У 2021 році Туреччина стала третім за розміром партнером України з часткою 5,9% у загальному експорті. А після впровадження ЗВТ двостороння торгівля між країнами має великий потенціал до зростання. Які його перспективи
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
Імпорт Туреччини досяг $270 млрд США у 2021 році, причому частка України в ньому становила лише близько 1,5%. Динаміка двосторонньої торгівлі протягом останніх років була помірною, обсяги українського експорту до Туреччини повільно відновлювалися після падіння 2015–2016 років, і тільки у 2021 році український експорт товарів перевищив рівень докризового 2013 року ($3,8 млрд США).
За даними Мінекономіки, товарообіг з Туреччиною у 2021 році становив понад $7 млрд, з них експорт України в Туреччину сягнув $4,1 млрд, а імпорт з Туреччини – $3,2 млрд. У 2021 році через зростання цін на металургійну та аграрну продукцію експорт товарів зріс на 70%, тоді як імпорт з Туреччини – на 36%.
Внаслідок цього Туреччина піднялася у рейтингу основних торговельних партнерів України за експортом товарів і стала третім партнером з часткою 5,9% у загальному експорті України, а за імпортом товарів – сьомим партнером з часткою Туреччини 4,5%.
Український експорт до Туреччини
Він дуже недиверсифікований, а багато позицій, які Україна експортує в інші країни, зокрема в ЄС, не постачаються в Туреччину. Експорт в Туреччину концентрується на кількох товарних групах. У його структурі домінує металургійна продукція (чорні метали) – близько 40–50%, аграрна продукція (передусім зернові, насійння олійних, олія соняшникова) – близько 40% та мінеральна продукція (руди) – 7%. У 2021 році через зростання цін на металургійну продукцію чорні метали становили половину усього експорту.
Імпорт з Туреччини в Україну
Він є більш диверсифікований і представлений продукцією легкої промисловості (17,5% у 2021 р), механічним та електричним обладнанням (14%), транспортними засобами і обладнанням – 11%, нафтою і нафтопродуктами (дизельне пальне) – 10%, аграрною продукцією (овочі і фрукти) – 9%, металургійною продукцією (чорні метали і вироби з них) – 12%.
Торговельні бар’єри між Україною та Туреччиною
Обмежений асортимент українського експорту до Туреччини пояснюється в тому числі значними торговельними бар’єрами (тарифними і нетарифними) для українських товарів на ринку Туреччини. Тоді як торговельний режим України є більш ліберальним для турецьких товарів відповідно до умов СОТ. За даними Мінекономіки, середня ставка ввізного мита (в режимі найбільшого сприяння СОТ) для українських товарів при експорті в Туреччину становила 28,9%, а для турецьких товарів при експорті в Україну – 5%.
Туреччина має дуже високі ставки мита, зокрема на сільськогосподарські та харчові продукти (молочну, м’ясну продукцію тощо), при цьому Туреччина може накладати додаткові митні збори на окремі товари.
Туреччина має преференційні торговельні угоди (ЗВТ) з 22 країнами, в т.ч. з ЄС, Європейською асоціаціацією вільної торгівлі (ЄАВТ), Молдовою, Грузією, Ізраїлем, ін. (з ними Україна також має ЗВТ). Раніше товари та послуги з цих країн мали більш преференційний доступ на ринок Туреччини порівняно з українськими.
Угода про ЗВТ Україна–Туреччина
Угода включає гарантії Туреччини не застосовувати додаткові мита на українські товари, які охоплені режимом вільної торгівлі. Взаємні зобов’язання зафіксовано, що робить умови доступу на ринок більш передбачуваними. Сторони також зможуть користуватися механізмами торговельного захисту у разі різкого зростання імпорту відповідно до встановленої процедури. Також передбачена можливість перегляду зобов’язань сторін (ставки мита, розмір квот) через встановлений період, якщо буде така необхідність.
Угода передбачає повну лібералізацію (обнулення мит) та часткову лібералізацію ввізних мит для чутливих товарів (знижені преференційні ставки мит, тарифні квоти). На сьогодні графіки скасування/зниження мит сторонами поки не оприлюднено. За даними Мінекономіки, Туреччина встановить нульові мита на 10 337 товарних позицій, що становить 95% від загальної кількості товарів, які експортуються Україною. Тоді як щодо1348 товарних позицій будуть діяти тарифні квоти або зменшені мита – в межах тарифної квоти застосовується нульова або знижена преференційна ставка мита, а поза квотою – загальна.
Водночас Україна зберігає мита на вживані автомобілі і секонд-хенд. Також для України встановлені перехідні періоди, коли будуть діяти мита на чутливі для України товарні групи – транспортні засоби і продукцію легкої промисловості (три і пʼять років). Також протягом перехідного періоду ЗВТ передбачено пакет підтримки низки галузей економіки України, зокрема текстильної промисловості, машинобудування тощо.
Також вдалося досягти компромісу у питанні лібералізації торгівлі металургійною продукцією. Питання було дуже чутливим, оскільки цей сектор важливий для обох економік.
За повідомленням Мінекономіки, як компроміс Україна залишила за собою право застосувати експортне мито на вивезення металобрухту, а Туреччина лише частково лібералізувала доступ на свій ринок для української металопродукції. Зокрема, мито обнулиться для 510 з 840 металургійних товарів, а для 130 товарів ставка буде частково зменшена, також передбачено квоти для 167 товарів металургії (на 411 тисяч тонн). Крім того, питання розміру тарифних квот для сільськогосподарської продукції було одним із найбільш чутливих під час переговорів з Туреччиною.
Окремі товарні позиції вилучено з режиму вільної торгівлі – це зернові та олійні. Оскільки зернові та олійні становлять значну частину обсягів експорту до Туреччини (близько 25%), це звужує охоплення угоди про ЗВТ та робить умови торгівлі менш передбачуваними для вилучених товарних груп (хоча на сьогодні на ці товарні групи Туреччина застосовує нульові мита).
Загалом лібералізація в рамках ЗВТ має призвести до істотного зниження митного захисту країн. Україна погодилася на асиметричне зниження мит – за оцінками Мінекономіки, середня ставка мита Туреччини зменшиться до 10%, України – до 0,5%. Проте оскільки початковий рівень мит Туреччини був набагато вищий, то очікується, що позитивний ефект від зниження мит буде більш відчутним саме для українського експорту до Туреччини.
Значна частина українських товарів і послуг дістане кращі преференційні умови доступу на ринок Туреччини та переваги порівняно з країнами, з якими Україна конкурує. Це економія при сплаті мита для діючих експортерів, а також відкриття доступу на ринок для нових експортерів, для яких ринок був закритий раніше.
Очікується, що покращення доступу на ринок дозволить розширити асортимент українського експорту за рахунок продукції з вищим ступенем переробки та доданої вартості, а також зробити його менш чутливим до коливань світових цін на сировинні товари.
Лібералізація, з одного боку, збільшить конкуренцію з боку турецьких товарів на внутрішньому ринку. З іншого, забезпечить для виробників в Україні кращий доступ та зменшення витрат на імпортні проміжні товари (комплектуючі, фурнітура) та сировину з Туреччини, які використовуються для виробництва українських товарів. Це важливо для таких галузей, як виробництво одягу та взуття, меблів тощо. Також ЗВТ створює нові можливості для підприємств, які орієнтовані на зовнішні ринки збуту.
Економічні ефекти ЗВТ для України
Основні економічні ефекти для українських експортерів очікуються через два канали впливу. Передусім через зниження високих турецьких мит на українські товари, а також через зниження нетарифних бар’єрів – спрощення торговельних формальностей, зниження торговельних витрат на здійснення експорту та імпорту між країнами.
Завдяки угоді буде встановлено єдині правила про походження товару і транзиту між країнами у трикутнику Україна – ЄС – Туреччина. Це зменшить кордони на шляху товарів та послуг між цими країнами. ЗВТ також надасть Україні більше можливостей для участі у багатосторонніх логістичних та виробничих ланцюжках за участю Туреччини та країн, з якими Україна і Туреччина мають ЗВТ.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
