Усі знають, що в поняття «свобода слова» є чужим для Путіна і його режиму, але не всі усвідомлюють масштаби цієї проблеми. Отримавши доступ до майже 160 000 файлів одного з відділень «Роскомнагляду», The New York Times проаналізувала рівень контролю за діяльність росіян в інтернеті. Forbes переклав ключові дані з матеріалу.
Практичний МBA від Forbes на реальних кейсах, щоб прокачати навички управління на прикладі Володимира Кудрицького, ексголови правління «Укренерго».
Премʼєра другого сезону YouTube проєкту «Директорія» вже на каналі Forbes Ukraine!
Понад 700 гігабайтів файлів башкортостанського відділення «Роскомнагляду» потрапили у мережу в березні завдяки групі DDoSecrets, яка публікує хакнуті документи.
The New York Times створила програму й пошукову систему, щоб проаналізувати російськомовні документи, відео й урядові презентації.
Російський регулятор інтернету – це лише частина величезної машини, яку Путін будував роками. Ця машина включає систему стеження, яка перехоплює дзвінки та інтернет-трафік, інструменти для розгортання дезінформаційних кампаній та злому урядових систем інших країн.
За роки свого існування «Роскомнагляд» перетворився з телекомунікаційного оператора на повноцінне шпигунське агентство, яке уважно стежить за сайтами, соцмережами і онлайн-виданнями, ставлячи на них ярлики «проурядовий», «антиурядовий» і «аполітичний».
«Роскомнагляд» не відповів на запит прокоментувати дані розслідування.
Очі Путіна в інтернеті
«Роскомнагляд» започаткували у 2008-му, і він задумувався як звичайний регулятор радіомовлення, телекомунікацій і пошти, в якому працювало кілька десятків співробітників. Та після того, як соцмережі допомогли організувати «Арабську весну» у 2010-му і масові протести в Москві у 2011-му, російська влада дала «Роскомнагляду» більше контролю.
Зі своєї штаб-квартири у Москві агентство почало тиснути на інтернет-провайдерів. З 2012-го, коли Путін знову став президентом, «Роскомнагляд» створив чорний список сайтів, які треба закрити. Цей список, який постійно поповнюється, включає понад 1,2 млн заблокованих URL-адрес, серед яких сайти місцевих політичних новин, сторінки в соцмережах, сайти з порнографією й азартними іграми.
За останні 10 років агентство штрафувало й карало Google, Facebook, Twitter і Telegram у надії змусити компанії прибрати контент, який російська влада вважає незаконним. У 2016-му LinkedIn припинив роботу в РФ після покарання за те, що компанія відмовилася зберігати дані російських користувачів у дата-центрах в Росії.
Починаючи з 2019-го владі здалося, що такого контролю за інтернетом замало. Згідно з хакнутими документами, «Роскомнагляд» замовив нову технологію для цензури: «технічні засоби для протидії загрозам», які встановили в телекомунікаційні мережі по всій країні, щоб можна було блокувати й уповільнювати сайти просто з Москви.
Однією із перших жертв нової технології став Twitter. У 2021-му влада Росії зробила так, щоб доступ до сайту був максимально повільним. Із часу вторгнення в Україну «Роскомнагляд» також заблокував Instagram, Facebook та інші сайти, а також багато віртуальних приватних мереж (VPN), які використовують, щоб не «світитися» в інтернеті.
Після того, як Андрій Ліпов став на чолі «Роскомнагляду» у 2020-му, агентство стало ще більше схожим на службу розвідки.
Ніхто не сховається від «Роскомнагляду»
Лише в Башкортостані, де живе близько 4 млн людей, «Роскомнагляд» слідкував за діяльністю сотень людей і організацій у мережі. Він збирав інформацію про критиків уряду і зміну політичних настроїв у соцмережах. Агентство зібрало досьє на незалежні ЗМІ та інфлюенсерів, які публікували неугодну уряду інформацію, яка могла б зацікавити російський народ.
Володимир Воронін – адвокат, який представляє активістів і ЗМІ, за якими полює «Роскомнагляд». Він розповів, що інтернет-регулятор став ближчим до ФСБ і допомагає цій службі спостерігати за опонентами Путіна й визначати нові загрози владі президента.
Проаналізовані документи свідчать, що більшість цензорської роботи виконують люди вручну. Соцмережі вважаються «мʼякою силою», яка може «вплинути на думку мас», пишуть у документах.
Співробітники «Роскомнагляду» вишукують «дестабілізаційні субʼєкти», типу опозиційних і антивоєнних груп, а також підвищення інтересу до певних соціальних питань, таких як легалізація наркотиків і «сексуальні свободи».
«Роскомнагляд» також слідкує за місцевими державними ЗМІ і політичними лідерами, щоб Путін не випускав із виду як друзів, так і ворогів. А ще агентство зробило свій внесок у те, щоб Путін централізував свою владу з Москви.
Документи з Башкортостану показують, що тамтешній офіс «Роскомнагляду» надсилав лише частину своїх документів у штаб-квартиру агентства. Багато звітів надсилалися напряму ФСБ та іншим центральним агентствам.
У гонитві за Навальним
Для башкортостанського офісу не було маленьких новин про опозиціонера Олексія Навального. Співробітники позначали коментарі про Навального до статей та в соцмережах, а також сайти, на яких згадувалося імʼя опозиційного лідера. В щомісячних звітах працівники підраховували кількість щоденної критики уряду, яка часто росла, коли зʼявлялися новини про Навального.
«Роскомнагляд» також допомагав безпековим органам переслідувати не лише Навального, а і його прихильників. Виділяється приклад 40-річної адвокатки Лілії Чанишевої, яка в 2017-му відкрила в Башкиртостані регіональний офіс Навального.
З того часу жінка планувала протести і збирала групи, які не лише виступали проти Путіна, а й проти місцевих проблем, таких як корупція і незаконне використання природних ресурсів регіону. Документи показують, що «Роскомнагляд» слідкував за жінкою, повідомляючи про її діяльність ФСБ, що призводило до обшуків та арештів.
У квітні 2021-го організації Навального змушені були припинити роботу після того, як Кремль вніс їх до списку нелегальних екстремістських угрупувань. Боячись увʼязнення, багато лідерів опозиційної організації поїхали з Росії, а Чанишева залишилася. У листопаді 2021-го її заарештували за екстремістську діяльність, і їй загрожує до 10 років за ґратами.
Висновки цензорів «Роскомнагляду» про події в регіоні після арешту: «Він спричинив резонанс серед активістів і користувачів соцмереж. Але активність протестувальників на низькому рівні».
Самотній протест
Як показують документи, у перші тижні війни в Україні «Роскомнагляд» активізував цензуру. Агентство зосередилося не лише війні, а й на її побічних наслідках, серед яких придушення внутрішніх протестів і незадоволення впливом вторгнення на підвищення цін на продукти.
У березні цензори позначили пост в інстаграмі, в якому йшлося про самотню 24-річну протестувальницю Ляйсан Султангарєєву, яка стояла з плакатом «Ні Путіну, ні війні». Після цього дівчину затримали. В інтервʼю Султангарєєва розповіла, що поліція залякувала її, питала про її підтримку Навального і провела їй тест на наркотики.
Потім дівчина ще двічі протестувала у квітні і теж була затримана, а пости про неї на антивоєнних каналах служили доказами проти неї. Їй виписали штраф 68 000 рублів, або близько $1100.
«Я не знала, що «Роскомнагляд» моніторить соцмережі, але я здогадувалася, що без уваги вони мене не залишать», – сказала дівчина. Нещодавно вона помітила, що сторіз в інстаграм переглядають повʼязані із поліцією акаунти – вона їх заблокувала.
«Я думав, що знав, що таке цензура»
У січні 2021-го студентська медіаорганізація DOXA опублікувала відео із закликом до студентів виступати проти Путіна – за три дні їм прийшов лист. «Роскомнагляд» наказав організації прибрати відео, так як воно було занесено до реєстру «забороненої інформації», яка «закликає неповнолітніх брати участь у небезпечній для них діяльності».
DOXA послухалася, але потім подала позов на «Роскомнагляд», наполягаючи, що прямих закликів до протесту у відео немає.
Відповідь не забарилася. Під час координованого рейду поліція увірвалася до офісів сайту і квартир чотирьох редакторів інтернет-видання. Редакторів посадили під домашній арешт і заборонили користуватися інтернетом.
«Вважаємо, що вони слідкували за всім, що ми робили тоді, і відчайдушно намагалися змусити нас мовчати в будь-який спосіб, – сказав Ілля Сагітов, репортер DOXA, який уже залишив Росію. – Те відео стало тим, що їм потрібно для справи проти нас».
Сайт тоді не заблокували, і репортери продовжили видавати статті. Потім настала війна в Україні.
У лютому DOXA опублікувала гід з «антивоєнних суперечок», в якому були 17 відповідей на найпоширеніші аргументи для виправдання війни. Цього разу «Роскомнагляд» заблокував три сайти DOXA, і досі вони не працюють. За словами інших неугодних сайтів і видань, така сама доля спіткала і їх – «Роскомнагляд» влаштував цензуру небачних досі масштабів.
«Вони не стали вправнішими, а просто розширили репресії як в реальному, так і віртуальному світі, – каже Сагітов. – Я думав, що знав, що таке цензура, – виявляється ні. Що ж, тепер знаю».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.