Останні кілька років у соціальних мережах розквітнув рух псевдомедичного блогінгу. Надприбутки, популярність, вплив на вибір процедури або ліків – саме це приваблює блогера, коли він обирає своєю нішею царину здоров'я
Новий номер Forbes Ukraine: 202 найбільші приватні компанії та 303 ефективних СЕО. Замовляйте та отримуйте два журнали за ціною одного!
Використання медичної термінології та візуалу для просування акаунтів обрано виключно для швидкого заробітку і несе набагато більше проблем для споживача, ніж може здаватися на перший погляд.
Наприклад, у медичному співтоваристві відомий випадок, коли блогер відміняв інсулін при діабеті 1 типу, обіцяючи чудесне зцілення за допомогою дієти, і людина потрапляла до реанімації з глюкозою 18.
Неодноразово відбувалися трагічні ситуації з вагітними, коли блогер рекомендував застосовувати процедури або препарати, які володіють високим ступенем міорелаксації, що призводило до викидня.
Але така діяльність несе загрози не тільки для споживача. Страждають медичні установи і галузь у цілому. У чому біда псевдомедичного блогінгу?
Проблеми і загрози від псевдомедичного блогінгу:
1. Блогери розхитують систему охорони здоровʼя, в якій і без того багато проблем, намагаючись переконати аудиторію, що вся академічна медицина – це архаїка.
2. Блогери обходять оподаткування, і головне – не мають контролю над своєю діяльністю.
Згідно з проєктом закону №5040, блогерську діяльність пропонується прирівняти до діяльності журналістів. Тому псевдомедичні блогери, які не мають вищої медичної освіти, теж підпадають під цей закон. Їхні рекомендації та надання медичних послуг у себе на сторінках є адміністративним і кримінальним правопорушенням.
Все це не розвиває, а лише дискредитує галузь охорони здоровʼя, а значить, знижує рівень лояльності споживача до оздоровчих послуг.
Щоб стати гідним фахівцем, необхідно близько 15 років безперервної освіти і практики. Але блогеру це не потрібно.
Окрім того, псевдомедичний блогінг, що набирає обертів у країнах колишнього СНД, є загрозою падіння інвестицій до приватної медицини у тривалій перспективі. У іноземного інвестора створюється відчуття хаосу в галузі.
3. Ціноутворення. Формування чека на послуги відбувається не за рахунок професійних компетенцій, а за рахунок кількості послідовників у соціальних мережах, що виводить за дужки можливість розвитку медичної галузі як такої.
Блогери ставлять себе на один рівень із компетентним лікарем, формуючи нічим не обґрунтовані чеки на послуги, не маючи клінічної практики.
У потенційного пацієнта формується помилкова картина однакового рівня експертності у блогера і досвідченого фахівця.
4. Репутаційні ризики для клінік і лікарів. Псевдомедичні блогери, користуючись популярністю, підривають репутацію всіх клінік без розбору, закликаючи не користуватися ніякими послугами. Однак вони не мають достатніх компетенцій для оцінки діяльності ні медичного персоналу, ні клініки в цілому.
5. Авторські права лікарів, включно з докторами наук. Крадіжка вузькопрофільних медичних матеріалів для контенту в своїх соціальних мережах є повсюдним явищем і практично не врегульована.
Це призведе до того, що медична спільнота стане ще більш закритою.
6. Приписування собі неіснуючих регалій призводить до розчарування пацієнтів і підвищує градус недовіри до будь-яких гілок медицини, що ускладнить клінікам шлях розвитку і збільшить витрати на маркетинг. А значить, і вартість на медичні послуги для кінцевого споживача.
7. Перевищення повноважень блогерства. Використання блогерами термінів «пацієнт», «розшифровка аналізів», «анамнез», «терапія», «клінічний спеціаліст» свідомо вводить споживача в оману.
Обіцянка вилікувати людей зі складними захворюваннями, за які візьметься не кожен кваліфікований лікар, призводить до помилкових очікувань пацієнтів від клінік і персоналу й несе для них репутаційні та фінансові втрати.
8. Коригування призначень лікарів. Пацієнт за рекомендацією блогера може змінити призначення лікаря, що може закінчитися не тільки погіршенням здоровʼя, а й смертю пацієнта. А також необґрунтованим позовом для клініки або лікаря.
Власникам клінік слід виробити інструмент відстеження та збору інформації про можливе паралельне лікування пацієнта, а також виробляти механізми врегулювання можливих наслідків.
9. Проблема компетенцій. З блогером часто незрозуміло, хто видавав кваліфікацію, яка організація готувала фахівця, де людина проходила медичну практику.
Нерідко зустрічається відкритий обман щодо навчання у закордонних медичних закладах і приписування собі наукових звань. Все це знижує рейтинг будь-якого напрямку в області оздоровлення.
10. Так звана «колегіальність». Багато блогерів називають себе «колегами» з лікарями в інтернет-просторі. Зараховують себе до медичної спільноти, тоді як компетентному фахівцеві, щоб стати таким, необхідно дуже багато років роботи.
11. «Лідери» думок. Вплив на великі аудиторії псевдомедичних блогерів змушує управлінців медичних установ запрошувати їх на роботу до своїх медичних установ для залучення пацієнтопотоку в якості маркетингового інструменту. У перспективі це призведе до падіння мотивації лікарів удосконалювати свої компетенції.
12. Регулювання медичного блогінгу. У країнах Європейського союзу така діяльність абсолютно неможлива. Одначе в країнах пост-СНД це продовжує набирати обертів.
Але у деяких випадках медичний блогінг може бути корисний.
Можливості медичного блогінгу для розвитку клінік і лікарів:
1. Медичний блог корисний експертам своєї справи і для встановлення психоемоційних звʼязків лікарів із пацієнтом.
2. Він дає можливість підвищити середній чек, показуючи високі компетенції персоналу або оснащеність медичного закладу.
3. Він мотивує майбутніх пацієнтів через розповіді історій одужання.
Рекомендації лікарям, а також власникам медичних центрів:
1. Мінімізуйте тексти своїх науково-практичних напрацювань у соціальних мережах.
2. Не соромтеся визнати той факт, що ви вже рангом вище, ніж псевдомедичні блогери. Ви – лікар із досвідом, а це просто люди з великою кількістю послідовників за гроші.
Не рекомендую власникам медичних центрів залучати псевдомедичних блогерів до діяльності вашого закладу. Оскільки у довгостроковій перспективі це призведе:
- до втрати лояльності серед постійних пацієнтів;
- до втрати мотивації персоналу;
- до втрати рейтингу серед інших медичних установ, а також інших ризиків, повʼязаних зі здоровʼям людей.
Часто заручниками і постраждалими від псевдомедичного блогера є саме зайняті люди. Через завантаженість вони можуть доручати питання пошуку фахівців своїм асистентам.
Рекомендації пацієнтам:
1. Не варто соромитися перевіряти компетенції, сертифікати та інші дипломи вашого лікаря. Ніякі онлайн-курси, онлайн-академії не дають компетенції лікувати людей, а можуть лише підвищити вже існуючі медичні знання.
2. Звертайте увагу на те, що коли ви йдете за послугами до блогера, то відповідальність за дії буде повністю на вас. І претензії у разі негативних наслідків вам буде предʼявити нікуди.
3. Формування клінічного мислення відбувається протягом десятків років практики. Тому вилікувати від складних захворювань може тільки лікар, та й то не завжди.
Якщо такі тенденції збережуться, то суспільство може прийти до утопічної ситуації, коли заклад охорони здоровʼя буде покладено на плечі так званих лідерів думок, що може привести до руйнування всієї медичної системи країни.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
