Велике бажання продавати. Готовність українських меблевиків конкурувати за якістю із західними гравцями і вміння Дмитра Патіса знаходити клієнтів стали основою стійкого бізнесу. /ANDRII GOLUBTSOV / ESKADA-M
Категорія
Компанії
Дата

Дмитро Патіс організував незвичну форму експорту – кластер виробників меблів. Як організація пройшла жорсткий тест-драйв війною

Велике бажання продавати. Готовність українських меблевиків конкурувати за якістю із західними гравцями і вміння Дмитра Патіса знаходити клієнтів стали основою стійкого бізнесу. Фото ANDRII GOLUBTSOV / ESKADA-M

Наприкінці лютого у Дмитра Патіса, 40, було дві проблеми: довезти сім’ю до кордону з Румунією і заспокоїти іноземних клієнтів, які очікували на українські меблі. «Якби не діяв швидко, весь експорт, який я налагоджував чотири роки, розпався б», – каже Патіс. Замовники отримали меблі майже вчасно.

Forbes Україна випустив новий номер друкованого журналу. В ньому майже два десятки ексклюзивних матеріалів. Придбати журнал з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням.

Патіс уже 15 років на будівельно-меблевому ринку. У 2007 році він разом із братами заснував у Рівному компанію-виробника шпонованих плит Eskada-M. Чотири роки тому він впровадив нестандартну бізнес-модель. Підприємець знаходить велике іноземне замовлення, яке виконує пул виробників меблів в Україні. Торік п’ятеро об’єднаних у кластер меблевиків експортували більш ніж на $1 млн. 

Першим клієнтом Патіса був ортодоксальний ізраїльтянин, який замовив меблі в гуртожиток на 200 осіб. Релігійність клієнта вплинула на розвиток бізнесу. Більшість релігійних організацій в Ізраїлі муніципальні та можуть співпрацювати лише з ізраїльськими компаніями. Тому у 2019 році там було створено компанію Alpi. 

Замовлення на $20 000 з Франції згоріло, як і фабрика.

Дмитро Патіс

Після першого замовлення запрацювала циганська пошта. Alpi почала набирати популярність серед ортодоксів і їхніх знайомих. Кластер з України поставив меблі в синагогу в Ізраїлі та Швейцарії, у школу в Нью-Йорку, до вілли у Франції. 

За чотири роки Патіс знайшов 30 клієнтів і створив кластер із семи постійних виробників в Україні, ще сімох залучає для виробництва специфічних деталей. Кістяк кластера складають компанії «Кі-про», «Новий стиль», «Мебель-Сервіс», «Техно плюс», Pavlуk, Eskada-m, Domberg. Команда архітектора Олега Борейка конструює меблі й проєкти. «Я пишаюся, що ми зараз продаємо інтелектуальну складову – дизайн, інженерію», – зазначає Патіс. 

Сила кластера – кожен виробник робить те, що в нього найкраще виходить, каже Йосиф Павлик, засновник фабрики Pavlуk. У кластері легше розв’язувати проблеми: кадрові, технологічні, логістику, комунікації з клієнтом, пояснює Павлик. До війни Alpi забезпечувала Павлику до 15% замовлень, нині – близько 5%.

Війна влаштувала жорсткий краш-тест бізнес-моделі Патіса. Росіяни знищили виробництво «Родинне Дерево» в Ірпені. «Замовлення на $20 000 з Франції згоріло, як і фабрика», – каже Патіс. 

Блокада морських шляхів, черги на кордонах, відмова страховиків страхувати вантажі, зростання цін на пальне підвищили затрати на логістику у два-три рази, каже Оксана Донска – керівниця кластерної платформи в Українській асоціації меблевиків. 

Патіс розв’язав частину логістичних проблем: уже на початку березня знайшов склад у Молдові й розібрався з експортом через румунську Констанцу. «Гадаю, що першим з України до Ізраїлю пішов наш контейнер, – каже Патіс. – Це було 15 квітня». 

Клієнти побачили, що війна не заважає виконувати зобов’язання, і з’явились навіть нові замовлення. Наразі у кластера в роботі вілла у Швейцарії, школа в Бельгії та три гуртожитки в Ізраїлі. 

«Для багатьох меблевиків експорт став можливістю вижити», – каже Донска. Український ринок упав на 30–40%. А експорт за вісім місяців просів на 18%, склавши $551 млн, дані офісу з розвитку підприємництва та експорту. «Експорт відбувається всупереч перепонам, – каже Донска. – Але експорт починається із замовника. Все решта можна подолати». Основний канал клієнтів – міжнародні виставки. На останніх чотирьох івентах свою продукцію презентували понад 50 наших меблевих фабрик. 

Патіс запевняє, що його бізнес-модель витримала тестування війною. Місячний дохід майже вийшов на довоєнний рівень – $60 000 – 80 000. «У жовтні ми відвантажуємо замовнику два контейнери, і ще один поїде у грудні», – ділиться планами підприємець.

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий випуск Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні