Україна, ЄС, країни G7 та міжнародні фінансові організації створили координаційну платформу донорів України, або ж «фінансовий «Рамштайн». Цьому передував майже рік складних дискусій. Як зрештою працюватиме платформа та що вона може дати Україні?
Денис Шмигаль, Крісталіна Георгієва, Урсула фон дер Ляєн та Сергій Марченко Фото Getty Images/Колаж Олександра Карасьова
Amazon інвестує мільярди доларів у ШІ, роботів та машинне навчання. Якими принципами й правилами керується компанія?
Дізнайтеся вже 22 листопада на Forbes Tech 2024. Купуйте квиток за посиланням!
Організувати постачання зброї з десятка країн виявилося простіше, ніж скоординувати економічну допомогу. Якщо регулярні засідання «оборонного «Рамштайну» розпочалися вже через два місяці після початку російського вторгнення, то щоб створити координаційну платформу для економічної допомоги Україні, уряду та міжнародним партнерам знадобився майже рік.
Вчора, 26 січня, було започатковано координаційну платформу донорів України, так званий фінансовий «Рамштайн», до якого долучилися представники держав G7, Єврокомісії та міжнародних фінансових організацій. Перша предметна зустріч відбудеться не раніше початку березня. Там українські посадовці обговорюватимуть з партнерами джерела фінансування потреб принаймні на $27 млрд протягом року – на додаток до €18 млрд та $9,9 млрд, які вже анонсували відповідно ЄС та США.
Щоб досягти такого рівня взаємодії, Україні довелося пройти складний шлях через численні зустрічі, конференції та обговорення конкуруючих ідей від різних донорів.
Зрештою, «фінансовий «Рамштайн» має стати точкою входу для урядів чи організацій, які хочуть економічно підтримати український опір РФ, каже заступник директора-розпорядника МВФ від України Владислав Рашкован.
Як це працюватиме та чому платформу для координації зусиль донорів створювали так довго?
Як працюватиме «фінансовий «Рамштайн»
На відміну від оригінального «Рамштайну», назва якого походить від однойменної військової бази у Німеччині, координаційна платформа донорів України не матиме чітко визначеного місця зустрічей.
Де відбудеться перше засідання, заплановане на початок березня, як і його адженда, поки що не визначено. Наступну зустріч, імовірно, прийматиме Вашингтон під час весняних зборів МВФ та Світового банку, очікує Рашкован.
Частота зустрічей – приблизно раз на місяць. Створення платформи не скасовує періодичних конференцій донорів України (минулого року подібні заходи відбулися у Швейцарії, Німеччині та Франції), зазначає представник України у Світовому банку Роман Качур. Наразі відомо про великий форум, що відбудеться влітку у Лондоні.
Як працюватиме сама платформа? Її структура має кілька істотних відмінностей від «Рамштайну», де обговорюються поставки зброї.
Перша – під платформу донорів створюється секретаріат з офісами у Києві та Брюсселі. Він не прийматиме принципових рішень та повинен виконувати технічну функцію – організовувати зустрічі, складати протоколи, збирати інформацію.
Інше важливе завдання секретаріату – координувати рух від обговорень до ухвалення рішень: після кожної зустрічі всі учасники платформи матимуть набір певних кроків, які потрібно зробити до наступного засідання, розповідає Рашкован.
«Раніше часто виникали ситуації, коли подібні зустрічі перетворювалися на обмін інформацією стосовно того, що вже було зроблено, – пояснює він. – Тоді як нам потрібно сфокусуватися на тому, що буде зроблено надалі у перспективі принаймні трьох – шести місяців».
Друга відмінність – рівень представництва. Якщо «воєнний «Рамштайн» обʼєднує міністрів оборони, то фінансова платформа включатиме досить різноманітне коло учасників. У платформі співголовують міністр фінансів України Сергій Марченко, гендиректор Єврокомісії з питань сусідства та розширення Герт Ян Купман й заступник радника з питань національної безпеки США Майк Пайл.
Посол України у США Оксана Маркарова та міністр фінансів Сергій Марченко Фото Getty Images
Своїх представників делегують усі країни G7, а також МВФ, Світовий банк, ЄБРР та Європейський інвестбанк. Як і у «воєнному «Рамштайні», до платформи можуть долучитися країни не з G7, каже Рашкован.
«Це можуть бути Польща, Норвегія, Швейцарія, Нідерланди, Швеція та інші наші ключові партнери, але механізм ще не виписано, – перелічує він. – У майбутньому до платформи могли б приєднатися і великі приватні компанії, такі як BlackRock або Goldman Sachs, але поки що це теорія».
Також від України у проєкті братимуть участь віцепремʼєри Олександр Кубраков і Юлія Свириденко. Їхнє завдання – доносити до партнерів консолідовану позицію України стосовно пріоритетів, які їй потрібно профінансувати.
Йдеться про три рівні потреб:
- бюджетна підтримка – залишаються незрозумілими джерела покриття $10 млрд з $38 млрд дефіциту цього року;
- швидка відбудова, або Fast Recovery на $17 млрд – з них $5,7 млрд на найбільш нагальні ремонтні роботи;
- підтримка приватного сектора – наприклад, проєкт страхування воєнних ризиків для українських компаній від агентства Світового банку MIGA.
Якщо $10 млрд під дефіцит – цифра, яку партнери затвердили ще на зустрічі минулого року, інші потреби – це поки лише озвучені Україною побажання, пояснюють на правах анонімності два співрозмовники серед учасників платформи.
Ймовірно, підтверджувати заявлені урядом розрахунки буде Світовий банк, зазначає представник установи Качур. У вересні банк опублікував свою оцінку збитків України: $349 млрд станом на 1 червня, з уточненням, що для відбудови на першому етапі в півтора-три роки країна потребуватиме близько $105 млрд.
Конкуренція за відбудову України
Термін «фінансовий «Рамштайн» одним із перших публічно озвучив президент Володимир Зеленський, використавши його під час звернення до учасників конференції донорів у Берліні наприкінці жовтня. Тоді ж про створення координаційної платформи для відбудови України оголосила голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
На той момент на умовному столі потенційних донорів та українського уряду лежало кілька конкуруючих ідей щодо формату майбутньої координаційної платформи. Втім, знайти компроміс було важко.
Перші концепти почали обговорювати ще навесні. Вже під час липневої конференції в Лугано зі своїми пропозиціями одночасно виступили премʼєр Денис Шмигаль та президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Останній варіант передбачав створення нової структури на базі ЄК у Брюсселі, що не сподобалося США та іншим «неєвропейським» донорам, розповідає на правах анонімності один з високопосадовців, що брав участь у тих зустрічах.
Урсула фон дер Ляєн, Денис Шмигаль та Олаф Шольц Фото Christophe Licoppe/audiovisual.ec.europa.eu
Точок перетину тоді так і не виникло, тож на жовтневій конференції у Берліні українська сторона представила своє бачення платформи. Воно передбачало кілька рівнів координації. Посли G7 та представники МФО в Україні, спеціально створена task force (аналог постійно діючої робочої групи) з фізичним офісом в одному з європейських міст, що працює винятково над українськими питаннями, плюс секретаріат, який виконує технічні завдання, та регулярні зустрічі міністрів фінансів країн G7 (чотири рази на рік).
Цю ідею зрештою з певними зауваженнями (наприклад, OECD пропонувала не створювати офіс для task force та натомість працювати онлайн) підтримали OECD, ЄБРР та окремі країни G7, але вже наприкінці осені вона отримала трьох «конкурентів». Єврокомісія повернулася до своєї давньої пропозиції, віцепрезидентка Світового банку Анна Бʼєрде на зустрічі з Зеленським у листопаді запропонувала, щоб процес координував їхній офіс у Вашингтоні, а Німеччина, як головуюча держава у G7, подала свою модель.
В підсумку саме останній механізм став основою для координаційної платформи, створеної вчора. Вона включає деякі елементи української моделі, однак не ключового моменту – регулярної залученості міністрів фінансів, констатує співрозмовник серед учасників дискусій.
«Тепер головне, щоб платформа не перетворилася на повчальну розмову, які реформи треба здійснити Україні», – каже він. Чи є такий ризик? Політичні вимоги обговорюватимуться на платформі, але як частина програм макрофінансової підтримки (наприклад, від ЄС чи МВФ), каже Качур зі Світового банку.
«У решті питань, звичайно, потрібен контроль за використанням коштів, але, наприклад, фінансування закупівлі трансформаторів – це не суперполітична річ», – зазначає він.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
