Категорія: Контриб'ютори
Дата: 24 липня

Від «битви за урожай» до «боротьби за логістику». Що чекає український агробізнес в умовах блокади портів

Олег Заплетнюк

Контриб’ютор Forbes

3 хв читання

Захід суден до українських портів тимчасово призупинився через російські обстріли. CEO ТАС Агро Олег Заплетнюк пояснює, що відбувається з галуззю, коли зерно нікуди вивезти.

Новий журнал Forbes Ukraine – у продажу з безкоштовною доставкою

Четвертий номер Forbes Ukraine у 2026 році виходить до Дня Незалежності – на пʼятий рік великої війни. Його наскрізна тема – суб’єктність. Про підприємців, бізнеси та культуру, які не чекають, поки хтось визначить їхнє майбутнє, а продовжують будувати його самі – під сиренами, обстрілами та в умовах постійної невизначеності.

Традиційно в номері — понад 190 сторінок концентрованого «бізнесового щастя» для тих, хто будує майбутнє України.

Купити журнал

Український аграрний бізнес навчився працювати в умовах невизначеності. За останні роки ми пережили втрату частини земель, дефіцит кадрів, здорожчання ресурсів, постійні атаки на енергетичну інфраструктуру та складну логістику. Але сьогодні перед галуззю постає черговий виклик. Масовані атаки на портову інфраструктуру та фактичне скорочення кількості суден, які готові заходити до українських портів, можуть стати одним із найсерйозніших факторів впливу на аграрну галузь найближчих місяців.

Агропродукція – це близько 59% експорту України, або $24,5 млрд валютної виручки на рік. Агросектор, де працює до 2,6 млн людей, формує до 17% ВВП. Також агросектор — це близько 2,3–2,5 млн робочих місць.Відповідно, коли зерно не може швидко залишати країну, проблеми виникають по всьому виробничому ланцюгу.

Саме глибоководні порти забезпечують найбільш конкурентний експорт українського зерна. Тому будь-які суттєві обмеження їх роботи впливають на весь ринок, а не лише на окремі компанії. Йдеться не лише про експорт. Наслідки значно ширші.

Експорт — це не лише продаж зерна

Перший ефект зупинки портів – накопичення залишків на елеваторах. Це створює дефіцит потужностей зі зберігання, змушує аграріїв продавати зерно швидше та часто за менш вигідними цінами.

Другий ефект – зростання вартості логістики. Кожен додатковий день простою судна, кожен додатковий страховий ризик або зміна маршруту автоматично закладаються у кінцеву ціну українського зерна. Вітчизняна агропродукція конкурує на світовому ринку насамперед ціною, тому кожен додатковий долар витрат на логістику знижує закупівельні ціни для українського агровиробника. Саме цей фактор зараз є найбільш чутливим для ринку. Фактично виробник починає отримувати менше, хоча світова ціна може майже не змінюватися.

Українське зерно стає менш конкурентним. Світові покупці оцінюють не лише ціну товару, а й стабільність поставок, швидкість виконання контрактів та логістичні ризики.

Якщо судновласники побоюються заходити до українських портів, якщо страхування дорожчає, якщо графіки постійно змінюються, імпортери починають шукати альтернативу. І навіть після стабілізації ситуації повернути ці ринки буде непросто.

За відсутності достатнього експорту внутрішній ринок отримує надлишок пропозиції. Це створює тиск на закупівельні ціни. Навіть якщо на світових біржах зерно дорожчає через скорочення поставок, українські аграрії можуть не відчути цього ефекту. Причина проста — логістичний дисконт. Саме він може стати головним фактором ціноутворення в найближчі місяці.

Наступна посівна напряму залежить від сьогоднішнього експорту. Аграрний бізнес працює циклічно. Кошти, які компанія отримує після продажу врожаю, майже відразу інвестуються у наступний сезон. Якщо експорт сповільнюється, ліквідність підприємств зменшується. Особливо відчутно це буде для малих та середніх фермерських господарств, які мають значно менший запас фінансової стійкості.

До кінця сезону, найімовірніше, ринок залишатиметься дуже волатильним. Найближчим часом ми можемо побачити:

значні коливання внутрішніх закупівельних цін;
періодичний дефіцит елеваторних потужностей;
значне здорожчання логістики;
стримані інвестиції в оновлення техніки та розвиток.

Багато залежатиме від того, наскільки швидко вдасться відновити стабільну роботу морських експортних маршрутів.

Як підготуватись до тривалої блокади

Якщо блокада портів триватиме довго, агросектор змушений буде пройти через жорстку трансформацію. Ось кілька сценаріїв, до яких ми в «ТАС Агро» та всі наші колеги по цеху маємо бути готові:

1. Зміна сівозміни та ставка на маржинальність. Ера «ганятися за валом» (тобто за максимальною урожайністю) минула. За високої вартості логістики вивозити дешеві та обʼємні культури стає збитковим. Необхідно переходити на високомаржинальні та олійні культури — сою, соняшник, ріпак. У 2026 році в структурі сівозміни компанії «ТАС Агро» кукурудза становитиме лише 12%.

2. Розвиток власної переробки. Продавати сировину в умовах блокади — це розкіш, яку ми більше не можемо собі дозволити. Експортувати не соняшник, а олію; не кукурудзу, а біоетанол чи комбікорми. Додана вартість залишається в Україні, а транспортувати готову продукцію дешевше. «ТАС Агро» постійно аналізує ринок і визначає предмет інвестицій у переробку.

3. Збільшення можливостей для зберігання урожаю. Необхідно інвестувати у власну елеваторну інфраструктуру, мобільні складські комплекси та використовувати полімерні рукави для зберігання. У 2026 році компанія «ТАС Агро» придбала елеватор на 60 000 т зберігання в Черкаській області.

4. Максимальний контроль витрат. У найближчі роки успішними будуть ті господарства, які зможуть працювати максимально ефективно. Кожен літр пального, кожен кілограм добрив і кожна технологічна операція мають приносити результат. Саме тому дедалі більшого значення набувають точне землеробство, диференційоване внесення добрив, автоматизація виробничих процесів і постійний контроль собівартості. Ми декілька років системно інвестуємо в оновлення техніки і технологій вирощування рослин.

Попри всі виклики, ми віримо в український агросектор, який неодноразово демонстрував здатність адаптуватися швидше, ніж прогнозували експерти. Але адаптація не повинна ставати нормою. Наше стратегічне завдання — зберегти роль України як одного з ключових гарантів світової продовольчої безпеки. І для цього необхідно забезпечити головну умову — безперервну та прогнозовану роботу експортної логістики.

Матеріали по темі