«Країна на порозі великого буму». Український бізнес освоює Узбекистан, вже зайшли Rozetka та Global Spirits. У чому переваги та проблеми /Shutterstock
Категорія
Компанії
Дата

«Країна на порозі великого буму». Український бізнес освоює Узбекистан, вже зайшли Rozetka та Global Spirits. У чому переваги та проблеми

Shutterstock

Що потрібно знати про Узбекистан українським підприємцям, щоби там заробити

У середині листопада власник алкогольного холдингу Global Spirits Євген Черняк, 52, оголосив про запуск винно-коньячного та горілчаного виробництва у Самарканді – одному з найдавніших міст світу. Особливий шарм Узбекистану – у поєднанні ринкових реформ останніх років та національного колориту, пояснює Черняк. «Неймовірне поєднання: стародавня архітектура, плов і тут — пʼятизірковий Hyatt», — говорить він.

На узбецький ринок вийшла і Rozetka, у вересні голова наглядової ради фармкомпанії «Лекхім» Валерій Печаєв розповів про будівництво заводу під Ташкентом вартістю $40 млн.

«Ми поговорили з місцевими партнерами, зустрілися з послом, — розповідає засновник Rozetka Владислав Чечоткін, 43. — Те, що я побачив, було навіть не сюрпризом, а приємним шоком».

В Узбекистані, за даними українського посольства, мешкає близько 3000 українців та зареєстровані представництва або спільні підприємства 140 українських компаній. «Ми бачимо хвилю української трудової діаспори, – каже посол України в Узбекистані Микола Дорошенко, 62, який допомагав і Чечоткіну, і Черняку освоюватись на новому ринку. – Насамперед, це кваліфіковані фахівці: інженери, технологи, агрономи, маркетологи, IT-фахівці».

Чим середньоазіатська країна приваблює українських бізнесменів та менеджерів?

Чечоткін не любить ділитися планами, але узбецький проєкт його надихає. «Країна на порозі великого буму, – вважає він. – Це нагадує ситуацію, яку ми бачили в Україні у 2003–2004 роках».

У 2020 році Узбекистан був однією з небагатьох країн регіону, які зберегли зростання ВВП (1,7%). У 2021-му, за прогнозом Світового банку, узбецька економіка зросте на 6,2%. В останньому рейтингу економічної свободи Heritage Foundation Узбекистан займає 108 позицію. Україна – 127-а.

«З приходом нового президента влада проголосили Rule of Law, – розповідає Чечоткін. – Принципова позиція – сприяння бізнесу». Майже чверть століття країною керував колишній перший секретар Компартії Узбекистану Іслам Карімов. Після його смерті у 2016 році до влади прийшов багаторічний топурядовець часів Карімова Шавкат Мірзійоєв. Наприкінці жовтня 2021-го він без проблем був обраний на другий президентський термін, перемігши на виборах із 80,1% голосів.

З обранням Мірзійоєва в країні розпочалася масштабна приватизація, розповідає Дорошенко, стрімко розвиваються роздрібні мережі, будуються торгові комплекси та заводи, створюються нові проєктні бюро, інститути та ІТ-компанії.

Інший тренд – повернення трудових мігрантів, – додає Черняк. «В Україні надмірна ліквідність, а тут можна вкластися із коефіцієнтом у кілька Х», — говорить він.

Інфографіка Леонід Лукашенко

Інфографіка Леонід Лукашенко

Що потрібно знати про Узбекистан українським підприємцям? Незважаючи на реформи, багато сфер економіки залишаються зарегульованими. Є проблеми із захистом інтелектуальних прав та інструментами перевірки ділової репутації узбецьких компаній. «Постачання товарів краще робити після передплати», – попереджає Дорошенко.

Лише пʼять років тому життя в Узбекистані складно було назвати бодай вільним: виїзні візи для громадян, обовʼязковий продаж валютного виторгу, корумповані правоохоронні органи.

«Щоб виживати, потрібен був сильний адмінресурс», – говорить гендиректор і засновник Milk Euro Food Андрій Даньков, який живе в Узбекистані 17 років. Наразі кримінальна справа щодо бізнесу – табу, розповідає Даньков, діє мораторій на виїзні податкові перевірки та є можливість поскаржитися на дії урядовців через електронні портали. Отримати дозвіл на роботу для іноземця, за словами Данькова, не складно, достатньо заплатити. У його випадку – близько $3 000 на рік.

Ємний і зростаючий узбецький ринок цікавий і сам по собі, і як майданчик для експансії до сусідніх Казахстану, Киргизії, Таджикистану. Але є ризики для транзиту через Росію. «Одного разу нашу продукцію було заблоковано разом з іншими вантажами з України на кордоні на два тижні», – розповідає Ярослав Пішак, голова узбецького представництва «Юрія Фарм», що працює в країні 15 років. Історія закінчилася добре – дефіцит в аптеках спричинив хвилю невдоволення місцевого населення. Після цього питань до української фармпродукції більше не було.

Узбеки відкриті до українців, каже Пішак. «Якось я забув закрити вікно в машині – вночі прийшли патрульні, щоб поцікавитися, чи все гаразд, – розповідає бізнесмен. – Виявляється, таксист побачив відчинене вікно і повідомив правоохоронців». Коли він запізнювався на зустріч і не зміг завести авто, перша машина дотягла його до сервісу.

Із незвичного українцям — торгуватися доводиться навіть у банках. Фіксованих ставок немає, пояснює Пішак, і цінник для іноземців, як правило, завищений. Але завжди можна домовитись про знижку.

Shutterstock

Сучасний Узбекистан. Вид на готель Hilton в Ташкенті. Фото Shutterstock

Ставки за кредитами в узбецьких банках, за словами Данькова, 23–24% річних, максимальний термін – півтора роки. Це незручно та дорого, вважає бізнесмен. Він залучає ресурси на зовнішніх ринках, зокрема у Європейському банку реконструкції та розвитку.

Податкове навантаження, за словами співрозмовників, є нижчим, ніж в Україні. Ставка ПДВ та податку на прибуток – по 15%, податку на дивіденди – 10%. Несумлінним виробникам стало складніше уникати податків, каже Даньков, у країні зʼявилася здорова конкуренція. Узбекистан може стати податковою гаванню, як Кіпр, вважає Пішак, але є і чинник непередбачуваності.

«Тут за один день можуть змінитися правила», – пояснює він, наводячи приклад про перекваліфікацію безрецептурного препарату в наркотичний засіб, через що компанії довелося оплатити його утилізацію. Узбеки, продовжує Пішак, можуть на кілька годин заблокувати соцмережі або роботу найбільшого мобільного оператора.

Захист локального виробника – у пріоритеті. Місцеві умільці, що копіюють українську продукцію, опиняються під захистом влади, журиться Пішак. У прагненні зібрати більше інвестицій нетутешнім підприємцям чітко дають зрозуміти: «локалізуйся, або помри».

Головне, тримати руку на пульсі, каже Пішак. Не відмовлятися від запрошень узбеків на ранковий плов, де можна дізнатися про інсайти та провести переговори. У цій країні можна зростати на 30–45% на рік, каже він, конкуренція для інноваційних бізнесів практично нульова.

Бізнесу Узбекистан цікавий багатою ресурсною базою, недорогою і зростаючою робочою силою та доступом до сусідніх країн Центральної Азії, вважає посол. Середній вік 35-мільйонного населення Узбекистану – 28,5 років. Для порівняння: середній вік українців – 42,1 роки.

Важлива особливість – узбецькі бізнесмени цінують особистий контакт: онлайн-переговори та листування можливі, але як додаткові атрибути, каже посол.

«На переговорах ви ніколи не почуєте категоричного «ні», проте існує понад 50 відтінків узбецького «хоп» («так». – Forbes ), – розповідає Дорошенко. – Щоб усіх їх зрозуміти, потрібен час».

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні