Володимир Зеленський 17 червня підписав закон про стимулювання розвитку українського книговидання і книгорозповсюдження. Документ передбачає надання сертифікатів на книжки на суму 908 грн, які 18-річні українці почнуть отримувати вже в липні. А от інша частина закону, за якою державні субсидії мають отримувати книгарні, набуде чинності лише після війни. Чому це проблема для книжкової індустрії, розповідає генеральний директор видавництва «Ранок» Віктор Круглов
⚡️Даруємо 40% знижки на річну підписку на сайт Forbes. Ціна зі знижкою — 1079 грн/рік. Діє з промокодом JUNE до 30.06 Оформлюйте зараз за цим посиланням
Перше, що робив ворог під час окупації українських міст і селищ, – зачищав інформаційний простір. Наприклад, знищував тисячі книг, що зберігалися в школах і бібліотеках. Росіяни розуміють, наскільки важливим є друковане слово для українського опору та національної ідентичності. Саме тому однією з цілей ворога стали цивільні друкарні. І саме тому держава має активно підтримувати та розвивати книжкову галузь: бібліотеки, видавництва, поліграфічні комплекси, книгарні.
В Україні працює приблизно 461 книгарня, свідчать дані Українського інституту книги за лютий 2024-го. У вересні минулого року їх було 422. Якщо подивитися на динаміку з 2022-го, то книжкових точок стало вдвічі більше, ніж до початку повномасштабного вторгнення.
Таке активне відкриття розпочалося завдяки обіцянкам влади підтримати галузь впровадженням програми цифрових сертифікатів і субсидій на оплату оренди приміщень книгарень. Але чи можна назвати це «бумом книгарень»? Ні. Чи достатня така кількість для України? Теж ні.
Так скільки їх має бути?
Закордон vs Україна
У найближчих до нас країнах – Польщі та Чехії – працює до 3000 та близько 600 книжкових крамниць відповідно. Більше, ніж у нас, хоча в перші роки незалежності Україна отримала у спадок приблизно 3500 книгарень. Вони працювали в кожному райцентрі чи містечку. Зараз їх на порядок менше. Чимало закрилося і за період від лютого 2022 року. Тільки мережа «КнигоЛенд» у 2022 році стала меншою на 16 книгарень, казав її директор Ігор Зарудко. З них чотири згоріли або були частково знищені.
Важить співвідношення книгарень до чисельності населення. І в Польщі, і в Чехії одна книгарня припадає на 16 000–18 000 людей. В Україні – на 70 000–80 000. Це дуже приблизна оцінка, без урахування того, скільки українців виїхало за кордон чи скільки проживає на тимчасово окупованих територіях.
Книгарня «Видавництва Старого Лева» у Львові
Але факт залишається – книгарень у нас мало. Особливо їх не вистачає в районних центрах або маленьких містечках: якщо в Києві працює приблизно 110 книжкових точок, тобто одна припадає на 20 000–30 000 людей, то в деяких містечках на 30 000–40 000 населення немає жодної.
Наш книжковий ринок стрімко змінюється, а отже, змінюється і читач. Раніше активна читацька аудиторія в Україні була дуже малою, і люди вдовольнялися купівлею книг. Сьогодні вони хочуть відчувати себе частиною великої спільноти. Книгарні стали центрами культурного життя, де можна прийти на зустріч з письменником, обговорити прочитане в книжкових клубах, випити кави, погортати книжки і вже потім, можливо, їх придбати. Це додатковий і потужний канал промоції перспективних авторів або їхніх книг. Без розширення системи книгарень розвиток книжкового ринку і популяризація читання неможливі.
Економіка книгарень
Чому в Україні так мало книгарень? Справа переважно у тому, що книгарня – це неприбутковий бізнес. Таким його зробили відсутність системної державної підтримки, дорога оренда і присутність російської книжки на ринку до 2022 року. Останнього чинника ми нарешті позбулися – залишилося питання підтримки галузі. Якщо київські книгарні можуть встояти самостійно – з рентабельністю десь у 15% і терміном окупності в два-три роки, то маленькі книгарні в містечках без державної допомоги не впораються.
Магазин мережі книгарень «КнигоЛенд»
Відкриття невеликої книгарні до 100 кв. м може обійтися її власникам у $40 000–70 000. Залежно від розміщення, потреби в ремонті чи особливостей інтер’єру розподіл витрат може різнитися, але приблизно це виглядає так: десь 25% на оренду та ремонт, 20–25% – на меблі, решта – заробітна плата співробітникам, закупівля книг та супутні витрати.
У малих містечках відкриття невеликого книжкового магазину обійдеться дешевше, але середній чек та кількість відвідувань також будуть значно меншими через фінансові можливості споживачів. Це ще одна причина, чому книгарень небагато.
Як би допомогли субсидії
Закон №11251, зокрема, передбачає надання субсидій книгарням на оплату оренди та цифрові сертифікати. 17 червня його підписав президент України. Ці програми мали запрацювати ще в 2023-му, але через брак коштів у бюджеті УІК, який їх фінансує, вони не були реалізовані. Цьогоріч кошти вже закладені – бюджет УІК складає 466 млн грн, і понад 370 млн грн із них піде на цей проєкт.
Реалізація програми у частині книжкових сертифікатів розпочнеться з липня 2024 року. Через «Дію» їх зможуть отримати 18-річні українці та протягом року від повноліття використати лише на придбання книг. Так залучатимуться нові клієнти, читацька аудиторія зростатиме, а галузь отримуватиме швидке фінансування для подальшого розвитку.
Що передбачає програма субсидій книгарням? Держава щоквартально покриватиме частину орендної плати за приміщення книжкового магазину, за умови, що 80% площі займатиме сама книгарня і 80% від її загального прибутку становитиме продаж української книжки. Це спонукатиме власників книгарень до збільшення продажів книжкової продукції, а не супутніх товарів чи кави з тістечками (хоча ця категорія товарів в рази прибутковіша).
Крім того, є обмеження за площею приміщення та суми компенсації за метр квадратний. Книгарні Києва, Харкова чи Дніпра, наприклад, зможуть отримати відшкодування за оренду не більш як 150 кв. м, решту оплачує власник. В інших містах, залежно від кількості постійного населення, держава покриватиме від 50 до 100 кв. м оренди приміщення.
Але є одне але
Проблема в тому, що в порядку надання фінансової підтримки зазначено, що запрацює цей проєкт… після війни. Не сьогодні, коли ворог намагається знищити українську ідентичність і культуру, руйнуючи наші друкарні, спалюючи книгарні та бібліотеки разом із самими книгами. Не тоді, коли книжковий ринок найбільше потребує підтримки. І не в момент, коли книжкова галузь України, попри низку викликів, розвивається найактивніше.
Програма субсидій – важливий крок для підтримки галузі та насамперед книгорозповсюджувачів, що працюють навіть під час війни. Особливо це стосується незалежних книгарень у невеличких містах. Відповідно до закону, такі книгарні зможуть розраховувати на субсидію для оплати оренди приміщення площею 50 або 70 кв. м залежно від чисельності населення.
Якщо припустити, що в маленькому містечку запрацює книгарня площею 50 кв. м, і за умови, що 4/5 її прибутку складатиме продаж книг, то її орендну плату повністю покриватиме держава. Це 10–15%, які з категорії витрат перейдуть до маржі книгарні. Крім того, цей проєкт спонукатиме маленькі крамниці переходити на касові апарати, тобто забезпечить прозору фінансову звітність.
На державні субсидії зможуть розраховувати всі книгарні – мережеві і незалежні. Це викликає дискусію та побоювання монополізації ринку великими мережами. Однак, на мою думку, підтримка маленьких книгарень якраз збільшить конкуренцію на ринку. Держава створила рівні умови для всіх, і на фінансову підтримку зможуть розраховувати всі однаково.
Було б добре, якби програма запрацювала саме зараз. Ми маємо робити все, щоб зберегти позитивну динаміку та рухатися вперед. Інакше поступового відкочування в минуле нам не уникнути.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
