Наприкінці лютого у Дмитра Патіса, 40, було дві проблеми: довезти сім’ю до кордону з Румунією і заспокоїти іноземних клієнтів, які очікували на українські меблі. «Якби не діяв швидко, весь експорт, який я налагоджував чотири роки, розпався б», – каже Патіс. Замовники отримали меблі майже вчасно.
Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: перший список найкращих роботодавців для ветеранів, список перспективних молодих українців «30 до 30», 40 компаній, які вийшли на іноземні ринки під час війни, історії Марії Берлінської, Всеволода Кожемяки та загалом майже два десятки текстів.
Патіс уже 15 років на будівельно-меблевому ринку. У 2007 році він разом із братами заснував у Рівному компанію-виробника шпонованих плит Eskada-M. Чотири роки тому він впровадив нестандартну бізнес-модель. Підприємець знаходить велике іноземне замовлення, яке виконує пул виробників меблів в Україні. Торік п’ятеро об’єднаних у кластер меблевиків експортували більш ніж на $1 млн.
Першим клієнтом Патіса був ортодоксальний ізраїльтянин, який замовив меблі в гуртожиток на 200 осіб. Релігійність клієнта вплинула на розвиток бізнесу. Більшість релігійних організацій в Ізраїлі муніципальні та можуть співпрацювати лише з ізраїльськими компаніями. Тому у 2019 році там було створено компанію Alpi.
Замовлення на $20 000 з Франції згоріло, як і фабрика.
Дмитро Патіс
Після першого замовлення запрацювала циганська пошта. Alpi почала набирати популярність серед ортодоксів і їхніх знайомих. Кластер з України поставив меблі в синагогу в Ізраїлі та Швейцарії, у школу в Нью-Йорку, до вілли у Франції.
За чотири роки Патіс знайшов 30 клієнтів і створив кластер із семи постійних виробників в Україні, ще сімох залучає для виробництва специфічних деталей. Кістяк кластера складають компанії «Кі-про», «Новий стиль», «Мебель-Сервіс», «Техно плюс», Pavlуk, Eskada-m, Domberg. Команда архітектора Олега Борейка конструює меблі й проєкти. «Я пишаюся, що ми зараз продаємо інтелектуальну складову – дизайн, інженерію», – зазначає Патіс.
Сила кластера – кожен виробник робить те, що в нього найкраще виходить, каже Йосиф Павлик, засновник фабрики Pavlуk. У кластері легше розв’язувати проблеми: кадрові, технологічні, логістику, комунікації з клієнтом, пояснює Павлик. До війни Alpi забезпечувала Павлику до 15% замовлень, нині – близько 5%.
Війна влаштувала жорсткий краш-тест бізнес-моделі Патіса. Росіяни знищили виробництво «Родинне Дерево» в Ірпені. «Замовлення на $20 000 з Франції згоріло, як і фабрика», – каже Патіс.
Блокада морських шляхів, черги на кордонах, відмова страховиків страхувати вантажі, зростання цін на пальне підвищили затрати на логістику у два-три рази, каже Оксана Донска – керівниця кластерної платформи в Українській асоціації меблевиків.
Патіс розв’язав частину логістичних проблем: уже на початку березня знайшов склад у Молдові й розібрався з експортом через румунську Констанцу. «Гадаю, що першим з України до Ізраїлю пішов наш контейнер, – каже Патіс. – Це було 15 квітня».
Клієнти побачили, що війна не заважає виконувати зобов’язання, і з’явились навіть нові замовлення. Наразі у кластера в роботі вілла у Швейцарії, школа в Бельгії та три гуртожитки в Ізраїлі.
«Для багатьох меблевиків експорт став можливістю вижити», – каже Донска. Український ринок упав на 30–40%. А експорт за вісім місяців просів на 18%, склавши $551 млн, дані офісу з розвитку підприємництва та експорту. «Експорт відбувається всупереч перепонам, – каже Донска. – Але експорт починається із замовника. Все решта можна подолати». Основний канал клієнтів – міжнародні виставки. На останніх чотирьох івентах свою продукцію презентували понад 50 наших меблевих фабрик.
Патіс запевняє, що його бізнес-модель витримала тестування війною. Місячний дохід майже вийшов на довоєнний рівень – $60 000 – 80 000. «У жовтні ми відвантажуємо замовнику два контейнери, і ще один поїде у грудні», – ділиться планами підприємець.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
