Бізнес шукає альтернативу пластиковій упаковці і у Re-Leaf Paper є, що йому запропонувати. Але проти стартапу грає час
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
«Врятувати Землю – дорого», – повторює студент-біотехнолог Київського університету ім. Т. Шевченка Валентин Фречка, 20. У 17 років він придумав, як робити папір з опалого листя, а не з деревини. Першою лабораторією стала кухня рідного дому в селі Сокирниця на Закарпатті, де довелося використовувати духовку замість сушарки.
За три роки Фречка – герой списку Forbes «30 до 30» – довів технологію до пуття і навчився виробляти папір тоннами. У травні 2021 року бренд Re-Leaf запустив продажі – 1,5 тонни пакетів з його паперу розлетілися за два тижні. Потенційні замовники шикуються в чергу, а сировина валяється під ногами. Що може піти не так?
Стартап на аутсорсі
На батьківській кухні Фречка не затримався. Влітку 2018 року він зі своїм проєктом виграв «золото» на міжнародній «Олімпіаді геніїв» у США. Ця новина потрапила на очі заступнику директора Житомирського картонного комбінату Сергію Рудковському. Той запросив Фречку продовжити експерименти на справжньому виробництві.
«Проєкт народжувався у мене на підприємстві», – каже Рудковський. Незабаром після цього він звільнився з комбінату і запустив компанію з виробництва упаковки з переробленої макулатури SEMecopack. Експериментують і з альтернативною сировиною – кавовою макухою і газонною травою.
Потрапивши в Житомир, Фречка зрозумів, що зі шкільного проєкту можна зробити бізнес. Залишалося забезпечити поставки сировини та її переробку. Стартапу годиться будь-яке листя. Його потрібно подрібнити, обробити паром і хімікатами – на виході вийде волокно, з якого можна робити папір.
Що для Re-Leaf – цінний ресурс, для міської влади – джерело головного болю. Тільки в столиці щоосені збирають близько 120 000 т листя, оцінює КМДА. Фречка вийшов на звʼязок з чиновниками, щоб організувати поставки. Першим відгукнулося керівництво Соломʼянського району Києва. Потім посипалися пропозиції забрати листя з Житомира, Ужгорода, Харкова, Одеси. Бажаючим довелося відмовляти – до таких обсягів стартап не був готовий.
Андрій Варцаба, співзасновник компанії Re-Leaf. Фото Олександр Чекменьов
На одну тонну паперу йде 2,3 тонни листя. Волокно добувають на Житомирському комбінаті і змішують навпіл з макулатурою. У папір суміш переробляють або на Моквинській паперовій фабриці під Рівним, або на Цюрупинській у Херсонській області. Потім готові рулони везуть до Харкова – там з паперу роблять пакети.
До кінця 2021 року стартап планує наростити виробництво з нинішніх 1,5–2 т на місяць до 10 т або близько 400 000 одиниць. Наступна мета глобальніше – вийти на випуск від 2500 т до 14 000 т продукції на рік. Що для цього потрібно? Не возити напівфабрикати через пів України, а побудувати власну фабрику.
Венчур проти грантів
Хочеш будувати – знайди гроші. Про світ інвестицій вчорашній школяр Фречка не знав нічого. На старті у справу йшли донати, призові від участі у конкурсах і заощадження. Коли раптово прийшла пропозиція про інвестиції з Казахстану, Фречка розгубився. «Шукав людей, які допомогли б розібратися з тими паперами», – розповідає він. Так восени 2019-го познайомився з майбутнім бізнес-партнером Андрієм Варцабою, 56.
Варцаба – фізик за освітою, побудував карʼєру, працюючи з грантовими проєктами. В кінці 90-х на гроші від Єврокомісії він організовував в Ужгороді бізнес-інкубатор. Пізніше чотири роки керував управлінням із транскордонного співробітництва та євроінтеграції в Закарпатській ОДА.
«Я по життю займаюся тим, що підтримую, консультую малий і середній бізнес», – говорить про себе Варцаба. Від казахських інвестицій Фречку він відрадив, натомість запропонував розвивати проєкт удвох. Спільну компанію зареєстрували в 2020-му, частки поділили навпіл. Судячи з відкритої звітності, прибутку вона поки не має.
Загалом у розвиток Re-Leaf вклали близько $100 000, підраховують партнери. На фабрику потрібно в рази більше. Для невеликого тестового виробництва близько $600 000, повномасштабне потягне на $4 млн. Де їх узяти?
Валентин Фречка, співзасновник компанії Re-Leaf. Фото Олександр Чекменьов
Імпакт-інвестиції або гранти, відповідає Варцаба. З венчурним капіталом у Re-Leaf не зрослося. У 2020-му стартап з третьої спроби виграв посівні $25 000 від Українського фонду стартапів (УФС), але грошей так і не взяв. «У них умови за договором дуже кабальні», – каже Варцаба. Його обурює вимога надати доступ до всієї інформації про продукт і технології. Змінювати контракт фонд відмовився. «Є політики і процедури, які є обовʼязковими для виконання всіма, – говорить глава УФС Павло Карташов. – Їх або приймають, або ні».
Із грантами було звичніше. На початку 2021-го Re-Leaf отримав €350 000 від Всесвітнього фонду Дикої природи (WWF). Гроші будуть надходити кількома траншами. Їх вистачить, щоб розвиватися і чекати, поки зʼявиться великий інвестор.
Відкладені можливості
Re-Leaf народився у вдалий час. Євросоюз планомірно забороняє одноразовий пластик, упаковку і пакети. Замінити їх на 100% матеріалами, що переробляються, планують до 2030 року. Український парламент влітку 2021-го ухвалив вивести з обігу пластикові пакети – тонкі, надтонкі і оксорозкладні – в супермаркетах і громадському харчуванні до січня 2023 року.
Деякі ритейлери грають на випередження. Мережа АТБ поширює в своїх магазинах біорозкладні пакети з 2019 року. «Ашан» оголосив, що замінить на касах звичайні пакети на аналоги з переробленого пластику влітку 2021-го. Про повну відмову від одноразових пакетів заявив Jusk – пропонує сумки з перероблених матеріалів.
Собівартість паперу з листя – $560–600 за тонну. Пакети з нього на сайті Re-Leaf продають по 9–10 грн за штуку. Це дорожче, ніж звичайні паперові сумки, – на маркетплейсе Prom.ua їх вартість починається від 300–400 грн за сотню штук.
«Маржинальність – 45%», – уточнює Фречка. На ринку пластикових пакетів цифри скромніші – трохи понад 20%, оцінює керівник компанії UKRPAK Антон Богомаз. До заборони його основної продукції харківський виробник готувався завчасно – розробив лінійку біоразкладних пакетів з кукурудзяного крохмалю. Обсяги поки невеликі – до 20–30 т на місяць, підраховує Богомаз. Коли закон запрацює на повну, їх планують збільшити в кілька разів. Окрім листя і крохмалю, в Україні також можна купити сумки з бавовни, льону, агроволокна, цукрової тростини, паперу з додаванням латексу.
Про прибутковість Re-Leaf мова не йде – продажі йдуть переважно невеликими партіями через сайт. Мережа гіпермаркетів METRO готова була закуповувати його пакети для всіх своїх магазинів у 18 містах України. Така партія стартапу виявилася не по зубах. Запити були від «Сільпо», «Good Wine», мережі ресторанів «Євразія». Відмовляти довелося і закордонним покупцям.
«Ми підтримуємо звʼязок із компанією і чекаємо на їхній повний запуск», – говорить керівник відділу власних торгових марок METRO Катерина Дубровіна. Фречка розраховує, що коли знайдуться гроші, на створення виробництва піде не менше року.
Чи є цей час? «Конкуренти Re-Leaf – кожне паперове підприємство», – каже Рудковський. Патентом технології не захистити. Тому, хто захоче її повторити, досить лише злегка змінити склад паперу, пояснює він.
Поки план Фречки – нарощувати виробництво на аутсорсі та отримати сертифікацію в ЄС. «Ціна на експорт буде на 15% більше, ніж для України», – підраховує він. У пріоритеті – Норвегія, Фінляндія і Данія. «Роби те, що можеш, з тим, що маєш, там, де є», – озвучує принцип Re-Leaf Фречка. А масштаб додасться.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
