Співвласник одного з найпопулярніших у світі сайтів із пошуку роботи Jooble Роман Прокоф'єв тримає гроші у зарубіжних хедж-фондах та інвестує від $0,5 до $2 млн в IT-компанії. Чому йому не цікаві акції та нерухомість і які компанії можуть отримати «ангельський чек» від Прокоф'єва
Заощаджуйте, отримуючи 6 журналів за ціною 4
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за 1 799 грн замість 2 400 грн. Читайте головні історії українського бізнесу, ексклюзивні рейтинги та глибоку аналітику в кожному номері.
Мені подобається інвестувати гроші в IT-компанії, так я допомагаю вирости продукту або послузі, які потенційно вплинуть на світ. Я не зовсім класичний ангел, який вкладає в ідеї $25 000–50 000. Мій чек набагато вищий, але я не входжу на ранніх стадіях. Усього вклав від $500 000 до $2 млн у 12 перспективних технологічних підприємств.
Інвестую у те, що розумію. А якщо не розумію, значить, туди не піду, навіть якщо це «тема» партнерів, яким довіряю. Моя експертиза обмежена IT: е-сommerce, fintech, classified, аутсорсингові компанії. Можу намалювати в Excel бізнес-модель, побудувати PNL і зробити припущення, як буде розвиватися такий бізнес. Для мене це інтелектуальне задоволення, своєрідний спорт – чи зможу я правильно спрогнозувати розвиток компанії у майбутньому.
100% моїх угод прийшли через особисті знайомства. Часто я інвестую спільно з кимось із друзів. Зазвичай ми показуємо один одному компанії і обговорюємо, наскільки нам цікаво чи нецікаво туди заходити. Є десь пʼятеро людей, з якими відбувається тісна взаємодія, обмін проєктами. Мені подобається живе спілкування з тими людьми, які ризикують своїми грошима. Вони вільніші у своїх діях, але ризик вищий. У цьому є драйв.
У моєму портфелі є компанії з виручкою $200 млн, а є – $500 000. Але і частка у цих компаніях різна. Ми вийшли з двох компаній через два роки після інвестицій. Одна угода принесла 80% річних, друга – 30%. Деякі з компаній, куди я інвестував, сплачують дивіденди. Але це швидше виняток із правил. Де можу, наполягаю на тому, щоб компанія все гроші реінвестувала у свій розвиток. Це одне з моїх завдань – коучити підприємців. Всім кажу: «Жодна людина зі списку Forbes не заробила своїх статків на дивідендах. Всі заробили великі гроші на капіталізації. Ваше завдання – навчитися реінвестувати кожен зароблений долар у зростання».
Щоб я став інвестором компанії, мають бути дотримані такі умови:
- Компанія повинна мати дохід від $1 млн на рік.
- Це має бути бізнес із потенціалом капіталізації у $100 млн – мусить бути поле для масштабування.
- Засновник не має поєднувати підприємництво з іншою роботою. Це для мене червоний прапор. Якщо ти вирішив розвивати бізнес, то повинен концентруватися тільки на ньому.
- Компанія зі сфери IT, але є теми, куди я принципово не йду. Наприклад, ігри, де дуже високий ризик невдачі; криптобіржі та блокчейн, які я не розумію; і хардварні стартапи, оскільки там потрібен серйозний оборотний капітал, щоб масштабуватися.
- Має трапитись хімія із засновником компанії, головним її двигуном. Попереду довгий шлях спільної діяльності – три, пʼять, а може, і всі десять років, якщо немає простого людського взаєморозуміння, йти разом буде важко.
Щоб я проінвестував у голу ідею, має спрацювати один із двох сценаріїв:
- Перший – коли приходить досвідчена команда менеджменту компанії – лідера ринку і каже: «Наші акціонери не вірять у те, що ми хочемо зробити, але вони помиляються. Нам потрібні інвестиції». Якщо це досвідчені люди, які добре розуміються на ринку, я дам грошей.
- Другий – коли приходять люди з продуктом, аналог якого успішно працює у 150 країнах, але є ще 50 країн, де його нема. І це вільний перспективний ринок, є можливості для зростання. Потрібні тільки гроші, щоб там запуститися. Це швидше рідкісний виняток, але такі сценарії я розглядаю.
Я не буду щасливим, якщо вкладу всі гроші в акції, а вони виростуть у 20 разів. У цьому немає ні азарту, ні інтересу, ні задоволення. До «цеглин» і до матеріальних активів у мене не те щоб негативне ставлення, але вони мене ніяк не радують. Ми принципово не купували офіси, хоча була можливість. Коронавірус підтвердив, що це було правильне рішення.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Річний бюджет нашої родини не перевищує $150 000. Більшу частину цих грошей ми витрачаємо на освіту. Доньці оплачую приватну школу, ми з дружиною вчимося у бізнес-школах, додатково регулярно проходимо освітні курси.
30–40% своїх накопичень зберігаю у чотирьох найбільших американських хедж-фондах. У хедж-фонди я зайшов 2016 року з думкою про те, що з їхньою допомогою зможу заробити на падаючому ринку. На той момент ринки капіталу росли досить довго. Таких тривалих періодів зростання економіки в історії давно не було. Я чекав, що ось-ось все обвалиться. А хедж-фонди вміють заробляти на падаючому ринку. Я аналізував їх діяльність за часів кризи 2008 року. Деякі з них показували прибутковість 40–50% річних.
Моя ідея все ще себе не виправдала. Фінансові ринки продовжують зростати, незважаючи на пандемію. З точки зору здорового глузду це не може тривати нескінченно, рано чи пізно буде корекція. Поки ж хедж-фонди відіграють роль своєрідного гаманця, де гроші лежать, аби їх не зʼїдала інфляція. Хедж-фонд генерує стабільну прибутковість. ТІльки-но бачу можливість для інвестиції у перспективну IT-компанію, я використовую ці гроші.
У хедж-фонди я інвестую через закордонний банк, який входить до топ-3 за розміром активів. Для VIP-клієнтів є послуги wealth management. Ми з персональним банкіром попередньо обговорювали список хедж-фондів, дивилися на їхню ефективність у минулому, провели аналіз. Банк пропонує різні фінансові продукти: цінні папери, криптовалюта, зелена енергетика, антикваріат і так далі. Але у мене не виникає бажання пробувати інші інструменти.
