У ДТП загинув львівський бізнесмен і народний депутат від «Голосу» Ярослав Рущишин. Яким підприємцем, нардепом та освітнім діячем він був?
Купуйте річну передплату на 6 журналів Forbes Ukraine зі змістовними матеріалами, рейтингами та аналітикою від 1 350 грн.
Увечері 24 липня колеги та друзі Ярослава Рущишина, львівського підприємця та парламентаря, повідомили про його загибель у дорожній аварії.
Рущишин був за кермом мотоцикла та не впорався з керуванням. Трагедія сталася на Івано-Франківщині. Загиблому було 57 років.
За життя він створив низку бізнесів із виробництва одягу, займався відомими мистецькими проєктами та підтримував Український католицький університет.
Як Ярослав Рущишин залучив у клієнти Zara, чим він займався у Верховній Раді та що робив, аби перетворити рідний Львів на академічний і культурний центр?
In memoriam від Forbes Ukraine.
Людина освіти
«Львів – це місто, де я мешкаю, де помру, де буду, напевне, похований і де будуть мешкати мої внуки, – казав Рущишин в інтервʼю виданню «Твоє місто» у липні цього року. – Тому я за нього цілковито відповідальний».
Рущишин створював Львів своїми цінностями та мріями, пише на своїй сторінці у Facebook мер Львова Андрій Садовий.
Одним із пріоритетів Рущишина була освіта. Його мрією було перетворити Львів на академічний центр на кшталт Кембриджу чи Оксфорду. Приклад вишу, який підприємець підтримував найбільше, – Український католицький університет (УКУ). Рущишин був його меценатом та почесним сенатором, він став співзасновником і членом дорадчої ради бізнес-школи УКУ.
Так Рущишин хотів розв’язати проблему браку фахової бізнесової освіти. Деканкою туди запросили Софію Опацьку, з якою Рущишин був знайомий з часів навчання у бізнес-школі Києво-Могилянської академії.
Син Рущишина, Гнат, теж навчався в УКУ на факультеті суспільних наук. Це був його власний вибір. «Ми з дружиною були здивовані і щасливі з Гнатового рішення», – казав підприємець у інтервʼю для сайту університету у 2021-му.
Сам Рущишин закінчив Львівський торговельно-економічний інститут. На початку 1990-х спільно з іншими студентами вишу він заснував студентське братство. Воно дало початок фестивалю «Вивих», який вперше відбувся у Львові у травні 1990 року. На заході виступали гурти «Мертвий півень», «Плач Єремії», «Табула Раса», «Бу-Ба-Бу» та студія «Sпати», яка згодом перетворилася у «Скрябін».
Через 2,5 роки, у 1992-му, відбувся другий «Вивих». «Були проблеми з тогочасною владою, зокрема з КГБ, – розповідав проєкту «Амнезія» співзасновник, головний адміністратор фестивалю і друг Рущишина Маркіян Іващишин. – Були спроби провокацій».
У 1993-му Рущишин, Іващишин, художник Володимир Кауфман і театральний режисер Сергій Проскурня заснували мистецьке обʼєднання «Дзиґа». Його команда організовувала джазові фестивалі «Флюгери Львова» та Jazz Bez, міжнародний фестиваль мистецтв Fort.Missia, етнофестиваль «Підкамінь» та фінансово підтримувала молодих митців.
Серед гуртів, яких у 1990-х просували Рущишин та Іващишин, був, зокрема, «Мертвий півень». Вони продюсували ранні проєкти «Океану Ельзи» та Руслани Лижичко. «Славко [Рущишин] був одним із тих, для кого слово «принцип» було не просто словом, воно було дією», – написав фронтмен «Океану Ельзи» Святослав Вакарчук у Facebook.
Творець одягу для Zara
У 1998-му Рущишин заснував мережу фабрик з пошиття одягу «Троттола», що згодом об’єднала дев’ять підприємств. «Ми починали працювати з технологом із Лондона, який приїхав в Україну і розміщував тут замовлення», – розповідав він у 2014-му львівському виданню «Твоє місто».
Першим замовником у Рущишина став британський бренд New Look. З того часу «Троттола» орієнтована на експорт. На одній із фабрик в Острозі на Рівненщині компанія відшиває одяг для Zara.
На розвиток виробництва Рущишин отримав $250 000 від американських інвесторів, йдеться у статті журналу «Кореспондент» від грудня 2011-го.
У 2008-му Рущишин заснував власну торгову марку для жіночого одягу Jhiva. Зараз у компанії працює тільки інтернет-магазин.
Після того, як він став народним депутатом у 2019 році, свій бізнес переписав на дружину Ярину. Сукупний виторг компаній, які обʼєднує «Тротолла», у 2024-му сягнув щонайменше 27 млн грн, за даними YouControl. Виторг інтернет-магазину «Жива» у 2024 році зріс на 27,3%, до 2,6 млн грн, а прибуток впав на 97%, до 2300 грн.
У 2002 році разом із політиком Маркіяном Іващишиним Рущишин заснував «Львівську газету». Журналісти газети опублікували низку критичних статей про діяльність львівських податківців, зокрема про брата Віктора Медведчука Сергія, писало видання «Дзеркало тижня» у червні 2004 року. Пізніше проти Рущишина було порушено кримінальні справи і він почав судитися з Державною податковою службою на Львівщині.
Тоді Рущишин володів торговою мережею магазинів одягу Sensus. Її довелося закрити через судове протистояння.
У 2005 році Рущишин продав «Львівську газету» власнику мережі супермаркетів «Арсен» Роману Шлапаку.
«Був моральним компасом для фракції»
Рущишин був секретарем Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку. «Займався питаннями індустріальних парків, залучення інвестицій, реформ різних галузей», – розповідає його колега з фракції «Голос» Роман Лозинський.
Працював над законопроєктами щодо оновлення Трудового кодексу, додає депутатка Галина Васильченко. Значний фокус покійний мав на дерегуляції бізнесу, підкреслюють обоє нардепів із фракції. «Для нас у фракції («Голос» – Forbes Ukraine) був моральним компасом і наставником», – каже Васильченко.
«Все життя він був підприємцем, свобода підприємництва і справедливість були для нього значно більшим, ніж просто словами», – написала про покійного у Facebook премʼєр-міністерка Юлія Свириденко.
Рущишин був одним з ініціаторів створення Львівського регуляторного хабу.
«Ніколи не пропускав засідання робочих груп чи засідань комітету, – згадує Васильченко. – Був надзвичайно відповідальним, максимально залученим до справ у парламенті та з розумом ставився до голосувань». Рущишин був серед депутатів, хто блокував трибуну під час голосування за скандальний законопроєкт щодо обмеження незалежності НАБУ і САП.
«Він дійсно на 100% працював у парламенті саме як представник конкретної громади, а не політик, що дбає про себе, – описує депутат фракції «Голос» Андрій Осадчук політичну діяльність загиблого. – Я таких більше не знаю…».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
