Останні 20 років Китай був найбільшим і найнадійнішим джерелом економічного зростання у світі. Втім, наразі китайська економіка у небезпеці. Причина — кампанія «ніякого ковіду» і ідеологічна боротьба президента Сі Цзіньпіна за те, щоб перекроїти державний капіталізм. Economist в своєму матеріалі пояснює, чому може постраждати економіка Китаю. Forbes переклав текст і публікує найголовніші думки з нього
«Ніякого ковіду»
Після майже двох місяців локдаун у Шанхаї послаблюють, але Китаю ще далеко до перемоги над ковідом, адже зафіксовані нові спалахи у Пекіні і Тяньцзіні. Понад 200 мільйонів людей жили в обмеженнях, а економіка не в найкращому стані.
Продажі ритейлу у квітні були нижчими на 11% у порівнянні із попереднім роком, а кількість покупок в KFC, автосалонах і Cartier не вражають. Хоч деякі робітники живуть на заводах, промислова продуктивність і обʼєми експорту впали.
Цілий рік Китаю важко вдається рости значно швидше за Америку і це вперше з 1990-го. Президент Сі Цзіньпін більшою мірою відповідальний за подвійний удар по економіці. Перший – це його політика «ніякого ковіду», яку ввели на 28 місяців.
Партія побоюється, що зняття карантину спричинить хвилю захворювання, яка може вбити мільйони людей. Але уряд марнує дорогоцінний час: 100 мільйонів людей за 60 не отримали три дози вакцини. Китай відмовляється імпортувати більш ефективні мРНК-вакцини Заходу. Натомість уряд може продовжити політику «ніякого ковіду» і на наступний рік. Китай відмовився приймати футбольне змагання Кубок Азії у червні 2023-го.
Так як штам омікрон дуже заразний, то не уникнути нових спалахів і локдаунів. Але через те, що політика «ніякого ковіду» асоціюється із Сі, то будь-яка її критика сприймається як саботаж.
Те саме ідеологічне завзяття стоїть і за другим ударом. Йдеться про серію економічних ініціатив, які утворюють, за словами Сі, «нову концепцію розвитку». У концепції цілком раціональні цілі:
- боротьба з нерівністю, монополіями і боргом;
- забезпечення домінування нових китайських технологій;
- готовність Китаю протистояти санкціям Заходу.
Але Сі вважає, що у всіх цих питаннях партія повинна бути на чолі, а будь-які ухвалені заходи є обовʼязковими аж до покарань за невиконання, також хаотичними.
Шквал штрафів, нових правил і чисток призвів до того, що динамічна техноіндустрія, на яку припадає 8% ВВП, завмерла на місці. А жорсткі, але не до кінця продумані, заходи щодо нерухомості – пʼята частина ВВП – спричинили скорочення фінансування сектору. Це стало однією з причин того, чому продажі житлової нерухомості впали на 47% у квітні у порівнянні із минулим роком.
Уряд сподівається, що нова широка програма заохочень, стимулів, допоможе досягти офіційного плану зростання – 5,5% на 2022 рік – і заспокоїти усіх перед конгресом. 19-го травня Лі Кецян, премʼєр Китаю, закликав урядовців «діяти рішуче» в питанні відновлення зростання, а Центральний банк знизив відсотки на іпотеку.
Партія намагається заспокоїти наляканих техномагнатів. Ймовірно далі можна очікувати на урядову інфраструктурну програму, яка буде фінансуватися за рахунок облігацій.
Але ще більше боргів і кілометри бетону не зітруть з памʼяті необхідність у драконівських карантинах і не зменшать ризики економічної моделі Сі. Ця модель включає розширення сфери діяльності найменш продуктивної частини економіки – тієї, якою керує уряд.
Промислова політика Китаю має переконливі успіхи, наприклад, провідна роль країни у виробництві передових батарей (акумуляторів).
Сі сподівається, що за допомогою технологій і нової групи державних інвестиційних фондів процес прийняття рішень стане жвавішим. Але не забувайте про всі болючі провали, від важкої промисловості до виробництва мікрочипів.
А тим часом стимуляція найбільш продуктивної частини економіки – приватний сектор – зійшла нанівець. Це видно на фінансових ринках, де можна спостерігати значний відтік. Вартість капіталу зросла: китайські акції продають на 45% дешевше за американські – це майже рекордний розрив.
Розрахунки інвесторів і підприємців змінюються. Деякі побоюються, що фінансові успіхи будь-якого бізнесу буде обмежувати партія, яка з підозрою ставиться до приватного багатства і впливових осіб.
Венчурні капіталісти кажуть, що вони почали ставити на найбільші субсидії (заохочення держави), а не на найкращі ідеї. Вперше за 40 років у жодному з великих секторів економіки немає ліберальних реформ. Це може негативно вплинути на зростання.
Ідеологічна економіка Сі має серйозні наслідки для світу. Хоч стимуляція економіки може підняти попит, існує висока ймовірність нових локдаунів, що загрожує світовій економіці, яка і так впритул підійшла до рецесії.
Розмір і прогрес Китаю не можуть ігнорувати міжнародні компанії. Але все більше компаній будуть налагоджувати ланцюг поставок за межами Китаю, як подейкують вже робить Apple.
Китай може домінувати у деяких індустріях до 2030-х, але Захід ймовірно стане все менш охоче імпортувати китайські продукти.
Менш амбітний і незалежний приватний сектор означає, що присутність Китаю за кордоном буде більш політичною і контрольованою державою. Ця присутність може бути більш зловісною, але і менш ефективною.
Небезпеки одноосібного управління
А яким буде життя всередині більш ізольованого Китаю? Хоч люди скаржаться в інтернеті на карантини і втрату роботи, це навряд переросте у протести завдяки державному нагляду, пропаганді і загальній підтримці цілей партії.
Деякі технократи не згодні із посиленням лівостороннього спрямування політики, але їм бракує сили і сміливості виступити проти цього.
Чорна скринька китайською політичної еліти дозволяє говорити, що у 68-річного Сі немає опонентів. Та нині, незадовго до конгресу партії, на якому він може закріпити свою владу до принаймні 2027-го, недоліки одноосібного правління в країні з другою економікою в світі видно неозброєним оком.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
