Категорія: Війна
Дата: 26 лютого 17:04

Шпигунські війни. Як американське ЦРУ та українське ГУР створили мережу таємних пунктів спостереження за Росією. Розбір The New York Times

Forbes

7 хв читання

Емблема ГУР Міноборони, на якій зображена сова, що пронизує мечем карту Російської Федерації Фото Головне управління розвідки України

Робота розвідки є невідʼємною частиною успішного ведення війн. Як виявилося, українська розвідка не один десяток років отримує різну допомогу від іноземних колег, зокрема із США, в обмін на розвіддані про Росію. Це партнерство не було безпроблемним, але точно є корисним для сторін. The New York Times вперше розкриває таємні деталі зародження 10-річної співпраці між ЦРУ та українською розвідкою

Американське видання NYT провело понад 200 інтервʼю з колишніми та чинними українськими, американськими та європейськими чиновниками про партнерство розвідки України та іншиих країн. Багато з них говорили з виданням на умовах анонімності. Співпраця починалася вкрай обережно, з обопільної недовіри, але врешті Україна перетворилася на хаб збору розвідданих про Росію, із потоком яких офіс ЦРУ в Києві не міг впоратися.

Наприкінці 2021-го президент РФ Володимир Путін зважував повномасштабне вторгнення в Україну, коли до нього прийшов голова російської розвідки і сказав, що ЦРУ разом із МІ6 контролюють Україну, перетворюючи її на центр операцій проти Москви. Але, згідно із розслідуванням NYT, російські розвідники пропустили одну важливу деталь: ЦРУ не надто хотіло співпрацювати з українськими колегами по цеху, бо не довіряло їм, а також боялося спровокувати російського лідера.

Обережний початок

Перші кроки до співпраці між Україною і ЦРУ почалися 10 років тому. Коли в Україні відбулася Революція гідності, а тоді чинний проросійський президент України Віктор Янукович і його уряд втекли з країни. Новопризначений голова СБУ Валентин Наливайченко, побачивши у порожній головній будівлі служби згарище знищених документів і «стерті» чи заражені російськими вірусами компʼютери, звернувся до місцевого офісу ЦРУ і МІ6 із пропозицією тристоронньої співпраці.

Коли Путін анексував Крим у 2014 році, Наливайченко попросив ЦРУ візуальні розвіддані, які б дали українцям уявлення про пересування російських сил по законних українських територіях. Невдовзі після цього до Києва приїхав тодішній директор ЦРУ Джон Бреннан, який сказав Наливайченку, що його агентство зацікавлене у відносинах із Україною, але виключно на власних умовах і темпах. Річ у тім, що Штати не могли точно сказати, скільки в Києві протримається прозахідний уряд, а попередні спроби співпраці вже провалювалися.

Бреннан хотів, щоб українці довели свою корисність для американців, а також впритул зайнялися очищенням рядів СБУ від російських шпигунів. Черговим доказом наявності ворожих агентів в Україні стало те, що про цілком таємний візит Бреннана дуже швидко дізналися в Росії.

Радники тодішнього президента США Барака Обами дуже боялися спровокувати Кремль. Тому Білий дім сформулював низку правил співпраці, які роздратували українців, а дехто в ЦРУ називав їх «наручниками». Вони забороняли надавати Україні інформацію, яка з високою ймовірністю могла призвести до летальних наслідків, а отже, спровокувати Росію.

Тим часом Наливайченко призначає свого давнього помічника, генерала Валерія Кондратюка, головою української контррозвідки. Разом вони формують 5-те управління контррозвідки. Ця парамілітарна група провадила операції в стані ворога і збирала дані, які ЦРУ і МІ6 відмовлялися надавати Україні. Цікава деталь: нову організацію наповнили людьми, які народилися після розпаду СРСР.

5-му управлінню вдалося вразити ЦРУ, коли розвідники надали перехоплені розмови російських сепаратистів за лічені години після збиття малазійського авіарейсу MH-17 над Донбасом у 2014 році, майже 300 пасажирів і членів екіпажу якого загинули. Ці записи доводили причетність сепаратистів до авіатрощі. Така оперативна робота сприяла тому, що ЦРУ надало українцям захищене комунікаційне обладнання і забезпечило навчання для 5-го управління та двох інших елітних підрозділів.

У 2015-му Кондратюка призначають головою ГУР, із яким ЦРУ не хотіло працювати і довіряти, бо теж вважало оплотом російських прихильників. Щоб це змінити, Кондратюк передав голові Розвідувального управління міноборони США стос секретних російських документів. Але американське агентство з осторогою поставилося до такого жесту і не пішло на контакт. Потрібно було шукати нового партнера.

Місяцями раніше Кондратюк познайомився у штаб-квартирі ЦРУ в Ленглі із тамтешнім офіцером, якого згодом призначили наступним очільником офісу ЦРУ у Києві. Дружній контакт дав змогу українському генералу пізніше звʼязатися із новим головним црушником. Ще до його розквартирування в Києві передав йому секретні документи про російський флот. Коли аналітики Ленглі підтвердили автентичність документів, новий директор київського офісу ЦРУ і все ЦРУ стали партнерами Кондратюка.

Основною перевагою співпраці із Україною американці вбачали в тому, що українцям простіше вербувати росіян для шпигунства. Коли в Росії розмовляють українець і росіянин, то це дружні посиденьки за пивом, а коли розмовляє росіянин із американцем, то це привертає непотрібну увагу російських спецслужб.

Завдяки не в останню чергу дружнім відносинам із Санта Клаусом, так Кондратюк лагідно називав шефа київського офісу ЦРУ, у січні 2016-го генерал домовляється із американцями про модернізацію ГУР, щоб краще перехоплювати російські військові комунікації. Натомість українці надаватимуть ЦРУ усі свіжі розвіддані.

«Це наша війна»

У 2016-му, окрім шпигунського обладнання, ЦРУ також організувало для українських офіцерів розвідки навчальну програму у двох європейських містах. Українських шпигунів вчили перевтілюватися у вигадані амплуа та викрадати секретну інформацію у Росії та інших країн, які добре вміють викривати шпигунів.

Після навчання офіцерів направили на 12 новостворених баз на кордоні з Росією. Звідти вони управляли мережами агентів, які збирали дані всередині Росії. Там офіцери ЦРУ встановили і просунуте шпигунське обладнання, і обирали найбільш здатних українських агентів для вербування російських джерел. Крім того, там готували «сплячих» агентів, які мали «прокинутися» на українських територіях для партизанського руху в разі окупації.

NYT вражає те, що, як правило, спільним операціям ЦРУ з іноземними колегами передують роки розвитку довіри, тоді як в українців на це пішло менше шести місяців. Розвідданих було стільки, що їх доводилося відправляти для обробки в Ленглі.

Втім червоною лінією, яку ЦРУ не збиралося перетинати, залишалися «летальні» операції. Але в українців була своя стратегія.

Спершу Кондратюк просив допомоги і дозволу у ЦРУ. Наприклад, верхівка ЦРУ «втратила голову», за словами очевидців, коли Кондратюк попросив допомогти із операцією на території Росії зі встановлення вибухівки на російській залізниці, яку можна буде підірвати, якщо Москва вирішить розширити захоплення України. Генерал скасував цю місію ГУР, але з цього випадку виніс урок: в подальшому про подібні плани із американцями він говорити не буде.

Так Кондратюк вчинив із планом закласти вибухівку на аеродромі в Криму. Він звернувся до підрозділу 2245, десантників, які пройшли спецпідготовку ЦРУ. Ця операція, в якій брав участь нинішній голова ГУР Кирило Буданов, виявилася невдалою, бо російські сили вже чекали на українських спецпризначенців.

Білий дім був розлючений такими діями і хотів закрити програму співпраці з українцями, але Бреннан переконав президента у тому, що це нашкодить самим американцям. Бреннан зателефонував і генералу Кондратюку, щоб нагадати про домовленості, але той, як каже його колега, сказав: «Це наша країна, це наша війна, і ми повинні битися».

Незадоволення Вашингтону коштувало генералу роботи, але українців це не зупинило.

За день після звільнення генерала Кондратюка 5-те управління підірвало у Донецьку ліфт, в якому їхав один із ватажків російських сепаратистів Арсен Павлов, він же Моторола. Деякі радники Обами були обурені, але на носі були президентські вибори, тому це не було в пріоритеті, і вбивства сепаратистів продовжилися. Серед найгучніших була ліквідація Михаїла Толстих , або Гіві.

Президентство Трампа

Прихід до влади Дональда Трампа не нашкодив співпраці ЦРУ та української розвідки завдяки тому, що на ключові посади відповідних служб він поставив затятих противників Кремля. Наприклад, директором ЦРУ став Майк Помпео. Він висловив підтримку Києву і схвалив розширення тренувальних програм і будівництво додаткових секретних баз.

Секретна база в Україні збільшилася із 80 до 800 українських розвідників, а українська й американська розвідки обʼєдналися для проникнення в компʼютерні системи російської розвідки. Співпраця була настільки успішною, що ЦРУ захотіло відтворити її з іншими європейськими розвідками.

Так, голова антиросійських операцій в ЦРУ таємно зібрав у Гаазі представників МІ6, ГУР, голландської розвідки та інших агентств, щоб почати ділитися розвідданими про Росію. В результаті, зазначає NYT, утворилася таємна коаліція проти Росії, важливою частиною якої була Україна.

Велика війна

У листопаді 2021-го ЦРУ і МІ6 надали українським партнерам спільний звіт, у якому повідомили, що Росія планує повномасштабне вторгнення в Україну. Подальша ціль – повалити український уряд і посадити в Києві власних маріонеток. Там були імена тих, кого збиралися вбити, тих, хто мав очолити Україну, але президента Зеленського і його деяких радників це не переконало.

За лічені дні до вторгнення офіцери ЦРУ і МІ6 приїхали в Київ. Один із британських офіцерів мало не розплакався перед українськими колегами через страх того, що росіяни їх вбʼють. Тодішній директор ЦРУ Джозеф Бернс, попри загальну евакуацію американців з України, дозволив невеликій групі з ЦРУ залишитися в західній частині України, бо вона не хотіла залишати партнерів.

Саме вони передавали українцям розвіддані вже без будь-яких умов про «нелетальність». Дані вражали своєю точністю, пише NYT. Наприклад, 3 березня 2022-го ЦРУ надало розгорнуту інформацію про плани росіян на два тижні. Йшлося про оголошення відкритого гуманітарного коридору з Маріуполя та намір відкрити вогонь по усіх українцях, які збиралися ним скористатися. Також ЦРУ принаймні один раз завдяки своїй інформації допомогло відвернути замах на Зеленського.

Коли українцям вдалося вибити російські війська з-під Києва та Київської області, ЦРУ повернулося у столицю України та відправило своїх агентів на роботу в українські таємні бази, де вони допомагали обробляти розвіддані.

За допомогою двох нових баз, які ЦРУ і ГУР збудували на додачу до 12 наявних, ГУР збирає і обробляє більше унікальних розвідданих, ніж будь-коли раніше у цій війні. Значну частину з них отримує ЦРУ.

Найбільше українських розвідників хвилює те, чи не покине їх ЦРУ. «Таке вже було в Афганістані, і тепер це саме буде в Україні», – сказав один український офіцер.

Проте один працівник ЦРУ запевняє, що візит Бернса в Київ минулого тижня демонструє їхню багаторічну відданість Україні, яку вони не планують порушувати.

Матеріали по темі