Підрахунок голосів недільних парламентських виборів у Польщі завершився. Партія «Право і справедливість» набрала 35,38%, що дає їй 194 голоси у Сеймі та позбавляє надії на створення нового уряду. Ексголова Комітету з розвитку промисловості й інфраструктури СУП Геннадій Радченко, який живе у Польщі, розповів про нюанси парламентських перегонів у країні, чим «взяла» виборців опозиція та з якими проблемами й здобутками «Право і справедливість» передає управління Польщею новій владі
Велика війна пришвидшила вихід жінок на лідерські ролі. Вже 15 травня на форумі «Вільна» Forbes пропонує подивитися на це явище крізь нову, чітку оптику. Спікерки та спікери з Superhumans, Google, ENKO, McDonald’s, G. Bar та інших. Купуйте квитки за посиланням.
Можливість формування коаліції та ради міністрів отримали три учасники виборів, які виступали під єдиними демократичними гаслами: «Громадянська коаліція» (30,70%, 157 мандатів), «Третій шлях» (14,40%, 65 мандатів) та «Ліві» (8,61%, 26 мандатів). 248 голосів учорашньої опозиції дозволяють їй сформувати стійку парламентську більшість і, як наслідок, новий коаліційний уряд. Як і «ПіС», поразки зазнала й украй права партія «Конфедерація» (7,16%, 18 мандатів). Загалом у польському сеймі 460 депутатів.
Більшість у верхній палаті парламенту – Сенаті – також належатиме представникам «Громадянської коаліції», «Третього шляху», «Лівих» і політикам руху «Так!», які обʼєдналися в «Сенатський пакт». А також кандидатам, які балотувалися від власних комітетів і приєдналися до пакту. Вони здобули 66 місць у Сенаті зі 100. «ПіС» значно здав позиції та задовольниться 34 мандатами.
Хто переміг на парламентських виборах
Хоч як це пафосно звучить, поляки – громадянське суспільство. Вони продемонстрували небувалу – 74,38% – явку, на яку ніхто не міг очікувати. Абсолютний рекорд, що перевищує на 12% активність виборців у 1989 посткомуністичному році, на перших після Другої світової війни демократичних виборах у Польщі.
Той, кому вдалося потрапити на виборчу дільницю досить швидко, вважає, що йому дуже пощастило. Телеведучі, які голосували рано-вранці, зізнавалися, що витратили на голосування від 20 до 40 хвилин. Але надвечір черги до дільниць розтягнулися на кілька кілометрів, їх не закрили навіть після офіційного закінчення виборів о 21.00. А виборці, дізнавшись про результати екзит-полів, продовжували чекати, щоб проголосувати. На деяких дільницях останні виборці під оплески членів виборчої комісії опускали бюлетені до скриньок ближче до третьої години ночі.
Поляки стоять у черзі, щоб проголосувати під час виборів до польського парламенту 15 жовтня 2023 року в Кракові, Польща. Фото Getty Images
Мав рацію варшавський кореспондент німецької «Die Welt» Філіп Фріц, який напередодні виборів писав, що парламентські вибори в Польщі «є найважливішим голосуванням у ЄС у цьому столітті. Вони важливіші для ЄС, ніж референдум щодо Брекзиту. Йдеться не про країну, яка хоче вийти з Євросоюзу, а про уряд, який хоче залишитися в ньому, але змінити його по-своєму чи хоча б зупинити його розвиток». На думку експертів, «польська судова система більше не є незалежною, а є інструментом «ПіС», це справжній «правовий «Полексит» та девальвація норм і правил у Європі – отже, атака на один із головних принципів ЄС».
Якби права націонал-консервативна «ПіС» виграла парламентські вибори втретє, вона б ще більш консолідувала владу, у тому числі над секторами економіки, які перебувають під контролем уряду, посилила б контроль над ЗМІ та придушила опозицію.
Саме це неймовірно гостро відчуло польське громадянське суспільство, яке голосувало за зміну курсу уряду, відмову від авториторизму та нормалізацію відносин із Євросоюзом. Можна сказати, що успіх демократичним силам принесли молоді виборці, зокрема ті, хто голосував уперше, а також жінки, які виявили небувалу активність.
Що привело їх до виборчих скриньок? Прості питання, які, на думку молоді, залишаються поза зоною уваги політиків: покращення освіти, екологія, ставлення до ЛГБТ, допомога людям зі спеціальними потребами.
На активність жінок, безумовно, вплинула проблема повної заборони в Польщі абортів, незалежно від причини, що не тільки обмежує права жінок, а й наражає на небезпеку їхнє здоровʼя, а часом призводить до смерті. Звісно, у польських жінок достатньо й інших проблем, на які заплющував очі «ПіС». Можливо, відіграло свою роль і широке представництво жінок у списках кандидатів-демократів.
Надія на демократичні зміни, відновлення нормального діалогу з ЄС (що означає отримання Польщею заморожених Брюсселем десятків і навіть сотень мільярдів євро), повернення до «нормальності» громадського телебачення та радіо, припинення антизахідної риторики – все це спонукало до голосування небувалої раніше кількості поляків. У результаті – плюс 1,5 млн голосів для «Громадянської коаліції» та мінус 400 000 голосів у скарбничці «Права і справедливості».
Референдум під час виборів. Чотири риторичні питання
З ініціативи «ПіС», водночас із парламентськими виборами, відбувся й загальнопольський референдум. Зрозуміло, що правляча партія у такий спосіб намагалася зміцнити свої позиції.
Було винесено чотири запитання:
1. «Чи підтримуєте ви продаж державних активів іноземними фірмами, що веде до втрати контролю за стратегічними секторами економіки?».
2. «Чи підтримуєте ви підвищення пенсійного віку, у тому числі відновлення збільшеного до 67 років пенсійного віку для жінок та чоловіків?».
3. «Чи підтримуєте ви ліквідацію загородження на кордоні Польщі та Білорусі?».
4. «Чи підтримуєте ви приймання тисяч нелегальних іммігрантів з Близького Сходу та Африки в рамках механізму примусового переселення, навʼязаного європейською бюрократією?».
Неозброєним оком видно, що всі питання, власне, риторичні, сконструйовані так, щоб наголосити на успіхах чинного уряду та керівної партії.
Втім, за кілька днів до голосування лідер опозиції Дональд Туск заявив, що результати референдуму не матимуть жодного значення після перемоги демократичних сил. Що й сталося: лише близько 40% виборців взяли бюлетені для референдумного голосування, а результат референдуму є обовʼязковим, якщо у ньому взяло участь понад половина осіб, які мають право голосу.
Гірка перемога «ПіС»
Щойно закінчилося голосування, у штабі «Права і справедливості» її лідер Ярослав Качинський старанно зображував тріумфування та вітав однопартійців із третьою перемогою поспіль. Втім, колегам радість давалася важко – їхні обличчя не випромінювали радості й оптимізму.
Справді, «ПіС» показав найкращий результат – 35,38% голосів виборців, що дає 194 мандати у Сеймі. Але навіть цей високий результат позбавив правлячу до 15 жовтня партію шансів на формування нового уряду.
Напередодні виборів «ПіС» та «Конфедерація» заявляли про неможливість співпраці, проте оглядачі допускали, за певних обставин, коаліцію цих правих сил у майбутньому складі Сейму. Проте результат зняв усі питання: вкрай права «Конфедерація» (якій напередодні виборів прогнозували навіть близько 15%) фінішувала з вкрай низьким результатом, отримавши 7,16% та 18 мандатів. Довелося визнати поразку і «золота акція», що майоріла на горизонті та на яку так розраховувала «Конфедерація», розтанула у нічному тумані.
Вісім років правління, все більш помітний авторитаризм у керівництві різними галузями, нескінченна боротьба з Брюсселем і висловлювання, що межують з образами, на адресу опонентів призвели до того, що більшість тих поляків, які вірять у демократичні цінності та європейське майбутнє, мобілізувалися й підтримали демократичні партії.
Ярослав Качинський, лідер «Право і справедливість», на виборчій дільниці у Варшаві під час парламентських виборів 2023 року. Фото Getty Images
Важко було не помітити й агресивність нинішньої виборчої кампанії «ПіС». Було пущено весь можливий і неможливий політтехнологічний арсенал: риторичний референдум, пропаганда успіхів минулих років, участь у виборчій компанії чинних міністрів і чиновників.
Особливе місце було відведено телебаченню TVP, яке грудьми стало за правлячу партію та блокувало всіх її конкурентів. Дійшло до того, що в Польщі, країні, де авторитет і незалежність журналістики завжди були непорушною константою, стався різкий поділ на власне журналістів і «співробітників державного TVP» – формально громадського телебачення, яке існує на кошти платників податків, але втратило, на думку опозиційних політиків і численних глядачів, звʼязок зі свободою слова.
Підлили олії у вогонь й недавні скандали, повʼязані з політиками «ПіС», наприклад, «візова афера», коли стало відомо, що польські консульства, можливо, небезкорисливо, видали сотні тисяч віз громадянам з Азії та Африки, але водночас уряд та МЗС блокують міграційну політику Єврокомісії.
Не допомогли «ПіС» і скандали, які до певної міри коштували довіри та безхмарних відносин з Україною. «Зернова афера», метою якої було завоювання сердець фермерів та їхніх родичів, а також заяви про припинення військової допомоги Україні й допомоги біженцям від війни (у прагненні «поживитися» виборцями «Конфедерації», яка стоїть на антиукраїнських позиціях), схоже, ніяк не вплинули на результати виборів.
Не можна сказати, що за часів правління «ПіС» країна впала в кризу.
Пандемія, війна в Україні, інфляція – проблеми, як і скрізь у Європі. Проте економіка, і не сировинна, а інноваційна, розвивається; безробіття практично непомітне; побудовані та будуються нові автомагістралі; реєструються нові фірми й інвестиції. Проте близько 400 000 виборців відвернулися від «ПіС», ще більше поляків зажадали змін, оновлення.
Віцепрем’єр-міністр Польщі та лідер партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський (в центрі) у штаб-квартирі партії у Варшаві після оприлюднення перших результатів екзит-полу парламентських виборів у країні, 15 травня 2023 року. Фото Getty Images
Відіграло свою роль ігнорування соціальних вимог громадян. Потрібні реформи освіти, охорони здоровʼя. Права молоді та жінок стають все більш важливими для суспільства. Так само як і становище ЛГБТ-спільноти, людей з особливими потребами, просто самотніх і тих, хто не знайшов себе у житті. Ліберальні цінності виходили на порядок денний, але залишалися непоміченими польським керівництвом.
Цьогорічна виборча кампанія «ПіС» запамʼятається і нескінченними звинуваченнями на адресу як опонентів, так і Брюсселя й Берліна. Голова «ПіС» Качинський не соромився у висловлюваннях. Могло скластися враження, що війна йде не за східним польським кордоном, військова загроза походить із Німеччини, а Єврокомісія без кінця плете інтриги, щоб якнайбільше нашкодити полякам.
Але, звісно, Дональд Туск був головним негативним героєм передвиборчих виступів лідера «ПіС», міністрів, державних ЗМІ. Його і «рудим» обзивали, і агентом Брюсселя та Берліна, навіть російським шпигуном. Але результат на табло: виграли демократичні сили, а Туск у варшавському виборчому окрузі набрав пів мільйона голосів – більше, ніж кандидати «Права та справедливості» у цьому ж окрузі всі разом.
700 000 км Туска до перемоги
Недільний вечір приніс свято у штаби демократичної опозиції: «Громадянської коаліції», «Третього шляху» та «Нової левиці». Ці сили, хоч і йшли під різними прапорами до перемоги, але узгоджували свої виборчі кампанії, разом брали участь у заходах, ставили собі єдину мету: спільна перемога, усунення від влади «ПіС».
Важко переоцінити роль перемоги лідера «Громадянської коаліції» Дональда Туска. У 66-річного досвідченого політика за спиною роки премʼєрства у Польщі (2007-2014 роки) та досвід керівника Європейської ради у Брюсселі. Він харизматичний, мудрий, витривалий.
Передвиборчий тур Туска та його соратників склав 700 000 км по всій Польщі, а закінчився майже опівночі за кілька хвилин до настання передвиборчої тиші. Щодня, іноді навіть у кількох воєводствах, він виступав перед співгромадянами, пояснював свою позицію, агітував не лише за свою партію, а й за партнерів, хоч і суперників з виборів.
Можливо, саме в цьому успіх не лише «Громадянської коаліції», а коаліції у ширшому розумінні – з «Третім шляхом» та Лівими.
Дональд Туск. Фото Getty Images
«Громадянська коаліція» – програма та передвиборчі обіцянки
«Громадянську коаліцію» створено напередодні місцевих виборів у 2018 році. Тоді угоду уклали «Громадянська платформа» та «Новочесна». Пізніше коаліцію було розширено завдяки «Польській ініціативі» та «Зеленим». Партії як єдина політична сила боролися на парламентських виборах 2019 року, разом стартували і на нинішніх виборах.
Нинішня програма «Громадянської коаліції» – «100 конкретних питань за 100 днів». Це невідкладні дії щодо освіти, культури, податків і фінансів, зовнішньої та внутрішньої політики, охорони здоровʼя. Серед іншого, новий уряд передбачає різні, але дуже важливі для виборців кроки: негайне підвищення зарплати вчителям, поліпшення відносин з Європейським Союзом, фінансування in vitro з державного бюджету, лібералізацію закону про аборти, зняття заборони на торгівлю у неділю, повторну індексацію пенсій, якщо інфляція перевищує 5%, скорочення часу очікування на прийом лікаря.
Але найголовніше, на чому наголошує Туск, – це відмова від авторитаризму, демократичні дискусії, європейські цінності.
«Третій шлях» – третя сила
Результат «Третього шляху», а саме обʼєднання «Польща 2050» Шимона Холовні та Польської народної партії (PSL) на чолі з Владиславом Косиняк-Камишем, приємно здивував – 65 мандатів. Лише за кілька тижнів до виборів були сумніви, чи вдасться цьому обʼєднанню партій подолати 8%-вий барʼєр.
Але ліберальні цінності, активізація грамотно побудованої кампанії, і, звісно, підтримка партій-союзників, передусім прямий заклик Дональда Туска голосувати за «Третій шлях», дозволили мобілізувати виборців і набрати разючі 14,4% та стати третьою силою у новому парламенті.
Владислав Косиняк-Камиш (справа), голова Польської народної партії (PSL) і один з лідерів партії «Третій шлях».
Ліві повертаються
«Нові ліві» втратили на цих виборах близько 20 мандатів. Проте їхній лідер Влодімеж Чажастий задоволений. Нинішні 26 мандатів (8,61%) важать набагато більше, ніж у минулій каденції. У коаліції з «Громадянською коаліцією» та «Третім шляхом» ліві після 18-річної перерви повертаються у владу і, можливо, займуть крісла не лише у Сеймі, а й у міністерських кабінетах.
Цікаво, що за лівих голосувала значна частина молоді, що дає підстави на успіх і в майбутньому.
Шахівниця президента
Польща – парламентська республіка. Повноваження президента досить обмежені. Але саме у питаннях передачі влади у Сеймі президент відіграє важливу роль.
Після оголошення офіційних результатів виборів Анджей Дуда має місяць для скликання нового складу парламенту. Доручити формування нового уряду він може, в принципі, будь-якому громадянину, навіть Яну Ковальському.
Проте польська політична традиція передбачає, що президент доручає це представнику партії – переможниці виборів. У цьому випадку це «ПіС» із 35,38%. Тож чинний президент Польщі Дуда, висуванець «Права і справедливості», цілком може трохи почекати та доручити формування уряду Ярославу Качинському або премʼєру Матеушу Моравецькому.
Але зі 194 голосами «ПіС» практично втратила шанси на незалежну більшість, формування уряду неможливе. Тоді ще за кілька тижнів, коли оберуть нового спікера Сейму, офіційно створять нову коаліцію, буде висунутий кандидат на посаду премʼєра. І ось тоді, можливо, вже в грудні, Анджей Дуда призначить премʼєр-міністра від справжніх переможців і доручить йому формування уряду.
Але є й інший законний шлях, запропонований Дональдом Туском у вівторок, відразу після того, як стали відомі остаточні результати голосування. Результати парламентських виборів є, вони не піддаються сумніву, ясно говорять про впевнену перемогу демократичних сил у Сеймі та Сенаті.
У хорошому настрої та посміхаючись, Туск публічно звернувся до президента Дуди з пропозицією не тягнути час і доручити формування уряду демократичним партіям, які перемогли, які перебувають у постійному контакті та готові взяти на себе відповідальність за управління країною в будь-який час. Лідер коаліції зазначив, що «президент несе конституційну відповідальність за процес передачі влади».
Головна інтрига сьогодні – як вчинить польський президент. З одного боку, як висуванець «ПіС», він може заплющити очі на реальність і запровадити процедурні рішення, які дозволять «Праву і справедливості» ще на кілька тижнів, можливо, місяців, продовжити своє перебування у міністерських і парламентських кріслах.
З іншого боку, не виключено, він почує голос учорашньої опозиції та 11 млн поляків, які проголосували за неї, і прискорить формування нового парламенту й уряду.
Виборча дільниця на виборах до польського парламенту 15 жовтня 2023 року в Кракові, Польща Фото Getty Images
Дуда став досвідченим політиком за вісім років у президентському палаці, який доведеться залишити 2025 року, коли президентові буде 53 роки. Відкрита війна з демократично обраним парламентом та урядом, в руках яких зосереджені основні повноваження у парламентській республіці, не принесе нічого доброго.
У будь-якому випадку, кажуть оглядачі, відносини президента Дуди з новим парламентом і особисто Дональдом Туском точно не будуть такими безхмарними, як раніше з «ПіС» та Ярославом Качинським. Принаймні у Варшаві швидше схиляються до першого – тривалого й бюрократичного – сценарію.
Ще одна інтрига сьогоднішньої Польщі: хто стане новим премʼєром? Швидше за все, погоджуються експерти, цю посаду обійме Дональд Туск. Адже саме новому прем’єру доведеться робити болісні та непопулярні кроки, пов’язані зі зміною влади й курсу уряду.
Для вчорашньої опозиції ключовими є економічні питання та поновлення верховенства закону, що є умовою отримання Польщею заморожених фондів Євросоюзу. Політики коаліції-переможниці також підкреслюють, що пріоритетами нового уряду стануть права жінок, освіта, порядок у школах, підвищення зарплат вчителям та екологія. Це ключові речі, які уряд має зробити у найближчі 100 днів.
Зміна економічної політики, боротьба з інфляцією, раціоналізація політики, деполітизація армії, ретельний аналіз бюджету на наступний рік – усе це також буде серед пріоритетів майбутнього уряду.
Найважливішим завданням є повернення довіри європейських політиків до Польщі як до партнера.
Відносини з Україною
З моменту російського нападу на Україну 24 лютого 2022 року Польща стала незамінним членом НАТО завдяки своєму розташуванню, сьогодні продовжує відігравати величезну роль логістичного центру для західних постачань зброї Україні. Через це Варшава отримала шанс стати державою – регіональним лідером.
Тим більше дивно, що країна, яка так сильно та щиро підтримує Україну і критикує Москву, несподівано, як ніхто інший, послаблює ЄС зсередини й підриває європейську єдність у момент тих чи інших криз.
Зерновий конфлікт Варшави та Києва показує, що «ПіС» й уряд Моравецького поставили виборчі партійні інтереси вище за національні та міжнародні.
Дональд Туск – політик іншого крою, який проповідує ліберальні, загальноєвропейські цінності, засновані на праві та взаємній повазі. У Варшаві добре знають, хто ворог, і не хочуть бачити російські танки на своїй вулиці.
Прихильність нового польського лідера до західного демократичного курсу дозволяє сподіватися не лише на нормалізацію українсько-польських відносин, а й на відновлення реальних дій Польщі як адвоката України у її прагненні приєднатися до Євросоюзу та НАТО.
Туску як нікому іншому відомі брюссельські лабіринти європейських і північноатлантичних коридорів у прямому та переносному значенні, в яких він сам провів багато років.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
