1 березня, на шостий день війни з Росією, Україна виплатила $110 млн купону за єврооблігаціями 2015 року. 9 березня Мінфін погасив гривневі облігації внутрішньої держпозики майже на 19 млрд грн, 10 березня аналогічний борг у валюті – на €36 млн.
Війна – класичний форс-мажор, але Мінфін вирішив не використовувати ситуацію для відмови виплат на користь кредиторів, хоча міг би заощадити гроші для інших бюджетних цілей. Чому і що це дає Україні?
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
Через подібну дилему українська влада проходила під час війни 2014 року. Тоді Кабмін Арсенія Яценюка вирішив, що обслуговуватиме борги з останніх сил, що, втім, не врятувало країну від реструктуризації боргу (і, відповідно, технічного дефолту) наприкінці 2015 року, нагадує фінансовий аналітик Іван Угляниця. Він вважає таке рішення помилкою. «До 2015-го, коли Україна підійшла до реструктуризації, позиції Мінфіну погіршилися порівняно з 2014-м – і у сенсі фінансів, і у сенсі загальної ситуації», – каже він.
Нинішні погашення, за його словами, також можна розцінювати швидше як символічний жест. Ця тактика вартує держбюджету реальних грошей. «Їх могли б направити на більш прикладні цілі – закупівлю зброї, продовольства, медикаментів тощо», – вважає Угляниця.
Технічну можливість поставити обслуговування боргу, як мінімум, на паузу Україна справді має. На мові фінансистів це називається standstill, каже голова департаменту стратегії лондонського фінтех-стартапу Finteum Андрій Нестерук. «У такому разі всі виплати зупиняються, ніхто нічого не робить, а дискусія про те, що робити із замороженими виплатами, відкладається на потім», – пояснює він.
Ідея не платити за боргами обговорювалася в уряді з перших днів вторгнення російської армії, підтвердив в інтервʼю Forbes міністр фінансів Сергій Марченко. Тих, хто дотримується такої позиції, він називає «гарячими головами». «Ми категорично відкинули цю ідею, – каже Марченко. – Логіка проста: якщо ти хочеш приймати нові позики, будь ласкавий акуратно обслуговувати старі».
Цього року в України не повинно виникнути складнощів із тим, щоб дотримуватися цього принципу, вважає Марченко. Згідно з графіком Мінфіну, найбільші виплати за зовнішнім боргом очікують на Україну у вересні – еквівалент 51 млрд грн. Загальна сума виплат за зовнішнім боргом у квітні–грудні 2022-го – 100,6 млрд грн.
«З огляду на те, що ми активно працюємо з міжнародними партнерами (прийнято рішення МВФ щодо RFI на $1,4 млрд, Світовий банк нам дає $700 млн, а ЄС – €1,2 млрд), проблема боргу для нас не пріоритетна», – зазначив міністр.
Стан українських фінансів зараз справді на краще відрізняється від 2014–2015 років. «Ситуація складна щодо неординарності, але резервів для обслуговування боргу достатньо», – погоджується Угляниця.
На 28 лютого залишки на єдиному казначейському рахунку становили 33 млрд грн. Для порівняння, вісім років тому після втечі президента та початку анексії Криму Росією, на рахунку Держказначейства було лише 108 000 грн.
Питання репутації, про яке говорить Марченко, є важливою складовою найближчого майбутнього України. Після того, як війна закінчиться, країна потребуватиме великих ресурсів на відновлення економіки та інфраструктури. Виконувати зобовʼязання щодо старих боргів навіть у такій ситуації означає зберегти за собою статус надійного партнера, запевняє старший фінансовий аналітик групи ICU Тарас Котович.
Альтернативний сценарій, за яким Україна припиняє виплати за зовнішніми боргами, мало допоможе бюджету, вважає керівник аналітичного департаменту інвесткомпанії Concorde Capital Олександр Паращій. «Кредитна історія при цьому зіпсується на десятиліття», – вважає він.
У такій конструкції країна опиниться в стані дефолту, що може створити ризики для отримання міжнародної допомоги, зазначає заступник директора з торгівлі цінними паперами інвесткомпанії Dragon Capital Сергій Фурса. Говорити про реструктуризацію та домовлятися про часткове списання, вважає він, можна буде хіба що ближче до виплат у вересні.
Зворотний викуп
Окремий сюжет навколо українського держборгу – ВВП-варанти, особливі цінні папери з привʼязкою до економічного зростання, які кредитори України отримали після тієї самої реструктуризації 2015-го.
Що таке ВВП-варанти
Реструктуризація 2015 року, якою займався Мінфін Наталії Яресько, стосувалася близько $15 млрд зовнішніх боргів, які Україні потрібно було погасити до 2019 року.
Український уряд запропонував кредиторам реструктурувати борг. Влітку 2015-го сторони зійшлися на такому: Україна отримує списання 20% суми зобовʼязань (близько $3,7 млрд) із відтермінуванням виплат у чотири роки. Кредитори отримали облігації з вищою ставкою (7,75% замість 7,22%, але на меншу суму) та додаткові цінні папери – ВВП-варанти на $3,2 млрд.
Конструкція варантів передбачає, що Україна протягом 20 років (починаючи з 2021-го) має ділитися з кредиторами часткою від економічного зростання.
Сума визначається спеціальною формулою: за темпів від 3% до 4% країна віддає 15% від кожного відсотка приросту ВВП понад 3%, якщо зростання прискорюється до 4% і вище – по 40% від кожного додаткового відсотка.
Виплати проводяться в доларовому еквіваленті (тобто залежать від курсу, оскільки обсяг ВВП обчислюється у гривнях), у 2021–2025 роках вони не можуть перевищувати 1% ВВП країни. Виплат немає, якщо обсяг української економіки падає нижче $125 млрд. Попередня оцінка за підсумками 2021-го – близько $200 млрд.
Першій рік дії варантів – 2019-й, останній – 2038-й.
Самі новини, що Росія готується до війни, обвалили ціни на всі фінансові активи, повʼязані з Україною. Цим успішно скористався Мінфін, який у грудні 2021-го та в січні 2022-го викупив частину варантів. Тоді їхня вартість падала до 70% від номіналу. Загалом Україні вдалося купити близько 20% загального випуску варантів.
Наразі ВВП-варанти торгуються на історично низькому рівні – близько 22% від номіналу. В окремі моменти після початку війни з Росією вартість паперів опускалася до 15%. «За наявності достатніх вільних коштів у Мінфіну викуп облігацій і варантів зараз був би логічним», – вважає Нестерук із Finteum.
Наявність ресурсу для викупу є ключовим питанням. Навіть за виключно вигідної ціни цінних паперів у 15–35% від номіналу в України є набагато більше інших реальних потреб, на які потрібно витратити гроші, вважає Угляниця. Викуповувати варанти зараз не логічно, погоджується Фурса із Dragon Capital. «Складно прогнозувати, коли ми матимемо якісь виплати за варантами в найближчому майбутньому», – констатує він.
На думку Нестерука з Finteum, повоєнне відновлення дасть різкий стрибок ВВП (прогноз МВФ – зростання на 5% у 2023-му та на 4,5% у 2024-му), але в контексті варантів ризики великих виплат знижуються тим, що до 2025 року вони можуть перевищувати 1% ВВП.
9 березня Міжнародний валютний фонд повідомив у своєму звіті, присвяченому екстреній підтримці України під час війни, що Мінфіну знадобиться близько $4,8 млрд зовнішнього фінансування цього року. ВВП, за оцінкою Фонду, скоротиться на 10% за умови, що війна закінчиться найближчим часом. За гірших сценаріїв падіння може становити 25–35%.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
