Зліва направо: Єлизавета Юрушева, Марія Пінчук, Андрій Ставніцер, Анна Тігіпко. /Олександр Чекменьов/особистий архів
Категорія
Лідерство
Дата

Покоління Next. Як спадкоємці найбагатших українців знаходять себе в дорослому житті

Зліва направо: Єлизавета Юрушева, Марія Пінчук, Андрій Ставніцер, Анна Тігіпко. Фото Олександр Чекменьов/особистий архів

Ані було вісім, коли батько приніс додому роздруковані на кольоровому принтері малюнки і попросив вибрати вподобаний. Дівчинка вказала на зображення щита у червоно-бордових тонах. Так Сергій Тігіпко визначився із зовнішнім виглядом першого логотипу ПриватБанку, який тоді створював. «Бізнес із дитинства – частина мого життя, – говорить Анна Тігіпко, 36. – Я не уявляла, що буду займатися чимось іншим».

Головні матеріали Forbes Ukraine у email-розсилці. Раз на тиждень на вашій пошті.

Анна, що її ініціали стали назвою фінансової групи ТАС, із 2020 року займається власним проєктом – мобільним IZIbank на платформі Таскомбанку. Інвестиції в стартап, який конкурує з найуспішнішим українським фінтек-проєктом monobank, склали $2 млн. Monobank, до речі, теж розвивається під парасолькою ТАС – на основі Універсал Банку. У лютому 2021-го IZIbank вийшов із бета-версії. За розрахунками Анни, інвестиції окупляться за півтора року.

У додатку 50 000 завантажень тільки в Google Play і неоднозначні відгуки: клієнти оцінили інтерфейс, але скаржаться на якість сервісу. Нічого страшного, впевнений голова Української асоціації фінтех та інноваційних компаній Ростислав Дюк. «Ненав’язливе просування, орієнтація на молодь і перевага у вигляді сильної банківської групи – їм є на що спертися», – говорить він.

Тігіпко пройшла всі щаблі корпоративної кар’єри в сімейному бізнесі. Після закінчення European Business School of London починала маркетинг-менеджером. У 2009 році батько призначив її управляти мережею із трьох десятків аптек. Із 2013 року вона була радником батька. «Анна вчиться керувати компанією на рівні власника, коли бере участь у стратегічно важливих нарадах, – говорить Тігіпко-старший. – Вимоги до доньки у мене значно вищі, ніж до інших».

Матеріали по темі

Залучати дітей у сімейний бізнес – природний процес, спадкоємність – запорука успіху компанії, впевнений засновник RedHead Family Corporation Владислав Бурда. Перше покоління українських капіталістів замислюється про відхід на відпочинок і передачу бізнесу в спадок, говорить ініціатор соціального проєкту «Сімʼя в пріоритеті» Вікторія Боярина. Проблема в тому, що в Україні відсутня культура спадковості в бізнесі, а практика його передачі часто зводиться до передачі «ключів від сейфа».

Управителі готельним господарством Леоніда Юрушева, 75, увійшли в батьківський бізнес рано: Анастасія Жолінська – у 25 років, Єлизавета Юрушева – у 20. Єлизавета, 33, керує п’ятизірковим Fairmont Grand Hotel Kyiv та чотиризірковими Riviera House та Alfavito (разом із матір’ю Наталією Юрушевою), Анастасія, 38, – п’ятизірковим InterContinental Kyiv.

Після навчання в Австрії та Швейцарії Єлизавета управляла бутиками Manhattan у Києві та Дніпропетровську. Випускниця КІМО, Анастасія мріяла стати перекладачем або дизайнером. Але батько приготував донькам іншу роль. «Нам не говорили: «Ви мусите», але це малося на увазі», – згадує Єлизавета.

«Що сидиш вдома? Допомагай, долучайся, – згадує слова мами Анастасія. – Мене переймав страх, не хотіла видаватися слабкою, не хотіла говорити батькові, що побоююся не потягнути».

Першими роками Юрушев контролював управлінські рішення дочок до дрібниць. «Не було такого: ти моя донька, маєш право, – згадує Єлизавета. – Батько привчив нас до того, що на роботі він не батько, а інвестор».

У 2019-му Юрушев відійшов від управління готельним бізнесом. Перехідний етап – від підконтрольного становища до самостійного – дався сестрам непросто. «Я звикла, що кожен порух узгоджується з ним, – розповідає Єлизавета. – А тепер він говорить: «Не навантажуй мене, це твій бізнес. Роби».

Призначати дітей відразу на управлінську посаду – ризик, застерігає Боярина. Є ризик загнати в пастку і себе, і бізнес, якщо дитина виявиться не дуже здібним управлінцем. Сергій Тігіпко рекомендує залучати спадкоємців у бізнес, збільшуючи «навантаження» поступово – як у спорті.

Таким принципом керувався засновник Правекс Банку і колишній мер Києва Леонід Черновецький, коли вводив у бізнес сина Степана. Розуміючи, що син не тягне навчання, запропонував йому перевестися на заочне відділення і піти до нього в помічники. «Із 9-тої до 18-тої я виконував доручення батька, читав ділову пресу, – згадує Степан Черновецький, 42. – Увечері розповідав йому, що прочитав, що зрозумів, що – ні».

Олександр Чекменьов

Степан Черновецький. Фото Олександр Чекменьов

Черновецький-молодший стажувався в різних департаментах Правекс Банку. У 2002-му батько запропонував йому на загальних підставах пройти конкурс на керівника центрального відділення в Києві. Так Степан зайняв свою першу керівну посаду. «Ставлення батька до мене було значно жорсткішим, ніж до інших потенційних директорів», – згадує він.

У 25 років Черновецький-молодший відповідав у Правекс Банку за споживче кредитування. За його словами, цей напрям приносив банкові майже половину доходів. «Напевно, у мене є здібності, – говорить бізнесмен. – Не кожен може стати підприємцем, але мені вдавалося».

У 2006-му Черновецького-старшого обрали мером Києва і 27-річний Степан очолив банк. «Ми цілком різні люди, – описував свої взаємини з сином в інтерв’ю грузинському Forbes Леонід Черновецький. – Але відповідальність у нього досить добре розвинена. Він пройшов шлях від клерка в банку до керівника, хоча я не прихильник вибирати голову сімейного бізнесу по крові».

Сьогодні Черновецький-молодший шукає вигідне застосування грошам, які італійська група Intesa Sanpaolo заплатила у 2008 році за Правекс Банк. За даними пресслужби бізнесмена, він розпоряджається 86% від $750 млн, що їх отримав від італійців, через Chernovetskyi Investment Group, засновану 2012 року. Черновецький-старший не бере участі в управлінні фондом.

90% доходів CIG приносить забудова. «У нерухомості заробляємо, а прибуток інвестуємо в інтернет-проєкти», – говорить Черновецький. За дев’ять років група вклала в українські, ізраїльські та індійські стартапи приблизно $100 млн. «Проєкти в IT значно цікавіші та перспективніші з погляду капіталізації, – говорить бізнесмен. – Хочеться зробити щось по-справжньому велике».

Головна ставка – сервіс Zakaz.ua, в який фонд із 2014 року інвестував майже $15 млн. Партнер Aventures Євген Сисоєв хвалить Степана Черновецького за прозорливість. «CIG почав інвестувати в продуктовий e-commerce задовго до буму, що стався 2020 року», – говорить він.

Черновецький-старший, як і багато бізнесменів його покоління, ставляться до такого підходу скептично, визнає Степан. «Вони не розуміють, як можна постійно реінвестувати, – говорить він. – Вони вважають так: проінвестував – за рік забрав гроші. Так, ризики в інтернет-проєктах інші, але і можливість заробити набагато більша».

****

Капіталізм XXI століття не дуже прихильний до концепції сімейного бізнесу. Один із засновників легендарного стартап-інкубатора Y-Combinator Пол Грем нещодавно звернув увагу на те, що порівняно з 1982 роком, коли Forbes вперше випустив рейтинг найбагатших, класовий склад списку кардинально змінився. Якщо тоді 60% представників ʼзолотої сотніʼ свої статки успадкували, то у 2020 році частка спадкоємців скоротилася до 27%. Три чверті найбагатших американців зробили себе самі.

Компанії, які створюються у XXI столітті, ростуть швидше і швидше роблять своїх засновників багатими, ніж у попередню епоху. Щоб досягти виторгу $1 млрд IBM, заснованій 1896 року, знадобилося 45 років. У створеної у 1939-му Hewlett-Packard на це пішло 25 років. Сучасні стартапи проходять цей шлях за сім-вісім років. Створити проривну технологію сьогодні правильніший шлях до багатства, ніж успадкувати батьківську бізнес-імперію, резюмує Грем.

Як це повʼязано з Україною? «Наші бізнесмени живуть в ілюзії, що їхні компанії їх переживуть, хоча світові тенденції свідчать про протилежне: люди живуть довше, компанії – менше», – говорить співзасновник шведсько-українського проєкту DYB|Develop Your Business Ігор Гут.

Інфографіка Леонід Лукашенко

Інфографіка Леонід Лукашенко

А ще є ціннісний розрив між поколіннями. «У мій час була зрозуміла мотивація: ти працюєш багато, щоб потім дістати якісь блага: квартиру, машину, відпочинок і т.д, – говорить батько чотирьох дітей, співвласник групи терміналів ТІС Андрій Ставніцер, 38. – Нове покоління полює за враженнями. Я їх розумію, але як мотивувати?».

Він говорить, що завдання-мінімум для бізнесмена – дати дитині освіту. В ідеалі – дві, уточнює Сергій Тігіпко: спочатку технічну, яка «приведе голову до ладу», а потім юридичну або економічну. Пієтету до західної освіти в нього немає. «В українських університетах закладається міцний фундамент – і не тільки знань, – говорить фінансист. – Там налагоджуються зв’язки, які потім допомагають у бізнесі».

Ставніцерові важливо, щоб діти не повторювали його помилок. «Замість того, щоб робити самостійну кар’єру, я відразу потрапив у сімейний бізнес, – говорить Ставніцер. – Дуже про це шкодую». Його старший син Давид, 22, закінчив навчання у США, повернувся в Україну і пробує себе поза сімейним бізнесом – працює у компанії з розробки охоронних систем Ajax, де одержує зарплату фахівця-початківця. «Діти знають, що коли вони закінчать навчання, їх ніхто у сімейному бізнесі не чекає, тим паче на управлінській позиції, – говорить Ставніцер. – Коли їм буде ближче до 30-ти, подивимося, хто і наскільки буде готовий. У будь-якому разі, вибір за ними».

Марія Пінчук, 38, – донька мільярдера Віктора Пінчука, 60, від першого шлюбу. Із 12 років вона навчалася в Британії, потім здобула вищу психологічну освіту в Україні та знову поїхала на два роки – у Лондонську школу економіки. «Відчувала, що є підприємницька жилка, але не вистачало знань», – говорить вона.

У 26 Марія заснувала у Дніпрі дитячий освітньо-психологічний центр Edhouse. «Я не знала, вийде чи ні, тому татові нічого не говорила», – згадує вона. Пізніше на базі центру відкрила приватний дитячий садок. Восени 2019-го вона згорнула проєкт, щоб відкрити у тій же будівлі бізнес-центр. Доньці Маргариті, якій нині 10 років, Марія прищеплює думку, що вона має розраховувати на власні сили.

6-річна донька Єлизавети Юрушевої Тата хоче стати перукарем або візажистом. Мама не заперечує. «Сьогодні ти візажист, а завтра в тебе цілий холдинг Schwarzkopf, – говорить Юрушева. – Нехай любить свою роботу, тоді все вдасться».

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні