Категорія: Життя
Дата: 16 травня 18:00

Заскладний для Netflix, важливий для українців. У прокат виходить фільм «Відблиск» Валентина Васяновича – про військовослужбовця, який повертається з полону. Бліц із режисером і продюсером

Вероніка Масенко

Forbes

4 хв читання

«У «Відблиску» показую, що мирне життя – це крихка субстанція, яку легко зруйнувати та важко відновити», – каже режисер Валентин Васянович. Фото надано пресслужбою

Воєнна драма Валентина Васяновича «Відблиск» про хірурга, який пережив російський полон, дебютувала на Венеційському кінофестивалі у 2021 році. І це перша українська стрічка, що потрапила до основної конкурсної програми. 16 травня фільм вийшов в український прокат

Зйомки тортур технологічно надскладні, каже режисер «Відблиску» Валентин Васянович. Головний герой стрічки – військовий хірург, який потрапляє у російський полон до в’язниці «Ізоляція» в Донецьку. Його рятує професія: агенти ФСБ, які катували полонених, мали радитися з лікарем.

Світова премʼєра «Відблиску» відбулася на Венеційському кінофестивалі в 2021 році. Це перший український фільм періоду незалежності, який потрапив до основного конкурсу фестивалю – раніше Україну у Венеції представляла, зокрема, стрічка «Земля» Олександра Довженка. Бюджет «Відблиску» – 31,3 млн грн.

Валентин Васянович

режисер і оператор

До виходу фільму «Рівень чорного», який у 2017 році висунули на «Оскар» від України, Валентин Васянович був відомий як оператор стрічки «Плем’я» Мирослава Слабошпицького. Відтоді Васянович зняв ще дві картини. Антиутопія «Атлантида» отримала венеційського «Золотого лева» як найкращий фільм у програмі «Горизонти», другій за престижністю після основної, і була обрана представляти Україну на «Оскарі» в 2020-му. Сценарій до «Відблиску» Васянович написав у 2019 році, зйомки відбулися в наступні два роки в Києві.

«У «Відблиску» показую, що мирне життя – крихка субстанція, яку легко зруйнувати та важко відновити», – каже Васянович. Досвід полону у фільмі займає менш як половину хронометражу. Після звільнення головний герой повертається додому, де йому потрібно звикати до цивільного життя і будувати стосунки з донькою.

Творців стрічки консультував військовослужбовець Станіслав Асєєв, який два роки пробув у російському полоні в «Ізоляції». Головну роль у «Відблиску» виконав Роман Луцький («Сторожова застава»), також у фільмі знялася Ніка Мислицька – донька Васяновича.

16 травня стрічка виходить в український прокат. Як її створювали і що слід знати про «Відблиск» перед переглядом – у бліцінтерв’ю з режисером Валентином Васяновичем і співпродюсером фільму Володимиром Яценком.

Чому українцям варто подивитися «Відблиск»?

Володимир Яценко: У Валентина Васяновича є дивний і дещо моторошний талант – дивитися у майбутнє. Він має хоробрість говорити про речі, які ми не бажаємо бачити. Зокрема, у «Відблиску». Нас жахав цей фільм у 2021 році. Після Ірпеня, Бучі і Ягідного ми розуміємо, що «Ізоляція» не була особливим випадком – це парадигма взаємодії росіян із людьми, які в чомусь із ними не згодні.

Це фільм як набат. Він має пробуджувати людей. Спонукати думати про те, які вчинки вони роблять на війні і яка відповідальність за це їх переслідуватиме. Чи ти зробив усе, що міг? Талант Васяновича – піднімати такі питання на епічному рівні.

Одну зі сцен тортур у фільмі знімали пʼять днів. Як підготувати команду до відтворення катувань на екрані? І що ви робили, щоб не налякати глядача?

Валентин Васянович: Знімати тортури технологічно дуже складно. У кадрі людина може висіти хвилинами, підвішена за руки, поки її «б’ють». Насправді провисіти так бодай хвилину – надзвичайно важко. Це все каскадерські сцени. Для них ми майстрували спеціальні корсети, що підтримували тіло актора, маскували їх, провели низку технічних репетицій. Для сцени, де полоненому свердлять коліно, ми розробили спеціальний прилад для дриля, щоб свердло заходило всередину.

Актори сприймають це як складну, але цікаву роботу. Не думаю, що для когось це був травматичний досвід. Щодо глядачів – на складних сценах я завжди тримаю дистанцію: знімаю без укруплень, без наближення. Фізична відстань до об’єкта, ширококутна оптика, багато фону і простору навколо героя роблять картинку менш травматичною. І звісно, у нас є певні рамки. Це могли бути більш жорстокі історії, але ми їх не показуємо.

Для зйомок будували спецтехніку, декорації й застосували спецефекти. Які сцени технічно найважчі?

В.В.: Найскладніший епізод фільму – сцена з переміщеннями. Головного героя приводять на допит, катують і ведуть у підвал, де він стає свідком інших тортур. Якщо уважно придивитися, коли героя починають вести, кудись зникає стіл, що був на початку сцени. Його треба було непомітно прибирати з кадру буквально за секунду, щоб звільнити шлях камері. Потім з усією групою й технікою потрібно було пройти три поверхи сходами в підвал, де тим часом готують другу частину сцени. Щоб зняти цей епізод, знадобилися десятки репетицій.

Приміщення «Ізоляції» у фільмі відтворені за розповідями свідків?

В.В.: Ні, це художнє бачення. Ми досить вільно розпоряджалися матеріалом зі свідчень: не було завдання відтворити все на рівні фактур, інтерʼєрів і подій. Більшість інтерʼєрів збудували на Арт-заводі «Платформа». Мобільний крематорій [у фільмі росіяни використовують його для спалення тіл закатованих] арт-департамент розробив разом із піротехніками.

Скільки глядачів розраховуєте зібрати в Україні? Повномасштабна війна збільшила чи зменшила аудиторію?

В.В.: Можливо, навіть зменшила. Історія досить травматична й емоційно складна, і непросто її пережити, коли хочеться, навпаки, відволіктися. Але це емоційний досвід, який може збагатити людину.

В.Я.: Розраховуємо в Україні на кілька тисяч глядачів. Очікуємо людей, які цікавляться країною, суспільством, мистецтвом. Думаю, що фільм буде працювати в прокаті два–три тижні. Васянович – неймовірний оператор, тож раджу подивитися це на великому екрані.

Щодо стрімінгів, фільм точно буде на платформі Sweet.tv після кінотеатрального прокату. Для Netflix, думаю, це заважкий фільм. Будемо вести перемовини з Megogo і «Київстар ТБ».

Матеріали по темі