбав, а також можливих наслідків для такої особи, якщо землю вилучать.
Верховний Суд вже розглядав спір зі схожими обвинуваченнями (що землі лісу було вилучено незаконно) з боку прокуратури щодо інших земельних ділянок, розташованих у селі Циблі неподалік від ділянок MacPaw. У цій справі суд застосував описане вище правило та визнав, що хоча порушення процедури і мало місце, позбавлення особи гарантованого їй державою права власності буде непропорційною мірою.
За відсутності в публічному доступі всіх деталей придбання ділянок важко спрогнозувати, наскільки ймовірним є аналогічний підхід суду в справі MacPaw. Однак можна передбачити, що представники прокуратури будуть наполягати на підвищеній цінності ділянок як земель лісу та стверджувати, що дії MacPaw на таких ділянках призводять до порушення екологічних норм та забруднення прибережних вод, що може становити загрозу інтересам держави та суспільства.
У господарській справі правоохоронні органи стверджують, що передані MacPaw землі знаходилися і, як не парадоксально, продовжують знаходитися в постійному користуванні одного з державних підприємств.
Обґрунтованість таких тверджень прокуратури безпосередньо залежить від фактичних обставин, які наразі широкому загалу невідомі. Однак не можна виключати помилку у визначенні точних координат земельних ділянок такого державного підприємства.
Справа в тому, що державний акт на право постійного користування – документ, що підтверджує права державного підприємства на землю, – виданий за старим законодавством.
На той час ідентифікації земельної ділянки у вигляді встановлення її точних координат чи використання впровадженого зараз кадастрового номера (унікального номера земельної ділянки, в якому зашифроване місце її розташування) державні акти могли не містити.
Це ускладнює можливість визначення того, які саме ділянки і в яких межах належали державному підприємству. Щоб встановити, чи дійсно земельні ділянки MacPaw належали до масиву землі, який використовувало державне підприємство, необхідно провести спеціалізовану експертизу.
Окрім цього, варто відзначити, що можливість держави звертатися до суду з вимогою витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення з незаконного володіння (тобто повернення їх у власність держави) обмежена строком позовної давності. Цей строк становить три роки з моменту, коли держава мала дізнатися про таке порушення.
У такому разі суд може відмовити прокурору у зв’язку з пропущенням строку позовної давності, якщо земельні ділянки вибули з власності держави до початку 2017 року.
Саме тому подача прокуратурою комбінованого негаторно-віндикаційного позову виглядає маніпулятивною.
Незаконне заволодіння земельними ділянками водного фонду
Окремо варто розглянути аргумент прокуратури про те, що ділянки MacPaw були відведені в межах прибережної захисної смуги Канівського водосховища, а отже, мало місце незаконне заволодіння земельними ділянками державного водного фонду.
Прибережна захисна смуга (ПЗС) – це зона, встановлена вздовж водойм, якою накладено певні обмеження на господарську діяльність, яку може бути проведено в її межах. Землі у межах ПЗС можуть бути передані громадянам та юридичним особам виключно з правом користування і з визначеною метою, наприклад для сінокосіння чи рибогосподарських потреб.
Проте законодавство і практика його застосування у питанні встановлення ПЗС були неоднозначними. За загальним правилом, межі ПЗС встановлюються шириною від 25 метрів (для малих річок та струмків) до 100 метрів (для великих річок та водосховищ). У той же час з 2011 року Земельний та Водний кодекси України визначали, що такі межі мають бути встановлені не автоматично, а шляхом затвердження проєкту землеустрою щодо встановлення меж ПЗС.
Результатом стало виникнення практики «відсутній проєкт землеустрою – відсутня ПЗС». Розпорядники землі інтерпретували положення законодавства саме таким чином.
Це дало поштовх численним судовим спорам, у процесі вирішення яких кристалізувався єдиний підхід: за відсутності проєкта землеустрою щодо встановлення меж ПЗС при відведенні ділянок необхідно вважати, що такі межі (від 25 до 100 метрів) встановлені законом.
У 2020 році було внесено відповідні зміни до законодавства та остаточно вирішено це проблемне питання на користь підходу, випрацюваного судовою практикою.
У такому випадку відведення земельної ділянки, щодо якої не було встановлено ПЗС, до формування усталеної практики правозастосування та внесення законодавчих змін у 2020 році не порушувало положень Водного та Земельного кодексів України.
Щоб оцінити обґрунтованість інших звинувачень правоохоронців, необхідно детально аналізувати документи компанії.
Висновки щодо ситуації базуються на інформації з відкритих джерел та реєстрів і можуть бути змінені в результаті аналізу документів компанії.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
