Усі знають, що в поняття «свобода слова» є чужим для Путіна і його режиму, але не всі усвідомлюють масштаби цієї проблеми. Отримавши доступ до майже 160 000 файлів одного з відділень «Роскомнагляду», The New York Times проаналізувала рівень контролю за діяльність росіян в інтернеті. Forbes переклав ключові дані з матеріалу.
Понад 700 гігабайтів файлів башкортостанського відділення «Роскомнагляду» потрапили у мережу в березні завдяки групі DDoSecrets, яка публікує хакнуті документи.
The New York Times створила програму й пошукову систему, щоб проаналізувати російськомовні документи, відео й урядові презентації.
Російський регулятор інтернету – це лише частина величезної машини, яку Путін будував роками. Ця машина включає систему стеження, яка перехоплює дзвінки та інтернет-трафік, інструменти для розгортання дезінформаційних кампаній та злому урядових систем інших країн.
За роки свого існування «Роскомнагляд» перетворився з телекомунікаційного оператора на повноцінне шпигунське агентство, яке уважно стежить за сайтами, соцмережами і онлайн-виданнями, ставлячи на них ярлики «проурядовий», «антиурядовий» і «аполітичний».
«Роскомнагляд» не відповів на запит прокоментувати дані розслідування.
Очі Путіна в інтернеті
«Роскомнагляд» започаткували у 2008-му, і він задумувався як звичайний регулятор радіомовлення, телекомунікацій і пошти, в якому працювало кілька десятків співробітників. Та після того, як соцмережі допомогли організувати «Арабську весну» у 2010-му і масові протести в Москві у 2011-му, російська влада дала «Роскомнагляду» більше контролю.
Розгін акції протесту проти фальсифікації виборів у Москві 5 грудня 2011 року.
Зі своєї штаб-квартири у Москві агентство почало тиснути на інтернет-провайдерів. З 2012-го, коли Путін знову став президентом, «Роскомнагляд» створив чорний список сайтів, які треба закрити. Цей список, який постійно поповнюється, включає понад 1,2 млн заблокованих URL-адрес, серед яких сайти місцевих політичних новин, сторінки в соцмережах, сайти з порнографією й азартними іграми.
За останні 10 років агентство штрафувало й карало Google, Facebook, Twitter і Telegram у надії змусити компанії прибрати контент, який російська влада вважає незаконним. У 2016-му LinkedIn припинив роботу в РФ після покарання за те, що компанія відмовилася зберігати дані російських користувачів у дата-центрах в Росії.
Починаючи з 2019-го владі здалося, що такого контролю за інтернетом замало. Згідно з хакнутими документами, «Роскомнагляд» замовив нову технологію для цензури: «технічні засоби для протидії загрозам», які встановили в телекомунікаційні мережі по всій країні, щоб можна було блокувати й уповільнювати сайти просто з Москви.
Однією із перших жертв нової технології став Twitter. У 2021-му влада Росії зробила так, щоб доступ до сайту був максимально повільним. Із часу вторгнення в Україну «Роскомнагляд» також заблокував Instagram, Facebook та інші сайти, а також багато віртуальних приватних мереж (VPN), які використовують, щоб не «світитися» в інтернеті.
Після того, як Андрій Ліпов став на чолі «Роскомнагляду» у 2020-му, агентство стало ще більше схожим на службу розвідки.
Ніхто не сховається від «Роскомнагляду»
Лише в Башкортостані, де живе близько 4 млн людей, «Роскомнагляд» слідкував за діяльністю сотень людей і організацій у мережі. Він збирав інформацію про критиків уряду і зміну політичних настроїв у соцмережах. Агентство зібрало досьє на незалежні ЗМІ та інфлюенсерів, які публікували неугодну уряду інформацію, яка могла б зацікавити російський народ.
Володимир Воронін – адвокат, який представляє активістів і ЗМІ, за якими полює «Роскомнагляд». Він розповів, що інтернет-регулятор став ближчим до ФСБ і допомагає цій службі спостерігати за опонентами Путіна й визначати нові загрози владі президента.
Проаналізовані документи свідчать, що більшість цензорської роботи виконують люди вручну. Соцмережі вважаються «мʼякою силою», яка може «вплинути на думку мас», пишуть у документах.
Співробітники «Роскомнагляду» вишукують «дестабілізаційні субʼєкти», типу опозиційних і антивоєнних груп, а також підвищення інтересу до певних соціальних питань, таких як легалізація наркотиків і «сексуальні свободи».
«Роскомнагляд» також слідкує за місцевими державними ЗМІ і політичними лідерами, щоб Путін не випускав із виду як друзів, так і ворогів. А ще агентство зробило свій внесок у те, щоб Путін централізував свою владу з Москви.
Документи з Башкортостану показують, що тамтешній офіс «Роскомнагляду» надсилав лише частину своїх документів у штаб-квартиру агентства. Багато звітів надсилалися напряму ФСБ та іншим центральним агентствам.
Опозиційний лідер Олексій Навальний з’являється на екрані, встановленому в залі Мосміськсуду через відеозв’язок зі своєї колонії під час слухання апеляції на дев’ятирічний вирок, 24 травня 2022 року. Фото Getty Images
У гонитві за Навальним
Для башкортостанського офісу не було маленьких новин про опозиціонера Олексія Навального. Співробітники позначали коментарі про Навального до статей та в соцмережах, а також сайти, на яких згадувалося імʼя опозиційного лідера. В щомісячних звітах працівники підраховували кількість щоденної критики уряду, яка часто росла, коли зʼявлялися новини про Навального.
«Роскомнагляд» також допомагав безпековим органам переслідувати не лише Навального, а і його прихильників. Виділяється приклад 40-річної адвокатки Лілії Чанишевої, яка в 2017-му відкрила в Башкиртостані регіональний офіс Навального.
З того часу жінка планувала протести і збирала групи, які не лише виступали проти Путіна, а й проти місцевих проблем, таких як корупція і незаконне використання природних ресурсів регіону. Документи показують, що «Роскомнагляд» слідкував за жінкою, повідомляючи про її діяльність ФСБ, що призводило до обшуків та арештів.
У квітні 2021-го організації Навального змушені були припинити роботу після того, як Кремль вніс їх до списку нелегальних екстремістських угрупувань. Боячись увʼязнення, багато лідерів опозиційної організації поїхали з Росії, а Чанишева залишилася. У листопаді 2021-го її заарештували за екстремістську діяльність, і їй загрожує до 10 років за ґратами.
Висновки цензорів «Роскомнагляду» про події в регіоні після арешту: «Він спричинив резонанс серед активістів і користувачів соцмереж. Але активність протестувальників на низькому рівні».
Самотній протест
Як показують документи, у перші тижні війни в Україні «Роскомнагляд» активізував цензуру. Агентство зосередилося не лише війні, а й на її побічних наслідках, серед яких придушення внутрішніх протестів і незадоволення впливом вторгнення на підвищення цін на продукти.
У березні цензори позначили пост в інстаграмі, в якому йшлося про самотню 24-річну протестувальницю Ляйсан Султангарєєву, яка стояла з плакатом «Ні Путіну, ні війні». Після цього дівчину затримали. В інтервʼю Султангарєєва розповіла, що поліція залякувала її, питала про її підтримку Навального і провела їй тест на наркотики.
Потім дівчина ще двічі протестувала у квітні і теж була затримана, а пости про неї на антивоєнних каналах служили доказами проти неї. Їй виписали штраф 68 000 рублів, або близько $1100.
«Я не знала, що «Роскомнагляд» моніторить соцмережі, але я здогадувалася, що без уваги вони мене не залишать», – сказала дівчина. Нещодавно вона помітила, що сторіз в інстаграм переглядають повʼязані із поліцією акаунти – вона їх заблокувала.
«Я думав, що знав, що таке цензура»
У січні 2021-го студентська медіаорганізація DOXA опублікувала відео із закликом до студентів виступати проти Путіна – за три дні їм прийшов лист. «Роскомнагляд» наказав організації прибрати відео, так як воно було занесено до реєстру «забороненої інформації», яка «закликає неповнолітніх брати участь у небезпечній для них діяльності».
DOXA послухалася, але потім подала позов на «Роскомнагляд», наполягаючи, що прямих закликів до протесту у відео немає.
Відповідь не забарилася. Під час координованого рейду поліція увірвалася до офісів сайту і квартир чотирьох редакторів інтернет-видання. Редакторів посадили під домашній арешт і заборонили користуватися інтернетом.
«Вважаємо, що вони слідкували за всім, що ми робили тоді, і відчайдушно намагалися змусити нас мовчати в будь-який спосіб, – сказав Ілля Сагітов, репортер DOXA, який уже залишив Росію. – Те відео стало тим, що їм потрібно для справи проти нас».
Сайт тоді не заблокували, і репортери продовжили видавати статті. Потім настала війна в Україні.
У лютому DOXA опублікувала гід з «антивоєнних суперечок», в якому були 17 відповідей на найпоширеніші аргументи для виправдання війни. Цього разу «Роскомнагляд» заблокував три сайти DOXA, і досі вони не працюють. За словами інших неугодних сайтів і видань, така сама доля спіткала і їх – «Роскомнагляд» влаштував цензуру небачних досі масштабів.
«Вони не стали вправнішими, а просто розширили репресії як в реальному, так і віртуальному світі, – каже Сагітов. – Я думав, що знав, що таке цензура, – виявляється ні. Що ж, тепер знаю».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
