Станом на 2020 рік в Україні діяли понад 5000 готелів, з яких лише 249 мають відповідну категорію. Це означає, що готельна система в Україні існує поза міжнародними стандартами. У таких умовах украй важко говорити про залучення іноземних туристів і навіть про розвиток подорожей усередині країни
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 всього чотири дні. Оформлюйте зараз за цим посиланням
Встановити правила гри
В Україні проблему справедливого присвоєння зірок готелям було зрушено з мертвої точки лише в березні 2021 року, коли відновила роботу Комісія з категоризації готелів та закладів розміщення. Цей орган працює на базі Державного агентства розвитку туризму України (ДАРТ) й не так давно отримав оновлений юридичний статус – діяльність забезпечено нормативно-правовим актом, виданим Міністерством культури та інформаційної політики України (МКІП) і зареєстрованим Міністерством юстиції України.
Це важливо, тому що багато українських закладів розміщення туристів, які називають себе готелями, все ще не сприймають комісію всерйоз і не поспішають отримувати категорію. Хоча проходження процедури категоризації наразі є обов’язковою умовою роботи відповідно до українського законодавства. Проте санкції не прописані, а отже, правило не виконується.
Серед причин, завдяки яким власники не поспішають отримувати зірки на свої заклади, перебування в «сірій» зоні. На початку тексту згадується озвучена державою цифра – 5000 готелів. Однак є й інші: Hotel Matrix каже про 2810 готелів. Різниця майже в два рази. Справа в тому, що порахувати дуже складно: багато готелів зареєстровані як ФОПи за спрощеною схемою оподаткування. Щоразу, коли вони досягають максимального рівня доходів 1,5 млн грн, то просто оформляють новий ФОП на те саме місце й продовжують працювати. Тому формально в одному приміщенні можуть співіснувати одразу кілька ФОПів.
Така ситуація ускладнює роботу з юридичними особами і взагалі зменшує прозорість бізнес-процесів. Зрозуміло, що це негативно впливає й на співпрацю з іноземними партнерами, які дуже обережно ставляться до українських підприємців і системи оподаткування. Допомогти з переходом у легітимне поле мають нещодавно прийняті Верховною Радою зміни до Закону «Про туризм», згідно з якими готелем тепер може бути не лише «підприємство», а «суб’єкт господарювання». Проте зміни почнуть діяти тільки в 2023 році, і поки що не зрозуміло, чи не погіршить це ситуацію на ринку послуг додатково.
Зірки чи відгуки
Сучасним мандрівникам, особливо тим, хто має певний досвід поїздок за кордон, може здаватися, що зірки – це атавізм. І справді, обираючи серед кількох готелів зі схожими цінами за послуги багато туристів орієнтуються скоріше на відгуки на міжнародних сервісах, а не на присвоєні зірки. Проте тут не можна просто так перенести поняття готельного сервісу з іншої країни на ситуацію в нашому контексті. Проблема в тому, що єдині стандарти категоризації – це базовий рівень, який має бути виконаним, щоб далі з’явились інструменти з коментарями користувачів.
Чи то в європейських країнах, чи в популярних Єгипті й Туреччині діють свої системи сертифікації. І хоча між собою вони можуть відрізнятися, – туристам добре відомо, що три зірки в Європі можуть мати такий само рівень, як пʼять, наприклад, у Єгипті, – але всередині країни стандарт універсальний. У нас же часто зірки повністю відсутні, що не дає можливості зорієнтуватися й змушує покладатися лише на відгуки в інтернеті, які можуть бути суб’єктивними або навіть фейковими.
Крім того, залишаються сфери діяльності готелів, які просто неможливі без наявності певних категорій. Одна з них – обслуговування корпоративних клієнтів. І це цікавий момент, адже міжнародні корпорації й великий український бізнес мають певні стандарти щодо оренди готелів для проведення конференцій чи презентацій. Наприклад, у деяких компаній існує правило не орендувати готелі, що мають більше чотрирьох зірок. Це створює конкуренцію саме в цьому ціновому діапазоні, а не змушує кожний заклад дбати лише про максимальну кількість зірок.
Та діяльність, яку зараз веде Комісія з категоризації готелів та закладів розміщення, спрямована саме на створення базових принципів оцінки. Проте цей процес теж не можна назвати ідеальним. Так, деякі процедурні моменти вдалося кардинально змінити, як-от зменшення корупційних ризиків завдяки виключенню з комісії представників органів стандартизації та сертифікації, які до цього мали відношення до закладів, що підлягають оцінці. Однак ще залишаються питання по суті самого оцінювання.
Старі стандарти й відсутність контролю
Іронічно, що оцінка категорій готелів стала сучасною й прозорою – навіть трансляції ведуться онлайн, а сам стандарт ДСТУ 4269:2003, відповідно до якого проводиться розподілення зірок, застарів. У ньому досі містяться вимоги про факс чи дротовий телефон у номері, однак нічого не говориться про Wi-Fi чи наявність USB-розеток.
Іншою проблемою залишається відсутність контролю, адже після отримання певної категорії готель не зобов’язаний і надалі підтверджувати цей статус. Для української ситуації, де послідовність підтримки якості послуг залишається складною ділянкою, це може нівелювати всі попередні зусилля.
З одного боку, пандемія критично вплинула на цю сферу діяльності, але з іншого – те, якими готелі вийдуть із цих випробувань, залежить від процесів, що відбуваються зараз. А ці процеси – різновекторні, тобто ми бачимо, що стандартизація йде поруч із додатковою лібералізацією.
Можливо, спрощення точки входу в готельний бізнес має посилити конкуренцію й врешті призвести до підвищення загального рівня. В цьому є сенс, адже навіть зараз більшість готелів, які отримали категорію, сконцентровані в трьох ключових туристичних регіонах країни: Києві, Львівській та Одеській областях.
Однак у питанні готелів слід враховувати важливий чинник: допоки вони конкурують між собою й виявляють тих, хто сильніший, доти продовжують впливати на туристичну репутацію країни. І тут кожний негативний досвід має велику ціну, адже туристи можуть просто не витрачати час і гроші, щоб надати другий шанс не лише конкретному місцю розміщення, а й всьому напрямку.
Саме тому питання сертифікації й категоризації мають бути вирішені максимально прискіпливо, а Україні слід використати шанс нинішнього уповільнення туристичних потоків для перезавантаження державної політики щодо готелів. І найбільш доцільним підходом була би підтримка тих, хто вже працює якісно, а також створення умов для того бізнесу, який приходить у цю галузь із готовністю діяти за світовими стандартами.
Категоризація та вплив на туріндустрію
Нещодавно Мар’яна Олеськів, голова Державного агентства розвитку туризму, в соціальних мережах поділилася враженнями від знайомства з системою категоризації готелів у Греції. Там, крім державних структур, до процесу залучені також незалежні організації, які готують щорічні звіти на основі аналізу відгуків. І це логічно, коли зворотний зв’язок стає частиною оцінювання.
Ще один цікавий елемент у грецькому підході – програми, що дають змогу отримувати бали й впливати на категорію завдяки промоції нових туристичних продуктів чи неочікуваних локацій. Усе це дає можливість перетворити суто бюрократичну процедуру на інструмент для розвитку туристичної галузі країни в цілому. Залучати таку методику в Україні було б цілком виправдано, адже вона поєднує регулювання якості послуг на ринку з державними стратегіями, як-то підтримка певних напрямків.
Якщо обов’язкова категоризація стане додатковим способом стимулювання готельного сектору, то від цього виграють і гравці галузі, і держава, і мандрівники. Наявність зірок на закладі розміщення залишається важливим індикатором. Більше того, на відміну від суто маркетингових кампаній готелів та суб’єктивних відгуків відвідувачів, така оцінка базується на висновках експертів і засвідчує саме відповідність стандартам. А системність і стандартизація – це те, чого не вистачає українському ринку для виходу на новий рівень.
- Категорія
- Життя
- Дата
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
