Увечері, 10 серпня, український уряд оголосив, що кредитори України погодилися на два роки відмовитися від платежів за українським держборгом. Це дасть змогу Мінфіну заощадити на виплатах близько $6 млрд у період до серпня 2024 року, зазначив міністр Сергій Марченко. Чому це важливе досягнення уряду перед складним 2023-м роком.
Голосування серед кредиторів завершилося 10 серпня. Пристати на пропозицію Мінфіну погодилися не менш як половина тримачів кожного з випусків облігацій та загалом дві третини всіх кредиторів. За інформацією співрозмовника в уряді, частка найбільшого з них не перевищувала 10% від загальної суми боргу, про яку йшлося в цій угоді.
Які можливості Україні дає ця операція, як вона обмежує уряд та чим це відрізняється від реструктуризації держборгу в 2015-му, який вважався технічним дефолтом?
Про що Україна домовилася з кредиторами
Уряд запропонував власникам усіх облігацій, або так званих євробондів, що були випущені Україною з 2015-го по 2021-й роки, відстрочити виплати за ними на 24 місяці. За цими паперами Україна залучила близько $17 млрд.
Завдяки цьому Україна не буде сплачувати відсотків чи погашати тіло заборгованості до серпня 2024 року. Компенсація інвесторам за відстрочку – відсотки нараховуватимуться на два роки довше. Однак Україна має право в разі поліпшення економічної ситуації достроково повернутися до звичайного графіка обслуговування боргу.
Відсутність додаткових видатків на $6 млрд протягом двох років полегшить життя уряду. За словами двох співрозмовників в уряді, ознайомлених із попередніми оцінками Мінфіну, через руйнування та збитки, спричинені вторгненням РФ, Україні не вдасться суттєво скоротити дефіцит держбюджету найближчими роками. Нині Мінфін орієнтується на дефіцит у 2023-му на рівні близько $25–30 млрд.
Це дефолт?
Напередодні угоди головні світові рейтингові агентства синхронно знизили кредитні рейтинги України до переддефолтного рівня.
У 2015-му, останнього разу, коли Україна вела масштабні переговори з кредиторами, Мінфіну Наталії Яресько вдалося домовитись про списання 20% боргу (близько $3,7 млрд) із $15 млрд, які потрібно було сплатити у 2015–2019 роках, та відстрочку на чотири роки. Натомість Україні довелося дати більш суттєву компенсацію, ніж зараз. Власники облігацій отримали нові бонди з вищою ставкою (7,75% замість 7,22%, але на меншу суму) та ВВП-варанти на $3,2 млрд. За цими паперами Україна зобовʼязалася протягом 20 років віддавати кредиторам певний відсоток від економічного зростання понад 3%.
Найбільш суттєва відмінність від угоди 2015-го – зараз Україні вдалося уникнути будь-яких проблем із виплатами. Від початку року уряд сплатив за єврооблігаціями $860 млн. «Це була проактивна операція, тобто ми зробили це не через те, що не мали іншого виходу, – каже на правах анонімності співрозмовник в уряді. – До того ж після перших тижнів війни самі кредитори почали запитувати в нас: why do you pay?».
Чи можна було провести реструктуризацію та спробувати списати частину боргу? Малоймовірно, адже уряд не має уявлення, якою буде макроекономічна ситуація через кілька років, додає співрозмовник.
Що з іншими боргами
Окрім боргових зобовʼязань уряду, до периметру угоди потрапили облігації двох держкомпаній – «Укравтодору» ($700 млн зі ставкою 6,25% річних із погашенням у 2028-му) та «Укренерго» ($825 млн, 6,875% річних, погашення – у 2026-му). Чому тільки ці компанії? Тільки їхні зобовʼязання були підкріплені держгарантією.
Інші держкомпанії мають домовлятися про реструктуризацію/відстрочку окремо. Свої (важкі) перемовини з кредиторами вже веде НАК «Нафтогаз». Також зовнішні борги є в «Укрзалізниці», «Ощадбанку» та «Укрексімбанку».
Нічого не змінилося і з боргами України за кредитами від міжнародних фінансових установ. Найбільший позикодавець серед них – МВФ, якому уряд до кінця 2023 року має сплатити $4,6 млрд.
Україна поки не має ясності щодо долі цього боргу – активна фаза перемовин із Фондом, імовірно, розпочнеться тільки у вересні. Один із варіантів, про який говоритиме українська сторона, – коротка програма. Завдяки їй можна буде перекрити старі борги перед Фондом та профінансувати поточні потреби бюджету: допоки Україна не домовиться з МВФ про довгостроковий план співробітництва (для цього потрібне більш чітке розуміння макроситуації найближчими роками), розповідає співрозмовник в уряді.
Схожа схема була застосована наприкінці 2018-го, коли МВФ відкрив Україні 14-місячну програму на $3,9 млрд з огляду на рік подвійних виборів у 2019-му.
Які ризики у ВВП-варантів
Окрему пропозицію уряд мав до держателів ВВП-варантів, особливих цінних паперів, що зʼявилися внаслідок реструктуризації 2015-го. По-перше, Мінфін запропонував зсунути виплати на рік. По-друге, встановити «стелю» річних виплат в еквіваленті 0,5% ВВП (досі було не більш як 1% до 2025 року, далі – без обмежень). По-третє, закласти до угоди можливість для України викупити варанти повністю чи частково за номіналом протягом 2024–2027 років.
Мінфін час від часу викуповував варанти, залишивши на ринку близько 80% від початкового випуску. Навіщо можливість викупу зараз? За підрахунками Мінфіну, через потенційно високі темпи економічного зростання після обвалу у 2022-му (понад 30%, за прогнозом НБУ), Україна ризикує зіткнутися з необхідністю сплачувати за варантами близько $2 млрд на рік, тоді як весь викуп коштуватиме $2,6 млрд.
Що Мінфін робитиме ці два роки
Після реструктуризації 2015-го Україна два роки не могла залучити кошти на міжнародних ринках капіталу. Лише у вересні 2017-го уряд розмістив 15-річні єврооблігації на $3 млрд. Тоді частину цих коштів використали на рефінансування боргів, які потрібно було погасити у 2019-му та 2020-му роках.
За схожою логікою Мінфін діятиме й зараз. «Ми сподіваємося протягом наступних двох років повернутися з новим випуском облігацій», – каже співрозмовник у керівництві Мінфіну. Найкращий для уряду варіант, за його словами, залучити на ринку додаткові кошти та ними погасити принаймні частину зобовʼязань, які повернуться до видаткової частини держбюджету вже у 2024-му.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
