Категорія: Життя
Дата: 15 квітня 2023 10:12

Фільм Антоніо Лукіча «Люксембург, Люксембург» – у всеукраїнському прокаті. Чому його варто переглянути, розповідають кінопрофесіонали

Юлія Карманська

Forbes

3 хв читання

Кадр із фільму «Люксембург, Люксембург» – другого повнометражного фільму режисера Антоніо Лукіча Фото надано пресслужбою

Світова прем’єра стрічки Антоніо Лукіча «Люксембург, Люксембург» відбулася на Венеційському міжнародному кінофестивалі. Допрем’єрний показ провели в селищі Близнюки Харківської області, звідки родом виконавці головних ролей – брати Раміл та Аміл Насірови. Фільм Лукіча вже вийшов у прокат в інших регіонах України. Чому його варто переглянути, розповідають гравці кіноіндустрії

За кілька днів до вторгнення знімальній групі прийшов лист про те, що фільм відібрали до програми «Горизонти» Венеційського кінофестивалю. Тоді стрічка ще була незавершена, а з початком вторгнення частина команди поїхала з країни, решта пішла на фронт. Фільм закінчили попри повітряні тривоги і блекаути та зрештою представили на кінофестивалі класу «А». Виробництвом займався кінопродакшен ForeFilms продюсерів Володимира Яценка і Анни Яценко.

«Люксембург, Люксембург» – друга повнометражна стрічка українського режисера Антоніо Лукіча. Головні ролі виконали учасники реп-гурту «Курган і Agregat» брати Раміл та Аміл Насірови. Насірови й Лукіч – учасники списку Forbes «30 до 30» різних років. Зйомки проходили в Лубнах Полтавської області, Києві, на поліцейському полігоні та в Люксембурзі.

«Стильний, весело-сумний фільм режисера Антоніо Лукіча розповідає про братів-близнюків, які неохоче й безладно зближуються, коли їх викликають до смертного ложа їхнього батька, що залишився в Люксембурзі», – пише про стрічку оглядачка Variety Джессіка Кіанг. Сам Лукіч каже, що це фільм про «нас із вами, звичайних людей, життя яких сповнене як сумними, так і смішними моментами».

Після прем’єри в Києві команда фільму поїхала у всеукраїнський тур, під час якого відбудуться спецпокази і зустрічі з творцями в різних містах. Чим особливий «Люксембург, Люксембург», розповідають режисери та продюсери кіно.

Ісабель Койшет, режисерка, голова журі Венеційського кінофестивалю програми «Горизонти»

Мені сподобались сюжет, почуття гумору та оригінальність сценарію. Це довершена робота. З команди в першу чергу хочеться відзначити роботу двох братів, сценарій і монтаж. «Люксембург, Люксембург» – смішний, ніжний та дуже мудрий фільм, точно вартий перегляду.

Дар’я Трегубова, режисерка, акторка, продюсерка

Три речі у фільмі, які сподобались найбільше? Акторський склад, гумор, нетривіальний сюжет. Вищий пілотаж, коли режисеру вдається публіку смішити, а потім викликати в неї сльози. Це означає, що у стрічки хороші драматургія та режисура.

Антоніо Лукіч – талановита тонка людина, справжній художник. Його фільми виконані в напрямку арт-мейнстрім – тобто потішать і фестивальну публіку, і широкий загал. Непередбачуваність у кіно дуже важлива. А коли людина створює кіно з щирістю та дуже нетиповим сценарієм, завжди виходить дещо несподіване.

У фільмі є дуже смішні моменти. На Венеційському кінофестивалі всі сміялись над діалогами Насірових і їхньої мами. Персонажі дуже колоритні. У стрічці знайшлося місце і суржику, й українській мові. Такою є реальність.

Антоніо Лукіч – талановитий хлопець. Володимир Яценко – продюсер, який відчуває матеріал і має дуже міцний рекламний багаж. Звісно, це люди, від яких чекаєш на якісне кіно й отримуєш його. Їхня залученість означає, що фільм буде яскравим і з душею.

Андрій Ногін, генеральний продюсер F Films

У «Люксембург, Люксембургу» приємно вразив кастинг. Українська стрічка з братами-близнюками в головній ролі? Це уже виглядає нетривіально. Проте брати Насірови, які не є професійними акторами, у головних ролях виглядали переконливими й дотепними.

Неочікувана розвʼязка залишила приємне враження від стрічки загалом. Трагікомедія – жанр непростий і в цьому випадку реалізований успішно.

Друга режисерська робота Антоніо Лукіча виглядає цілісною. Хотілося, можливо, глибше зрозуміти мотивацію батька, але це лишає підґрунтя до переосмислення сюжету.

Фільм, безумовно, вартий перегляду на великому екрані, як і будь-яке українське кіно, що отримало міжнародне визнання. Іноді такі стрічки, отримавши визнання за кордоном, залишаються недооціненими в українського глядача, проте не думаю, що це той випадок.