«Опціони – не те, чого навчають у школі». Навіщо BlaBlaCar зробив усіх співробітників акціонерами – інтерв'ю з гендиректором Ніколасом Брюссоном /Фото з особистого архіву
Категорія
Інновації
Дата

«Опціони – не те, чого навчають у школі». Навіщо BlaBlaCar зробив усіх співробітників акціонерами – інтерв'ю з гендиректором Ніколасом Брюссоном

Ніколас Брюссон, гендиректор BlaBlaCar. Фото з особистого архіву

15 червня стартап для організації поїздок BlaBlaCar запустив програму роздачі акцій усім співробітникам компанії. Forbes поговорив із гендиректором і засновником компанії Ніколасом Брюссоном про те, навіщо це компанії і які вигоди обіцяє співробітникам

Брюссон – випусник École Polytechnique, найпрестижнішої вищої політехнічної школи у Франції. Інженер за фахом, на початку 2000-х він встиг попрацювати у Кремнієвій долині і Європі, повчитися у каліфорнійському Берклі. Брюссон був одним із співзасновників BlaBlaCar у 2006 році і став операційним директором компанії, поки не перейшов на роль CEO в 2016 році.

За весь час BlaBlaCar розширився на 22 країни і набрав понад 90 млн користувачів. Україна – один із найбільш швидкозростаючих регіонів, тут компанія налічує понад 7 млн клієнтів і крім карпулінгу займається продажем автобусних квитків. Сукупно на рахунку BlaBlaCar вже понад $560 млн фінансування, компанія оцінюється приблизно у $2 млрд, розповідав Брюссон в одному з інтервʼю. Його план – зробити бізнес операційно прибутковим у другій половині 2022 року і вивести на біржу.

Кращий спосіб прискорити зростання – поділитися з усіма результатами успіху і зробити кожного у компанії акціонером, запевняє гендиректор BlaBlaCar. У нього вже є приклади – ранні співробітники стартапу, які успішно продали свої акції, утворили так звану BlaBla Mafia – мережу з понад 30 стартапів, запущених заразом і на гроші від реалізації своїх акцій.

Forbes публікує скорочену і відредаговану для ясності версію інтервʼю.

Матеріали по темі

Які практичні і вимірювані результати плануєте побачити завдяки роздачі акцій – зменшення плинності, підвищення продуктивності?

Ми не дивимося на короткострокові практичні цілі, правда. Головна причина – освітня. Чи знизить програма видачі акцій плинність? Можливо, але навряд чи стане основним драйвером. Чи стане BlaBlaCar привабливіше для співробітників? Швидше так, але як додатковий фактор, адже набагато більше на вибір людей впливає продукт, яким ми займаємося.

Що я маю на увазі, коли кажу, що головна причина – освітня? У Європі мало знають про політики отримання опціонів та акцій. Після повернення зі США, де я навчався і працював у 2000-х, мені завжди впадало це в очі. У той час як у Долині щосили говорили про опціони, маючи перед очима історії ексспівробітників Apple, Cisco або eBay, тут тема майже не піднімалася. А адже ділитися акціями – чи не єдиний спосіб створити здорову екосистему, в якій наслідки успіху не сконцентровані тільки у руках засновників і ключових акціонерів. І не обовʼязково відразу давати великі частки, досить почати з малого.

У BlaBlaCar я пропагую культуру роботи з акціями вже понад 10 років. Мені завжди хотілося зробити це глобальною практикою, але заважали обставини. Опціони – право на викуп акцій за обумовленою ціною – не можна ввести просто так, потрібно провести юридичну роботу. Тому довгий час число їхніх одержувачів було обмежене, загалом топменеджментом. Ми робили так несвідомо, так склалося.

«У BlaBlaCar я пропагую культуру роботи з акціями вже понад 10 років»,

Ніколас Брюсcон засновник і CEO BlaBlaCar

Потрібно було зробити інструмент загальнодоступним і зняти табу. Це не означає, що тепер немає різниці, на якій ти ролі – у кожного свій план нарахування, який залежить від рівня професійної підготовки у компанії, позиції і так далі. І на цьому все не закінчується. Опціони – не те, чого навчають у школі. Якщо у вашому оточенні недостатньо людей, які ними скористалися, в їх механіку і реалістичність складно повірити. Тому-то в Долині вони так популярні – перед очима купа прикладів того, як люди розбагатіли завдяки своїй праці. А у Києві чи Парижі про таке говорять рідше.

Тут ми підходимо до другої причини, з якої ми зайнялися цим проєктом. Далеко не всі компанії в Європі доводять опціони до реальних кеш-аутів – до моменту, коли співробітник отримує гроші за свої акції. Проте саме тоді це все стає реальним. Ми у BlaBlaCar завжди сприймали це серйозно. Коли компанія піднімає нові раунди, ми завжди намагаємося організувати викуп акцій у співробітників – якщо вони, звичайно, хочуть продавати.

Ви обрали дворічний період вестингу. Чому так мало? Зазвичай він триває від трьох років – це ж зрозумілий спосіб збільшити лояльність.

Давайте розділяти поняття. Для топменеджменту діє програма видачі Stock Options. У цьому разі нараховує більша частка і вестинг-період триває чотири роки, у підсумку їх потрібно викупити. Це резонна практика.

Нова програма для всіх співробітників – так звані Restricted Stock Unit, а по суті своїй безкоштовні акції, які нараховуються у дворічний період. Їхнє завдання – переконатися, що у всіх є частина пирога. Не можна, щоб люди подумали, ніби це занадто складно, і відчували, наче їх хочуть примусово повʼязати із компанією.

Але і давати опціони через два дні після виходу на нове робоче місце – теж нерозумно. Потрібно знайти баланс, і ми вибрали дворічний вестинг. По його закінченні можемо запропонувати співробітникам більше.

Існує думка, що опціони в приватних компаніях складно реалізувати – незрозуміло, як оцінюється бізнес і як із нього вийти. Ви згодні?

Сьогодні існують спеціалізовані маркетплейси для продажу акцій приватних компаній – і кожен може ними скористатися. Крім того, з 2015 року ми вже чотири рази піднімали гроші за умови, що інвестори частково викуповували частки попередніх співробітників. По суті це як тендер з двох частин. Спочатку інвестор каже, скільки готовий вкласти в компанію і за якої оцінки, а потім називає суму, яку готовий витратити на викуп частки у співробітників.

Їм залишається вирішити, згодні вони чи ні. Але ми зазвичай створюємо свої правила – наприклад, не можна продавати за раз більше 20% пакету, – щоб підтримувати мотивацію. Крім цього, BlaBlaCar ніяк не впливає на рішення кожного окремого співробітника, зате ми допомагаємо організувати всі юридичні моменти. Потрібно підписати всього кілька паперів і отримати гроші. Ну а якщо продаєте самостійно через спеціалізовані майданчики, юридичний супровід доведеться взяти на себе.

Звичайно, наші акції не настільки ліквідні, як коли б ми стали публічною компанією. У день, коли BlaBlaCar вийде на біржу, про всі ці складнощі можна буде забути – акції будуть у вільному обігу. Але ось що я хочу підкреслити: те, що акції приватної компанії на кшталт BlaBlaCar неможливо продати, – це теж неправда. У нас були раунди майже кожні півтора року – вікно можливостей відкривається досить часто.

Який це має ефект? Навколо нас утворилася BlaBla Mafia – на кшталт групи ранніх співробітників PayPal, які пізніше зробили ще десяток успішних бізнесів. У нас теж є співробітники, які запустили свій бізнес завдяки продажу акцій. Опціони допомогли їм не тільки фінансово, а й культурно – показали, як повинна працювати компанія і який вплив це справляє на співробітників.

Матеріали по темі

В Україні така практика поки рідкість. Яку пораду ви дасте компаніям, які планують впровадити опціони?

Головна порада – будьте послідовними. Хочете, щоб співробітники думали як підприємці, брали на себе ризик і не боялися креативити? Якщо ви не даєте їм акцій, тоді це просто завищені очікування. Але не можна просто всунути людям до рук акції і чекати на диво. Вам доведеться навчати, розповідати, показувати приклади, щоб всі зрозуміли, що за інструмент у них в руках.

Можу сказати, що співробітники в Україні майже ніколи не питають про акції. У Франції майже така само ситуація, все почало змінюватися буквально нещодавно. Раніше навіть випускники топових університетів рідко про таке заїкалися. Доходило до смішного: швидше просили про які-небудь знижки або ваучери на похід у ресторан.

Розповім про послідовність на власному прикладі. У перші роки роботи BlaBlaCar я буквально змушував людей купувати акції – щоб у них конвертувалося близько 5–10% зарплати – і пояснював, що це забезпечить у майбутньому. Коли тобі 25 років, ці 5–10% нічого не вирішують. Врешті-решт, люди повірили мені, але без цих пояснень нічого б не спрацювало. Це було за часів, коли ми коштували €25–30 млн – крихти пороти з нинішніх оцінок. Звичайно, роки потому все стало на свої місця – ці люди змогли заробити сотні тисяч і навіть мільйони на продажах своїх пакетів.

Україна схожа на Францію тих часів, коли ми стартували. Це небезпечна ситуація, тому що бʼє по екосистемі, – люди менше ризикують, а якщо їх компанія досягає успіху, то не отримують значних бонусів.

Кращий спосіб прискорити зростання – поділитися з усіма результатами успіху і зробити кожного в компанії акціонером, запевняє гендиректор BlaBlaCar. /Фото з особистого архіву

Кращий спосіб прискорити зростання – поділитися з усіма результатами успіху і зробити кожного в компанії акціонером, запевняє гендиректор BlaBlaCar. Фото з особистого архіву

Яку роль Україна відіграє зараз для BlaBlaCar? Як ви оцінюєте результати роботи місцевого підрозділу?

Раніше в Україні була класична бізнес-команда, яка займалася карпулінгом. Це мається на увазі багато маркетингу, аналітики, роботу з PR. Віднедавна ситуація радикально змінилася – з часів поглинання Busfor ми почали продавати автобусні квитки, а Київ став технологічним центром. Це єдине місце крім Парижу, де ми сьогодні ведемо розробку.

Коли мова йде про автобусні технології, які ми використовуємо у Польщі, Мексиці або ще десь, за цим стоїть київська команда. Поки що процес формування місцевого R&D ще не закінчений, але ми вже дуже задоволені якістю талантів, які є в Україні.

Ми помітили, що в Україні повно сервісних компаній, які працюють над продуктами, які часто взагалі не мають відношення до країни і їх не можна «помацати». Коли працюєш в таких умовах – це заважає перейнятися проєктом, довгостроково на нього дивитися.

Ми хочемо добитися іншого, щоб українська команда розуміла, що вони будують глобальну платформу. Це не проєкт, який ви робите для компанії з Парижа. Це те, що BlaBlaCar робить в Києві, для України і світу. Приємний бонус – наша команда стала набагато різноманітнішою в культурному плані.

Матеріали по темі

Що повинна зробити Україна, щоб про неї краще дізналися французькі IT-компанії?

Коли я працював в США, то регулярно чув, що Україна дуже цінують щодо інженерних талантів. Французькі компанії, напевно, знають про ці переваги дещо менше.

Але давайте я не буду давати порад, тому що ми керувалися зовсім іншою логікою. Ми не думали, де знайти дешевих і розумних інженерів. Все виходило від експертизи і технологічної бази, яку ми отримали в ході поглинання Busfor. Вибір був простий: розвивати це на місці або перевозити в Париж. Рішення ухвалили швидко, тому що побачили можливість створити новий пул талантів і поповнити команду кращими людьми з іншого регіону.

Чи знаєте ви українські компанії? Grammarly, Reface, інші?

Чув, але Україна явно повинна рекламуватися більше. У вас є успішні компанії, але з огляду на розмір ринку і кількість талантів, їх повинно бути більше. Частина цієї проблеми – вплив сервісної індустрії, в якій можна просто регулярно міняти роботу щоб забезпечувати собі підвищення зарплати. Мені дуже хочеться побачити більше компаній з України, які будуть розвиватися глобально.

Попередній слайд
Наступний слайд
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

Рейтинг зарплат | 15 найкомфортніших банків