Що насправді визначає ефективність лідера – стратегічне мислення чи внутрішні якості? Які типи особистості найчастіше потрапляють на керівні посади і як можна тренувати лідерські навички, щоб створити команду, здатну пройти через будь-які кризи? Розповідає Юлія Згеєва, партнерка «Ward Howell Україна» та психотерапевтка.
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за ціною чотирьох номерів. Якщо ви цінуєте якість, глибину та силу реального досвіду, ця передплата саме для вас.
На перший погляд, керівник – це про досвід, стратегічне мислення, постановку і виконання KPI. Проте мої спостереження протягом двох десятків років практики показують інше: рушійною силою лідерства є характер. Як у кімоно, ключова відмінність – у підкладці. Вона не помітна одразу, але саме вона визначає, наскільки довго і гнучко «носиться» лідерська роль.
Який вигляд має український лідер
Ще понад 10 років тому мене вразили ідеї професора бізнес-адміністрування INSEAD Манфреда Кетса де Вріса. Він досліджував лідерство крізь призму психоаналізу. Мене захопила думка: особистість керівника – це не фон, а ядро бізнесу.
У межах професійної діяльності я провела понад 5000 глибинних інтерв’ю із власниками компаній, СЕО й топменеджерами. У певний момент я почала помічати повторювані закономірності і вирішила підтвердити їх аналітично.
Щоб зрозуміти, які внутрішні якості роблять керівника ефективним, я опитала 60 топменеджерів (39,6% з них – чоловіки, 60,4% – жінки) компаній із різних секторів економіки. Для аналізу їхніх лідерських якостей використовувала:
- PAEI-типологію Адізеса – для аналізу управлінського стилю;
- типологію Кетса де Вріса – для психологічного профілю;
- кореляційний аналіз (метод Спірмена) – для пошуку статистичних зв’язків між рисами характеру і самооцінкою ефективності.
Майже половина з 60 опитаних топкерівників компаній (49%) оцінили себе як «ефективні» або «дуже ефективні» (див. інфографіку). А ефективність, за оцінками респондентів опитування, погано поєднується з роллю «виробника результатів». При цьому розмір компанії не впливає на ефективність лідера.
Майже половина з 60 опитаних топкерівників компаній (49%) оцінили себе як «ефективні» або «дуже ефективні». Фото інфографіка Forbes Ukraine
Незалежно від статі чи розміру компанії, успішні керівники демонстрували спільні риси:
- готовність до ризику;
- здатність до співпраці замість конкуренції;
- висока рішучість і відповідальність;
- асертивна комунікація.
Жінки дещо рідше демонстрували «підприємницький» стиль у межах PAEI, але загальна ефективність не поступалася чоловікам.
Типи особистостей: хто досягає управлінського крісла
Кетс де Вріс у своїй книзі «Лідер на канапі: клінічний підхід до змін в особистостях та організаціях» виділяє та описує 11 типів особистостей в управлінні та керівництві (див. таблицю).
Зазвичай зустрічаються два основні типи лідерів: нарцисичний і параноїдальний, і саме вони найчастіше потрапляють на керівні посади. Фото інфографіка Forbes Ukraine
Найбільша помилка – спрощувати. Люди рідко мають «чистий» тип. Але профіль керівника важливо знати, аби розуміти його вплив на компанію.
Зазвичай серед лідерів зустрічаються два основні типи: нарцисичний і параноїдальний, і саме вони найчастіше потрапляють на керівні посади.
Нарцисичний тип
Нарцисизм у незначних дозах властивий усім. Але існує «конструктивний» і «деструктивний» нарцисизм.
Конструктивний нарцисизм – амбітний, емпатичний, надихає. Люди з таким типом особистості – теж про прагнення до величі, але мета – не тільки особиста влада, тому й успіх реальний. Це про амбіції і неймовірну цілеспрямованість. Про зацікавленість до думок інших, критичний погляд на себе й оточення.
Лідери з конструктивним нарцисизмом можуть стати видатними фігурами, що надихають на нові звершення. Приклад – видатні лідери – трансформатори в бізнесі та політиці: від Франкліна Делано Рузвельта, 32-го президента США, до Річарда Бренсона, засновника корпорації Virgin Group.
Деструктивний нарцисизм – одержимий владою, престижем, часто використовує інших, вірить в особисті «особливі права». Люди з цим типом можуть переоцінювати свою значущість, орієнтуються (часто несвідомо) на використання всього/всіх, що може допомогти в досягненні успіху. Попри це вони часто бувають позитивними й оптимістичними. Поки немає ризику для їхньої переваги. Приклади: Стів Джобс, засновник і CEO корпорації Apple, Елізабет Голмс, засновниця компанії Theranos, Тревіс Каланік, співзасновник компанії RedSwoosh та Uber.
Параноїдальний тип
Діапазон станів цього панівного типу особистості – від пильності до підозрілості. Яскрава риса – безпідставна недовіра до людей. Управлінці з параноїдальним типом вірять у те, що інформацією ділитися не треба, це ризик. Часто експресивні, завжди «напоготові».
З плюсів цього типу – висока уважність до деталей, гарна пам’ять, потужні аналітичні й математичні здібності, надцікавість до механічних пристроїв, процесів автоматизації. Настороженість – це нормально, але коли вона не тестується відчуттям реальності, може перерости в патологію. Надмірна недовіра шкодить. Приклади таких управлінців – Сталін або ж найбагатша людина світу 2025 року за версією Forbes Ілон Маск.
Бізнес – це симптом керівника
У психоаналізі експерти кажуть: дитина – це симптом матері. У бізнесі я бачу аналогію: компанія – це симптом СЕО. Стиль комунікації, рішення, навіть ставлення до ризику – все це транслює глибинну структуру особистості лідера.
«Ми не господарі у своєму домі», – як сказав би психолог Зігмунд Фройд. Несвідоме впливає на нас, але досвід констатує: нові навички в наших руках.
Тож лідерство – вроджене чи треноване? Нейропсихологія каже, що частково це генетика, але зусилля дають результат. Що можна змінити: наприклад, додати когнітивно-поведінкову терапію та тренування важливих навичок.
Найчастіші зони зростання – це:
- розвиток емоційної витривалості;
- робота зі стресом;
- поліпшення міжособистісної комунікації.
Усі ці якості – не «дар», а навички, що формуються через психотерапію, коучинг, тренінги, глибоку рефлексію.
Лідерство – не лише про силу. Це про баланс сили й чутливості, стратегічності й саморефлексії. Характер керівника – це його стратегічний ресурс. І його можна формувати.
Якщо ви хочете створити команду, якій вдасться пройти кризи, трансформації й зростання, почніть з аналізу власного «кімоно».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
