Що потрібно знати про Узбекистан українським підприємцям, щоби там заробити
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
У середині листопада власник алкогольного холдингу Global Spirits Євген Черняк, 52, оголосив про запуск винно-коньячного та горілчаного виробництва у Самарканді – одному з найдавніших міст світу. Особливий шарм Узбекистану – у поєднанні ринкових реформ останніх років та національного колориту, пояснює Черняк. «Неймовірне поєднання: стародавня архітектура, плов і тут — пʼятизірковий Hyatt», — говорить він.
На узбецький ринок вийшла і Rozetka, у вересні голова наглядової ради фармкомпанії «Лекхім» Валерій Печаєв розповів про будівництво заводу під Ташкентом вартістю $40 млн.
«Ми поговорили з місцевими партнерами, зустрілися з послом, — розповідає засновник Rozetka Владислав Чечоткін, 43. — Те, що я побачив, було навіть не сюрпризом, а приємним шоком».
В Узбекистані, за даними українського посольства, мешкає близько 3000 українців та зареєстровані представництва або спільні підприємства 140 українських компаній. «Ми бачимо хвилю української трудової діаспори, – каже посол України в Узбекистані Микола Дорошенко, 62, який допомагав і Чечоткіну, і Черняку освоюватись на новому ринку. – Насамперед, це кваліфіковані фахівці: інженери, технологи, агрономи, маркетологи, IT-фахівці».
Чим середньоазіатська країна приваблює українських бізнесменів та менеджерів?
Чечоткін не любить ділитися планами, але узбецький проєкт його надихає. «Країна на порозі великого буму, – вважає він. – Це нагадує ситуацію, яку ми бачили в Україні у 2003–2004 роках».
У 2020 році Узбекистан був однією з небагатьох країн регіону, які зберегли зростання ВВП (1,7%). У 2021-му, за прогнозом Світового банку, узбецька економіка зросте на 6,2%. В останньому рейтингу економічної свободи Heritage Foundation Узбекистан займає 108 позицію. Україна – 127-а.
«З приходом нового президента влада проголосили Rule of Law, – розповідає Чечоткін. – Принципова позиція – сприяння бізнесу». Майже чверть століття країною керував колишній перший секретар Компартії Узбекистану Іслам Карімов. Після його смерті у 2016 році до влади прийшов багаторічний топурядовець часів Карімова Шавкат Мірзійоєв. Наприкінці жовтня 2021-го він без проблем був обраний на другий президентський термін, перемігши на виборах із 80,1% голосів.
З обранням Мірзійоєва в країні розпочалася масштабна приватизація, розповідає Дорошенко, стрімко розвиваються роздрібні мережі, будуються торгові комплекси та заводи, створюються нові проєктні бюро, інститути та ІТ-компанії.
Інший тренд – повернення трудових мігрантів, – додає Черняк. «В Україні надмірна ліквідність, а тут можна вкластися із коефіцієнтом у кілька Х», — говорить він.
Інфографіка Леонід Лукашенко
Що потрібно знати про Узбекистан українським підприємцям? Незважаючи на реформи, багато сфер економіки залишаються зарегульованими. Є проблеми із захистом інтелектуальних прав та інструментами перевірки ділової репутації узбецьких компаній. «Постачання товарів краще робити після передплати», – попереджає Дорошенко.
Лише пʼять років тому життя в Узбекистані складно було назвати бодай вільним: виїзні візи для громадян, обовʼязковий продаж валютного виторгу, корумповані правоохоронні органи.
«Щоб виживати, потрібен був сильний адмінресурс», – говорить гендиректор і засновник Milk Euro Food Андрій Даньков, який живе в Узбекистані 17 років. Наразі кримінальна справа щодо бізнесу – табу, розповідає Даньков, діє мораторій на виїзні податкові перевірки та є можливість поскаржитися на дії урядовців через електронні портали. Отримати дозвіл на роботу для іноземця, за словами Данькова, не складно, достатньо заплатити. У його випадку – близько $3 000 на рік.
Ємний і зростаючий узбецький ринок цікавий і сам по собі, і як майданчик для експансії до сусідніх Казахстану, Киргизії, Таджикистану. Але є ризики для транзиту через Росію. «Одного разу нашу продукцію було заблоковано разом з іншими вантажами з України на кордоні на два тижні», – розповідає Ярослав Пішак, голова узбецького представництва «Юрія Фарм», що працює в країні 15 років. Історія закінчилася добре – дефіцит в аптеках спричинив хвилю невдоволення місцевого населення. Після цього питань до української фармпродукції більше не було.
Узбеки відкриті до українців, каже Пішак. «Якось я забув закрити вікно в машині – вночі прийшли патрульні, щоб поцікавитися, чи все гаразд, – розповідає бізнесмен. – Виявляється, таксист побачив відчинене вікно і повідомив правоохоронців». Коли він запізнювався на зустріч і не зміг завести авто, перша машина дотягла його до сервісу.
Із незвичного українцям — торгуватися доводиться навіть у банках. Фіксованих ставок немає, пояснює Пішак, і цінник для іноземців, як правило, завищений. Але завжди можна домовитись про знижку.
Сучасний Узбекистан. Вид на готель Hilton в Ташкенті. Фото Shutterstock
Ставки за кредитами в узбецьких банках, за словами Данькова, 23–24% річних, максимальний термін – півтора роки. Це незручно та дорого, вважає бізнесмен. Він залучає ресурси на зовнішніх ринках, зокрема у Європейському банку реконструкції та розвитку.
Податкове навантаження, за словами співрозмовників, є нижчим, ніж в Україні. Ставка ПДВ та податку на прибуток – по 15%, податку на дивіденди – 10%. Несумлінним виробникам стало складніше уникати податків, каже Даньков, у країні зʼявилася здорова конкуренція. Узбекистан може стати податковою гаванню, як Кіпр, вважає Пішак, але є і чинник непередбачуваності.
«Тут за один день можуть змінитися правила», – пояснює він, наводячи приклад про перекваліфікацію безрецептурного препарату в наркотичний засіб, через що компанії довелося оплатити його утилізацію. Узбеки, продовжує Пішак, можуть на кілька годин заблокувати соцмережі або роботу найбільшого мобільного оператора.
Захист локального виробника – у пріоритеті. Місцеві умільці, що копіюють українську продукцію, опиняються під захистом влади, журиться Пішак. У прагненні зібрати більше інвестицій нетутешнім підприємцям чітко дають зрозуміти: «локалізуйся, або помри».
Головне, тримати руку на пульсі, каже Пішак. Не відмовлятися від запрошень узбеків на ранковий плов, де можна дізнатися про інсайти та провести переговори. У цій країні можна зростати на 30–45% на рік, каже він, конкуренція для інноваційних бізнесів практично нульова.
Бізнесу Узбекистан цікавий багатою ресурсною базою, недорогою і зростаючою робочою силою та доступом до сусідніх країн Центральної Азії, вважає посол. Середній вік 35-мільйонного населення Узбекистану – 28,5 років. Для порівняння: середній вік українців – 42,1 роки.
Важлива особливість – узбецькі бізнесмени цінують особистий контакт: онлайн-переговори та листування можливі, але як додаткові атрибути, каже посол.
«На переговорах ви ніколи не почуєте категоричного «ні», проте існує понад 50 відтінків узбецького «хоп» («так». – Forbes ), – розповідає Дорошенко. – Щоб усіх їх зрозуміти, потрібен час».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
