Очільниця аналітичного центру KSE Institute при Київській школі економіки Наталія Шаповал – гостя щотижневого YouTube-проєкту Business Breakfast від Forbes. Один з напрямів роботи Шаповал – розробка міжнародних санкцій проти Росії. Коли Україна може отримати принаймні частину заморожених активів РФ? Які санкції працюють найефективніше та як росіянам вдається їх обходити? Де потрібно посилювати санкційний тиск? Про це Шаповал розповіла в етері Forbes.
Пряма мова Наталії Шаповал скорочена та відредагована для зрозумілості.
Скільки російських активів заморожено у світі
Відома і підтверджена цифра заморожених російських активів, якою ми можемо оперувати зараз – €200 млрд у Євросоюзі у системі Euroclear. Також є активи Центрального банку РФ у США, Японії, Канаді та Великій Британії, але їхні обсяги поки не є публічними.
Сума у $300 млрд, яку найчастіше можна почути в контексті російських активів – це показник з останнього звіту ЦБ РФ, опублікованого в лютому 2022 року. Це кошти, що знаходяться в країнах «західної коаліції».
Активи в Euroclear генерують відсотки (у 2023-му доходи компанії з цих активів склали €4,4 млрд. – Forbes). З них сплачуються податки. Механізм, про який зараз говорять – щоб відправляти частину з цих податків в Україну. Поки не зрозуміло, про який саме податок йдеться та за який період він діятиме. Я чула оцінку про можливі обсяги у додаткових €1–3 млрд.
Україна зацікавлена в тому, щоб це були саме додаткові кошти. Але в ЄС розглядали різні варіанти. Наприклад, у проєкті механізму Ukraine Facility, який був опублікований влітку, передбачалось, що цей ресурс буде частиною пакету допомоги на €50 млрд (механізм, ухвалений 1 лютого, не передбачає цього, стверджували після голосування топкерівники Міністерства економіки Юлія Свириденко та Олексій Соболев, – Forbes).
Три причини, чому Україна досі не отримала грошей, та коли це може статися
Перша причина – юридична. Суверенні активи не можна просто так конфіскувати. Але є юридична література, яка говорить, що можна. Тож питання, як це обґрунтувати і яким має бути цей юридичний механізм, щоб це був і сигнал усьому світу, що до таких заходів можна вдаватися, але водночас дуже рідко – у разі, якщо певна країна себе погано поводить.
Друга – країни G7 та ЄС, де знаходяться ці активи, переймаються через те, що інші держави, наприклад, Китай, блокуватимуть певні міжнародні рішення або виведуть свої активи за межі Великої сімки.
Третє – є застереження стосовно незрозумілості, на які саме цілі підуть ці гроші: на компенсації громадянам, на відновлення, чи напряму в бюджет України. Є така теза, що до кінця не ясно, як саме ці кошти можуть допомогти Україні виграти війну.
Решта питань – це вже площина політичних конструкцій – як це реалістично впровадити. Це теж породжує низку питань. По-перше, чи впроваджуватимуть країни синхронні заходи, наприклад, в рамках Великої сімки, чи йтиметься про індивідуальне законодавство. Те, що ми говоримо про Euroclear – це індивідуальна історія, яка можливо не працюватиме для інших активів, які, скажімо, можуть існувати в інших формах (наприклад, золоті злитки чи облігації інших держав).
Мій прогноз – якась частина цих грошей у найближчі два–три роки все ж дійде до України. Чому? Країни виявляють все менше бажання фінансувати потреби України зі своїх бюджетів. Тому їм буде цікавіше фінансувати це з російських коштів. На мій погляд, той факт, що витягати гроші з бюджетів стає важче, ніж з російських активів – це фундаментальна сила.
Тому я очікую, що зараз буде період політичних заяв, які сигналізуватимуть про певні базові умови: чи діятимуть країни разом, чи окремо, на які аргументи спиратимуться тощо.
Що треба зробити і як вирахувати збитки, нанесені Україні
Перше – адвокація. Друге – оцінка збитків. З досить великою ймовірністю, компенсації з активів центробанку та інших активів Росії так чи інакше будуть привʼязані до компенсацій. Тому потрібно добре розуміти, що саме компенсувати. Це велика робота, яку веде Міністерство юстиції України. Йдеться про створення реєстру міжнародних збитків у Гаазі (міжнародна організація, створена у 2023-му у Нідерландах за міжурядовою домовленістю з Україною, – Forbes). Це закладає підтвердження, що відповідні гроші дійсно потрібні.
Про які обсяги йдеться? Розрахунки починаються від інфраструктурних збитків – скільки конкретно пошкоджено обʼєктів інфраструктури, доріг, шкіл, будинків. Це $155 млрд. Друга цифра – втрати бізнесу (понад $250 млрд). Вони рахуються як втрати оборотного капіталу та інші фінансові втрати. Третя цифра – потреба у відновленні. Сукупно це понад $400 млрд, відповідно до оцінки Світового банку.
Якщо ми говоритимемо про реєстр збитків, з великою ймовірністю перша категорія компенсацій буде взагалі іншою. Це те, що ні ми, ні Світовий Банк не рахуємо. Так було після війни між Іраком та Кувейтом. Йшлося про компенсації за порушення прав людини. Ми знаємо, що є понад 100 000 випадків, зареєстрованих як порушення прав людини та/або war crimes з боку РФ у війні проти України. Але подібних втрат набагато більше.
Коли міжнародний реєстр збитків зʼявиться, будуть створені спеціальні комісії, які визначатимуть, яким категоріям постраждалих компенсуватимуть втрати та яким чином.
Про 12 пакетів санкцій проти РФ та їхній вплив на економіку ворога
Заморожені активи Центрального банку – найдієвіша санкція проти РФ. В іншому випадку, Росія могла б витрачати плюс $300 млрд на імпортну зброю. Друге – нафтові санкції. Не задоволена, як вони наразі працюють, але за минулий рік це понад $110 млрд втрат РФ.
Третє – газ. Це не санкція Заходу, Росія сама «відрізала» експорт газу в Європу. Втрати – близько $55 млрд.
Тисячі індивідуальних санкцій проти російських олігархів і фінансових груп також важливі. Якби не вони, російський режим мав би доступ до «кишенькових грошей», які легко витрачати, особливо за кордоном.
Вплив санкцій на консолідацію бізнес-еліти РФ
Такий контраргумент існує. Іноді його розвивають у тезу – «потрібно ж російських олігархів заохочувати на свій бік».
Цілі санкційної коаліції були дуже простими – фізично зменшити доступ російської бізнес-еліти до грошей, зокрема доларів і євро. Досягнути цього дозволяють саме індивідуальні санкції.
Щодо консолідації бізнес-еліт РФ на цьому фоні – є фахівці, які можуть більше прокоментувати, чи це на щось впливає. Перші пів року війни показали, що не варто чекати на зміну ситуації під впливом внутрішніх процесів у Росії. Тільки зброя, перемога на полі бою та економічні санкції.
Контратаки на санкційну політику
У світі є нарікання на санкції, які діють з попередніх часів: по Ірану, Кореї. Коли вони не працювали та дуже зашкодили населенню цих країн. Країни Африки також дуже переймаються, щоб не було санкцій на харчові продукти або щось, що вплине на ціни. З цими наративами також потрібно боротися.
Наразі є 40 країн санкційної коаліції. Вони намагаються робити санкції якомога «розумнішими»: таргетованими та з конкретними цілями, щоб не було причини контратакувати санкції.
Обхід Росією санкцій на прикладі імпорту чипів
Дефект санкцій – в розвинутості торгівлі та фінансових мереж. Світ побудований не під війни, а під мир. Все зроблено, щоб швидко робити фінансові транзакції. До того ж санкції обходять стільки років, скільки їх накладають. Наприклад, Іран, навіть перебуваючи під жорсткішими санкціями, ніж зараз Росія, зміг налагодити виробництво «шахедів», експортував нафту.
Але вплив санкцій на економіку підсанкційних країн більший, ніж ефект їх обходу.
Ми аналізували не тільки імпорт РФ чипів для виробництва зброї, а й всіх товарів критичного значення для військово-оборонного комплексу ворога. За 10 місяців 2023-го Росія імпортувала таких товарів на $8 млрд. Їх виробляють по західних технологіях у третіх країнах відомі американські компанії AMD, Texas Instruments, Intel. Їхні заводи розташовані, наприклад, в Китаї.
Ці виробництва не контролюють своїх покупців. Не проводять достатньо комплаєнс-перевірок, недостатньо звітують у центральний офіс, недостатньо гармонізували поняття, що можна експортувати, а що ні. Це теж створило проблеми.
Але загалом за минулий рік Росія імпортувала на 30% менше цих товарів. Спад відбувається. Важливо, що Росія все одно залежить від західних технологій. Якби РФ не потрібні були технології США чи Європи, це була б проблема. Це означало б, що ніяких санкцій не може бути, що немає ніякого важеля впливу.
По нафті інша проблема. Адже на ринку нафти дуже непрозоре ціноутворення. Легко маніпулювати тим, по якій ціні перевозити нафту. Цінова стеля на нафту дуже хитро і розумно сформульована. Вона визначає десятки гравців ринку, що вони мають робити. Але ринок дуже непрозорий. Росія «вирощує» тіньовий флот, порушує норми ООН і використовує кораблі, які можуть пролити нафту в Балтійському чи Чорному морі. Росія порушує закони, які не працюють, і з цим важко щось зробити.
Санкція, яка могла б максимально зашкодити РФ
По-перше, заборонити заходити в моря та протоки суднам, які є старими та не мають достатньої страховки. Це вибило б тіньовий флот у Росії, який переважно складається саме з таких суден, та зменшило б ризики серйозних екологічних катастроф.
По-друге, потрібно понижувати цінову стелю по нафті та нафтопродуктах. Є жарт серед економістів – економіку Росії можна передбачити однією змінною: ВВП країни на 75% корелює з ціною на нафту. Це бензоколонка, якою управляють гангстери. Якщо низька цінова стеля спрацює, у Росії почнуться симптоми фінансової кризи й вона не зможе фінансувати свій бюджет без значного девальвування рубля і інших некорисних для економіки речей.
Прогноз щодо економіки РФ у 2024 році
У наступному році падіння може бути максимум від 3% до 6%, якщо справді почнуть діяти нафтові санкції і якщо ми закриємо для них технології військового виробництва.
У військове виробництво РФ вкладає по $100 млрд в рік. Це дуже стимулює їхню економіку. Так не можна робити, наприклад, п’ять років, тому що буде дуже низький внутрішній споживчий попит і економіка все одно завалюватиметься. Але так можна робити кілька років.
Стимулювання військово-промислового комплексу може показувати у ВВП дуже гарні результати. Але це створює довгострокові дисбаланси.
Наталія Шаповал Фото Getty Images
Яким має бути 13-й пакет санкцій проти РФ
Зараз ЄС розробляє 13-й пакет санкцій. Інші країни, як от США чи Велика Британія, санкції пакетами не рахують. Але ці країни без оголошення «пакета» почали робити досить унікальні та важливі санкції. Зокрема, такі інституції, як OFAC та OFSI. Це американський та британський органи, які карають за порушення санкцій. Вони почали заморожувати рахунки компаній, які управляють суднами, що порушують цінову стелю по нафті. Це величезна подія, яка вплине на весь ринок нафти.
В ЄС та країнах G7 також обговорюються наступні дії щодо російських активів та їхньої конфіскації. Ми не дуже звертаємо увагу на послуги, але у Великої Британії є великий важіль впливу на Росію якраз шляхом послуг. Це і юридичні, і послуги з управління статками, і страхування суден, і біржі, на яких торгуються метали. Очікую, що по таких послугах буде певний рух.
Дуже очікуються атомні санкції проти РФ, але не впевнена, що вони будуть у пакетах. Також санкції на ІТ-сервіси, які важливі для нафтогазового та інших секторів економіки РФ.
Можливо, буде рух по санкціях на пропагандистів. Зараз триває процес обговорень. На російську машину, яка фінансується, пропагує і дегуманізує людей в Україні, має бути системніше накладення санкцій.
Про кращий вплив санкцій США, ніж ЄС, на економіку РФ
Для успіху санкцій потрібно мати важіль: що буде, якщо тебе покарають за порушення, або в чому полягає фінальна санкція. У влади США через те, що вони відповідають за доларову систему, є інструменти впливу на банки. Наприклад, американська OFAC може заморозити доларові рахунки в третій країні.
Друга різниця – в експортному контролі. В США ця практика досить розвинена. Коли США забороняють експорт американських товарів подвійного призначення, це стосується не тільки їх юридичних або фізичних осіб. Вони можуть заборонити це робити компаніям у третіх країнах, у яких є хоч якийсь зв’язок з Америкою. У більшості країн такої можливості немає.
Згодна, що ефективність санкцій США дієвіша, хоча вони довше їх накладають. Але, повертаючись до важелів впливу. У США є долар, але, наприклад, у Європи була торгівля. Зараз вона залишається, на жаль, але треба мати якийсь звʼязок з Росією для того, щоб його обрізати і Росії було боляче. Якщо цього звʼязку немає, немає про що говорити.
Компанії, які найбільш були залежні та повʼязані з Росією, – під санкціями. Приклад з Німеччиною. Ми спочатку сварилися через Північний потік-2 та про значні закупівлі російського газу. Але в результаті, коли Німеччина припинила у Росії купувати газ, цифра була найбільша порівняно з меншими країнами, які не були залежні.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
