В офісі Дмитра Богачука, засновника FORM Photography Gallery, на підлозі біля робочого столу лежать загорнуті фотороботи. Деякі з них коштують сотні тисяч євро, і частина вже має власників: колекціонери купили їх, але поки не вирішили, куди забрати. «Сховища заповнені, тож найцінніше я тримаю поруч, щоб ніхто випадково не пошкодив, зокрема діти», – сміється Богачук.
Звісно, ці роботи можна було б відправити до професійного сховища у Швейцарії, як роблять багато колекціонерів. Але саме цього Богачук своїм клієнтам і не радить. «Фотографія має висіти на стіні. До неї хочеться повертатися поглядом, і з роками вона набуває нового особистого значення», – каже він.
З цієї філософії і виросла його галерея. Її засновано у Франції у 2023 році, а з липня 2026-го вона працює в оновленому просторі на Rue Winston Churchill в Дінарі – бретонському курортному містечку, з яким повʼязаний один із найвідоміших колекціонерів світу Франсуа Піно. За три роки, за даними компанії, у галереї зʼявилося 2800 клієнтів, а команда з десяти людей представляє українських авторів на провідних фотоярмарках світу.
Як українцю вдалося вбудуватися в міжнародний артринок, чому колекціонерам іноді вигідніше купувати мистецтво через невелику галерею, ніж через гігантів, і з чого почати власну колекцію? Про це Дмитро Богачук розповів Forbes BrandVoice.
Дмитро Богачук, засновник FORM Photography Gallery. Фото надано пресслужбою FORM Photography Gallery. Фото: Vlada Babych
FORM Photography Gallery
галерея, агенція, видавництво, онлайн-журнал та освітня платформа, засновані у Франції у 2023 році.
Простір галереї розташований у Дінарі (Бретань). Галерея представляє українських і міжнародних фотографів на ярмарках, у галереях і музеях, організовує міжнародні відкриті конкурси, видає книжки та проводить освітні програми.
Засновник – Дмитро Богачук, художник, куратор і лектор. Закінчив Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв. Фіналіст Hasselblad Masters 2021 року.
Ринок, якого не було
У 2017 році фотографію в Україні ще мало хто сприймав як предмет колекціонування. Тоді, за словами Богачука, разом з артменеджеркою Іванною Бертран вони взялися за Photo Kyiv ТМ. Перший ярмарок, повністю присвячений фотографії, відбувся в листопаді 2017 року в «Торонто-Київ».
Дмитро Богачук,
засновника FORM Photography Gallery
«Ми хотіли більшого, ніж просто виставка. Нашою амбіцією було створити середовище, в якому фотографія сприйматиметься як повноцінний предмет колекціонування, а українські автори отримають доступ до колекціонерів, інституцій і міжнародного ринку».
На одному майданчику вперше зустрілися люди, які раніше існували в різних світах: фотограф і засновник власної школи фотографії Віктор Марущенко, художник Арсен Савадов, класик української художньої фотографії з Хмельницького Роман Пятковка, а також молоді фотографи, колекціонери, видавці, куратори й галеристи. Після Photo Kyiv великі колекції почали активніше звертати увагу на українську фотографію.
«Я переконаний: масштабні культурні проєкти потрібно створювати навіть тоді, коли здається, що ринок до них ще не готовий. Саме такі проєкти цей ринок і формують», – каже він.
З Києва – у Гран-Пале
Повномасштабна війна поставила Photo Kyiv на паузу. Тож у 2023 році Богачук переніс свій досвід на європейський ринок і заснував FORM. Цього разу амбіція була ще більшою: побудувати міжнародну платформу, яка працюватиме одночасно з художниками, колекціонерами, галереями та найбільшими мистецькими подіями світу.
Однією з візитівок галереї стала книжка «100 сучасних українських фотографів», яку видав FORM. Виставки за її мотивами вже побували в Базелі, Парижі, Страсбурзі, Арлі та Києві, а у 2025 році в межах тижня Paris Photo галерея показала в Парижі проєкт молодої української фотографії NEW VOICES.
Далі – головні фотоярмарки світу. У 2026 році FORM представив українських авторів на Photo London, а також на The Photography Show від AIPAD у Park Avenue Armory – найстаршому у світі ярмарку, присвяченому фотографії. Серед партнерських подій галереї також Photo Basel і Tokyo Gendai.
The Photography Show від AIPAD у Park Avenue Armory. Фото надано пресслужбою FORM Photography Gallery
А один з останніх проєктів, за словами засновника, увійшов до програми Paris Photo, яка цими днями триває в Гран-Пале. «Для мене це символічно. У 2017-му ми намагалися привернути увагу до фотографії в Україні. Сьогодні представляємо власні проєкти в самому центрі міжнародного артринку», – каже Богачук.
€450 000 за один кадр
Ще до власної галереї Богачук працював артдилером, і переломним моментом стала одна угода: продаж фотографії сучасного японського художника за €450 000, його особистий рекорд. «Тоді я зрозумів, що люди довіряють мені більше, ніж галереї, де купують. Деякі колекціонери не памʼятають, що і де вони придбали, але памʼятають мою пораду», – каже він. Саме після цього Богачук вирішив відкрити власну галерею.
Ще один урок тієї карʼєри: імʼя художника саме по собі не гарантує вдалої інвестиції. Серед авторів, яких Богачук радить колекціонерам, – класики Вільям Еґґлстон, Хіросі Суґімото та Ман Рей. Але навіть тут, наголошує він, легко помилитися.
«В одного автора можуть бути фотографії, що мають музейну значущість, і роботи, які залишаються другорядними для його творчої спадщини. Різниця у вартості може бути величезною», – пояснює він. Тому експертиза – це знання конкретного твору: його місця у творчості художника, тиражу, походження, стану й історії продажів.
Не менш важливий принцип – вторинний ринок. Якось після лекції в Київській школі фотографії до Богачука підійшли люди, які купили в Америці роботу за €100 000, і попросили допомогти її продати. Він відмовився. «Я раджу купувати лише те, що має вторинний ринок. Якщо прийти в першу-ліпшу галерею в Парижі, можна придбати те, що потім неможливо перепродати», – каже він.
Колекція за €100 000: дві стратегії
На думку Богачука, бюджету в €100 000 достатньо, щоб зібрати серйозну фотографічну колекцію світового рівня. Є два шляхи.
Перший: 10–15 ретельно відібраних робіт визнаних міжнародних авторів. За сприятливих ринкових умов і правильного вибору така колекція за 10 років потенційно може подорожчати вдвічі або навіть упʼятеро. «Звісно, це не гарантія: артринок має власні ризики, обмежену ліквідність і не завжди передбачувану динаміку», – застерігає Богачук.
Другий шлях йому особливо близький: за ті самі гроші можна поступово сформувати колекцію з близько 200 робіт українських фотографів. Для старту галерея пропонує лімітоване портфоліо зі 100 робіт, частина з яких увійшла до виставки молодої української фотографії, де взяли участь майже 80 авторів.
«Українська фотографія ще проходить етап міжнародного визнання. Якщо цей процес триватиме, окремі роботи можуть показати значне зростання вартості – у найуспішніших випадках навіть удесятеро», – вважає Богачук. З його досвіду, молоді автори, які кілька років тому продавали роботи за €500–600, сьогодні продають їх за €6000–16 000. А в його особистій практиці траплялися твори, куплені приблизно за €100, які згодом оцінювали від €20 000*.
«Це не магія і не випадковість. Це результат багаторічного вивчення ринку і роботи з художниками. Звісно, далеко не кожна покупка дає такий результат», – каже він.
Як працює галерея без традиційної комісії
У класичній моделі артринку покупець часто сплачує повну вартість роботи, а іноді ще й комісії аукціонних домів чи посередників. FORM обрав інший шлях. Завдяки прямим домовленостям з авторами та галереями, які їх представляють, клієнт отримує доступ до твору за ціною, нижчою за ринкову. Галерея ж заробляє на різниці між закупівельною і продажною вартістю та передає колекціонеру значну частину цінової переваги.
За словами Богачука, FORM співпрацює з міжнародними галереями найвищого рівня, зокрема Zwirner і Pace. Конкурентів він у цьому не бачить: «Я розглядаю такі стосунки як партнерство. Коли колекціонер хоче купити роботу автора, якого представляє інша галерея, я йду туди і кажу: у мене є клієнт, який хоче придбати у вас роботу».
Команді з десяти людей працювати з 2800 клієнтами непросто. «Артринок вимагає персонального підходу. Не можна запропонувати фотографію як товар в інтернет-магазині. Треба розуміти смак людини, її колекцію, фінансові можливості і навіть те, як вона живе», – пояснює засновник.
Хтось шукає одну особливу роботу для дому чи офісу, хтось – колекцію музейного рівня, а хтось сприймає мистецтво як частину довгострокової стратегії управління капіталом. Для компаній галерея збирає корпоративні колекції під ключ: їх можна показати в музеї, видати каталог і заявити про себе як про мецената.
Богачуку важливо, щоб від цієї системи вигравали й автори. Галерея не бере комісії з продажів, які художник здійснює самостійно. «Ці гроші залишаються в нього, а отже, він може створювати нові роботи і ставати незалежнішим. Мистецький бізнес має збагачувати не тільки посередників, а й тих, хто створює самі твори», – каже він.
Купуйте те, що любите
Попри всі цифри, головну пораду колекціонерам Богачук формулює без них. Найважливіший капітал, на його думку, – це смак, допитливість і здатність відчувати красу. Тож почати колекціонувати можна практично з будь-яким бюджетом.
«Уявімо, що через 20 років ринкова вартість роботи впаде. Якщо ви купували її лише заради прибутку, це розчарує. Але якщо ви щиро любите цей твір, він залишиться цінним для вас незалежно від результатів аукціонів», – каже він.
До речі, фотографія зараз у фокусі й у сусіда галереї по Дінару: у паризькій Bourse de Commerce Франсуа Піно до 200-річчя фотографії показує виставку Remember Me – близько 700 робіт понад 70 авторів зі своєї колекції, від портретів до пейзажів.
Ціна може змінюватися, ринки можуть зростати або падати, а справжнє відчуття краси залишається з вами
* FORM Photography Gallery («Форм Фотографі Геллері»), Hasselblad Masters («Гассельблад Мастерс»)