Після поїздки на ЗАЕС у місії МАГАТЕ розповіли про роботу станції і про те, що співробітники працюють у постійній напрузі, але, ймовірно з дипломатичних причин, вирішили не вдаватися у деталі. /Getty Images
Категорія
Війна
Дата

«У лісі навколо почали зʼявлятися могили». Як Росія катує працівників ЗАЕС. Репортаж AP

Після поїздки на ЗАЕС у місії МАГАТЕ розповіли про роботу станції і про те, що співробітники працюють у постійній напрузі, але, ймовірно з дипломатичних причин, вирішили не вдаватися у деталі. Фото Getty Images

Після поїздки на ЗАЕС у місії МАГАТЕ розповіли про роботу станції і про те, що співробітники працюють у постійній напрузі, але, ймовірно з дипломатичних причин, вирішили не вдаватися у деталі. А от журналісти The Associated Press поговорили зі співробітниками ЗАЕС, яким вдалося втекти з окупації, і вони розповідають приголомшливі історії.

Forbes вибрав і переклав головне з матеріалу.

📲 45 секунд – на один пост, 20 хвилин на день, щоб дізнатися головні економічні та бізнесові новини. Підписуйтеся на Telegram-канал Forbes Ukraine, щоб економити час.

Сергій Швець – колишній український військовий і охоронець на Запорізькій атомній електростанції. І він на власній шкурі відчув, що таке «рускій мір». У травні до нього в квартиру прийшли шість озброєних російських солдатів: коли вони увійшли, то одразу відкрили вогонь – Швець почав стріляти у відповідь. У результаті чоловік дістав поранення у руку, стегно, вухо і живіт.

Швець один зі співробітників ЗАЕС, які наразі живуть у постійному страху перед викраденням і катуваннями. Українські чиновники розповідають, що росіяни погрожують і застосовують насильство, щоб змусити співробітників станції продовжувати роботу. А ще це їхній спосіб карати тих, хто висловлює підтримку Києву.

«Тут відбуваються жахливі речі»

За словами Дмитра Орлова, міського голови Енергодару, який відмовився співпрацювати з окупантами і виїхав на підконтрольну Україні територію, понад 1000 людей, серед яких співробітники ЗАЕС, вкрали з Енергодару. Очільник «Енергоатома» Петро Котін каже, що в полоні перебуває ще 100–200 осіб.

Орлов розповів, що перше викрадення сталося 19 березня, коли росіяни захопили його заступника Івана Самойдюка – досі невідомо, де він зараз. Після цього, каже Орлов, кількість викрадень лише зростала.

«Переважно вони викрадали людей із проукраїнською позицією, які брали активну участь у русі опору», – каже Орлов.

Орлов вважає, що викрадені українці зазнавали тортур у різних місцях в Енергодарі, таких як відділок поліції, різні підвали і навіть сама ЗАЕС.

«Тут відбуваються жахливі речі, – каже він. – Ті, кому вдавалося вибратися з полону, розповідають про катування струмом, побиття, зґвалтування, розстріли… Дехто не вижив».

Катівні знаходили і на деокупованих територіях Харківської області; там люди теж розповідають про звірства, які вчиняли російські окупаційні війська.

Працівник станції Андрій Гончарук помер у лікарні 3 липня невдовзі після того, як росіяни його, побитого і непритомного, відпустили. Орлов каже, що чоловіка затримали за те, що він відмовився виконувати накази окупантів на станції.

Олексій, який працював на станції контролером турбін, утік з Енергодару у червні, коли дізнався, що російські військові розшукують його.

«У лісі навколо почали зʼявлятися могили». Як Росія катує працівників ЗАЕС. Репортаж AP /Фото 1

Очільник «Енергоатома» Петро Котін.

«Психологічно було дуже тяжко, – розповідає Олексій. – Ти приходиш на роботу, бачиш окупантів – і тебе одразу поглинає пригнічення».

Він каже, що багато працівників станції «відвідали підвали» і зазнали там тортур.

«У лісі навколо міста почали зʼявлятися могили. Всі розуміють, що вони не зʼявилися там із доброго дива, – каже Олексій. – Вони викрадають людей із проукраїнською позицією або тих, у кого в телефонах знаходять якісь Telegram-канали. Цього достатньо для затримання».

Інший співробітник станції, який попросив про анонімність, сказав, що не боявся працювати на станції під обстрілами, але вирішив утекти у вересні після того, як його колег взяли у полон. Він розповів, що росіяни навідувалися до нього двічі, поки його не було, і йому нестерпно було думати про те, що його можуть катувати.

Сергію Швецю пощастило тоді вижити після рейду росіян: лікарі давали йому 5% шансів на виживання після того, як він втратив майже дві третини крові. Він знав, що росіяни по нього прийдуть, адже одразу після повномасштабного вторгнення чоловік записався у загін територіальної оборони.

Зараз Сергій у Запоріжжі і шкодує лише про те, що одержані травми не дають йому змоги піти до армії.

«Я нащадок запорізьких козаків, – каже з гордістю Сергій. – Вони ніколи не здавалися. Для них стояв вибір лише між волею і смертю. Навіщо ж мені життя без волі?»

 

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні