Закон «Про ветеранське підприємництво» передбачає для бізнесів ветеранів пріоритет у держзакупівлях. Але новий закон про публічні закупівлі може обмежити доступ до таких контрактів. Чому виникла суперечність та як це виправити, розповідає голова ГО «Звитяжці» та викладач Києво-Могилянської школи врядування імені Андрія Мелешевича Володимир Серветник.
Новий журнал Forbes Ukraine – у продажу з безкоштовною доставкою
Четвертий номер Forbes Ukraine у 2026 році – про людей, бізнеси та ідеї, які вже сьогодні визначають майбутнє країни.
Головні теми:
- «30 до 30» – архітектори нової країни
- 15 перспективних ветеранських компаній
- Війна на виснаження бізнесу
- 20 перспективних франшиз
- Друг України №1 – Говард Баффет і $1,4 млрд допомоги Україні
- Українське мистецтво воєнного часу та феномен Івана Марчука
Традиційно в номері — понад 190 сторінок фірмових історій, аналітики та досліджень Forbes Ukraine.
Одна з головних проблем малого ветеранського бізнесу – грант може допомогти купити обладнання чи сировину, але цього недостатньо, щоб підприємство стало життєздатним. Йому потрібні стабільні покупці та замовлення.
Таким покупцем могла б стати держава. Закон «Про ветеранське підприємництво» передбачає, що ветеранський бізнес може отримувати пріоритетний доступ до державних і регіональних замовлень. Для нього планують резервувати контракти в межах до 5% відповідних бюджетних програм.
Але скористатися цим механізмом може виявитися складніше, ніж передбачалося. Причина – неузгодженість законодавства.
У чому конфлікт та що ж робити ветеранським бізнесам?
Статус є, доступу може не бути
За даними Мінветеранів, 1971 ветеранський бізнес отримав гранти від Українського ветеранського фонду та програми «Власна справа», ще 1262 підприємства внесені до Реєстру ветеранського бізнесу. Ці групи частково перетинаються, тому складати цифри не можна.
Статус ветеранського бізнесу залежить передусім від того, кому він належить. Це може бути ФОП або самозайнятий ветеран, а також компанія, корпоративні права якої належать ветеранам.
Але новий Закон «Про публічні закупівлі» №4888-IX встановлює інші критерії для участі в зарезервованих закупівлях. Щонайменше 30% працівників підприємства мають належати до визначених законом категорій – зокрема це люди з інвалідністю та окремі категорії учасників бойових дій.
Тому статус ветеранського бізнесу ще не означає доступу до зарезервованого контракту. Ветеран може повністю володіти компанією і бути в Реєстрі, але не відповідати вимозі щодо складу працівників.
У цієї вимоги є своя логіка: зарезервовані контракти мають стимулювати працевлаштування людей, яким складніше конкурувати на ринку праці. Подібний механізм використовують і в європейському праві.
Розсилка Forbes AI: штучний інтелект очима тих, хто ризикує грошима
Але підтримати зайнятість ветеранів і підтримати бізнеси, створені ветеранами, – це два різних завдання. Ветеран-підприємець може найняти технолога і водія не з числа ветеранів, бо саме такі фахівці потрібні його бізнесу. Від цього компанія не перестає бути ветеранською, але вимогам зарезервованої закупівлі може не відповідати.
Нові правила запрацюють у 2027 році, тому підходи ще можна узгодити. Для початку Мінветеранів і Мінекономіки варто зіставити Реєстр ветеранського бізнесу з даними Prozorro: скільки таких компаній уже брали участь у тендерах, вигравали їх, виконували договори та отримували повторні замовлення.
Це покаже масштаб проблеми і допоможе відповісти на головне питання: чи має офіційний статус ветеранського бізнесу давати доступ до окремого механізму держзакупівель.
Що можуть зробити компанії, не чекаючи закону
Держава – не єдиний великий покупець. Приватні компанії можуть працювати з ветеранським бізнесом уже зараз – без спеціальних реєстрів, квот і законів.
Почати варто зі строків оплати. Для малого бізнесу проблема часто не в ціні чи якості товару, а в касовому розриві. Щоб виконати велике замовлення, підприємець спочатку купує сировину, платить зарплати й оплачує логістику і лише потім отримує гроші від замовника.
Тому скорочення післяплати, наприклад, із 60 до 14 днів може бути для малого виробника ціннішим за формальну програму підтримки. Це визначає, чи зможе він взагалі виконати контракт, не заморозивши значну частину своїх обігових коштів.
Є й простіші рішення: починати з невеликих тестових замовлень, додавати перевірені ветеранські бізнеси до бази потенційних постачальників або залучати їх як субпідрядників у великих контрактах.
Для великої компанії це не лише соціальна відповідальність. Нові локальні постачальники зменшують залежність від одного контрагента і дають альтернативу, якщо він зриває поставки.
Оцінювати результат теж варто не за кількістю інформаційних кампаній. Значно показовіші цифри – скільки компанія реально закупила у ветеранських бізнесів, скільки договорів вони успішно виконали і скільки постачальників отримали повторне замовлення вже на звичайних конкурентних умовах.
Грант допомагає відкрити бізнес. Перший контракт дає йому покупця. А другий, отриманий завдяки ціні та якості, показує, що підтримка справді спрацювала.
