Війна в Україні та напруга навколо Тайваню змусили країни Заходу збільшити військові витрати та оборонне виробництво. Як така стратегічна зміна вплине на світову економіку та економіки окремих країн? The Economist вивчив це питання. Forbes резюмує матеріал.
Минулого року оборонні витрати у світі зросли майже на 4%, більш як до $2 трлн, за даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI). Акції оборонних фірм показують кращі результати, ніж фондовий ринок загалом.
Багато членів НАТО, серед яких Німеччина, планують виконати чи перевиконати встановлений Альянсом розмір оборонних витрат – 2% від ВВП.
Японія має намір майже вдвічі збільшити витрати на військово-промисловий комплекс до 2027-го. Це зробить її третьою країною із найбільшими видатками на оборону.
Якщо країни виконають нові обіцяні оборонні проєкти, у світі військові витрати зростатимуть більш ніж на $200 млрд щороку, вважають в The Economist.
Торік кількість країн НАТО, які досягти 2% витрат від ВВП на оборонку, зросла із трьох у 2014-му до девʼяти. Альянс зазначає, що 2% – це «мінімальна межа, а не максимальна».
Деякі країни йдуть на випередження за цим показником.
Польща хоче цьогоріч досягти 4% та вдвічі збільшити розмір армії. Франція ж говорить про перехід на «військову економіку».
Тайвань збільшує строк служби в армії з чотирьох місяців до року. США і Британія допоможуть Австралії озброїтися атомними підводними човнами, оборонний бюджет Індії зріс майже на 50% за останні 10 років, а країни Перської затоки активно купують зброю.
За останнє десятиліття оборонний бюджет Китаю збільшився на 75%. Країна хоче «закінчити модернізацію» своїх сил до 2035-го та стати військовою силою «світового класу» до 2049 року.
США вважають, що Китай хоче наростити військові потужності для вторгнення у Тайвань уже у 2027-му.
Оборонний бюджет США скоротився приблизно на 5% з 2012-го. Але у 2018-му Конгрес США рекомендував збільшувати фактичні військові витрати на 3–5% щороку впродовж принаймні пʼяти років.
На що саме йде воєнний податок
Після Холодної війни популярною була думка: «що менші витрати на армію, то більше грошей використають на розвиток інфраструктури, державні послуги, а також меншими будуть державний борг і податки».
З 1960 року таким чином вдалося «звільнити» близько $4 трлн на рік, але такі дивіденди мирного часу наразі перетворюються на потребу у «воєнному податку».
США витрачають на оборону найбільше у світі. Дедалі більше фінансів країна спрямовує на дослідження і розробку новітньої зброї.
Крім того, Америка купує стільки боєприпасів, скільки здатні виробляти її заводи.
Війна в Україні показала необхідність у приголомшливій кількості боєприпасів, яка потрібна у реальній війні, а також пролила світло на неспроможність заводів задовольнити цю потребу із сучасними планами виробництва.
Минулорічні фактичні витрати Китаю на оборону зросли на 4,2%. Результат – китайські військово-морські сили вже більші за американські.
Американські, російські і китайські гроші йдуть також на утримання їхніх ядерних арсеналів.
Німеччина робить ставку на нові винищувачі F-35 та розробку систем управління військами.
Польща активно фінансує поповнення наземних сил оборони, купуючи танки, гаубиці, пускові установки та бойові літаки.
Японія, серед іншого, хоче запастися далекобійними ракетами, щоб мати змогу захищатися від Китаю та Північної Кореї.
Але такий військовий шопінг має своє ризики.
- Зростання витрат. Ціни у цій індустрії важко контролювати через тривалий процес розробки продуктів, зміни вимог і технологічний розвиток.
- Політична зумовленість оборонного бюджету. Кожна нова політична сила робить пріоритетом свій різновид оборонної продукції, що заважає підтримці єдиної стратегії.
- Проблема із координацією масштабних закупівель у європейських країнах. У їхньому арсеналі більше різновидів озброєння, ніж у США: у європейців 15 видів бойових танків, а у США один; 20 різновидів винищувачів у Європи проти семи у США.
- Корупція. Таємність, важливість для нацбезпеки і великі гроші – це особливості оборонних угод, які сприяють наявності корупції у військовій галузі.
Очікуємо на інфляцію?
Існує також занепокоєння тим, що оборонні компанії і повʼязані з ними індустрії обтяжать світову економіку через зростання чи сповільнення інфляції. Немає причин вважати, що нова холодна війна призведе до істотного зростання інфляції. Якщо не буде реальної війни між супердержавами, світові оборонні витрати навряд чи зростуть більш як на 5% від світового ВВП.
Оборонні витрати можуть залишатися на історично низьких рівнях завдяки більшій ефективності. Сучасним арміям потрібно менше людей, хоча самі солдати можуть обходитися державам дорожче.
Наприклад, Бразилія 78% оборонного бюджету витрачає на військових, а на Заході на цю статтю витрат іде менше 50% бюджету. Солдатів замінює краща військова техніка.
Завдяки вдосконаленню якості, за офіційними даними США, вдалося знизити номінальну вартість ракет приблизно на 30% з кінця 1970-х. Ціна на літаки залишається більш-менш стабільною, а сучасне військове обладнання сьогодні можна купити за відносно скромні суми. Тому оборонні витрати відносно ВВП знижуються, особливо у мирні часи.
Куди ж без технологій
Оборонка може й надалі дешевшати та поліпшуватися завдяки технологіям. Кібербезпека, дрони і супутникові технології корисні як у мирний, так і у воєнний час. Екосистема оборонних технологій процвітає не лише в США, які можуть похвалитися такими компаніями, як SpaceX.
Приблизно половину оборонних і аерокосмічних компаній заснували за межами США за останні 10 років. Інвестори Кремнієвої долини, серед яких венчурні фірми Andreessen Horowitz і General Catalyst, виявляють дедалі більший інтерес до національної оборони.
Оборонний сектор став один із небагатьох, у якому уклали більше венчурних угод у 2022-му, ніж у 2021-му.
В оборонну індустрію намагаються принести ефективність і динамізм технологічної галузі.
Наприклад, на виробництво одного літака може піти від 10 до 20 років. Lockheed Martin, найбільший у світі оборонний підрядник, намагається наслідувати приклад Кремнієвої долини, тому що пів року або щороку пропонує оновлення ПЗ для вдосконалення виробництва.
Фіскальні наслідки нового оборонного буму можуть бути помірними, якщо індустрія стане ефективнішою. Якщо раптом світ удвічі збільшить свої військові витрати (без збільшення податків чи боргу), державні видатки за іншими статтями доведеться скоротити майже на 5% для підтримки рівноваги у бюджеті. Це не просто, але не надто складно.
The Economist проаналізував дані Світового банку за 1960–2021 роки, аби дослідити взаємозвʼязок між військовими витратами і зростанням ВВП. Видання не знайшло кореляції між цими двома явищами. Якщо простими словами, то збільшення закупівлі зброї не означає, що ВВП обовʼязково скоротиться.
Вчений Енріко Моретті навіть виявив, що збільшення інвестицій у дослідження в галузі оборони сприяє «збільшенню державних витрат на інновації в інших сферах».
Хай там які страхи охоплюють людей, коли йдеться про нову гонку озброєнь, а її навряд чи вдасться уникнути.
Генерал Марк Міллі, голова Обʼєднаного комітету начальників штабів США, сказав нещодавно Конгресу: «Запобігати війні між супердержавами за допомогою [військової] готовності і збільшення озброєння – це дуже дорого, але не так дорого, як битися у війні». Ще дорожче буде програти у цій війні, додав він.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
