Янукович не пройшов. У листопаді 2004-го українці повстали проти фальсифікації виборів. Здавалося, країна більше ніколи не буде колишньою. /Getty Images
Категорія
30 років українского бізнесу
Дата

2004 рік. Кінець «УкрРудПрому» | Історія українського бізнесу

4 хв читання

Янукович не пройшов. У листопаді 2004-го українці повстали проти фальсифікації виборів. Здавалося, країна більше ніколи не буде колишньою. Фото Getty Images

30 років українського бізнесу. Якими ми були, як стали тими, хто ми є, — Forbes розповідає про те, як із руїн радянського ладу поставали ініціатива, винахідливість, ділова хватка українських підприємців. Один рік — одна історія, один урок. 2004 рік

⚡️ Лише 3 дні! Отримайте доступ до річної підписки Forbes Digital зі знижкою 40%. Промокод: MORNING. Оформлюйте підписку за посиланням.

У першому чвертьфіналі Ліги чемпіонів гра в «Мілана» не задалася. На 11-й хвилині він пропустив гол від гостей з «Депортіво». Тільки під кінець тайму Кака забив у відповідь. Але у другій половини матчу інтрига тривала лише вісім хвилин. На 46-й Андрій Шевченко вивів «Мілан» уперед, а ще два голи закріпили перемогу – 4:1.

Того вівторка, 23 березня 2004 року, на стадіоні «Сен Сіро» вирішувалось не тільки, хто матиме найвищі шанси потрапити до півфіналу. Як стало відомо у 2013 році, на матчі у присутності братів Григорія та Ігоря Суркісів співзасновник групи «Приват» Ігор Коломойський зустрівся з Рінатом Ахметовим. Вони домовилися про те, як ділити державний холдинг «УкрРудПром». 

Холдинг було створено в 1999 році для управління десятком підприємств, які видобували сировину для металургії. Його «родзинкою» були шість гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗК), що видобували залізну руду – основну сировину для меткомбінатів.

Ахметову вони були потрібні, щоб побудувати вертикально інтегрований металургійний холдинг («Метінвест» було зареєстровано в 2005-му). На початку 2004 року його структурам належали Харцизький трубний завод, маріупольська «Азовсталь», Єнакіївський метзавод, «Запоріжкокс», Авдіївський та Алчевський коксохімічні заводи. Для завершення вертикальної інтеграції не вистачало повного контролю над комбінатами з видобутку залізної руди. Тим паче пакети акцій у деяких з них у нього вже були.

Про секретні домовленості щодо приватизації «УкрРудПрому» відомо з двох джерел. Перше – це матеріали Високого суду правосуддя в Лондоні, виклад яких у жовтні – листопаді 2013 року опублікувала «Українська правда».

Справу було розпочато за позовом Віктора Пінчука в 2013 році до Коломойського та його партнера по «Привату» Геннадія Боголюбова. Пінчук стверджував, що в 2004 році передав їм $130 млн для купівлі Криворізького залізорудного комбінату (КЗРК), що входив до «УкрРудПрому». Пінчук вимагав $2 млрд втраченої вигоди та відшкодування первинних інвестицій.

Коломойський з Боголюбовим стверджували, що Пінчук ніяких грошей не передавав. А навпаки – вимагав акції підприємства як хабар за підпис свого тестя, тодішнього президента Леоніда Кучми, під законом про умови приватизації «УкрРудПрому», які надавали преференції вузькому колу осіб.

Натомість, за словами представників «Привату», у них була домовленість з Ахметовим про передачу йому половини акцій КЗРК після приватизаційного аукціону.

Як було насправді – поки що невідомо. На початку 2016 року сторони уклали мирову угоду. Суд не виносив рішення, а матеріали справи не були опубліковані на його сайті. Але право Пінчука на якусь частку КЗРК «Приват» визнав: у 2017-му «Слідство.Інфо» повідомило, що Коломойський з Боголюбовим передали Пінчуку нерухомість у Лондоні в рамках мирової угоди. 

Друге джерело – стенограма засідання спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації. 4 березня 2015 року Коломойський розповів депутатам про приватизацію «УкрРудПрому», назвав її неконституційною і несправедливою.

За декілька днів після матчу в Мілані Верховна Рада ухвалила закон про особливості приватизації підприємств «УкрРудПрому», а вже 9 квітня президент Леонід Кучма його підписав.

За законом у приватизації могли брати участь лише ті інвестори, які вже володіли пакетом акцій не менше 25% в одному з підприємств державного холдингу. Це обмежило перелік учасників трьома особами – Ахметовим, Коломойським і Вадимом Новинським.

«Зокрема, я памʼятаю, обмежили право участі ММК імені Ілліча Володимира Бойка, який дуже хотів купити якесь підприємство, – згадував Коломойський у 2015 році. – Але йому не дали, тому що у нього на той час 25% ні в одному з підприємств не було».

Getty Images

ГЗК і футбол. Андрій Шевченко забив «Депортіво», доки олігархи ділили «УкрРудПром». Фото Getty Images

Протягом 2004 року у повну власність Ахметова перейшли Північний, Південний і Центральний ГЗК, а також Новотроїцьке рудоуправління, «Кривбасвибухпром» і Докучаєвський флюсодоломітний комбінат.

Новинський отримав Інгулецький ГЗК і Балаклавське рудоуправління імені Горького. КЗРК отримала група «Приват», але половина акцій одразу після приватизації за домовленостями сторін дісталися Ахметову. Акції ГЗК «Суха Балка» придбав Мiжрегiональний фондовий союз – «кооператив» братів Суркісів, групи «Приват», Пінчука і Ахметова.

«У нас у приватизації беруть участь усі, а купує все Ахметов», – так пожартував про результати приватизації «УкрРудПрому» Коломойський у 2015 році.

Тоді він натякав, що обмеження кола учасників приватизації Пінчук і Кучма планували під себе, але Ахметов їх обіграв.

«Юридична конструкція приватизації «УкрРудПрому» виглядає приблизно так: усі розуміють, що країну пограбували, але згідно з чинним законом», – казав у 2018 році заступник голови спецкомісії Павло Різаненко.

Контроль над значною часткою видобутку залізної руди допоміг Ахметову приєднати до своєї імперії нові металургійні активи. У 2007 році він поєднав свої металургійні активи з активами Новинського, який отримав 25-відсоткову частку «Метінвесту».

Ставши заручниками поставок залізорудної сировини, власники заводів рано чи пізно погоджувалися на продаж. У «Метінвест» влились акції Володимира Бойка в ММК імені Ілліча, групи Ігоря Дворецького в «Запоріжсталі» й ІСД у Дніпровському металургійному комбінаті. 

Держава отримала за акції підприємств «УкрРудПрому» 1,48 млрд грн (близько $280 млн). З двох можливих методологій оцінки – дохідної і майнової – Фонд держмайна обрав ту, яка давала меншу суму – дохідну, розповідав Різаненко, який у 2018 році разом із ще 54 депутатами звернувся до Конституційного Суду з вимогою визнати закон про приватизацію «УкрРудПрому» неконституційним.

Залізорудні карʼєри в Україні було продано за часів поганої конʼюнктури. Протягом десятиріччя ціна руди коливалася в межах $30–40/т. У 2005 році ціна зросла до $65/т, а в 2007-му сягнула нечуваних $200/т. 

За підрахунками Різаненка, з 2004 по 2018 рік власники ГЗК «УкрРудПрому» витратили на купівлю акцій та інвестиції в підприємства близько $0,86 млрд, а отримали дивідендів на $7,26 млрд.

Конституційний Суд уже двічі «поховав» подання депутатів, що вимагали скасувати ту приватизацію, – під приводом того, що це не його питання. Нове подання, що організував член фракції «Слуга народу» Макс Бужанський у серпні 2020 року, на розгляді. Визнання приватизації «УкрРудПрому» таким, що суперечить Конституції, відкриє шляхи для скасування результатів приватизації (реституції) або компенсації за недоотриману державою вигоду.

А «Мілан», незважаючи на добрий початок, до півфіналу не потрапив. Удома іспанці забили команді Шевченка чотири «сухих» м’ячі. 

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Попередній слайд
Наступний слайд