2004 рік. Кінець «УкрРудПрому» | Історія українського бізнесу

У першому чвертьфіналі Ліги чемпіонів гра в «Мілана» не задалася. На 11-й хвилині він пропустив гол від гостей з «Депортіво». Тільки під кінець тайму Кака забив у відповідь. Але у другій половини матчу інтрига тривала лише вісім хвилин. На 46-й Андрій Шевченко вивів «Мілан» уперед, а ще два голи закріпили перемогу – 4:1.

Того вівторка, 23 березня 2004 року, на стадіоні «Сен Сіро» вирішувалось не тільки, хто матиме найвищі шанси потрапити до півфіналу. Як стало відомо у 2013 році, на матчі у присутності братів Григорія та Ігоря Суркісів співзасновник групи «Приват» Ігор Коломойський зустрівся з Рінатом Ахметовим. Вони домовилися про те, як ділити державний холдинг «УкрРудПром». 

Холдинг було створено в 1999 році для управління десятком підприємств, які видобували сировину для металургії. Його «родзинкою» були шість гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗК), що видобували залізну руду – основну сировину для меткомбінатів.

Ахметову вони були потрібні, щоб побудувати вертикально інтегрований металургійний холдинг («Метінвест» було зареєстровано в 2005-му). На початку 2004 року його структурам належали Харцизький трубний завод, маріупольська «Азовсталь», Єнакіївський метзавод, «Запоріжкокс», Авдіївський та Алчевський коксохімічні заводи. Для завершення вертикальної інтеграції не вистачало повного контролю над комбінатами з видобутку залізної руди. Тим паче пакети акцій у деяких з них у нього вже були.

Про секретні домовленості щодо приватизації «УкрРудПрому» відомо з двох джерел. Перше – це матеріали Високого суду правосуддя в Лондоні, виклад яких у жовтні – листопаді 2013 року опублікувала «Українська правда».

Справу було розпочато за позовом Віктора Пінчука в 2013 році до Коломойського та його партнера по «Привату» Геннадія Боголюбова. Пінчук стверджував, що в 2004 році передав їм $130 млн для купівлі Криворізького залізорудного комбінату (КЗРК), що входив до «УкрРудПрому». Пінчук вимагав $2 млрд втраченої вигоди та відшкодування первинних інвестицій.

Коломойський з Боголюбовим стверджували, що Пінчук ніяких грошей не передавав. А навпаки – вимагав акції підприємства як хабар за підпис свого тестя, тодішнього президента Леоніда Кучми, під законом про умови приватизації «УкрРудПрому», які надавали преференції вузькому колу осіб.

Натомість, за словами представників «Привату», у них була домовленість з Ахметовим про передачу йому половини акцій КЗРК після приватизаційного аукціону.

Як було насправді – поки що невідомо. На початку 2016 року сторони уклали мирову угоду. Суд не виносив рішення, а матеріали справи не були опубліковані на його сайті. Але право Пінчука на якусь частку КЗРК «Приват» визнав: у 2017-му «Слідство.Інфо» повідомило, що Коломойський з Боголюбовим передали Пінчуку нерухомість у Лондоні в рамках мирової угоди. 

Друге джерело – стенограма засідання спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації. 4 березня 2015 року Коломойський розповів депутатам про приватизацію «УкрРудПрому», назвав її неконституційною і несправедливою.

За декілька днів після матчу в Мілані Верховна Рада ухвалила закон про особливості приватизації підприємств «УкрРудПрому», а вже 9 квітня президент Леонід Кучма його підписав.

За законом у приватизації могли брати участь лише ті інвестори, які вже володіли пакетом акцій не менше 25% в одному з підприємств державного холдингу. Це обмежило перелік учасників трьома особами – Ахметовим, Коломойським і Вадимом Новинським.

«Зокрема, я памʼятаю, обмежили право участі ММК імені Ілліча Володимира Бойка, який дуже хотів купити якесь підприємство, – згадував Коломойський у 2015 році. – Але йому не дали, тому що у нього на той час 25% ні в одному з підприємств не було».

Протягом 2004 року у повну власність Ахметова перейшли Північний, Південний і Центральний ГЗК, а також Новотроїцьке рудоуправління, «Кривбасвибухпром» і Докучаєвський флюсодоломітний комбінат.

Новинський отримав Інгулецький ГЗК і Балаклавське рудоуправління імені Горького. КЗРК отримала група «Приват», але половина акцій одразу після приватизації за домовленостями сторін дісталися Ахметову. Акції ГЗК «Суха Балка» придбав Мiжрегiональний фондовий союз – «кооператив» братів Суркісів, групи «Приват», Пінчука і Ахметова.

«У нас у приватизації беруть участь усі, а купує все Ахметов», – так пожартував про результати приватизації «УкрРудПрому» Коломойський у 2015 році.

Тоді він натякав, що обмеження кола учасників приватизації Пінчук і Кучма планували під себе, але Ахметов їх обіграв.

«Юридична конструкція приватизації «УкрРудПрому» виглядає приблизно так: усі розуміють, що країну пограбували, але згідно з чинним законом», – казав у 2018 році заступник голови спецкомісії Павло Різаненко.

Контроль над значною часткою видобутку залізної руди допоміг Ахметову приєднати до своєї імперії нові металургійні активи. У 2007 році він поєднав свої металургійні активи з активами Новинського, який отримав 25-відсоткову частку «Метінвесту».

Ставши заручниками поставок залізорудної сировини, власники заводів рано чи пізно погоджувалися на продаж. У «Метінвест» влились акції Володимира Бойка в ММК імені Ілліча, групи Ігоря Дворецького в «Запоріжсталі» й ІСД у Дніпровському металургійному комбінаті. 

Держава отримала за акції підприємств «УкрРудПрому» 1,48 млрд грн (близько $280 млн). З двох можливих методологій оцінки – дохідної і майнової – Фонд держмайна обрав ту, яка давала меншу суму – дохідну, розповідав Різаненко, який у 2018 році разом із ще 54 депутатами звернувся до Конституційного Суду з вимогою визнати закон про приватизацію «УкрРудПрому» неконституційним.

Залізорудні карʼєри в Україні було продано за часів поганої конʼюнктури. Протягом десятиріччя ціна руди коливалася в межах $30–40/т. У 2005 році ціна зросла до $65/т, а в 2007-му сягнула нечуваних $200/т. 

За підрахунками Різаненка, з 2004 по 2018 рік власники ГЗК «УкрРудПрому» витратили на купівлю акцій та інвестиції в підприємства близько $0,86 млрд, а отримали дивідендів на $7,26 млрд.

Конституційний Суд уже двічі «поховав» подання депутатів, що вимагали скасувати ту приватизацію, – під приводом того, що це не його питання. Нове подання, що організував член фракції «Слуга народу» Макс Бужанський у серпні 2020 року, на розгляді. Визнання приватизації «УкрРудПрому» таким, що суперечить Конституції, відкриє шляхи для скасування результатів приватизації (реституції) або компенсації за недоотриману державою вигоду.

А «Мілан», незважаючи на добрий початок, до півфіналу не потрапив. Удома іспанці забили команді Шевченка чотири «сухих» м’ячі.