Ані було вісім, коли батько приніс додому роздруковані на кольоровому принтері малюнки і попросив вибрати вподобаний. Дівчинка вказала на зображення щита у червоно-бордових тонах. Так Сергій Тігіпко визначився із зовнішнім виглядом першого логотипу ПриватБанку, який тоді створював. «Бізнес із дитинства – частина мого життя, – говорить Анна Тігіпко, 36. – Я не уявляла, що буду займатися чимось іншим».
Анна, що її ініціали стали назвою фінансової групи ТАС, із 2020 року займається власним проєктом – мобільним IZIbank на платформі Таскомбанку. Інвестиції в стартап, який конкурує з найуспішнішим українським фінтек-проєктом monobank, склали $2 млн. Monobank, до речі, теж розвивається під парасолькою ТАС – на основі Універсал Банку. У лютому 2021-го IZIbank вийшов із бета-версії. За розрахунками Анни, інвестиції окупляться за півтора року.
У додатку 50 000 завантажень тільки в Google Play і неоднозначні відгуки: клієнти оцінили інтерфейс, але скаржаться на якість сервісу. Нічого страшного, впевнений голова Української асоціації фінтех та інноваційних компаній Ростислав Дюк. «Ненав’язливе просування, орієнтація на молодь і перевага у вигляді сильної банківської групи – їм є на що спертися», – говорить він.
Тігіпко пройшла всі щаблі корпоративної кар’єри в сімейному бізнесі. Після закінчення European Business School of London починала маркетинг-менеджером. У 2009 році батько призначив її управляти мережею із трьох десятків аптек. Із 2013 року вона була радником батька. «Анна вчиться керувати компанією на рівні власника, коли бере участь у стратегічно важливих нарадах, – говорить Тігіпко-старший. – Вимоги до доньки у мене значно вищі, ніж до інших».
Залучати дітей у сімейний бізнес – природний процес, спадкоємність – запорука успіху компанії, впевнений засновник RedHead Family Corporation Владислав Бурда. Перше покоління українських капіталістів замислюється про відхід на відпочинок і передачу бізнесу в спадок, говорить ініціатор соціального проєкту «Сімʼя в пріоритеті» Вікторія Боярина. Проблема в тому, що в Україні відсутня культура спадковості в бізнесі, а практика його передачі часто зводиться до передачі «ключів від сейфа».
Управителі готельним господарством Леоніда Юрушева, 75, увійшли в батьківський бізнес рано: Анастасія Жолінська – у 25 років, Єлизавета Юрушева – у 20. Єлизавета, 33, керує п’ятизірковим Fairmont Grand Hotel Kyiv та чотиризірковими Riviera House та Alfavito (разом із матір’ю Наталією Юрушевою), Анастасія, 38, – п’ятизірковим InterContinental Kyiv.
Після навчання в Австрії та Швейцарії Єлизавета управляла бутиками Manhattan у Києві та Дніпропетровську. Випускниця КІМО, Анастасія мріяла стати перекладачем або дизайнером. Але батько приготував донькам іншу роль. «Нам не говорили: «Ви мусите», але це малося на увазі», – згадує Єлизавета.
«Що сидиш вдома? Допомагай, долучайся, – згадує слова мами Анастасія. – Мене переймав страх, не хотіла видаватися слабкою, не хотіла говорити батькові, що побоююся не потягнути».
Першими роками Юрушев контролював управлінські рішення дочок до дрібниць. «Не було такого: ти моя донька, маєш право, – згадує Єлизавета. – Батько привчив нас до того, що на роботі він не батько, а інвестор».
У 2019-му Юрушев відійшов від управління готельним бізнесом. Перехідний етап – від підконтрольного становища до самостійного – дався сестрам непросто. «Я звикла, що кожен порух узгоджується з ним, – розповідає Єлизавета. – А тепер він говорить: «Не навантажуй мене, це твій бізнес. Роби».
Призначати дітей відразу на управлінську посаду – ризик, застерігає Боярина. Є ризик загнати в пастку і себе, і бізнес, якщо дитина виявиться не дуже здібним управлінцем. Сергій Тігіпко рекомендує залучати спадкоємців у бізнес, збільшуючи «навантаження» поступово – як у спорті.
Таким принципом керувався засновник Правекс Банку і колишній мер Києва Леонід Черновецький, коли вводив у бізнес сина Степана. Розуміючи, що син не тягне навчання, запропонував йому перевестися на заочне відділення і піти до нього в помічники. «Із 9-тої до 18-тої я виконував доручення батька, читав ділову пресу, – згадує Степан Черновецький, 42. – Увечері розповідав йому, що прочитав, що зрозумів, що – ні».
Степан Черновецький. Фото Олександр Чекменьов
Черновецький-молодший стажувався в різних департаментах Правекс Банку. У 2002-му батько запропонував йому на загальних підставах пройти конкурс на керівника центрального відділення в Києві. Так Степан зайняв свою першу керівну посаду. «Ставлення батька до мене було значно жорсткішим, ніж до інших потенційних директорів», – згадує він.
У 25 років Черновецький-молодший відповідав у Правекс Банку за споживче кредитування. За його словами, цей напрям приносив банкові майже половину доходів. «Напевно, у мене є здібності, – говорить бізнесмен. – Не кожен може стати підприємцем, але мені вдавалося».
У 2006-му Черновецького-старшого обрали мером Києва і 27-річний Степан очолив банк. «Ми цілком різні люди, – описував свої взаємини з сином в інтерв’ю грузинському Forbes Леонід Черновецький. – Але відповідальність у нього досить добре розвинена. Він пройшов шлях від клерка в банку до керівника, хоча я не прихильник вибирати голову сімейного бізнесу по крові».
Сьогодні Черновецький-молодший шукає вигідне застосування грошам, які італійська група Intesa Sanpaolo заплатила у 2008 році за Правекс Банк. За даними пресслужби бізнесмена, він розпоряджається 86% від $750 млн, що їх отримав від італійців, через Chernovetskyi Investment Group, засновану 2012 року. Черновецький-старший не бере участі в управлінні фондом.
90% доходів CIG приносить забудова. «У нерухомості заробляємо, а прибуток інвестуємо в інтернет-проєкти», – говорить Черновецький. За дев’ять років група вклала в українські, ізраїльські та індійські стартапи приблизно $100 млн. «Проєкти в IT значно цікавіші та перспективніші з погляду капіталізації, – говорить бізнесмен. – Хочеться зробити щось по-справжньому велике».
Головна ставка – сервіс Zakaz.ua, в який фонд із 2014 року інвестував майже $15 млн. Партнер Aventures Євген Сисоєв хвалить Степана Черновецького за прозорливість. «CIG почав інвестувати в продуктовий e-commerce задовго до буму, що стався 2020 року», – говорить він.
Черновецький-старший, як і багато бізнесменів його покоління, ставляться до такого підходу скептично, визнає Степан. «Вони не розуміють, як можна постійно реінвестувати, – говорить він. – Вони вважають так: проінвестував – за рік забрав гроші. Так, ризики в інтернет-проєктах інші, але і можливість заробити набагато більша».
****
Капіталізм XXI століття не дуже прихильний до концепції сімейного бізнесу. Один із засновників легендарного стартап-інкубатора Y-Combinator Пол Грем нещодавно звернув увагу на те, що порівняно з 1982 роком, коли Forbes вперше випустив рейтинг найбагатших, класовий склад списку кардинально змінився. Якщо тоді 60% представників ʼзолотої сотніʼ свої статки успадкували, то у 2020 році частка спадкоємців скоротилася до 27%. Три чверті найбагатших американців зробили себе самі.
Компанії, які створюються у XXI столітті, ростуть швидше і швидше роблять своїх засновників багатими, ніж у попередню епоху. Щоб досягти виторгу $1 млрд IBM, заснованій 1896 року, знадобилося 45 років. У створеної у 1939-му Hewlett-Packard на це пішло 25 років. Сучасні стартапи проходять цей шлях за сім-вісім років. Створити проривну технологію сьогодні правильніший шлях до багатства, ніж успадкувати батьківську бізнес-імперію, резюмує Грем.
Як це повʼязано з Україною? «Наші бізнесмени живуть в ілюзії, що їхні компанії їх переживуть, хоча світові тенденції свідчать про протилежне: люди живуть довше, компанії – менше», – говорить співзасновник шведсько-українського проєкту DYB|Develop Your Business Ігор Гут.
Інфографіка Леонід Лукашенко
А ще є ціннісний розрив між поколіннями. «У мій час була зрозуміла мотивація: ти працюєш багато, щоб потім дістати якісь блага: квартиру, машину, відпочинок і т.д, – говорить батько чотирьох дітей, співвласник групи терміналів ТІС Андрій Ставніцер, 38. – Нове покоління полює за враженнями. Я їх розумію, але як мотивувати?».
Він говорить, що завдання-мінімум для бізнесмена – дати дитині освіту. В ідеалі – дві, уточнює Сергій Тігіпко: спочатку технічну, яка «приведе голову до ладу», а потім юридичну або економічну. Пієтету до західної освіти в нього немає. «В українських університетах закладається міцний фундамент – і не тільки знань, – говорить фінансист. – Там налагоджуються зв’язки, які потім допомагають у бізнесі».
Ставніцерові важливо, щоб діти не повторювали його помилок. «Замість того, щоб робити самостійну кар’єру, я відразу потрапив у сімейний бізнес, – говорить Ставніцер. – Дуже про це шкодую». Його старший син Давид, 22, закінчив навчання у США, повернувся в Україну і пробує себе поза сімейним бізнесом – працює у компанії з розробки охоронних систем Ajax, де одержує зарплату фахівця-початківця. «Діти знають, що коли вони закінчать навчання, їх ніхто у сімейному бізнесі не чекає, тим паче на управлінській позиції, – говорить Ставніцер. – Коли їм буде ближче до 30-ти, подивимося, хто і наскільки буде готовий. У будь-якому разі, вибір за ними».
Марія Пінчук, 38, – донька мільярдера Віктора Пінчука, 60, від першого шлюбу. Із 12 років вона навчалася в Британії, потім здобула вищу психологічну освіту в Україні та знову поїхала на два роки – у Лондонську школу економіки. «Відчувала, що є підприємницька жилка, але не вистачало знань», – говорить вона.
У 26 Марія заснувала у Дніпрі дитячий освітньо-психологічний центр Edhouse. «Я не знала, вийде чи ні, тому татові нічого не говорила», – згадує вона. Пізніше на базі центру відкрила приватний дитячий садок. Восени 2019-го вона згорнула проєкт, щоб відкрити у тій же будівлі бізнес-центр. Доньці Маргариті, якій нині 10 років, Марія прищеплює думку, що вона має розраховувати на власні сили.
6-річна донька Єлизавети Юрушевої Тата хоче стати перукарем або візажистом. Мама не заперечує. «Сьогодні ти візажист, а завтра в тебе цілий холдинг Schwarzkopf, – говорить Юрушева. – Нехай любить свою роботу, тоді все вдасться».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
