Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк розповів Forbes про наймасовішу ракетну атаку Росії з 24 лютого. Чи здатні росіяни завдати драматичної шкоди українській інфраструктурі? Чи може ППО України ефективніше відбивати удари? Про що йтиметься на зустрічі G7 11 жовтня? Чи варто чекати на повторне вторгнення з території Білорусі?
«Така кількість ракет – щоб перевантажити українську ППО»
Ваша оцінка сьогоднішніх атак: «показовий виступ» чи нова тактика росіян у звʼязку з призначенням нового російського генерала, що керує війною з Україною?
Стосовно нового генерала – я не думаю, що він інтелектуально відрізняється від інших, тобто у цьому сенсі навряд чи ми побачимо щось нове. Але дійсно, це нова тактика, направлена на внутрішню аудиторію, перш за все так званих «ультрапатріотів», з тим, щоб показати, що росія у цій війні ще хоч на щось здатна. Ми бачили, як до ударів по цивільному населенню та масових вбивств українців закликали деякі російські пропагандисти.
Інша складова – Росія неспроможна добиватися результатів на полі бою. Вона не може зупинити не те що контрнаступ українців, а й навіть з точки зору ефективної війни Україна демонструє зовсім інший рівень. Контрнаступ сьогодні відбувався так само, як і в інші дні до цього, і РФ не може нічого цьому протиставити.
Зрозумівши це, вони перейшли до тактики терористичних дій. Причому юридично оформлених, тому що росіяни відкрито бʼють по центральних частинах міст, де немає жодних військових обʼєктів, та по критичній цивільній інфраструктурі, і офіційно фіксують у коментарях своїх вищих чиновників та пропаганди.
Понад 80 ракет – це наймасивніший удар чи не з 24 лютого. Як часто, за вашими оцінками, Росія здатна повторювати такі атаки?
Часто на таку масивність вони виходити не зможуть. По-перше, у них в принципі не так багато ракет, а по-друге, Росія через санкції не може виробляти найбільш сучасні високоточні ракети, для яких потрібні іноземні матриці. До того ж частина з них недієздатна та падає, тільки почавши рух.
Ми бачимо, що ці ракети достатньо ефективно збиваються нашими силами протиповітряної оборони (ППО). Тому росіяни сьогодні й використали таку кількість ракет – щоб перевантажити ППО. Перша хвиля мала задіяти всі потужності системи, які математично вираховують траєкторії польоту ракет. У другій – були удари по центрах міст, щоб ППО не встигла перезарядитись перед наступною атакою. У третій хвилі були власне удари по енергетичній інфраструктурі.
Зрозуміло, що вони постійно не будуть робити це у такій кількості. Але з іншого боку, після сьогоднішнього дня нашим партнерам має стати остаточно зрозуміло, що ми мусимо закрити небо над Україною та отримати нові системи ППО та протиракетної оборони (ПРО).
На обстріли України 10 жовтня росіяни витратили $400–700 млн
ППО збила приблизно половину ракет та безпілотників – це добрий результат чи за певних обставин ефективність могла бути вищою?
Спроможність відслідковувати та обраховувати таку велику кількість ракет та БПЛА є обмеженою. Щоб ми могли збивати 90–95% обʼєктів за подібних атак, нам треба ще кілька дивізіонів ППО чи ПРО. Саме це ми пояснюємо партнерам.
Чи є у сил ППО можливість перебудуватися для більш ефективної протидії подальшим атакам?
Звичайно, у військових є адаптивні можливості, до того ж вони працюють з тим, щоб у жодному разі не демаскувати свої позиції. Після сьогоднішньої масштабної хвилі у спеціалістів ППО була можливість вивчити тактику росіян, а вони є доволі передбачуваними. Загалом наші протиповітряні сили більш професійні, ніж у росіян, тому ми цілком можемо очікувати більш ефективного відбиття можливих наступних атак крилатими ракетами.
Чи правда, що росіяни можуть використовувати «тестові» хвилі ракетних ударів, щоб вирахувати розташування української ППО?
Подібні каскадні удари працюють інакше: така кількість ракет потрібна для того, щоб ППО не встигала зафіксувати абсолютно усі ракети. Вирахувати, хто де знаходиться, – майже неможлива задача, а тим більше для росіян, які здатні завдавати тільки кількісних ударів.
Саме тому наш аргумент у розмові з партнерами звучить приблизно так: «ми знаємо, як відбивати цю загрозу, але нам просто потрібно більше математичної потужності», щоб вирахувати усі траєкторії.
Сьогодні стало відомо, що Україна врешті отримає від Німеччини ППО системи IRIS-T – одну цього року, та три – наступного. У цифрах та термінах це звучить не надто переконливо, але ми знаємо приклад HIMARS, коли кілька машин змогли суттєво вплинути на ситуацію на фронті. Наскільки навіть одна IRIS-T здатна зробити різницю?
Можна привести аналогію у артилерії: у нас набагато менше установок 155-го калібру, ніж у росіян, однак це не заважає нам наносити по них значно точніших ударів. Один MLRS, вироблений країнами НАТО, наносить такої ж шкоди, як двадцять чи тридцять РСЗВ, які є у Росії. Якість будь-якої західної зброї значно перевищує будь-які радянські зразки, навіть покращені росіянами.
Якщо говорити про протиракетні системи NASAMS чи IRIS, вони набагато більш ефективні, ніж навіть російська С-300. Тож подібні поставки будуть значним посиленням нашої протиповітряної оборони.
Другий важливий момент, я думаю, що у випадку з IRIS-T буде не «один + три», а чотири установки цього року, а окрім цього ще буде NASAMS.
«Ми не Росія, та ведемо оборонну війну для звільнення територій включно з Кримом, Донецьком та Луганськом»
Наскільки наслідки сьогоднішньої атаки критичні, зважаючи на її масованість?
Це удари крилатими ракетами по центрах наших міст. Звичайно, вони призвели до великих руйнувань та жертв, тому в будь-якому випадку для нас це критично.
З іншого боку, росіяни не можуть досягти будь-яких масштабних цілей у цій війні. Ні на полі бою, ні атакуючи наші міста. Просто вони цього ще не зрозуміли. У них немає ефективного стратегічного управління та тактичного планування, немає навіть суттєвої кількості сучасної зброї. Так, вони будуть завдавати нам певної шкоди, але суттєвих результатів з точки зору війни, наприклад, знищення інфраструктури, вони досягнути не здатні.
Обстріл центру Києва 10 жовтня Фото Getty Images
Чи було щось ще уражено, окрім енергетичної інфраструктури?
Є офіційна інформація про енергетичні обʼєкти. Їх доволі швидко відновлюють. Вся інша інформація в дусі «удар по дамбі, і тепер Оболонь змиє хвилею» не відповідає дійсності.
Головне управління розвідки сьогодні повідомило, що про підготовку РФ до такого масованого удару було відомо заздалегідь. Чи є інформація щодо можливих повторних атак найближчими днями?
Продовження можливе, питання тільки в обсязі цих ударів. Крім того – яку ціль вони хочуть досягнути? Сьогоднішніми атаками вони досягли принципового – довели всьому світові, що РФ веде проти України терористичну війну. Для нас це пришвидшує переговорний процес щодо отримання зброї. І я вважаю, що вже ні в кого не залишилось жодних ілюзій, що з росіянами можна домовитись.
Які очікування має Україна від зустрічі G7? Чи варто сподіватися на конкретні домовленості з більш активного постачання зброї?
У нас є конкретне розуміння потрібної кількості систем ППО та ПРО. Я думаю, якраз на G7 це буде зафіксовано в конкретних цифрах та часових рамках, щоб це не затягувалося два-три-пʼять місяців. Друга складова: враховуючи досвід українського контрнаступу, нам потрібні системи MLRS (не обовʼязково HIMARS) – щоб ми могли й надалі руйнувати інфраструктуру забезпечення РФ, бо без цього вона практично не спроможна воювати.
Третє – ракети різної дальності. Тут я очікую тяжких переговорів. Четверте – бронетехніка. Конкретні переговори у цьому аспекті вже тривають, кількість, про яку йдеться, – від 150 до 300 танків та бронетранспортерів сукупно. Щоправда, у цьому сенсі є певні проблеми з логістикою та брендами. Адже нас цікавлять партії не умовно у десять штук, а у пʼятдесят.
Михайло Подоляк в Офісі президента Володимира Зеленського Фото Getty Images
Чи має Україна політичну готовність переносити бойові дії на територію РФ та завдавати ударів навіть не по окупованих, а по безпосередньо російських містах у відповідь на удари по цивільних обʼєктах в Україні?
Ми розуміємо, що таке справедливість, і що РФ веде зі своєї території терористичну війну проти українського населення. Але ми не Росія. Ми чітко домовились з партнерами, що ведемо оборонну війну, тобто звільняємо свої території та зачищаємо усі ці кримінальні анклави до міжнародно визнаних кордонів – включно з Кримом, Донецьком та Луганськом.
Нам не потрібно втручатись та переносити бойові дії на територію РФ. Як тільки вони отримають низку воєнних поразок, наприклад, втрату Криму, у Росії почнеться тяжкий період трансформації, ймовірно, революційні процеси.
Нас це, звісно, обходить, але не надто. Україну цікавлять три речі: міжнародно визнані кордони, репарації та спеціальний трибунал для російських військових злочинців. Закінченням війни для нас буде момент, коли ми отримаємо усі ці елементи.
«Росія не здатна нічого протиставити контрнаступу українців»
Як ви трактуєте заяву керівництва Білорусі про створення «спільного з Росією угруповання військ»?
Концептуально це нічого не змінює. Білорусь опосередковано бере участь у війні з 24 лютого, надавши свою територію, інфраструктуру та повітряний простір РФ. Російський контингент і сьогодні є у Білорусі, також вони довезли туди певну кількість мобілізованих росіян. Однак усе це не є ознакою, що найближчим часом саме Білорусь розпочне сухопутне вторгнення на територію України. На мій погляд, для Лукашенка це буде вкрай фатальним кроком.
Заяви пана Лукашенка звучать доволі дивно, адже таким чином він деталі більше документує себе як учасника війни проти України. Його справа. Ми ж дійсно контролюємо ситуацію на північному кордоні, розвідка постійно слідкує за тим, що там відбувається, та повністю готові до будь-якого розвитку подій.
Скільки зараз російських військових є на території Білорусі?
Думаю, до пʼяти тисяч. Це суттєва кількість, але це значно менше, ніж на ділянках фронту, де життям жертвують десятки тисяч росіян.
Чи впливає вже на ситуацію на фронті російська мобілізація?
Мобілізовані почали зʼявлятися на південному та донецькому напрямках. Практично всюди росіяни мають вкрай великий дефіцит живої сили. Найбільш потужні бойові дії тривають на бахмутському напрямку – там росіян знищують буквально ротами.
Поки Росія не змогла мобілізувати заявлену кількість осіб у 200–300 тисяч. Ми очікуємо, що з прибуттям мобілізованих найближчими тижнями на фронт їхні втрати зростатимуть у геометричній прогресії, адже це непідготовлені люди, у яких немає навичок та навіть амуніції.
Чи означає це, що з наближенням холодів РФ втратить будь-яку спроможність вести активні дії чи то в обороні чи то в наступі?
Ініціатива вже зараз повністю належить Україні. Усюди, крім бахмутського напряму, де йдуть тяжкі, але рівні бої, ми вітісняємо ворога. Українська армія повністю контролює і підвезення резерву, і тилові транспортні спроможності росіян, і бойові можливості їхньої армії, особливо на півдні. Питання в додаткових обсягах зброї і снарядах певних калібрів для того, щоб ми могли інтенсифікувати бойові дії по лінії фронту.
Багатьох налякав сьогоднішній день – особливо з огляду на наближення опалювального сезону. До чого варто готуватися українцям у цьому сенсі?
Ми пройдемо цей період, хоча й, безумовно, він буде складним. Але це питання навіть не територій, а існування держави Україна. Ми не можемо сказати «байдуже, що там у Донецьку чи Херсоні, головне, щоб ми не мали проблем з опалювальним сезоном». Це означатиме, що ми отримаємо безкінечну війну і зрештою втратимо власну країну.
Держава буде робити усе можливе, щоб захистити обʼєкти енергетичної інфраструктури, нам будуть допомагати партнери. Але головне – ми маємо витримати та виграти цю війну. Щоб вже наступного сезону нашим дітям не доводилося сидіти у підвалах.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
