Говард Баффет – найбільший приватний донор України. Його фонд The Howard G. Buffett Foundation взяв зобов’язання допомогти українцям на $450 млн, вже надавши понад $200 млн. У межах проєкту «Україна – світу» до Дня Незалежності Forbes попросив філантропа розповісти, що натомість дає йому Україна
Цього року я багато думав про святкування Дня незалежності. Кожна країна, яка боролася проти гнобителя чи небажаного правління й виборола свободу, святкує свою власну версію, зокрема й Україна.
Сучасний американський підхід до святкування зазвичай зосереджується на феєрверках і парадах, а не на власне значенні цього дня. Тому 4 липня, у День незалежності Америки, я отримав більше привітань від українців, аніж від друзів у Сполучених Штатах.
Я отримав вітання від командира танкової групи, яку зустрів на харківсько-луганському кордоні; від сержанта гаубичної групи – я познайомився з ним неподалік Мар’їнки; від друга з київської поліції, який допомагав у найважчі дні рятувати мирних жителів зі зруйнованих будинків.
Усі вони вітали зі свободою, яку я маю як американець, хоча вони в той-таки час продовжують боротися за свою, українську.
Війна в Україні назавжди змінила для мене значення Дня незалежності, тому що я зустрів дуже багато справжніх людей, які щодня ставлять своє життя на карту. Вони борються за свою свободу, а відтак, і за нашу, американську.
Останню чверть століття The Howard G. Buffett Foundation працює над пом’якшенням та усуненням наслідків конфліктів, поліпшенням продовольчої безпеки. До 2022 року ця робота була географічно зосереджена переважно на Африці та Латинській Америці, а тематично – на бідності, дисфункції та корупції, що залишилися в країнах після десятиліть колонізації чужинцями й гноблення доморощеними авторитарними політиками.
Проте я ніколи за своє життя не був свідком війни проти людства такого масштабу, що її Росія розв’язала проти України.
Я завжди вважав: якщо ви дійсно хочете зрозуміти конфлікт, повинні поїхати туди, де він відбувається, зрозуміти й відчути емоції людей, яких це безпосередньо стосується. Ось чому я вперше відвідав Україну на початку 1991 року і повернувся 2022-го, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення.
Тепер розумію, що мав би приділяти більше уваги подіям 2014 року, коли Росія анексувала Крим та вдерлася на Донбас. Проте ніколи не думав, що наш фонд матиме серйозні підстави допомагати Україні.
Все змінилося із повномасштабним вторгненням Росії в Україну 24 лютого 2022 року.
Першочергово агресію РФ проти України слід розуміти як агресію проти кожної незалежної країни світу. Це війна проти мирного населення, глобальної продовольчої безпеки, свободи, демократії та суверенітету. Війна, яку Україна не може програти, яку вільний світ не може собі дозволити програти.
Це не перебільшення. Насправді самими лише словами неможливо відобразити реальність ситуації, що розгортається в Україні.
Коли я відвідував Україну, пройшовся місцями масових поховань, відчув запахи камер тортур, побував у населених пунктах, де вбиті люди лежали на тротуарах, спостерігав, як горять будинки, і спілкувався з незліченною кількістю людей, які втратили все, що мали, включно з їхніми рідними та близькими. Бачив повністю знищені села й говорив із людьми, які мешкають у підвалах останні 16 місяців, переживаючи щоденні обстріли. Сама реальність драматична.
Зустрічав надзвичайно сміливих і героїчних людей – вони мають непохитне бажання боротися за свою країну. Російський президент Путін явно недооцінив силу волі українців. Вони захищають те, що здобули, захищають власні сім’ї та свободу. Ніхто добровільно не відмовляється від свободи.
Україна нагадує світові урок, який ми часто сприймаємо як належне: свобода не буває безплатною. Я озираюся назад і справді радію, що поїхав в Україну в 1991 році. Тому що зараз маю власний перспективний погляд.
Тоді у Києві не було війни, але також не було ні життя, ні духу, ні майбутнього. Сьогодні, будучи під постійною загрозою та авіаційними нападами, Київ сповнений надії, стійкості та має майбутнє. Українці, які переживають війну в цей момент, демонструють світу, що насправді дає свобода країні.
Неможливо знати, що зробить Путін або як далеко він піде, ведучи війну, і я це розумію. Але якщо ми його не зупинимо тут і зараз, пізніше створимо ще більшу загрозу для всього вільного світу.
Ми не можемо надавати достатньої підтримки українцям, аби лише боротися та вмирати, проте недостатньої для перемоги. Ми повинні підтримувати стратегію перемоги та демонструвати власну мужність.
Я щодня думаю про Україну. Я мушу вірити в перемогу. Україна не може зазнати невдачі, а народ не може бути зламаний. Українці мають побачити: світ на їхньому боці, вони є захисниками свободи.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
