Університети США регулярно потрапляють до списків найрейтинговіших вишів світу. Однак до рішення вчитися в Америці треба підходити набагато серйозніше, ніж багато хто думає. Список найпоширеніших помилок під час вступу до американських вузів
Помилка №1. Гонитва за брендом
Стенфорд, Гарвард, Принстон, Єль, MIT (Массачусетський технологічний університет) — ці університети незмінно очолюють списки найпрестижніших та найпривабливіших вузів США, їхні імена у всіх на слуху. Однак у гонитві за брендом студенти часто забувають про те, наскільки різноманітна американська система вищої освіти.
У США близько 4 тисяч різних вишів. І багато з них — університети з високим рейтингом, сильним професорським складом та величезною кількістю можливостей для реалізації. Це теж відомі бренди, але про багатьох із них не знають за межами США. До таких університетів належить блок державних вузів: Каліфорнійський університет у Берклі (відомий сильною математикою), Мічиганський університет (його сильна сторона — бізнес та інженерна справа), Університет Північної Кароліни (бізнес та інформатика) та інші.
Інший різновид — гуманітарні коледжі (small liberal arts colleges). Вони орієнтовані те що, щоб дати студентам якісну загальну освіту: не вузьку спеціалізацію, а скоріш широкий спектр знань. Університети цієї категорії часто потрапляють до списків вищих вузів країни. Вони підходять тим, хто зацікавлений у вступі до аспірантури, а також тим, кому важливий особистий контакт із викладачами: у гуманітарних коледжах студентам традиційно приділяють більше уваги.
Серед таких вузів – приватний Pomona College у Каліфорнії, Haverford College у Пенсільванії та Williams College у Массачусетсі.
Серед випускників цих вузів — нобелівські та пулітцерівські лауреати, відомі вчені, журналісти та політики. Є навіть президенти: Williams College закінчив 20 президент США Джеймс Гарфілд. А Haverford College потрапив до популярного серіалу: випускником цього вишу був герой «Твін Пікс», спецагент ФБР Дейл Купер.
Перед тим як подавати заявку на вступ, варто добре вивчити американський освітній ландшафт і вибрати те, що підходить саме вам. Точніше, щоб ви та університет підійшли один одному. Можна порівняти це з додатком для знайомств: лише свайпа вправо недостатньо — потрібен збіг.
Помилка №2. Невірний тайм-менеджмент
Багато хто думає, що починати готуватися можна за два-три місяці до вступу. Але це не так. Пакет документів (заявка, основний мотиваційний лист та твір, оцінки зі школи, результати тестів SAT, TOEFL та рекомендаційні листи) в ідеалі має бути готовим за 8–10 місяців до початку навчального року. І це за умови, що середній академічний рівень студента вищий за середній.
Артем Юрковський, студент Вустерського політехнічного інституту (Массачусетс): Щоб використати весь потенціал під час вступу, починати готуватися потрібно в 8–9 класах. Так ви зрозумієте, на чому варто сконцентруватися і зможете скласти чіткий план підготовки».
Помилка №3. Невірні акценти в академічних успіхах
Хороші оцінки = вступ до Гарварду. Така логіка багатьох вступників. Насправді все складніше.
По-перше, шкільні оцінки під час вступу оцінюються в динаміці: вищий навчальний заклад дивиться на успішність учня за останні три-чотири роки, а не лише за останній рік.
По-друге, самі по собі академічні здобутки — це ще не запорука успіху. Важливим є зміст мотиваційного листа та індивідуальних творів до кожного з університетів. Щоб написати добрий твір, недостатньо вміло володіти пером – треба мати активну життєву позицію.
Університети цікавляться яскравими, різносторонніми особистостями. А значить — не лише успішністю, а й громадською, волонтерською діяльністю, участю у підприємницьких проєктах. «Оцінки важливі, але без волонтерського досвіду та соціальної діяльності нічого не вийде», — розповідає Олексій Павленко, батько одного зі студентів, які надійшли до університету Мічигану.
Якщо ваша дитина замислюється над вступом до американського вишу, формувати його як особистість з широким колом інтересів треба починати з 13–14 років, не пізніше. У цьому формування, звісно, має відбуватися усвідомлено, а чи не за принципом «всього і більше».
Володимир Петров, призер світової олімпіади з математики (вступив до Гарварду): « Головний інсайт вступу, який я витяг вчасно, полягає в скаженій конкуренції: в ці вузи намагаються потрапити десятки тисяч успішних американських школярів. Тому цікаві досягнення та хобі виходять на перший план: вони можуть здатися особливими та «зачепити» приймальну комісію!»
Помилка №4. Порушення комунікації
Вміння показати і похвалити себе дуже важливо, коли вступаєш до американського вишу. Нам потрібно поговорити про те, які ви чудові і чому вам слід віддати належне.
З цим повʼязана одна комунікаційна помилка, яку часто припускають вступники: студенти не розуміють питання, на яке треба відповісти у творах. На запитання «Чому NYU?» вони часто відповідають описом переваг самого ВНЗ. Сильні сторони освітніх гігантів і так добре відомі. Мета питання – в іншому. Студента питають, чому саме він потрібний певному університету, а не навпаки. Питання передбачає не перерахування, чим прекрасне NYU, а пояснення, чому саме цей абітурієнт підходить цьому вишу.
Помилка №5. Пошук чарівної інструкції
Головною помилкою зазвичай стає очікування чарівного рецепту, якому потрібно слідувати, щоб без проблем вступити до американського вишу. Батьки, чиї діти вступають до західних вишів, часто грішать саме цим — хочуть отримати набір пунктів, навпроти яких можна буде одну за одною ставити галочки. Однак це не гарантує успіху.
Не існує і «чарівного балу» з SAT/TOEFL – є лише середній бал. Тож важливо мати уявлення про те, як йому відповідати.
ВНЗ шукають у майбутньому студенті насамперед глибину, хочуть прийняти у свої лави цікаву особистість. Саме тому підходити до вступу треба не формально, а креативно, адже головне завдання виділити себе з натовпу.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
