Співвласник одного з найпопулярніших у світі сайтів із пошуку роботи Jooble Роман Прокоф'єв тримає гроші у зарубіжних хедж-фондах та інвестує від $0,5 до $2 млн в IT-компанії. Чому йому не цікаві акції та нерухомість і які компанії можуть отримати «ангельський чек» від Прокоф'єва
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
Мені подобається інвестувати гроші в IT-компанії, так я допомагаю вирости продукту або послузі, які потенційно вплинуть на світ. Я не зовсім класичний ангел, який вкладає в ідеї $25 000–50 000. Мій чек набагато вищий, але я не входжу на ранніх стадіях. Усього вклав від $500 000 до $2 млн у 12 перспективних технологічних підприємств.
Інвестую у те, що розумію. А якщо не розумію, значить, туди не піду, навіть якщо це «тема» партнерів, яким довіряю. Моя експертиза обмежена IT: е-сommerce, fintech, classified, аутсорсингові компанії. Можу намалювати в Excel бізнес-модель, побудувати PNL і зробити припущення, як буде розвиватися такий бізнес. Для мене це інтелектуальне задоволення, своєрідний спорт – чи зможу я правильно спрогнозувати розвиток компанії у майбутньому.
100% моїх угод прийшли через особисті знайомства. Часто я інвестую спільно з кимось із друзів. Зазвичай ми показуємо один одному компанії і обговорюємо, наскільки нам цікаво чи нецікаво туди заходити. Є десь пʼятеро людей, з якими відбувається тісна взаємодія, обмін проєктами. Мені подобається живе спілкування з тими людьми, які ризикують своїми грошима. Вони вільніші у своїх діях, але ризик вищий. У цьому є драйв.
У моєму портфелі є компанії з виручкою $200 млн, а є – $500 000. Але і частка у цих компаніях різна. Ми вийшли з двох компаній через два роки після інвестицій. Одна угода принесла 80% річних, друга – 30%. Деякі з компаній, куди я інвестував, сплачують дивіденди. Але це швидше виняток із правил. Де можу, наполягаю на тому, щоб компанія все гроші реінвестувала у свій розвиток. Це одне з моїх завдань – коучити підприємців. Всім кажу: «Жодна людина зі списку Forbes не заробила своїх статків на дивідендах. Всі заробили великі гроші на капіталізації. Ваше завдання – навчитися реінвестувати кожен зароблений долар у зростання».
Щоб я став інвестором компанії, мають бути дотримані такі умови:
- Компанія повинна мати дохід від $1 млн на рік.
- Це має бути бізнес із потенціалом капіталізації у $100 млн – мусить бути поле для масштабування.
- Засновник не має поєднувати підприємництво з іншою роботою. Це для мене червоний прапор. Якщо ти вирішив розвивати бізнес, то повинен концентруватися тільки на ньому.
- Компанія зі сфери IT, але є теми, куди я принципово не йду. Наприклад, ігри, де дуже високий ризик невдачі; криптобіржі та блокчейн, які я не розумію; і хардварні стартапи, оскільки там потрібен серйозний оборотний капітал, щоб масштабуватися.
- Має трапитись хімія із засновником компанії, головним її двигуном. Попереду довгий шлях спільної діяльності – три, пʼять, а може, і всі десять років, якщо немає простого людського взаєморозуміння, йти разом буде важко.
Щоб я проінвестував у голу ідею, має спрацювати один із двох сценаріїв:
- Перший – коли приходить досвідчена команда менеджменту компанії – лідера ринку і каже: «Наші акціонери не вірять у те, що ми хочемо зробити, але вони помиляються. Нам потрібні інвестиції». Якщо це досвідчені люди, які добре розуміються на ринку, я дам грошей.
- Другий – коли приходять люди з продуктом, аналог якого успішно працює у 150 країнах, але є ще 50 країн, де його нема. І це вільний перспективний ринок, є можливості для зростання. Потрібні тільки гроші, щоб там запуститися. Це швидше рідкісний виняток, але такі сценарії я розглядаю.
Я не буду щасливим, якщо вкладу всі гроші в акції, а вони виростуть у 20 разів. У цьому немає ні азарту, ні інтересу, ні задоволення. До «цеглин» і до матеріальних активів у мене не те щоб негативне ставлення, але вони мене ніяк не радують. Ми принципово не купували офіси, хоча була можливість. Коронавірус підтвердив, що це було правильне рішення.
Річний бюджет нашої родини не перевищує $150 000. Більшу частину цих грошей ми витрачаємо на освіту. Доньці оплачую приватну школу, ми з дружиною вчимося у бізнес-школах, додатково регулярно проходимо освітні курси.
30–40% своїх накопичень зберігаю у чотирьох найбільших американських хедж-фондах. У хедж-фонди я зайшов 2016 року з думкою про те, що з їхньою допомогою зможу заробити на падаючому ринку. На той момент ринки капіталу росли досить довго. Таких тривалих періодів зростання економіки в історії давно не було. Я чекав, що ось-ось все обвалиться. А хедж-фонди вміють заробляти на падаючому ринку. Я аналізував їх діяльність за часів кризи 2008 року. Деякі з них показували прибутковість 40–50% річних.
Моя ідея все ще себе не виправдала. Фінансові ринки продовжують зростати, незважаючи на пандемію. З точки зору здорового глузду це не може тривати нескінченно, рано чи пізно буде корекція. Поки ж хедж-фонди відіграють роль своєрідного гаманця, де гроші лежать, аби їх не зʼїдала інфляція. Хедж-фонд генерує стабільну прибутковість. ТІльки-но бачу можливість для інвестиції у перспективну IT-компанію, я використовую ці гроші.
У хедж-фонди я інвестую через закордонний банк, який входить до топ-3 за розміром активів. Для VIP-клієнтів є послуги wealth management. Ми з персональним банкіром попередньо обговорювали список хедж-фондів, дивилися на їхню ефективність у минулому, провели аналіз. Банк пропонує різні фінансові продукти: цінні папери, криптовалюта, зелена енергетика, антикваріат і так далі. Але у мене не виникає бажання пробувати інші інструменти.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
