Другу частину «Дюни» називають «головною науково-фантастичною епопеєю покоління». У перший день прокату фільм зібрав бокс-офіс $5,2 млн у 13 країнах, встановивши рекорд для голлівудських фільмів на цих ринках. Що робить «Дюну» «атракціоном класу «люкс»? Forbes зібрав відгуки про стрічку.
Друга частина «Дюни» вийшла на великі екрани 29 лютого. Це апогей розвитку голлівудського блокбастера, каже кінокритик і артменеджер мережі кінотеатрів «Планета Кіно» Станіслав Тарасенко.
У перший день прокату фільм зібрав $5,2 млн у 13 країнах. Загалом стрічку покажуть у 71 країні – їй прогнозують вищі касові збори, ніж у першої частини, що заробила $402 млн.
Після світової прем’єри в Лондоні фільм отримав переважно позитивні відгуки кінокритиків. Друга «Дюна» занурює глядача в культуру фрименів і має щонайменше сім масштабних екшн-епізодів, зокрема сцену їзди на гігантському піщаному хробаку. Дія розгортається у нових локаціях, серед яких королівство барона Харконнена на індустріальній планеті Гіді Прайм.
Трейлер фільму «Дюна: Частина друга»
У продовженні епопеї до Тімоті Шаламе, Зендеї і Ребекки Фергюсон приєднується новий акторський склад: оскарівський лауреат Крістофер Уокен, зірка фільму «Елвіс» Остін Батлер, а також Леа Сейду, Флоренс П’ю і Аня-Тейлор Джой.
Відгуками про фільм із Forbes поділилися артменеджер мережі кінотеатрів «Планета Кіно» Станіслав Тарасенко, письменниця Ірина Грабовська, тімлід H2D Concert Agency Дмитро Лебединський і CEO компанії Nemiroff Юрій Сорочинський.
Станіслав Тарасенко, кінокритик, артменеджер мережі кінотеатрів «Планета Кіно»
Мелодраматичний сай-фай Дені Вільнева – апогей розвитку голлівудського блокбастера, його «золота осінь», грандіозний спалах перед неминучим заходом, ознаки якого стали помітні ще два роки тому. Жанр масштабного, епічного і багатовартісного фільму, перенасиченого спецефектами і нашпигованого кінозірками, який народився у середині 1970-х років, дійшов до межі своїх технічних можливостей.
Далі – VR-кіно, синтез кінематографу з компʼютерними іграми, кіберпростір.
«Дюна-2» дарує глядачеві найкращі звук, зображення і костюми, найбільші екрани, найамбітніший розмах – цей фільм є атракціоном класу «люкс», чистим кінотеатральним IMAX-досвідом і повним зануренням в аудіовізуальний світ.
Вільнев (як і Крістофер Нолан) є видатним технічним режисером, майстром фізичної оболонки кіно. Його спосіб оповіді історії – хай би що казали вірні фанати Вільнева – суто інженерний, механістичний. Він – ідеальний документаліст образів і форм: кольорів неба, текстури піску, сонячних променів, що пробиваються крізь крону дерев (із чого, в принципі, й починається друга «Дюна»).
«Дені Вільнев – ідеальний документаліст образів і форм», – кінокритик Станіслав Тарасенко. Кадр із фільму надано Warner Bros. Pictures
Але сценарій Вільнева – завжди традиційний, типово голлівудський та мейнстримний. Вільнев не знімає фільми заради революційних сюжетів – це апріорі неможливо і є рідкісним винятком для самого жанру сучасного блокбастера, в який вкладаються шалені гроші та який (саме через це) несе великі ризики.
І якщо для супергеройських блокбастерів Marvel та DC слабкі сценарії стали критичною проблемою, яка призвела до глибокої кризи, то грандіозним опусам Вільнева і Нолана, що принаймні продовжують вражати нас своєю величчю і титанізмом, ми готові пробачити численні нереалістичні та алогічні сюжетні повороти.
Ірина Грабовська, письменниця у жанрах фентезі та стимпанк
Мені дуже сподобався драматичний розвиток персонажа Пола Атріда. «Дюна» книжкова більше зосереджена на ідеях і екології, а Вільнев дає більше простору персонажам і їхнім стосункам, конфліктам і зростанню. І все це на тлі неймовірних, естетичних пейзажів і місцин.
У другій частині епопеї акторський склад поповнили Остін Батлер і Леа Сейду. Кадр із фільму надано Warner Bros. Pictures
З екшн-сцен мене вразила перша сцена полювання на гарвестері і як фримени використовували схожу на РПГ зброю. А ще я весь фільм чекала на появу гігантських піщаних хробаків Шай-Хулудів, бо у першій частині саме образ цього хробака вразив мене найбільше. Те, як пустельні мешканці ставляться до цих «володарів пустелі», – окрема тема для обговорення. Це і вороги, яких бояться і поважають, і засіб пересування, і божество, якому моляться і приносять жертву.
З усіх планет і локацій, які ми побачили цього разу, мені найбільше запамʼяталися навіть не монохромні кадри з Геді Прайм, а святилище в горах на півдні пустельного Арракіса. Промені сонця, що пронизували темряву, у якій молилися кількасот людей, – сильне візуальне втілення пророцтва. Режисер постійно грається з кольором, світлом, тінню, то засліплює, то затіняє, і це робить картинку такою впізнаваною і дорогою.
Дмитро Лебединський, тімлід H2D Concert Agency, промоушн-менеджер гурту «ДахаБраха» в Європі
«Дюна-2» – це сучасне технологічне кіно, де щедре використання графіки не псує враження від стрічки.
Окрема магія – музика Ганса Ціммера. Вона додає динаміки, диктує, коли бігти мурахам по шкірі. Ще хвилину тому глядач чув тільки діалоги, а вже оркестр підносить героя на пʼєдестал за його сміливість та лідерство.
Флоренс П’ю в ролі доньки імператора Ірулан. Кадр із фільму надано Warner Bros. Pictures
Музика диктує настрій і влаштовує емоційні гойдалки. Тільки не такі, до яких ми звикли в останні роки, а ті, що дарують насолоду і підкреслюють драматургію сцен. Такі речі не проходять повз. Так чи інакше вмикається емпатія.
Колись я потраплю на Hans Zimmer Live та відчую всю магію від першоджерела. А поки що «Дюна-2» – кіно, яке варто побачити (і почути) в кінотеатрі в ці премʼєрні дні.
Юрій Сорочинський, СЕО Nemiroff
Друга «Дюна» – це велика воєнна фентезі-сага. У нашому контексті такі фільми дещо важко дивитися. Перша частина була до повномасштабного вторгнення, тоді було простіше. Зараз переглядати фінальну частину з битвою стає не зовсім комфортно, коли пригадуєш, що діється насправді.
Під час показу піймав себе на думці: було б прикро, якби під час кульмінації оголосили повітряну тривогу. Але це все навколо кіно. Сам фільм сподобався – цікаво спостерігати за численними політичними маніпуляціями на екрані. Все це відбувається як у партії в шахи, коли фігурам здається, що вони великі та значні, а насправді ними рухають руки інших гравців, які вважають себе decision makers. Аж раптом виявляється, що є ще хтось.
Хавʼєр Бардем у ролі ватажка фрименів. Кадр із фільму надано Warner Bros. Pictures
Перша «Дюна» була зав’язкою, у другій одразу починається екшн. Але мені найбільше сподобалися навіть не великі сцени, де багато людей у кадрі (хоча вони вражають), а індивідуальні епізоди, де можна побачити гру акторів. Епічна візуалізація у 21-му столітті стає вже певною нормою, а от видатні персоналії в кадрі – це краще. Для мене це Хавʼєр Бардем.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
