Категорія: Гроші
Дата: 09 травня 20:54

За що подякувати Ахметову, Герегам і Косюку. Чотири хороші і три погані новини, які ми дізналися з першого рейтингу інвесторів Forbes

Борис Давиденко

Forbes

4 хв читання

Частка інвестицій у ВВП України у 2023 році становила 17%. Це більше, ніж було за два довоєнні роки. Forbes Ukraine уперше презентував рейтинг найбільших інвесторів України. Які основні висновки з цього дослідження та як воно ілюструє інвестклімат країни?

Сьогодні ми вперше опублікували рейтинг, який точно серед трьох найважливіших продуктів Forbes – найбільших інвесторів воєнного часу. Результати здивували нас, порадували та засмутили одночасно.

Але передусім чому це важливий продукт (з екскурсом в історію)?

Українці недооцінюють важливість економічного зростання. А даремно – від розміру ВВП і його рівня залежить неймовірно багато в житті пересічного українця: від заробітної плати й освіти дітей до рівня медицини й очікуваної тривалості життя. А якщо ви не є мешканцем якоїсь країни-бензоколонки на кшталт РФ чи екваторіальної Гвінеї, то варто дуже прискіпливо спостерігати за рівнем інвестицій.

Якщо спростити, то інвестиції – це єдина складова ВВП, яка не проїдає, а створює майбутнє економічне зростання. І в нашій країні з цим перманентна проблема. Економісти підрахували: якщо інвестиційна компонента у ВВП менше так званого нормативу розширення відтворення, а це 20%, то економіка, по суті, проїдає себе, й очікувати на потужне зростання в майбутньому марно. З 2008 року ми жодного разу не досягли позначки у 20%.

Коли в Україні кажуть «інвестиції», то за замовчуванням думають про іноземні гроші як про панацею від економічної відсталості. Ніхто не сперечатиметься, що прямі іноземні інвестиції – це, безумовно, корисно. Крім потенційно великих масштабів, з ними зазвичай приходять технології, досвід, бізнес-культура тощо.

Але є проблема: інвестицій і до російського вторгнення було дуже мало, а під час війни сума прямує до нуля. І ще більша проблема: не буде черги з інвесторів й одразу після завершення війни. Політики, пояснюючи, чому немає іноземних грошей, використовують аморфне слово «інвестклімат». Можна сказати простіше: інвестори приходять заробити гроші, а в Україні левова частка іноземців прогоріли.

У нас було мінімум чотири періоди, коли ми масштабно «кидали» іноземців. У 1990-х – через поганий дизайн приватизації та корпоративного законодавства «червоні» директори та рейдери пачками розмивали іноземні частки типу в акціонерних товариствах.

На початку нульових – новостворений клас олігархів віджав іноземців зі своїх стратегічних вотчин. Після кризи 2008–2009 років – іноземні підприємці втратили мільярди в банківському секторі, коли виявилося, що наша судова система вважає, що кредити повертають тільки боягузи.

Після 24 лютого 2022-го – у пошуках російського сліду прокотилась (і котиться) хвиля перерозподілу власності, тож з росіянами під роздачу потрапило чимало іноземців.

Отже, потрібен не один десяток success stories, щоб зʼявилася ця заповітна черга з інвесторів (Мінекономіки, бережи Horizon Capital).

До хороших новин. Є внутрішні українські інвестори. Часто вони не такі «красиві», прозорі, як західні корпорації, й більшості бізнесменів з 1990-х можна поставити незручні запитання. Але від цього їхні капітальні інвестиції не стають менш корисними для економіки.

Яким є їхній вклад в українську економіку під час великої війни?

Ми надіслали запити 200 найбільшим компаніям України. Близько половини надали відповідь, решту ми дорахували самотужки (дякую, Олексіє Блінов). На старті проєкту в нас були побоювання, що список складатиметься з металургів і надровидобувачів, у яких за дефолтом великий CAPEX.

Це не так – у двадцятці найбільших є телеком, аграрії, ритейл, логісти, FMCG. Одне передбачення виправдалося: найбільший інвестор у країні – Рінат Ахметов, два його холдинги ДТЕК і «Метінвест» посіли перше і друге місця. Третього призера передбачити вже було не так просто – «Епіцентр».

Основні висновки з дослідження.

Про хороше.

Великий бізнес продовжує інвестувати попри війну. 20 найбільших приватних інвесторів вклали у розвиток майже $5 млрд (2022–2023 роки).
У більшості компаній CAPEX за 2023-й був навіть більший за довоєнні показники.
Бізнес нарощує інвестиції, у 2023 році вони зросли на 33%. Плани на 2024-й попри всі воєнні ризики ще амбітніші. Кілька цифр: «Нова пошта» – 7 млрд грн, OKKO – понад 10 млрд грн, «Епіцентр» на наступні шість років закладає понад 150 млрд грн.
Державні компанії вкладаються у CAPEX ще активніше. Пʼятірка найбільших інвестувала за два роки $3,9 млрд.

Про погане.

Цифра, яка мене трохи шокувала: на 20 найбільших інвесторів припадає 25% усіх капінвестицій країни. З пʼятіркою держкомпаній ця частка перевищує 40%. Це свідчить про кричущу проблему – малу кількість великого та середнього бізнесу в Україні, здатного інвестувати в розвиток значні ресурси.
Суттєва частка CAPEX вимушена – йде відновлення зруйнованого росіянами. ДТЕК, «Укренерго» витрачають на це понад половину інвестбюджету. Мовою економістів – ці інвестиції не створюють додаткових потужностей в економіці.
Бізнес переважно фінансує CAPEX власними ресурсами (дані компаній). Доступ до західного або банківського фінансування залишається обмеженим.
У рейтингу тільки 20% компаній з іноземним капіталом, і це «аксакали», які працюють тут десятиріччями, – три телеком-оператори й Carlsberg.

Минулого року частка інвестицій у ВВП становила 17%, це більше, ніж було за два довоєнні роки. Очевидно, тут значний внесок державних інвестицій в оборонний сектор, близько 4%. Але й розмір інвестицій великого бізнесу краще за 1000 лозунгів свідчить про віру бізнесменів в Україну.

Цифри не брешуть.

Матеріали по темі