Що насправді визначає ефективність лідера – стратегічне мислення чи внутрішні якості? Які типи особистості найчастіше потрапляють на керівні посади і як можна тренувати лідерські навички, щоб створити команду, здатну пройти через будь-які кризи? Розповідає Юлія Згеєва, партнерка «Ward Howell Україна» та психотерапевтка.
Купуйте передплату з економією 25% на 6 журналів Forbes Ukraine зі змістовними матеріалами, рейтингами та аналітикою, за ціною 1799 грн замість 2400 грн.
На перший погляд, керівник – це про досвід, стратегічне мислення, постановку і виконання KPI. Проте мої спостереження протягом двох десятків років практики показують інше: рушійною силою лідерства є характер. Як у кімоно, ключова відмінність – у підкладці. Вона не помітна одразу, але саме вона визначає, наскільки довго і гнучко «носиться» лідерська роль.
Який вигляд має український лідер
Ще понад 10 років тому мене вразили ідеї професора бізнес-адміністрування INSEAD Манфреда Кетса де Вріса. Він досліджував лідерство крізь призму психоаналізу. Мене захопила думка: особистість керівника – це не фон, а ядро бізнесу.
У межах професійної діяльності я провела понад 5000 глибинних інтерв’ю із власниками компаній, СЕО й топменеджерами. У певний момент я почала помічати повторювані закономірності і вирішила підтвердити їх аналітично.
Щоб зрозуміти, які внутрішні якості роблять керівника ефективним, я опитала 60 топменеджерів (39,6% з них – чоловіки, 60,4% – жінки) компаній із різних секторів економіки. Для аналізу їхніх лідерських якостей використовувала:
- PAEI-типологію Адізеса – для аналізу управлінського стилю;
- типологію Кетса де Вріса – для психологічного профілю;
- кореляційний аналіз (метод Спірмена) – для пошуку статистичних зв’язків між рисами характеру і самооцінкою ефективності.
Майже половина з 60 опитаних топкерівників компаній (49%) оцінили себе як «ефективні» або «дуже ефективні» (див. інфографіку). А ефективність, за оцінками респондентів опитування, погано поєднується з роллю «виробника результатів». При цьому розмір компанії не впливає на ефективність лідера.
Майже половина з 60 опитаних топкерівників компаній (49%) оцінили себе як «ефективні» або «дуже ефективні». Фото інфографіка Forbes Ukraine
Незалежно від статі чи розміру компанії, успішні керівники демонстрували спільні риси:
- готовність до ризику;
- здатність до співпраці замість конкуренції;
- висока рішучість і відповідальність;
- асертивна комунікація.
Жінки дещо рідше демонстрували «підприємницький» стиль у межах PAEI, але загальна ефективність не поступалася чоловікам.
Типи особистостей: хто досягає управлінського крісла
Кетс де Вріс у своїй книзі «Лідер на канапі: клінічний підхід до змін в особистостях та організаціях» виділяє та описує 11 типів особистостей в управлінні та керівництві (див. таблицю).
Зазвичай зустрічаються два основні типи лідерів: нарцисичний і параноїдальний, і саме вони найчастіше потрапляють на керівні посади. Фото інфографіка Forbes Ukraine
Найбільша помилка – спрощувати. Люди рідко мають «чистий» тип. Але профіль керівника важливо знати, аби розуміти його вплив на компанію.
Зазвичай серед лідерів зустрічаються два основні типи: нарцисичний і параноїдальний, і саме вони найчастіше потрапляють на керівні посади.
Нарцисичний тип
Нарцисизм у незначних дозах властивий усім. Але існує «конструктивний» і «деструктивний» нарцисизм.
Конструктивний нарцисизм – амбітний, емпатичний, надихає. Люди з таким типом особистості – теж про прагнення до величі, але мета – не тільки особиста влада, тому й успіх реальний. Це про амбіції і неймовірну цілеспрямованість. Про зацікавленість до думок інших, критичний погляд на себе й оточення.
Лідери з конструктивним нарцисизмом можуть стати видатними фігурами, що надихають на нові звершення. Приклад – видатні лідери – трансформатори в бізнесі та політиці: від Франкліна Делано Рузвельта, 32-го президента США, до Річарда Бренсона, засновника корпорації Virgin Group.
Деструктивний нарцисизм – одержимий владою, престижем, часто використовує інших, вірить в особисті «особливі права». Люди з цим типом можуть переоцінювати свою значущість, орієнтуються (часто несвідомо) на використання всього/всіх, що може допомогти в досягненні успіху. Попри це вони часто бувають позитивними й оптимістичними. Поки немає ризику для їхньої переваги. Приклади: Стів Джобс, засновник і CEO корпорації Apple, Елізабет Голмс, засновниця компанії Theranos, Тревіс Каланік, співзасновник компанії RedSwoosh та Uber.
Параноїдальний тип
Діапазон станів цього панівного типу особистості – від пильності до підозрілості. Яскрава риса – безпідставна недовіра до людей. Управлінці з параноїдальним типом вірять у те, що інформацією ділитися не треба, це ризик. Часто експресивні, завжди «напоготові».
З плюсів цього типу – висока уважність до деталей, гарна пам’ять, потужні аналітичні й математичні здібності, надцікавість до механічних пристроїв, процесів автоматизації. Настороженість – це нормально, але коли вона не тестується відчуттям реальності, може перерости в патологію. Надмірна недовіра шкодить. Приклади таких управлінців – Сталін або ж найбагатша людина світу 2025 року за версією Forbes Ілон Маск.
Бізнес – це симптом керівника
У психоаналізі експерти кажуть: дитина – це симптом матері. У бізнесі я бачу аналогію: компанія – це симптом СЕО. Стиль комунікації, рішення, навіть ставлення до ризику – все це транслює глибинну структуру особистості лідера.
«Ми не господарі у своєму домі», – як сказав би психолог Зігмунд Фройд. Несвідоме впливає на нас, але досвід констатує: нові навички в наших руках.
Тож лідерство – вроджене чи треноване? Нейропсихологія каже, що частково це генетика, але зусилля дають результат. Що можна змінити: наприклад, додати когнітивно-поведінкову терапію та тренування важливих навичок.
Найчастіші зони зростання – це:
- розвиток емоційної витривалості;
- робота зі стресом;
- поліпшення міжособистісної комунікації.
Усі ці якості – не «дар», а навички, що формуються через психотерапію, коучинг, тренінги, глибоку рефлексію.
Лідерство – не лише про силу. Це про баланс сили й чутливості, стратегічності й саморефлексії. Характер керівника – це його стратегічний ресурс. І його можна формувати.
Якщо ви хочете створити команду, якій вдасться пройти кризи, трансформації й зростання, почніть з аналізу власного «кімоно».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
